Відповідальність посадових осіб місцевого самоврядування в Україні

У проекті передбачалося, що у випадку фінансово-економічної неспроможності місцевого співтовариства у зв'язку з незадовільною структурою місцевого бюджету, яка виникла в результаті діяльності органів місцевого самоврядування, за рішенням законодавчого органу державної влади на території цього місцевого співтовариства встановлюється режим тимчасо-вого державного управління. З моменту встановлення режиму тимчасово-го державного управління за рішенням законодавчого органу державної влади утворювалася міжвідомча комісія, яка у двомісячний строк розроб-ляє та представляє на затвердження законодавчому органу державної влади програму фінансово-економічної стабілізації на цій території, яка реалізуватиметься протягом періоду дії режиму тимчасового державного управління. У випадку фінансово-економічної неспроможності місцевого співтовариства внаслідок незаконного та протизаконного використання органами та посадовими особами коштів місцевого бюджету органи та особи, безпосередньо винуваті у порушенні закону, притягуються до відповідальності у судовому порядку[49][1].

Огляд інституту юридичної відповідальності суб'єктів муніципальної влади у зарубіжних країнах наочно демонструє цінність цього досвіду. За розумного підходу до сприйняття практики застосування заходів юридичної відповідальності у сфері місцевого самоврядування у процесі розвитку вітчизняного муніципального законодавства можливе формування аналогічних інститутів, які відповідали би відповідним політичним, соціально-економічним і духовним реаліям суспільства та держави.

ВИСНОВКИ

У результаті даного дослідження, виконаного на основі аналізу чинного законодавства України та практики його застосування, теоретичного осмислення ряду наукових праць у різних галузях знань було сформульовано ряд висновків, деякі пропозиції, які спрямовані на удосконалення правового регулювання відповідальності посадових осіб місцевого самоврядування.

Результати дослідження можна викласти у наступних концептуальних висновках:

Питання юридичної відповідальності у місцевому самоврядуванні займають важливе місце та є досить актуальними у муніципальному праві. Крім того, питання про відповідальність суб'єктів здійснення місцевого самоврядування є одним з основних питань конституціоналізму, адже без його вирішення система інститутів місцевого самоврядування залишається відкритою.

Під інститутом відповідальності у місцевому самоврядуванні формально розуміють не тільки сукупність організаційно оформлених інституцій, що взаємодіють на всіх ієрархічних рівнях здійснення місцевого самоврядування, а й відповідні норми, якими регламентуються ці взаємодії. У контексті питання відповідальності вони (інститути) справляють вплив на суб'єкти здійснення місцевого самоврядування та соціуму, забезпечуючи спрямованість їхніх діянь у напрямі реалізації інтересів територіальної громади та суспільного прогресу загалом.

Здійснення місцевого самоврядування в Україні передбачає відповідальність не тільки органів, а й посадових осіб місцевого самоврядування за належне виконання покладених на них завдань і наданих для цього повноважень, що закладено вже у самому визначенні місцевого самоврядування, даному у Законі України "Про місцеве самоврядування в Україні". Адже у законодавчому визначенні поняття місцевого самоврядування однією з ключових є вказівка на "самостійне або під відповідальність органів та посадових осіб місцевого самоврядування вирішення питань місцевого значення. Аналогічна формула міститься й у Всесвітній декларації місцевого самоврядування та Європейській хартії місцевого самоврядування - загальновизнаних міжнародно-правових стандартах місцевого самоврядування.

Юридична відповідальність посадових осіб місцевого самоврядування покликана забезпечувати: по-перше, ефективну реалізацію функцій та завдань місцевого самоврядування; по-друге, врахування та захист інтересів територіальних громад при здійсненні місцевого самоврядування; по-третє, тісний зв'язок жителів самоврядних територіальних утворень з відповідними посадовими особами місцевого самоврядування.

Закон України "Про місцеве самоврядування в Україні" (ст. 74-79) та Закон України "Про статус депутатів місцевих рад" (ст. 5, 37-38) визначають коло суб'єктів, перед якими органи та посадові особи несуть відповідальність, а також основні форми останньої.

Закон України "Про місцеве самоврядування в Україні" визначає також загальну підставу відповідальності посадових осіб місцевого самоврядування перед державою. Згідно з ч. 1 ст. 76 цього закону такою підставою є порушення ними чинного законодавства України. Єдиною формою відповідальності органів місцевого самоврядування перед державою є припинення їх повноважень, рішення про що згідно з п. 30 ст. 85 Конституції України вправі прийняти лише Верховна Рада України.

