Теоретические основы комерческой деятельности торгового предприятия

     Система  господарських  зв'язків  торгівлі з  промисловістю – невід'ємна частина господарського механізму України, що становить сукупність форм і важелів взаємодії підприємств, об'єднань, фірм, галузей економіки із споживачами продукції. Раціональні господарські зв'язки сприяють планомірному розвитку економіки, збалансованості попиту і пропозиції, своєчасному постачанню продукції виробничого призначення і товарів народного споживання покупцям.

     Система господарських зв'язків включає, зокрема:

     - участь торговельної організації в розробці промисловими  підприємствами;

     - планів виробництва товарів за допомогою надання заявок і замовлень;

     - господарські договори;

     - контроль за дотриманням договірних зобов'язань;

     - застосування економічних санкцій;

     - участь у роботі товарних бірж й оптових ярмарків;

     - перевірку якості (експертизу) товарів, що поставляють;

     - установлення оптимальних фінансових взаємин;

     - застосування адміністративно-правових норм та ін.

     Світовий  досвід і вітчизняна практика показують, що функціонування ефективних господарських  зв'язків між постачальниками  і покупцями товарів неможливо без участі оптовиків, що виступають у ролі активного комерційного посередника. Оптова торгівля виконує посередницьку роль між виробництвом і роздрібною торгівлею і відіграє суттєву роль в організації господарських зв'язків і поставках товарів. Процес обігу товарів у багатьох випадках складається з двох стадій - оптової та роздрібної реалізації.

     З економічної точки зору укладення  договорів, зокрема договорів купівлі-продажу, поставки, має суттєвий вплив на товарооборот підприємства. Так, уклавши  договір з покупцем, підприємство оптової торгівлі може планувати  виконання своїх зобов'язань таким  чином, щоб його транспортні витрати  і витрати по зберіганню товару були мінімальними, що, у свою чергу, суттєво впливає на ціну товару [4, c. 278].

     Основною  силою кожного договору є згода  сторін, узгоджене волевиявлення, що реалізується через принцип свободи договору. Цей принцип передбачає право сторін, що домовляються, за спільною угодою вкладати в договір той чи інший зміст. Сторони є вільними у виборі контрагента, визначенні умов договору з урахуванням вимог чинних правових актів, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та підприємливості.

     Договір повинен складатись з урахуванням  чинного законодавства. Він сприяє чіткої та раціональної організації  господарсько-договірних зв'язків. Нормативні акти створюють правовий режим, що забезпечує рівність партнерів і захист їхніх інтересів. Правовими джерелами, що регламентують договірні відносини, є Цивільний та Господарський кодекси України, закони, відомчі нормативні акти, статути.

     Договір вважається укладеним тоді, коли між  сторонами досягнуто годи з усіх існуючих його умов. Момент укладення договору визначається моментом надання угоді встановленої форми.

     Принцип належного виконання договору полягає у вимозі точного додержання сторонами всіх його умов щодо суб'єктів, предмета, строків, способів, місця виконання зобов'язання. Зобов'язання мають виконуватися належним чином і в установлений строк відповідно до вказівок закону, акта планування, договору. При виконанні зобов'язання слід застосувати звичаї ділового обороту, мають враховуватися засади добросовісності, здорового глузду, справедливості.

     Важливими нормативними актами, що регулюють  господарські взаємовідносини суб'єктів  комерційної діяльності, є:

• Положення про поставки продукції виробничо-технічного призначення;
• Положення про поставки товарів народного споживання;
• Положення про форму зовнішньоекономічних договорів (контрактів);
• Інструкція про порядок приймання продукції виробничо-технічного призначення і товарів народного споживання за кількістю;
• Інструкція про порядок приймання продукції виробничо-технічного призначення та товарів народного споживання за якістю.

     Разом з тим слід відмітити, що сфера  господарських взаємовідносин між  постачальниками і покупцями  товарів, включаючи комерційну діяльність, потребує певного рівня державного регулювання, в тому числі шляхом прийняття і введення у дію законів, указів, постанов в області ціноутворення, вимог до якості і послуг, усунення недобросовісної конкуренції або монополістичної діяльності, а також встановлення податкових пільг, тарифів, стимулювання вітчизняного виробника товарів, захисту внутрішнього ринку від неякісної продукції іноземного виробництва.

     Основні види договорів, що застосовуються в комерційній діяльності:

• договори на передачу товару у власність (купівля-продаж, поставка, контрактація, бартер);
• договори про передачу майна у тимчасове користування (оренда, лізинг, прокат);
• договори про надання послуг (транспортні договори, експедиційне обслуговування, доручення, комісія, консигнація, зберігання товарів на товарному складі, на участь у ярмарку, на рекламу продукції, кредитний договір, страхування комерційних ризиків);

     •договори на передачу результатів інтелектуальної діяльності (франчайзинг, ліцензійний договір про передачу ноу-хау, ліцензійний договір на товарний знак): договір (контракт) - це комерційний документ, у якому встановлюються права та обов'язки сторін (контрагентів). Він узгоджується і підписується покупцем і продавцем або їхніми довіреними особами.

     Зокрема, можуть бути укладені короткотермінові, сезонні договори, а також договори на одноразові поставки (закупівля партії товарів як одноразова комерційна операція). Між виробниками і покупцями можуть встановлюватись прямі та тривалі господарські зв'язки по поставках товарів. Пропозиція про встановлення прямих тривалих і тривалих господарських зв'язків може бути запропонована від будь-якої із сторін [5, c. 807].

