Товар як обєкт комерційної діяльності

     Порівняння за якістю можливе  лише для товарів, які задовольняють  однакові потреби при однаковому  рівні цін.

     Покупець диктує підприємцю рівень  якості, що визначається його  власними потребами. Управління  якістю потребує знання очікувань  і мотивування купівлі з боку цільової групи. Якість, таким чином є поняттям вельми відносним.

     Відповідно до різноманітності  потреб, рівень якості кожного  товару має відповідати запитам  кожного сегмента. Тобто кожному  очікуваному рівню якості прийнятному  діапазону цін має відповідати різноманітний набір.

     Якість змінюється із зміною  рівня вимог, що висуваються  до товару.

     Для покупців, якість – це здатність  задовольняти потреби в процесі  використання товарів.

     Для виробників поняття якість  значно ширше. Воно

визначає  насамперед ефективність їх маркетингової  діяльності, такі як: витрати виробництва, рівень цін і т.д..

     На світовому ринку особливого  значення надають таким складовим якості як колір, упаковка, дизайн, ергономічні властивості (зручність користування, догляду і ін..

     Частина товарів мають статус  престижні і покупці платять  саме за престиж.

     Сьогодні вісім покупців із  десяти на перше місце ставлять  не вартість товару, а споживчу  цінність товару. Десять років  тому так вважали троє із десяти.

     Споживча цінність товару тим  вища, чим він більше відповідає  за своїми показниками якості  вимог, виявленими у результаті  вивчення потреб покупців.

     Оцінюючи якість, беруть до уваги  найістотніші властивості товару, числа яких досить для оцінки рівня якості товару, відповідно до його призначення.

     За кількістю властивостей, що  характеризують рівень якості, показники  якості бувають одиничними і  комплексними.

     Для переважної більшості товарів  народного споживання виділяють  такі групи властивостей:

• функціональні;
• естетичні;
• ергономічні;
• гігієнічні;
• надійність.

Здебільшого оцінку рівня якості проводять за сукупністю показників властивостей (комплексна оцінка).

     Усю продукцію, яку пропонують  на ринку для продажу, можна  умовно поділити на чотири групи, що визначають рівень якості:

• вищий рівень якості;
• середній рівень якості, конкурентоспроможний;
• знижений (нижчий від середнього);
• неконкурентоспроможний рівень якості.

Вироби  вищої якості – це принципово нова, так звана продукція ринкової новизни. Виробник таких товарів може збільшити свій прибуток як за рахунок підвищення цін, так і за рахунок збільшення частки своєї ринкової участі.

     Друга група – конкурентоспроможна  продукція – перебуває на середньому  рівні якості товарів. Успіх діяльності виробника буде залежати, головним чином, від реклами, ціни, сервісу.

     Велику роль відіграє упаковка. Основними функціями упаковки  є:

• планування нової продукції;
• співробітництво з каналами збуту;
• сегментація ринку;
• комунікаційні фірми;
• використання продукції4
• вміст та захист товару.

Споживач  чутливий до фактора ціни. Тому, створюючи  нову упаковку, слід розраховувати  її абсолютну і відносну ціну.

     Знижений рівень якості означає  трохи гірші споживчі властивості  товарів (нижчі від середнього рівня).

     Для стабілізації  своєї діяльності виробники продукції зниженого рівня якості необхідно знижувати ціни.

     Друга група показників, які характеризують  конкурентоспроможність, - це сумарні  витрати споживача. Вони складаються  із ціни виробу і витрат на експлуатацію виробу в період усього терміну його служби. Витрати на експлуатацію виробу включають:

• витрати на транспортування до місця використання;
• вартість установки і приведення в працездатний стан;
• навчання персоналу;
• витрати на паливо (або на електроенергію);
• заробітна плата персоналу;
• витрати на післягарантійний сервіс і купівлю запчастин;
• витрати на страхування виробів;
• податки;
• витрати на утилізацію виробу після вироблення ресурсу (якщо виріб продають новому власнику, ці гроші віднімають із ціни споживання);
• непередбачені витрати.

Слід  підкреслити, що робити прейскурантну  ціну товару головним знаряддям конкуренції  нераціонально, так як ціна, за якою виріб пропонують покупцеві, становить  лише частину ціни споживання. Зниження прейскурантної ціни не призводить  до підвищення конкурентоспроможності, якщо відношення продажна ціна – ціна споживання лежить у межах 0, 05-0,2. У цих умовах тільки боротьба за низьку ціну споживання здатна зробити товар привабливим для покупця.

     Отже, конкурентоспроможність формується сукупністю тих вартісних і якісних особливостей товару, яку враховують покупці відповідно для їх безпосередньої значущості для задоволення потреб, а також витрат на придбання і споживання цього товару. При цьому більшу конкурентоспроможність має той товар аналогічного призначення, який характеризується властивостями, що забезпечують найвищий корисний ефект щодо сумарних витрат споживання.

     Постійне підвищення конкурентоспроможності  товарів – центральне завдання  підприємства. Проблема полягає в тому, що підвищення конкурентоспроможності товару пов’язане  для підприємства з великими або меншими витратами, але в будь-якому разі вони мають окуповуватись якомога більшою прибутковістю. Тому важливо не тільки використовувати відомі шляхи поліпшення властивостей продукції а й шукати серед них ті, які дають найбільший приріст конкурентоспроможності товару  на одиницю витрат.

     Світова практика засвідчує, що  сьогодні конкурентоспроможності  досягають не стільки на основі  змін технічних параметрів виробу і ціною купівлі, скільки шляхом вдосконалення його корисних властивостей для кінцевого споживача і ціною споживання.

