Організація та проведення дослідження процесу формування навичок музичного сприймання молодших школярів

Життєва практика змушує людину перейти від ненавмис­ного сприймання до цілеспрямованої діяльності спостереження; на цій стадії сприймання вже перетворюється в специфічну «теоретичну діяльність». Теоретична діяльність спостереження включає аналіз і синтез, осмислення і тлумачення сприйнятого. Таким чином, зв'язане первинно в якості компоненту або умови з будь-якою практичною діяльністю, сприймання, нарешті, з форми спостереження переходить в більш-менш складну діяльність мислення, в системі якої воно набуває нових специфічних рис. Розвиваючись в іншому напрямку, спри­ймання дійсності переходить в зв’язане з художньою діяльністю створення образів та естетичне споглядання світу.

До основних властивостей сприймання відносять кон­стантність, предметність, цілісність, узагальненість, ап­перцепцію.

Чуттєві дані, що виникають в процесі сприймання і наочний образ, що формується при цьому, в той же час набувають предметного значення, тобто відносяться до певного предмету. Предметність сприймання виявляється в тому, що об'єкт сприймається нами саме як відокремлене в просторі і в часу фізичне тіло. Предметність пов'язана не тільки з виділенням предмету з тла як таким, але і з функціональною специфікою сприй­нятого, адже кожний предмет має не тільки певні обриси форми, але й специфічне призначення у світі людини.

Цілісність сприймання виявляється у незалежності цілісного образу від якості елементів Будь-який образ цілісний. Під цим розуміється внутрішній органічний взаємо­зв'язок частин і цілого в образі. При аналізі цілісності сприймання можна виділити два взаємопов'язаних аспекти: об'єднання різних елементів в ціле, незалежність освіченої цілісності (в певних межах) від якості елементів.

Ще однією важливою характеристикою образу спри­ймання є його узагальненість. Вона означає віднесеність кожного образу до деякого класу об'єктів, які мають назву. В цьому відображається вплив не тільки мови, але й досвіду даної людини. З розширенням досвіду сприймання, образ, зберігаючи свою індивідуальність і віднесеність до конкретного предмету, відноситься до найбільшої сукупності предметів певної категорії, тобто класифікується. Саме класифікація забезпечує надійність правильного розпізнавання об'єкту незалежно від його індивідуальних особливостей і викрив­лення, які не виводять об'єкт за межі класу. Значення узагальненості розпізнавання виявляється, наприклад, в спроможності людини вільно читати текст незалежно від шрифту або почерку, яким він написаний. Слід відзначити, що узагальненість сприймання дозволяє не тільки класифікувати і розпізнавати предмети та явища, але і завбачувати деякі властивості, безпосередньо ті, які не сприймаються. З огляду на те, що об'єкт за окремими своїми якостями віднесений до даного класу, з певною ймовірністю можна очікувати, що він володіє і іншими властивостями, характерними для цього класу [15, c. 96].

Константність – це відносна незалежність образі від умов сприймання, що виявляється в його незмінності: форма, колір, розмір та інші ознаки предметів і явищ сприймаються нами як постійні, незважаючи на те, що сигнали, що надходять від цих предметів в органи відчуттів, безперервно змінюються.

Між всіма перерахованими характеристиками спри­ймання є деяка функціональна схожість. І константність, і предметність, і цілісність, і узагальненість додають образу важливу рису – незалежність в деяких межах від умов сприймання і викривлення. В цьому сенсі константність – це незалежність від фізичних умов сприймання, предметність  від того тла, на якому об'єкт відображається, цілісність незалежність цілого від викривлення і заміни компонентів, і нарешті, узагальненість – це незалежність сприймання від таких викривлень та змін, що не виводять об'єкт за межі класу.

Іншими словами, узагальненість – це внутрішньокласова константність, цілісність – структурна, а предметність – семантична константність [14, c. 45].