     У договорі повинні обов'язково визначатись розгорнутий асортимент, кількість і якість товарів, строки поставки і ціна, а в довготривалому договорі за прямими і тривалими господарськими зв'язками — найменування, груповий асортимент та кількість товарів, порядок і строки узгодження і представлення специфікацій. За відсутністю цих умов у договорі він вважається неукладеним.

     Якщо  обидві сторони виконують свої зобов'язання за договором, то вони зацікавлені у  збереженні і подальшому розвитку господарських  зв'язків з надійним партнером. Довготривалі договори допомагають підприємствам планувати свою діяльність, визначають перспективи розвитку. Договір або його окремі умови, що суперечать чинному законодавству, є недійсними.

     Від того, наскільки грамотно організовано закупівлі на підприємстві роздрібної торгівлі, залежить успіх комерційної  діяльності. У ринкових умовах ускладнюються  не тільки завдання закупівельників (менеджерів, маркетологів, товарознавців), а й методи роботи. Старі способи організації поставок не підходять до сучасних умов, тому доводиться впроваджувати прогресивні технології, які значно полегшують повсякденну працю. Правильно підібрані постачальники дозволяють не тільки створити оптимальний асортимент, що відповідає поточним споживчим перевагам, й досягнути конкурентоспроможних цін. А саме від цих моментів залежить ефективність роботи будь-якого магазину.

     Отже, можна зробити висновки, що господарські зв'язки - це необхідна умова діяльності підприємств, тому що вони забезпечують безперебійність постачання, безперервність процесу виробництва й своєчасність відвантаження й реалізації продукції. Кожне підприємство в процесі комерційної діяльності вступає в економічні і юридичні відносини зі своїми клієнтами, постачальниками й партнерами. В економічній літературі ці взаємини характеризуються терміном “господарські зв'язки” [6, c. 448]. 

     1.3. Організація торговельно-технологічного процесу з продажу товарів та надання послуг

     Обов'язковою операцією технологічного процесу є приймання товарів за кількістю та якістю.

     Приймання товарів здійснюється як комплекс робіт з перевірки кількості та якості отриманих товарів, оформлення їх приймання відповідними документами та оприбуткування товарів. Основними завданнями роботи з приймання товарів на складах і торговельних підприємствах є:

     • контроль за збереженням товарно – матеріальних цінностей;

     • перевірка виконання постачальниками  договірних зобов'язань за кількістю, асортиментом, якістю і комплектністю  товарів;

     • недопущення в торговельну мережу недоброякісних товарів і реалізації товарів, котрі не відповідають за якістю вимогам стандартів, технічним умовам та ін.;

     • пред'явлення до постачальників (виробників) майнових претензій за неналежне виконання ними умов договорів.

                       Приймання товарів  за кількістю та якістю покладається на матеріально відповідальних осіб (як правило, завідувач складу, комірники) разом з товарознавцем, уповноважених на це керівником або заступником керівника торговельного підприємства – товароодержувача. Разом з цим у вітчизняній практиці виконання операцій приймання товарів на складах постачальників (виробників) або від підприємств транспорту досить часто покладається на експедиторів, які є працівниками підприємства торгівлі і мають відповідні повноваження. Усі вони повинні добре знати вимоги нормативних документів, асортимент і технологію виконання операцій з приймання окремих видів товарів.

                                                                                      У сучасних умовах порядок проведення приймання товарів регламентується положеннями укладених договорів, угод, контрактів, на підставі яких здійснюється постачання товарів на склад. За загальними правилами приймання товарів має здійснюватися відповідно до вимог стандартів, технічних умов, інших обов'язкових правил і документів [7, c. 192].

     Основними елементами процесу приймання всіх товарів є:

     • ознайомлення з транспортними і  супровідними документами і перевірка правильності їх оформлення;

     • перевірка відповідності найменування товарів і маркування даним супровідних документів;

     • перевірка кількості місць, стану  тари й упаковки;

     • перевірка маси брутто;

     • розкривання тари;

     • перевірка якості товарів;

                        • документальне  оформлення результатів приймання.

                                  Олія тварина і маргарин звільняють від тари і пергаменту і зачищають з усіх боків від пожовтілого шару (штаффа). Моноліт олії і маргарину попередньо нарізають спеціальними розмітниками. Молоко і молочні продукти подають у торговий зал у шухлядах, касетах, кошиках, лотках. Молоко розливне в  бочках і флягах повинне бути попередньо охолоджено. Сири сичугові протирають чистими зволоженими, а потім сухими рушниками. Великі сири розрізають на кілька частин. Молочні продукти фасують у кількості, необхідному на один день торгівлі. Якщо в торговому залі магазина відсутнє холодильне устаткування, то, що виноситься в торговий зал запас молока і молочних продуктів повинний бути розрахований на двох-тригодинний, сиру - на три-чотиригодинний термін реалізації.

          Розміщуючи товар в торговельному залі, виходять з асортименту реалізованих у магазині товарів і застосовуваних методів продажу кожної товарної групи. Враховують також конструктивні особливості торговельного залу, розташування вікон, дверей, колон. Крім того, на розміщення товарів у магазині впливають визначені правила установки різних видів торгово-технологічного устаткування, необхідність дотримання правил пожежної безпеки. При продажі товарів через прилавок обслуговування покупцям пропонуються тільки зразки товарів,що знаходяться за прилавком. Тому для покупців не має значення, як розташовані товарні запаси, з яких продавець відпускає обрані ними товари. З упровадженням самообслуговування місце розміщення товарів у тортовому залі і площа, що відводиться для їхнього викладення, здобувають самостійне значення і впливають на товарообіг. У магазинах, асортимент яких складається з продовольчих і непродовольчих товарів, для розміщення цих товарів рекомендується виділяти окремі зони.