Правова охорона нетрадиційних об’єктів права інтелектуальної власності Тема 8. Правова охорона об’єктів авторського права і сумі

Аудіовізуальні твори — кінофільми, теле- і відеофільми тощо, розраховані на слухове і видове сприйняття. Це можуть бути фільми різного призначення — художні, документальні, науково-популярні, навчальні, розважальні, мультиплікаційні тощо. Вони можуть різнитися також і за обсягом — повнометражні, короткометражні, багатосерійні. Аудіовізуальні твори включають в себе слайдофільми, діафільми та інші кіно- і телетвори.

Авторами  аудіовізуальних творів можуть бути митці різних жанрів, оскільки ці твори  є поєднанням багатьох інших творів — сценарію, пісні, музики, декорацій, ескізів, малюнків тощо. У створенні аудіовізуального твору беруть участь сценаристи, художники, постановники, оператори, режисери, артисти, композитори, диригенти та інші митці. Аудіовізуальний твір може складатися як із уже готових творів, так і із замовлених творів, які ще мають бути створені спеціально для фільму. Автор кожної частини аудіовізуального твору зберігає авторське право на свою частину і може її використовувати на свій розсуд незалежно від фільму.

Велику  групу об'єктів авторського права  складають різноманітні твори образотворчого мистецтва. Ці твори мають свою характерну особливість — у більшості випадків вони існують в одиничному примірнику і тісно пов'язані з матеріальним носієм, в який вони втілені. Образотворче мистецтво охоплює собою живопис, скульптуру і графіку.

Живопис — вид образотворчого мистецтва, твори якого створюються за допомогою фарб, що наносяться на яку-небудь поверхню. Живопис є важливим засобом художнього відображення і тлумачення дійсності.

Скульптура — вид образотворчого мистецтва, твори якого мають  тримірну форму і виконуються  із твердих або пластичних матеріалів.

Графіка — вид образотворчого мистецтва, твори якого є поєднанням малюнка і друкованого художнього зображення (гравюра, літографія).

Оскільки  твір образотворчого мистецтва втілений в єдину матеріальну форму, яка може бути власністю не автора, а іншої особи, в такому разі буває важко відрізнити об'єкт авторського права від об'єкта права власності. Власник має право на матеріальний носій, автор — на художній зміст твору.

При цьому  слід мати на увазі — об'єктом  правової охорони є також ескізи, окремі малюнки чи інші вираження підготовчої роботи митця. Часто вони є також об'єктом цивільного обігу.

Твори декоративно-прикладного мистецтва — художні твори, які використовуються в промисловості. Це сфера декоративного мистецтва, яке має своїм призначенням прикрашення нашого побуту. Цей вид мистецтва можна поділити на дві частини. Перша частина — створення художніх виробів — різного роду прикраси, речі побуту тощо. Другу частину цього виду мистецтва складають способи і форми прикрашення промислових виробів — меблів, одягу, посуду тощо.

Декоративно-прикладне  мистецтво близько примикає до дизайну. Дизайном є різні види проектувальної діяльності, яка має метою формування естетичних і функціональних якостей предметного середовища. У вузькому значенні — це художнє конструювання. Якщо дизайн досягає рівня мистецтва, то може бути об'єктом авторського права.

Сучасні технічні засоби фотографування зумовили виникнення досить широкого кола фотографічних творів. Закон України «Про авторське право і суміжні права» надання правової охорони творам фотографії не обумовлює ніякими застереженнями. Правовій охороні підлягають будь-які фотографії незалежно від достоїнства, жанру і призначення.

Твори архітектури, містобудування і садово-паркового мистецтва.

Архітектура (зодчество) — це мистецтво проектування і будівництва споруд різного  призначення. Об'єктом правової охорони  є як проектна документація, так і її реалізація. Поняття «твори архітектури» охоплює собою ескізи, фасади, перспективи, проекти забудови, малюнки, плани озеленення, моделі, макети, а також самі будинки і споруди.

Твори містобудування — це теоретичні розробки і практика планування і забудови міст та інших населених пунктів.

Об'єктом  авторського права можуть бути твори  садово-паркового мистецтва —  сади, парки та інші озеленювані території.

Окремим об'єктом авторського права є твори хореографії і пантоміми. Зазначені твори призначаються для виконання на сцені. Хореографія в сучасному значенні — мистецтво створення танцю. Це композиція рухів для танцю на сцені або будь-яка інша об'єднана одним задумом система жестів, створена для виконання.