Особливою властивістю, пов'язаною із суб'єктивною стороною сприймання, виступає апперцепція, яка внутрішньо обумовлює процес сприймання і є джерелом неповної відпо­відності образів сприймання їхнім об'єктам. Сприймання залежить не тільки від подразнення, але і від самого суб'єкта, який сприймає, в тому сенсі, що в сприйманні завжди в тій або іншій мірі відбиваються особливості особистості, яка спри­ймає. Залежність сприймання від змісту психічного життя людини, від особливостей його особи носить назву апперцепції. Ця залежність виявляється в наступному:

•   при сприйманні активі­зуються і сліди минулого сприймання. Тому природно, що один і той же предмет може сприйматися і відтворюватися по-різному різними людьми;

•       зміст сприймання визначається і поставленим перед людиною завданням, і мотивами її діяльності;

•       зміна змісту сприймання під впливом настанови суб'єкта;

•       різноманітні емоційні стани, в яких знаходиться суб'єкт
в момент сприймання, можуть впливати на його зміст.

Розрізняють сталу апперцепцію – залежність сприймання від усталених особливостей особи (світогляду, переконань, освіченості та ін.) і тимчасову апперцепцію, в якій відобра­жаються ситуативні психічні стани (емоції, настанови, що виникають, і т. ін.).

Всі розглянуті властивості сприймання не є приро­дженими і розвиваються протягом всього життя людини.

1.3 Навички музичного сприймання та  особливості  їх формування

Сьогодні музика займає все більше місця в житті людини, і тому надзвичайно важли­во змалечку вчити дітей розуміти музичне мистецтво, переживати й осягати його глибокий сенс. Сучасна наукова думка доходить висновку, що ефективність музично-пізнавальної діяльності такого виду великою мірою залежить від розвитку творчої самостійності, його здатності до індивіду­ального, предметно-асоціативного тлумачення змісту художніх образів, здатності до особистісної інтерпре­тації музичного матеріалу [16, 106].

Кожна людина сприймає, розуміє й інтерпретує му­зику по-своєму, на основі особистісних емоційних ре­акцій, думок, переживань, співвідносячи образний світ музичного мистецтва з власним життєвим досвідом. Тож музична феноменологія передбачає, що в процесі сприймання музичного твору людина захоплюється му­зичними образами і включає в їхнє осягнення своє влас­не «я», переживання твору для неї відбувається на тлі власного світосприймання і світорозуміння.

Ці принципово нові тенденції навчально-вихов­ного процесу орієнтовані на формування у ре­ципієнтів здатності до відкриття під впливом музики самих себе, свого внутрішнього «я». У такій ситуації розмова з самим собою (так званий внутрішній діа­лог) виступає досить важливим фактором музичного й особистісного розвитку дітей молодшого шкільного віку.

В педагогічному аспекті виділення із структури процесу музич­ного сприймання різних рівнів дозволяє логічно спрямовувати його, обирати необхідні для цього засоби, формувати такі навички музичної діяльності, які відповідають певному етапу сприймання.

Процес музичного сприймання існує одночасно у вигляді відчут­тів, уявлень, асоціацій, абстрактного мислення Є.В.Назайкінський і усвідомлюється через «прочитання» слухачем «проміжного шару» тво­ру, тобто «виявлення музики в закономірному сполученні елементів, що інтонуються (музична форма), відбувається згідно з умовами можли­востей сприймання за навичками, які при повторах стають обов’язковими факторами засвоєння [8, c. 14].

Формування навичок музичного сприймання потребує надання їм логічної визначеності, зумовленої структурою цього процесу, з’ясування їх сутності та складу. Навички музичного сприй­мання – це дії, сформовані шляхом повторення, завдяки яким поступово долається нерозчленованість, дифузність, поверховість слу­хацького сприймання музики й створюються умови для її осмислення.

Наявність рівнів музичного сприймання, його опосередкований характер свідчать про необхідність спеціальної організації пізнаваль­ної діяльності молодших школярів, а також визначення навичок, необхідних для глибокого художньо-естетичного сприймання музичного твору.

Під час безпосереднього сприймання музики у дітей домінує ак­тивна емоційна діяльність, спрямована на фіксування настроїв, які виникають під впливом музичного твору і виявляються через характер реакцій та відповідей. Ознайомлення з твором викликає у дитини за­гальну емоційну реакцію на сприйняте і потребує усвідомлення. Зав­дяки цьому відбувається налаштування учня на більш глибоке сприй­мання музичного твору, виявлення його художньо-естетичного значення. Цьому сприятиме навичка розрізнення емоційних настроїв твору, зав­дяки якій дитина буде не лише більш емоційно реагувати на музику, але й свідомо фіксувати власні емоції та настрої, що, виникаючи в конкретно-почуттєвій формі, дістають вираження у вербальній формі [8, c. 10].