Таким чином, аналізуючи діюче законодавство відносно відповідальності органів та посадових осіб місцевого самоврядування, можна з певністю констатувати, що сільський, селищний, міський голова, інші посадові особи місцевого самоврядування можуть бути притягнуті як до муніципальної, цивільної, адміністративної так і кримінальної відповідальності залежно від характеру скоєного правопорушення, але особливий інтерес викликає ситуація з кримінальної та адміністративної відповідальності сільських, селищних, міських голів, що настає в результаті їх незаконних дій, які досить часто знаходять своє правове оформлення у відповідних нормативно-правових актах.

На основі аналізу теоретичних праць та практичного матеріалу я дійшла  висновку, що система санкцій, які використовуються стосовно органів та посадових осіб місцевого самоврядування, потребує свого вдосконалення, поповнення арсеналу, породжує необхідність закріплення цілого комплексу проблем, пов'язаного з механізмом їх відповідальності: процедурою звільнення від відповідальності, застосування мір відповідальності за сукупністю, виявленням меж відповідальності; заміною одних видів відповідальності іншими тощо.

Думається, що цьому сприяло би прийняття ряду законодавчих актів (наприклад, законів: "Про відповідальність посадових осіб держави та органів місцевого самоврядування", "Про конституційно-правову відповідальність", "Про муніципальну - правову відповідальність", "Про правовий статус сільських, селищних, міських голів" та ін.) та внесення деяких змін у діюче законодавство України, зокрема в Закон України "Про місцеве самоврядування в Україні" в положення, регламентуючі безпосередньо відповідальність органів та посадових осіб місцевого самоврядування, які б сприяли більш демократичному розвитку локальної демократії в Україні.

СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ

НОРМАТИВНО-ПРАВОВІ АКТИ

1.           Конституція України від 28 червня1996 // Відомості Верховної Ради України. – 1996. - № 30. – Ст. 141.

2.           Про місцеве самоврядування в Україні: Закон України за станом на 15 лютого 2008 року : Офіц. вид. . - К.: Парлам. вид-во, 2008 . - 72 с.

3.                   Про ратифікацію Європейської хартії місцевого самоврядування: Закон України від 15 липня1997 // Відомості Верховної Ради України. – 1997. - N 38. - ст.249.

4.                   Про столицю України - місто-герой Київ: Закон України від 15 січня1999// Відомості Верховної Ради України. - 1999.-№ 11. - Ст. 79.

5.           Про державну службу: Закон України від 16 грудня 1993 // Відомості Верховної Ради України. – 1993. - N 52. - Ст.490. остання редакцiя вiд 22.травня 2008

6.           Про боротьбу з корупцією: Закон України від 5 жовтня 1995 // Відомості Верховної Ради України. – 1995. - N 34. - Ст. 266. остання редакція від 11 березня 2007.

7.                   Про службу в органах місцевого самоврядування: Закон України від 07 червня 2001 // Відомості Верховної Ради України. – 2001. -№ 33. -Ст. 175.

8.                   Про місцеве самоврядування в Україні: Закон України від 21 травня1997 // Відомості Верховної Ради України. – 1997. - № 24. - Ст. 170.

9.                   Про статус депутатів місцевих рад: Закон України від 11 липня 2002 // Відомості Верховної Ради України. – 2002. - № 40. - Ст. 290.

10.              Про вибори депутатів Верховної Ради Автономної Республіки Крим, місцевих рад та сільських, селищних, міських голів: Закон України від 06 квітня 2004 // Відомості Верховної Ради України. – 2004. - № 30-31. -Ст. 382.

11.       Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали від наслідків Чорнобильської катастрофи: Закон України від 28 лютого 1991 р. // Відомості Верховної Ради України. – 1991. - № 16. – Ст. 200. остання редакція від 22 травня 2008 р.

12.              Про сприяння соціальному становленню і розвитку молоді в Україні: Закон України від 05 лютого 1993 р. // Відомості Верховної Ради України. – 1993. - № 16. – Ст. 167 остання редакція від 31 січня 2009 р.

13.              Про інформацію: Закон України від 2 жовтня 1992 // Відомості Верховної Ради України. –1992. - № 48. – Ст. 650 остання редакція від 22 липня 2005 р.

14.              Кодекс України про адміністративні правопорушення : За станом на 26 червня 2008 року : Офіц. вид. . - К.: Парлам. вид-во, 2008 . - 192 с.

15.              Кримінальний кодекс України : За станом на 10 травня 2008 р. . - Х.: Одiссей, 2008 . - 288 с.

16.              Кодекс законів про працю України : За станом на 1 січня 2008 р. - Х.: Одіссей, 2008 . - 136 с.

17.              Цивільний процесуальний кодекс України від 18 березня 2004 р. // Відомості Верховної Ради України. – 2004. - N 40-42. - Ст.492.

