Товарознавча характеристика виробів народних промислів з деревини

Порівняно з теслярами  столяри виконували більш тонку  роботу широкою була й номенклатура виробів. Столяри приєднувалися до теслярів на завершальному етапі будівництва житла, встановлюючи двері, віконні рами, наличники, а також хатнє начиння (столи, лави, ослони, скрині тощо) Ними виготовлялися і знаряддя праці — плуги, рала, сохи, борони та ін.

Оскільки асортимент виробів  столярів був дуже широким (існували наприклад, столяри-бердники, столяри-гребінники, що виконували дуже тонку роботу по виготовленню гребнів і берд для прядіння на ткацьких верстатів), різноманітним був і інструмент, яким вони користувалися, - різні види пилок, розміряч, косинець, отримач, молотки, рубанки та фуганки обценьки, ватерпас. Столяри мали у своєму розпорядженні столярний верстат або користувалися спеціальним ослоном, що мав виступ для упору оброблюваної деталі та зажим для її утримання.

Оздоблення. Слід відзначити таку рису українських ремісників, як естетичне почуття, прагнення обов’язково прикрасити речі, що ними виготовлялися. Так, наличники вікон і дверей звичайно прикрашалися написами, хрестами, розетками, орнаментувався сволок, що підтримував стелю у хаті. За допомогою художньої різьби, випилювання, фарбування прикрашалися дуги, ярма, спинки саней і возів, мисники та багато інших виробів аж до гряділей плугів. Особливо ретельно орнаментувалися скрині для зберігання посагу наречених. Стриманість у кольорах, художній такт, відчуття пластики дерева дозволяють говорити про високу художню культуру українських ремісників. Художня виразність і довершеність виробів з дерева значною мірою посилюються логічним застосуванням відповідного оздоблення: профілювання, різьблення, інкрустації, мозаїки, випалювання, розпису тощо.

Профілювання - декоративна техніка художньої обробки дерева, відома з Х-ХІ- ст. Полягає у вирізуванні пилкою та долотами геометричних орнаментів по краях дощок (прикраси будівлі та оздоблення меблів). Крім плоского профілювання, відоме об’ємне профілювання балок,кронштейнів, стовпів, що межують з об’ємним різьбленням. Профільовані об’ємні елементи майстри виконують переважно сокирами - тесаками.

Різьблення - найдавніша техніка художнього декорування виробів з дерева. Різьбленням оздоблюють дерев’яні архітектурні деталі, меблі, предмети церковного призначення, посуд, знаряддя праці та ін. В процесі розвитку різьблення на дереві сформувались основні різновиди: плоске, плоско-рельєфне, контррельєфне, ажурне та об’ємне. Найпоширеніше - плоске різьблення, коли різьба виступає від площини менше, ніж наполовину товщини зображених на ній фігур (візерунків). Плоске різьблення буває контурним, виїмчастим, тригранно-виїмчастим та ін.

Контурне різьблення — один з найдавніших (примітивних) видів різблення. Полягає у вирізуванні різцем жолобка на обробленій або необробленій поверхні деревини по нанесеному попередньо малюнку. Інколи підкреслюється втиранням у вирізьблені заглибини фарбуючих речовин. Контурне різьблення зберігається і в сучасному оздобленні.

Виїмчасте різьблення - характерне тим, що вирізьблене зображення знаходиться на рівні площини оброблюваної поверхні. Виїмчасте різьблення користується народними майстрами для прикрашання речей домашнього вжитку, декоративного посуду, скриньок, архітектурних деталей тощо. Має кілька різновидів - контурне гравірування, клиновидне різьблення, різьблення з вибраним фоном та ін.

Тригранно-виїмчасте  різьблення застосовується для виконання геометричних візерунків. Основним елементом композиції цього різьблення є трикутник, форму якого мають заглиблення, вирізані у дереві. Особливого розвитку набуло в тих регіонах, де популярним є геометричний характер

орнаменту.

Плоско-рельєфне різьблення має кілька висотних рівнів від фону

зображення.

Контррельєфне різьблення на дереві - різновид декоративного різьблення, для якого характерні зворотний, або негативний рельєф, а саме: зображення заглиблені, на відміну від рельєфного. Виконується майже так само, як і тригранно-виїмчасте, однак набагато глибше. Застосовується для виготовлення різноманітних дерев’яних форм, для кахлів, печива, сиру, вибійки тощо.

Ажурне різьблення нагадує плоско-рельєфне, має наскрізь прорізаний фон за рахунок вирізування малюнка для його деталей. Для кольорового контрасту інколи застосовують кольорові підкладки з інших матеріалів. Найскладніше за технікою виконання (з рельєфним і ажурним характером мотивів) так зване «сніцарське різьблення» при виготовленні іконостасів.

Об’ємне (круге) різьблення (рис. 160) застосовується при виготовленні й оздобленні святкового посуду, скульптур, музичних інструментів, палиць, дитячих іграшок тощо. Його технічні прийоми ґрунтуються на засадах народної скульптури.