Безпосередній вплив музики триває стільки, скільки звучить твір, оскільки її сприймання зумовлене процесуальною природою музики. То­му на музично-асоціативному рівні особливого значення набуває акти­візація свідомості школяра, суть якої полягає у виділенні найбільш важливих з інтонаційного погляду елементів музики і зв’язуванні їх у логічну лінію (М.Старчеус). Реалізація цієї вимоги потребує оволо­діння школярами навичкою спостереження за інтонаційно-логічним роз­витком твору.

Оцінювальний рівень музичного сприймання характеризується ускладненням музичного мислення для художньо-естетичного аналізу сприйнятого твору. Логічні операції навички оцінювання, з одного боку,  виявляють коло образів твору, а з іншого – вказують на спосіб їх зв’язку в єдиному композиційному цілому і отже, об’єднують роз­різнені чуттєві образи в цілісний художній образ, організовуючи різні емоційні відтінки цих образів в більш складне емоційно-осмислене по­чуття.

Таким чином, навички музичного сприймання відповідають трьом його головним рівням: перцептивно-емоційному – навичка розрізнення емоційних настроїв, музично-асоціативному – навичка спостереження за інтонаційно-логічним розвитком, оцінювальному – навичка оцінюван­ня.

Завдання підвищення ефективності педагогічного керування музич­ним сприйманням надає особливого значення зумовленій психофізіоло­гічними чинниками специфіці процесу сприймання музики молодшими шко­лярами,  зокрема їх яскравому емоційному реагуванню.

Вікові особливості музичного сприймання молодших школярів зумовлені, перш за все, обмеженим життєвим і художнім досвідом дітей, специфікою мислення. Разом з тим молодший шкільний вік є найбільш сприятливим для формування навичок музичного сприймання (Є.В.Назайкінський) завдяки художньому типу особистості, високій чутливості сенсорних зон нервової системи та перцептивно-емоційній реактивнос­ті (Д.Б.Ельконін, І.П.Павлов, Ю.А.Соколовський), прагненню до оволо­діння новим, здатності до наслідування, сенситивності, яка сприяє цілісному сприйманню мистецтва (Л.Л.Божович, Д.Б.Ельконін), синкре­тизму художніх здібностей, підвищеному інтересу молодших школярів до різних видів художньої діяльності, зокрема, до гри, в якій поєдну­ються і взаємозумовлюють один одного процеси пам’яті, інтелектуаль­ної діяльності, сприймання (Л.С.Виготський, Е.Мейман). Все це створює сприятливі передумови для (формування навичок музичного сприй­мання, тому організація і педагогічне керування цим процесом є осо­бливо важливим [8, c. 11].

Цілісне емоційне сприймання музики різного змісту і жанрів, а також її виражальних засобів про­буджує інтерес учнів до музики. В процесі слухання музики у дітей нагромаджується художній досвід, на основі якого виховуються музичні слухові уявлення, звукообразність музичного сприйняття, уявлень, мислення, всі музичні здібності, розвиваються такі необхідні властивості, як увага і її обсяг, розподіл і концентрація, переключення; довільність психічних функцій, пам’ять, аналітичні можливості.

Розділ ІІ. Організація та проведення дослідження процесу  формування навичок музичного сприймання молодших школярів

2.1 Стан сформованості навичок  музичного сприймання у сучасній  практиці музичного навчання

Діагностуванню рівнів сформованості у молодших школярів нави­чок музичного сприймання був присвячений констатувальний експеримент, у якому взяли участь учні молодших класів загальноосвітньої школи м.Чернігова №35.

Констатувальний експеримент показав, що переважна більшість молодших школярів знаходиться на низькому рівні сформованості навичок музичного сприймання.

Таблиця 2.1

Рівень сформованості навичок музичного сприймання у молодших школярів (констатувальний  експеримент)