18.              Європейська хартія місцевого самоврядування: Закон України від 15.10.1985 // www.portal.rada.gov.ua

19.              О практике применения судами законодательства, регулирующего право собственности граждан на жилой дом: Постанова Пленуму Верховного Суду України від 4 жовтня 1991 р. № 7 // Бюлетень законодавства і юридичної практики України. - 1995. - № 1. - С 287.

20.              У справі за конституційним поданням Вищої ради юстиції щодо офіційного тлумачення положень абзаців другого, третього пункту 1 частини першої статті 150 Конституції (справа щодо актів про обрання/призначення суддів на посади і про звільнення їх з посад): Рішення Конституційного Суду України від 27 березня 2002 р. № 7-рп/2002 // Офіційний вісник України. – 2002. - № 14. – Ст. 768.

21.              У справі за конституційним поданням Президента України щодо офіційного тлумачення положень частини другої, третьої статті 124 Конституції України (справа щодо підвідомчості актів про призначення або звільнення посадових осіб): Рішення Конституційного Суду України від 7 травня 2002 р. № 8-рп/2002 // Офіційний вісник України. – 2002. - № 20. – Ст. 993.

22.       Рішення Конституційного Суду України від 9 лютого2000 року. Справа про місцеве самоврядування // Вісник Конституційного Суду України. - 2000. - № 1. - Ст. 24.

23.       Конституційний Суд України. Рішення. Висновки. 1997-2001.- Кн. 2. - К.: Юрінком Інтер, 2001. - С 5.

24.              Про судову практику у справах про перевищення влади або службових повноважень: Постанова пленуму Верховного суду України від 26.12.2003 № 15 // www.portal.rada.gov.ua

СПЕЦІАЛЬНА ЛІТЕРАТУРА

1.           Авакьян С. А. Государственно-правовая от­ветственность // Советское государство и право. - 1975. - № 10. - С. 18-19

2.                  Бальцій Ю.Ю. Юридична відповідальність посадових осіб місцевого самоврядування в Україні // Доктринальное сопровождение юридической практики: история и современный опит кафедры конституционного права. – О.: Юрид. лит-ра, 2007. – С. 159-168

3.           Барабашев Г. В. Муниципальные органы современного капиталистического государства. - М.: Изд-во Московского университета, 1971.- 310 c.

4.           Батанов О.В. Територіальна громада - основа місцевого самоврядування. - К., 2001. -

5.            Батанов О. Юридична відповідальність суб'єктів муніципальної влади у зарубіжних країнах: досвід для України // Порівняльно-правові дослідження. – 2006. – №1. –С. 103-114

6.           Бахрах Д.Н. Индивидуальные субъекты административного права // Государство и право. – 1994. - № 3. – С. 16.

7.           Бахрах Д.Н. Система субъектов административного права // Советское государство и право. – 1986. – № 2. – С. 42.

8.           Битяк Ю.П. Державна служба в Україні: організаційно-правові засади: монографія. – Х.: Право, 2005 – 304 с.

9.           Bankruptcy Code: Charter 9 Adjustment of Debts of a Municipality; Municipal Bankruptcy Amendments, Pub. L. № 100 – 597 р.

10.       Васильєв В. Советы или муниципалитеты? // Народный депутат. - 1991.- №16.-С. 49.

11.              Вознюк, В. Посадова і службова особа: конституційно-правовий та кримінально-правовий аспекти //Вісник Конституційного Суду України. - 2005 . - № 2 . - С. 37-42.

12.              Гарантии прав местного самоуправления в Российской Федерации (научно-аналитический об­зор). - М.: ИНИОН РАН, 1994. – 370 с.

13.       Гонцяж Я., Гнидюк Н., Куленкова О., Гуменюк В. Самоврядування та територіальна організація влади в Польщі. - К., 2001. – 220 с.

14.       Данилевич О. Про джерела (без) відповідальності державних посадовців за завдану шкоду // Юридична газета. – 2007. – 10 травня.

15.       Делія Ю., Юридична відповідальність органів та посадових осіб місцевого самоврядування // Право України. – 2003. - № 10.- C.29-32

16.       Делія Ю. В. Правові основи місцевого самоврядування в Україні: проблеми теорії і практики: Автореф. дес.... канд. юрнд. наук. - К., 2000. – 17 с.

17.       Дмитриев Ю.А., Измайлова Ф.Ш. Пробле­мы контроля и ответственности в деятельности органов государственной власти // Государство и право. -1996. - № 4. - С. 89-90.

18.       Долженков О., Мучник О. Відповідальність муніципальних службовців як найважливіший інститут в муніципальному праві України // Вісник Одеського інституту внутрішніх справ. - 1999. - № 4. - С. 45-48

19.       Евдокимов В.Б., Старцев Я.Ю. Местные органы власти зарубежных стран: правовые аспекты,- М.: Спарк, 2001. - 251 c.