Пантоміма — вид сценічного мистецтва, у  творі якого основним засобом  створення художнього образу є пластика, жест, міміка виконавця. Це виконання твору, почуття і драматичні дії якого доносяться до глядача засобами жестів, пози, міміки без використання слів. Пантоміма сприймається тільки зором, а не слухом. Твори хореографії і пантоміми охороняються з моменту їх обнародування.

Різного роду карти — географічні, геологічні, політичні, фізичні, кліматичні та інші також складають групу об'єктів  авторського права. Всі карти є результатом творчої діяльності.

Об'єктами авторського права Закон визнає різного роду збірники творів, збірники обробок фольклору, енциклопедії та антології, збірники звичайних даних, включаючи бази даних, інші складені твори за умови, що вони є результатом творчої праці по добору, координації або упорядкуванню змісту без заподіяння шкоди охороні творів, що входять до них.

Автори  творів, включених до складених творів, мають право використовувати свої твори незалежно від складеного твору, якщо інше не передбачено авторським договором.

Окремим об'єктом авторського права є  колективний твір, тобто такий, що створюється колективно. До них відносяться  енциклопедії та енциклопедичні словники, фільми, періодичні збірники і збірники, що продовжуються, збірники наукових праць, газети, журнали та інші періодичні видання. Особи, що організовують створення колективних творів, не визнаються авторами цих творів. Проте їм належать виключні права на використання таких творів у цілому. Видавець має право при будь-якому використанні такого твору зазначати своє найменування або вимагати такого зазначення.

Автори  творів, включених до таких видань, зберігають виключні права на використання своїх творів незалежно від видання  в цілому, якщо інше не передбачено  договором на створення такого твору.

Закон України  «Про авторське право і суміжні  права» визнає об'єктами авторського  права тексти перекладів для дублювання, озвучення, субтитрування українською та іншими мовами іноземних аудіовізуальних творів.

Правовій  охороні підлягає база даних. Це об'єктивна  форма подання і організації даних (статей, розрахунків тощо), систематизованих таким чином, щоб ці дані могли бути знайдені і опрацьовані за допомогою комп'ютера. Творчий характер цього об'єкта проявляється в особливому підборі і організації даних, незалежно від того, чи є ці дані об'єктами авторського права.

Суб'єкти авторського  права.

Відповідно  до ст. 7 Закону суб'єктами авторського права є автори творів, їх спадкоємці та особи, яким автори чи їх спадкоємці передали свої авторські майнові права. Автором є фізична особа, яка своєю творчою працею створила твір, тобто безпосередній створювач твору (ст. 1 Закону).

Автори — творці об'єктів права  інтелектуальної власності

Чинне законодавство  України про інтелектуальну власність  авторами визнає лише творців творів у галузі науки, літератури і мистецтва, а також творців промислових зразків. Термін «автори» можна вживати в широкому розумінні --творці будь-яких об'єктів інтелектуальної власності.

Автором може бути тільки людина, що свідомо  створює той чи інший об'єкт  інтелектуальної власності. Авторська дієздатність не співпадає із загальною цивільною правоздатністю. Цивільною дієздатністю визнається здатність фізичної особи до вчинення певних юридичних дій. Така здатність у фізичної особи виникає тоді, коли вона здатна правильно розуміти значення своїх дій та може керувати ними. За цивільним законодавством України така здатність настає з досягненням фізичною особою вісімнадцятирічного віку. Авторською її можна називати тому, що це здатність бути автором якогось творіння. Ось саме ця здатність бути автором будь-якого результату інтелектуальної творчої діяльності не залежить від віку і, отже, від чіткого усвідомлення значення своїх творчих дій. Автором, творцем може бути неповнолітня фізична особа. Історії розвитку науки, літератури, мистецтва, техніки відомо немало випадків, коли авторами тих чи інших досить серйозних результатів інтелектуальної діяльності були і є діти — малолітні за віком.

Малолітні і неповнолітні фізичні особи, які  створили об'єкти інтелектуальної власності, визнаються не тільки авторами своїх  творінь, у них виникає і право  на ці результати інтелектуальної діяльності. Більше того, у таких осіб виникає комплекс авторських або патентних прав на будь-які результати інтелектуальної, творчої діяльності, починаючи від оформлення прав на ці результати. Вони також мають право укладати авторські і ліцензійні договори. Цим особам належить право одержувати належну їм винагороду за використання своїх творінь і розпоряджатися цією винагородою. Проте слід мати на увазі, що зазначені майнові права виникають лише у осіб віком від 14 до 18 років. Діти віком до 14 років мають лише право авторства. Майновими правами цих осіб розпоряджаються їх законні представники. Особи віком від 14 до 18 років можуть самостійно здійснювати права автора на твори науки, літератури та мистецтва, об'єкти промислової власності та інші результати творчої діяльності, що охороняються законом.