Виготовлення і художнє  оздоблення виробів з дерева різьбленням  притаманне усім областям України, в яких склалися традиційні регіональні види художнього різьблення (наприклад, тригранно-виїмчасте різьблення на Полтавщині, Київщині, Чернігівщині; плоске з інкрустацією перламутром, різноколірним деревом, металом, бісером тощо - на Гуцульщині; рельєфне та скульптурне - на Лемківщині та Поділлі та ін).

Велике значення в розвитку українського народного різьбярства  належить різьбярській орнаментиці. Орнаментальні мотиви різноманітні і поділяються на геометричні, побудовані з ліній, трикутників, квадратів, прямокутників, еліпсів тощо; рослинні - зображення листя, гілок, грон, рослин; стилізовані -зображення людей, тварин, птахів та ін. В орнаментальних мотивах різьблення на дереві має багато спільного з орнаментикою вишивки, художньої обробки шкіри, металу, кістки, рогу тощо.

Визначними чернігівськими майстрами різьби ХІХ-ХХ ст. є Романовський В.А., Шапаренко I.A., Клішко Р.Г. та ін.; на Поділлі відомим майстром різьби в цей період був Василь Бідула з села Лапшин Бережанського району який досконало володів плоским різьбленням і декорував скрині, рами для образів; Танасій Падлевський з с.Трибухівці цього ж району виготовляв різьблені іконостаси, письмове приладдя, предмети побутового вжитку.

На Полтавщині найвизначніші  майстри різьблення ХІХ-ХХ ст. - Іван і Сидір Каша, Кіряк і Тимофій Нижники, Василь Гарбуз (Малі Будища), Яків Халабудний (с. Жуки).

На Гуцульщині відомі різьбярська  родина Шкрібляків з м.Яворова М.Мегеденюк, В.Девдюк, П.Гондурак, В.Кіб’юк, І.Семенюк, В.Гаврищ, П.Григорчук, В.Гуз, В.Кабин, М.Кіщук, Ю. і С. Корпатюки та ін. Вони прикрашають вироби традиційним плоским різьбленням та інкрустацією металом, бісером, перламутром і різнокольоровим деревом. На Яворівщині поширився специфічний різновид плоского різьблення на тонованому і полірованому фоні, започаткований у 1930р. майстром Й.Станьком. Орнаментальні мотиви гуцульського різьблення: копаниці, копитці, бендюги, віконця, віночок, вічко, волові очка, ворота, гадючка, гачки, головкате, грибки, груні, ільчасте письмо, кантики, косиці, ментелі.

Відхиленням від стилевої дереворізьби гуцулів є кольорові ритовини в дереві - це рід графіки, наслідування низинних вишивок у застосуванні до рам, касеток і меблів. Ці оздоблені речі з’явилися в першій половині XX ст. і стали навіть модними, але вони далекі від справжньої народної творчості. Серед лемківських майстрів, які зробили значний внесок у розвиток українського народного різьблення на дереві, слід відзначити таких, як П.Одрехівський, родина Кіщаків, В.Красівський, М.Барна, С. і П. Потоцькі,

І.Боляк. Продовжували традиції рельєфного різьблення І. та Г.Бенчі, В.Долинський, П. та С.Орисики, І. та Ф. Стецяки, О. та С. Сухорські та ін. (рис. 160).

Працюючи в жанрі круглої  скульптури, В.Ордехівський, А.Сухорський,

А.Фігель, М. та Ю. Амбіцькі створювали тематичні скульптурні групи та портретні зображення. Над створенням скульптурних портретів у дереві працюють П.Верна з Київщини, Я.Халабудний та Я. Усик з Полтавщини.

Серед закарпатських майстрів відомий ужгородський різьбяр В. Свида, який працює над створенням багатофігурних композицій на сучасну тематику. Невеликі різьблені фігури тварин і птахів виконує львівський майстер І.Матковський.

У наш час українське народне  різьблення по дереві посідає одне з провідних місць в декоруванні виробів з дерева. Виробляються художні різьблені вироби з дерева на підприємствах художньої промисловості в асортименті: дерев’яний посуд, канцелярське приладдя, іграшки, сувеніри тощо. Багато майстрів працюють над створенням високохудожніх сюжетно- тематичних творів: портретів, пейзажів, дерев’яної скульптури та ін.

Інкрустація (рис.160)—техніка декорування художніх виробів з дерева, яка полягає у вирізуванні в дереві заглибленого візерунка, який заповнюється шматочками твердих матеріалів - слонової кістки, рогу, бісеру, перламутру. металу тощо. Врізані прикраси не виступають вище прикрашуваної поверхні. В наш час інкрустацію застосовують переважно у виробах декоративно- ужиткового мистецтва, в реставраційних роботах, інколи в архітектурі тощо.