     Ціна споживання звичайно істотно  вища від продажної ціни .

     Ціна споживання визначає успіх  нового виробу, хоча його можуть продавати за досить високою початковою ціною, тому що унаслідок цього досягають реальної економії для споживача і зростання збуту підприємства.

     Для оцінки конкурентоспроможності  важливо мати на увазі, що  на сучасному ринку підприємства  прагнуть продавати не окремі товари, а весь комплекс, пов’язаних з товаром послуг, важливих для покупця. У такий спосіб покупець оцінює конкурентоспроможність з абсолютно нових, прийнятніших для нього і важчих для виробника, позицій.

     Конкурентоспроможність товару має бути ключовим чинником для прийняття рішення про розширення і створення нових робочих потужностей. Витрати на проектування нового товару у кілька разів нижчі за вартість обладнання, налагодження технології, організацію збутової мережі, тому випуск неконкурентоспроможного товару, що не дозволяє розгорнути його масовий продаж, може завдати багатомільйонних збитків.

     Кодування – це створення і  присвоєння коду класифікаційному  угрупуванню або об’єктові класифікації.

     Код – це знак або сукупність знаків, які використовуються для позначення класифікаційного угрупування або об’єкта класифікації.

     Метою кодування є систематизація  об’єктів шляхом їхньої ідентифікації  і присвоєння умовного позначення (коду), завдяки якому можна знайти  і розпізнати будь-який об’єкт серед багатьох інших.

     Необхідність в кодуванні товарів  і інших об’єктів існувала  давно, але особливо зросла  значущість кодування в останні  десятиріччя у зв’язку з впровадженням  електронно-обчислювальної техніки,  тому що воно полегшує обробку техніко-економічної інформації, підвищує ефективність функціонування АСУ. Але, нажаль, в магазині «М’ясна крамничка» немає електронно-обчислювальної техніки (касових апаратів).

     Присвоєння кодів об’єктам кодування  повинно відбуватися на основі певних правил і методів.

Правила кодування:

• код повинен мати певну структуру;
• код може бути зображений за допомогою спеціально обумовлених знаків;
• код повинен допомагати впорядкуванню об’єктів.

Структура коду – умовне позначення об’єкту, яке складається з послідовно розташованих знаків. Структура коду включає такі елементи: алфавіт, основу, розряд і довжину.

          Алфавіт коду – це система  знаків, прийнятих для утворення  коду (цифри, букви, їх комбінації, штрихи). У зв’язку з цим алфавіти  кодів можуть бути цифрові, буквенні, цифрово-буквенні та штрихові.

     Цифровий алфавіт коду – це  алфавіт, знаками якого є цифри.

     Буквенний алфавіт коду – це  алфавіт, знаками якого є букви  алфавіту.

     Буквенно-цифровий алфавіт це  алфавіт, буквами якого є букви і цифри.

     Штриховий алфавіт коду – це  алфавіт, знаками якого є штрихи  і пробіли, ширина яких читається  за допомогою сканерів у вигляді  цифр. Прикладами таких кодів  можуть бути штрихові коди  ЕАК і ПРА, які широко використовуються  в міжнародній практиці.

     Основа коду – це число знаків  в алфавіті коду.

     Розряд коду – це позиція  знака в коді. Кожен знак в  коді характеризує спеціально  обумовлену ознаку товару. У зв’язку  з цим розряд коду несе певне  змістовне навантаження.

     Довжина коду – це число знаків у коді.

    Довжина коду в номенклатурі  ЗКП/ВКУ має 10 знаків.

• перші дві цифри означають клас;
• третя цифра – підклас;
• Четверта цифра – група;
• П’ята цифра – підгрупа;
• Шоста цифра – вид;
• Сьома – десята цифри – внутрішньовидові угрупування.
•      В НТНС за ЗКП/ВКУ проставлено тільки шестизначні коди, тобто в цих кодах немає позначок внутрішньовидових угрупувань.
•      Наприклад, код товару 92 1411 розшифровується таким чином%

92. - клас товару – «М’ясопродукти», 1 – Підклас товару – «М’ясо і птиця»

4 –  група товарів «М’ясні напівфабрикати»», 1 – підгрупа товару «М’ясні напівфабрикати січені», 1 – Вид товару – «Котлети м’ясні та з добавками».

     Штрихове кодування – це система  автоматичної ідентифікації об’єктів  кодування.

     Основним об’єктом штрихового кодування є товар. Конкретна одиниці товару мають певні характеристики, завдяки яким один товар відрізняється від іншого, і тому повинні мати різні коди. Штриховий код не класифікує товар, а ідентифікує його так, щоб будь-який інший товар, що реалізується на міжнародному ринку не міг мати такий код.

     Штрихове кодування найбільш  широко використовується при  виробництві й реалізації товарів,  що дозволяє автоматизувати облік  у виробництві, на складах сировини  і готової продукції, в оптових  і роздрібних торгових підприємствах.

     Використання штрихового коду  не збільшує витрати часу на  виробництво товару і не підвищує  його вартість.

 

Висновки  і пропозиції 

Нові  умови господарювання і поглиблення  товарно-грошових відносин, повного  господарського розрахунку і самофінансування сприяють появі нового типу організації комерційних відносин, відкривають широкий простір комерційній ініціативі, самостійності і передбачливості торгових працівників. Без цих якостей неможливо в сучасних ринкових умовах здійснювати комерційну діяльність.