Автором будь-якого творіння вважається лише той, хто своєю власною творчою  працею створив той чи інший результат  інтелектуальної творчості. Саме творчий характер праці творця, що втілився в творі, — це єдиний і універсальний критерій для виникнення права авторства на твір.

Той чи інший  результат творчої діяльності може бути створений не одним автором, а двома або кількома. Такий  вид співучасті в створенні цього результату прийнято називати співавторством. Воно може мати місце у будь-якому виді творчої діяльності.

Цивільно-правова теорія визнає два  види співавторства:

а) коли неможливо виділити працю  кожного співавтора — нероздільне співавторство. Воно властиве авторському праву, але ще в більшій мірі властиве науково-технічній творчості;

б) коли складові частки чітко визначені  і відомо, хто із співавторів створив  ту чи іншу частину — роздільне  співавторство.

Для визнання співавторства і, отже, права авторства  за особами, що брали участь у створенні  творчого результату, необхідні певні  умови:

1. Творчий  результат, створений спільною  творчою працею співавторів, повинен бути єдиним цілим, таким, що не може існувати без складових частин як ціле. Наприклад, якщо з підручника, написаного співавторами, вилучити одну або кілька глав, підручник як цілісний твір втрачає своє значення. У балеті, опері, опереті музика поєднується з текстом. Музика без тексту — не опера, танець без музики — не балет. Проте можливе й таке поєднання двох форм творчості, коли жодна з них не втрачає свого самостійного значення, але в такому разі не буде співавторства.

2. Спільна  праця співавторів має бути  творчою. Якщо один розповідає сюжет, а інший записує — це не співавторство. Тому не визнаються співавторами особи, які надавали автору будь-яку технічну допомогу — креслярі, друкарки, консультанти, особи, які здійснювали необхідні розрахунки, надавали фінансову чи іншу матеріальну допомогу автору тощо.

3. Має  бути угода про спільну працю.  Ця угода не обов'язково має  бути укладена в письмовій  формі, вона може бути й усною.

4. При  роздільному співавторстві кожен  із співавторів зберігає авторське право на свою частину, водночас він є співавтором результату в цілому.

5. Співавторство  має бути добровільним.

6. При  нероздільному співавторстві об'єкт  спільної праці може використовуватися лише за спільною угодою всіх співавторів. Проте право опублікування та іншого використання твору, право на подання заявки на об'єкт промислової власності, належить усім співавторам, якщо інше не передбачено угодою між ними. Склад співавторів у науково-технічній творчості може бути переглянутий за спільним клопотання осіб, зазначених у заявці, як співавтори. Таке клопотання можуть порушити й ті співавтори, які хоча й не включені в заявку, але брали участь в розробці цього об'єкта.

7. Винагорода  за використання об'єкта інтелектуальної  власності належить усім співавторам у рівних частках, якщо інше не передбачено угодою між ними.

Від співавторства слід відрізняти співробітництво, за яким кілька авторів  беруть участь у створенні колективного результату творчої діяльності за завданням  певної організації (замовника). Такий  колективний об'єкт належить юридичній особі, за завданням якої він створений.

Співавторство досить складний інститут, який містить  у собі немало дискусійних положень, які в спеціальній літературі викликають різні думки і погляди, адже не завжди така спільна творчість відповідає умовам співавторства.

Суб'єктами авторського права можуть бути не тільки автори, а й інші особи. Серед  них особливе місце посідають  так звані «інші особи», яким належить право на будь-який об'єкт інтелектуальної власності за законом. Це за загальним правилом юридичні особи, але не виключено, що ними можуть бути й фізичні особи. Мова йде про роботодавців. Цей термін новий для нашого законодавства по формі, але він не є новим за своєю сутністю, адже мова йде про так звані службові результати творчої діяльності. Роботодавця не можна визнавати правонаступником, оскільки право інтелектуальної власності до нього не переходить від автора, а він за певних умов визнається суб'єктом цього права незалежно від волі автора.