Товарознавча характеристика асортименту побутового керамічного посуду вітчизняного виробництва на ринку України

     Майже усі художні вироби Коростенського заводу відрізняються широкою кольоровою гамою та елементами українського орнаменту. Так, скульптура з відтворенням українського одягу, історичних або релігійних подій користуються великим попитом не тільки в межах країни, а й за кордоном.

     В асортименті АТЗТ "Коростенський  фарфор" існує більше ніж 350 видів виробів з твердого та м'якого фарфору з надглазурним і підглазурним розписом ручним, механічним і комбінованим способами. Із них - 150 видів художньо-декоративних виробів, які складають близько 42% всієї фарфорової продукції підприємства.

     За  загальними показниками ця продукція відповідає всім нормам, користується попитом як на ринку України, так і за її межами. Але хотілося б зауважити, що вироби з фарфору не є товарами першої необхідності, тому необхідно вивчати попит населення для обґрунтованого формування обсягів і структури товарної пропозиції на ринку [1, с.10].

     Однак продукція заводу поступається ще деякою мірою виробам зарубіжних фірм за зовнішнім виглядом, дизайном, формами. Так білість фарфорових виробів  цього підприємства не перевищує 64%, в той час як вироби закордонні мають цей показник 70% і більше. А саме підвищення білості є запорукою успіху на ринку, оскільки споживачі тягнуться до натуральної краси і привабливості, до чистоти, яку символізує білість фарфору.

     З кожним роком реалізація керамічної продукції вітчизняного виробництва збільшується. Нині вона відрізняється від інших закордонних виробів своєю ціною і займає особливий сегмент ринку, оскільки зорієнтована на споживачів із низькою платоспроможністю. Знання потреб та споживчого попиту дозволяє виробникам цілеспрямовано розробляти конкурентоспроможний продукт високої якості, що сприяє збільшенню експортно-імпортних операцій і є позитивним в розвитку керамічної промисловості України.

     Крупні  підприємства фарфоро-фаянсової промисловості  такі як АТЗТ "Коростенський фарфор", Київський ЗАТ "Деффа" та ін. мають всі шанси вийти на світовий ринок зі своєю конкурентоспроможною продукцією, оскільки для цього є, перш за все потужна сировинна база, висококваліфіковані спеціалісти в цій галузі, а по-друге, значний досвід та глибокі національні традиції в художньо-естетичному оформленні керамічних виробів. В табл. 2 представлена структура асортименту фарфорових виробів Київського ЗАТ "Деффа" [1, с.12]. 

     Таблиця 2

     Структура асортименту фарфорових виробів Київського підприємства ЗАТ "Деффа" (2009-2010 pp.)

     Сьогодні  пріоритетне місце в ринковій стратегії виробника при розробці цілеспрямованої товарної політики займають питання забезпечення конкурентоспроможності товару. Так, в світовому виробництві фарфору ясно вираженою тенденцією є комп'ютеризація виробництва, а саме контроль якості продукції, починаючи з контролю якості сировини, технологічних процесів та готового товару. Крім того, враховуючи досвід зарубіжних країн, підприємствам фарфоро-фаянсової промисловості України необхідно ширше використовувати екологічно чисті види декорування (термопластичне декорування, технологія гарячого тиску тощо), підглазурні барвники, покриття кобальтом та деколі. Необхідно також освоювати нові види комплектування чайно-кавово-столових сервізів, значно покращити якість індивідуальної упаковки виробів.

     Розробка  нових нормативних документів (ДСТУ, ТУ) є також невідкладним завданням та запорукою зростання конкурентоспроможності керамічних виробів України.

     Сучасні ринкові відносини України вимагають  постійного оновлення товарної пропозиції, тому є актуального проблема виробництва  та випуску на світовий і вітчизняний  ринок нової фарфорової продукції.

     Аналіз  ринку керамічних побутових товарів  показує, що споживчий попит на керамічні  вироби на внутрішньому ринку значно перевищує пропозиції українських  виробників. Тому значна доля (36-40%) продукції  закордонного виробництва на ринку України є невипадковою, а закономірною. Україна займає одне з провідних місць в світі за законами неметалорудних природних копалин польового шпату, каолінів, глин, пісків тощо. Наявна потужна сировинна база та високий розвиток національних традицій виробництва керамічної продукції створюють на сьогодні всі умови для ефективного розвитку керамічної галузі [1, с.13].

     На  жаль, Україна сьогодні в основному  експортує сировину в Німеччину, Іспанію, Італію, Туреччину, країни Балтії, а потім імпортує з цих країн  готову продукцію за значно високими цінами.

     Більше 35 підприємств України виготовляють керамічні вироби побутового призначення, серед яких найпотужнішими є Баранівський, Дружківський, Коростенський, Тернопільський та Київський фарфорові заводи, які  є на сьогодні акціонерними товариствами відкритого чи закритого типу. Проведений аналіз показав, що перевагу споживчий ринок надає виробам вітчизняного виробництва (60-62%) в основному із-за цінового фактору, але вітчизняна продукція не є конкурентоспроможною за якістю. Тому сьогодні пріоритетне місце в ринковій стратегії виробника при розробці цілеспрямованої товарної політики займають питання забезпечення конкурентоспроможності товару.