В Україні ще поширена інкрустація соломкою (монументальні композиції О. Саєнка, вироби народних майстрів). Інтарсія - вид інкрустації, мозаїки на дереві. Цією технікою виконують зображення або візерунки зі шматочків кольорового дерева (шпону), які врізають врівень з поверхнею виробу або якими суцільно вкривають його поверхню (маркетрі). Таким чином найчастіше оздоблюють меблі, виготовляють декоративні панно тощо.

Дендромозаїка належить до ювелірних технік декорування. Орнамент складають із крупинок дерева ледь завбільшки з макове зернятко.

Випалювання - техніка оздоблення виробів з дерева. Техніку випалювання  використовують для оздоблення світлих  порід дерева (ялини, сосни, клена  смереки). Розрізняють два способи  випалювання - розжареними металевими штампиками («штансами»), з відбитків яких складають на поверхні різноманітні геометричні, рідше рослинні орнаменти, та електрописаком. Останній спосіб відноситься до сучасної техніки випалювання і базується на використанні спеціального пристрою - електрописака, який дає чіткий контурний малюнок і за допомогою якого можна виконувати як прості, так і складні художні композиції. Здебільшого випалюванням прикрашають бондарську продукцію, рідше меблі. Нині випалювання застосовують при декоруванні д итячих іграшок та елементів народної дерев'яної архітектури. В Україні випалювання особливо поширене в народному мистецтві карпатського регіону, зокрема на Гуцульщині (рис. 161).

Розпис - техніка орнаментування дерев’яних виробів, відома з Х-Х1 ст. Технічно розпис на дереві мало чим відрізняється від розпису на інших матеріалах. Орнамент наносять пензлями по заґрунтованій або незагру- нтованій поверхні виробу темперою, гуашшю, олійними й аніліновими фарбами, нітроемалями. З кінця XIX ст. розписані вироби почали покривати лаком, що захищає їх від забруднення. Основними осередками розпису на дереві є Яворів на Львівщині і Петриківка на Дніпропетровщині. Майстри Петриківки оздоблювали скрині, сани, віяла, народні музичні інструменти (кобзи, бандури, сопілки) самобутнім рослинним орнаментом. Відомі кращі роботи майстрів, до яких належать І. Пилипенко, Н.Білокінь, Т.Пата та її дочка

В.Кучеренко, М.Тимченко, П.Глущенко, В.Павленко, 3. і Т. Куціш, В.Клименко- Жукова, В.Соколенко, А.Пікуш та ін.

В Яворові сформувалася на початку XIX ст. своєрідна народна  школа з виконання специфічного розпису яворівських скринь і  дитячих іграшок- забавок. Розпис скринь базувався на використанні традиційних українських орнаментальних мотивів з застосуванням природних барвників. Домінували рослинні орнаментальні мотиви. За цими головними мотивами розташовувались геометричні візерунки, що тактовно вводились у композицію. В залежності від композиційного вирішення орнаментальних мотивів скрині іменувались: вазонова, віночкова, квіткова. Кольорова гама яворівського розпису скринь базується на п’яти основних кольорах: коричневому, зеленому, жовтому, білому, червоному. В 50-х роках XX ст. скрині майже не знаходили застосування в домашньому інтер’єрі, тому художні традиції їх декорування використовуються майстрами Г.Щирбою, В.Станьком та іншими при створенні виробів сувенірного характеру. Тонке розуміння лінійного і кольорового ритму виявляють яворівські майстри в розписі дитячих іграшок. Вони вміло застосовують суцільне покриття окремих мотивів і краплевидне зображення листочків. Особливо ефектно виглядає барвиста гама червоного, зеленого, жовтого кольорів, які в різних іграшках мають інше тональне звучання. Провідними майстрами яворівського розпису на дереві є Ю.Мокрик, Ю.Турко, М.Петрів, Ю.Ференц, П.Люта та ін.

Бейцування - підфарбовування деревини природними (гуміновими, так званими горіховими, виготовленими з торфу або бурого вугілля), синтетичними (переважно кислотними) та протравними бейцами. Використовується для виявлення текстури деревини, зміни її природнього кольору, імітації пінних порід (рис. 161).

Архітектурне  оздоблення - вид художнього деревообробництва який входить до монументально-декоративного мистецтва. Це профільовані стовпи та арки, різьблені балки, прогони й сволоки декоративні лиштви вікон, вітрові дошки та ін. (рис.162) .

 

 

РОЗДІЛ 2

АСОРТИМЕНТ ТА ЯКІСТЬ ВИРОБІВ НАРОДНИХ ПРОМИСЛІВ З ДЕРЕВИНИ

 

 

1. Класифікація виробів народних промислів з деревини ія розвитку народних промислів переробки деревини

 

 

 

 

2. Характеристика асортименту сувенірної продукції з деревини, які реалізовуються на спеціалізованому ринку «Вернісаж» м. Львова

 

 

3. Контроль якості виробів народних промислів з деревини

 

 

ВИСНОВКИ 

 

 

РЕКОМЕНДАЦІЇ