     В світовому виробництві фарфору  чітко висловленою тенденцією є  комп'ютеризація виробництва, а саме, контроль якості продукції, починаючи з контролю якості сировини, технологічних процесів та готового товару. Крім того, враховуючи досвід зарубіжних країн, підприємствам фарфоро-фаянсової промисловості України необхідно ширше використовувати екологічно чисті види декорування (термопластичне декорування, технологія гарячого тису тощо), піглазурні барвники, покриття кобальтом та деколі. Необхідно також засвоювати нові комплектування чайно-кавово-столових сервізів, значно покращити якість індивідуальної упаковки виробів.

     Розробка  нових нормативних документів (ДСТУ, ТУ) є також невідкладним завданням  та запорукою зростання конкурентоспроможності керамічних виробів України [1, с.14]. 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 

2. Споживні  властивості керамічного посуду та чинники, які формують

     Споживні  властивості керамічного посуду визначаються функціональними, ергономічними, естетичними властивостями авторського  зразка, властивостями кераміки і  якістю виготовлення виробів. Багато фізико-хімічних властивостей кераміки служать показниками споживних властивостей порцелянового і фаянсового посуду. Найважливішими з яких являються наступні: щільність, білизна, просвічуваність, механічна міцність, твердість, блиск поливи, пористість, термічна та хімічна стійкість, швидкість поширення звукових хвиль

     Об'ємна маса порцеляни дорівнює 2,3 - 2,5 г/см³, а фаянсу -1,92-1,96 г/см³. Білизна порцелянових виробів залежить від вмісту в сировинних матеріалах домішок заліза, титану, хрому та інших фарбуючих сполук, а також від режиму та середовища в печі при випалюванні. Зниження білизни може бути і внаслідок неповного вигорання вуглероду при випалі в окислювальному середовищі та неповного відновлення окислів трьохвалентного заліза у двохвалентне. Окисли трьохвалентного заліза надають черепку жовтуватого відтінку, а двохвалентного - синюватого. При збільшенні вмісту в шихті каоліну білизна збільшується.

     На  білизну суттєво впливає наявність  поливи. Збільшуючи товщину шару поливи, білизна знижуватиметься. її визначають візуально шляхом порівняння випробуваного зразка з еталоном або за допомогою спектрофотометра.

     Просвічуваність залежить від сполук склоподібної фази (кількості та ступеня дисперсності плавнів), температури випалу, коефіцієнта  проходження світла через масу визначеного  складу та товщини стінки виробу. Порцеляна просвічується навіть при великій товщині виробу, тому що має щільний спечений черепок. М'який фарфор має вищу просвічуваність, ніж твердий, але меншу термічну і механічну міцність. Фаянсові вироби не просвічуються, адже черепок занадто пористий.

     Механічна міцність є важливою властивістю, від  якої залежить довговічність виробу. Міцність порцелянових виробів залежить від співвідношення кристалічної та склоподібної фаз черепка, товщини виробу, пористості шару поливи. У фаянсу вона вища, ніж у порцеляни.

     Полива  не повинна псуватися столовими  приборами - ножами, вилками, ложками. її псування суттєво знижує санітарно-гігієнічні показники. Твердість шару поливи за мінералогічною шкалою Мооса для  порцеляни становить 6,5-7,5, а для фаянсу -5,5-6,5. Порцелянові поливи є твердими, майолікові - м'якими, а фаянсові належать до середніх. Блиск поливи надає виробам привабливий зовнішній вигляд, його визначення проводять за еталоном - темним увіолевим склом, блиск якого дорівнює 65%.

     Пористість визначають методом водопоглинання, у порцеляни вона становить 0,1-0,2 %, а у фаянсу - 9-12 %.

     Термічна  стійкість характеризує здатність  виробу витримувати різкі зміни  температур. Стійкість порцелянових виробів вища, ніж у фаянсових. Порцелянові вироби повинні витримувати перепади температур від 205 до 20°С, а фаянсові - від 145 до 20°С ( для безкольорових полив) і від 135 до 20°С (для кольорових полив).

     Хімічна стійкість полив і керамічних фарб для побутових порцелянових і фаянсових виробів має бути високою, тому що при контакті зі слабкими кислотами і лугами за звичайних температур або при нагріванні до 60-65°С вони не повинні псуватися.

     Вплив сировинних матеріалів на споживні властивості.

     Основні матеріали керамічного виробництва необхідні для приготування керамічної маси, глазурей та фарб, а допоміжні - для виготовлення гіпсових форм, вогнетривкого припасу і капселів.

     Глина - це гірська порода полімінетрального складу, земле подібна, яка здатна утворювати з водою пластичне тісто для формування виробів, які після випалювання набувають твердість каменю.

     Пластичність - це здатність тістоподібної керамічної маси приймати при зволоженні водою під впливом зовнішньої дії різну форму та зберігати її після припинення цієї дії.

     За  показником пластичності глини ділять на високо пластичні, середньої, помірної та малої пластичності.

     Усадка - зміна лінійних розмірів зразка з глини під впливом процесів сушки і випалювання.

     Вогнетривкість - це властивість глини протистояти, не розплавляючись, під дією високих температур.

     За  вогнетривкістю глини ділять на: вогнетривкі (>1580⁰С), тугоплавкі (1350-1580°С), легкоплавкі (<1350°С).