Система оподаткування підприємств в Україні

Відсутність стабільності у  податковій системі призводить до недовіри і скептицизму з приводу її удосконалення. У цьому зв'язку частина  керівників підприємства краще себе почуває при недосконалій системі, оскільки ухиляння від податків будь-якими способами часто обходиться їм дешевше, ніж дотримання законодавства.

Про недосконалість податкової системи знає і держава. Саме з  цієї причини останніми роками Верховною Радою, Кабінетом Міністрів України було видано кілька тисяч нормативних документів, які регламентують податкову систему. На жаль, ці численні документи її не спростили, а ще більше ускладнили. Полеміка стосовно проекту удосконалення оподаткування в Україні й розробки Податкового кодексу, що розгорнулася у Верховній Раді України, поки що ні до чого не привела.

Затверджені у 1997 році Закони України "Про податок на додану вартість" і "Про оподаткування прибутку підприємств" додали головного болю працівникам бухгалтерської служби. Якщо раніше наукова думка спеціалістів була спрямована на спрощення обліку й звітності, то ці два закони сприяли зростанню трудомісткості облікових робіт приблизно у 2 — 2,5 разу за рахунок обробки додаткових документів і складання реєстрів, котрі раніше не складалися. Це податкова накладна, книги купівлі й продажу товарів, журнали для обліку касових операцій тощо [6, с.120].

Виходячи з викладеного, щжоб податкова система запрацювала, необхідно фіскальний підхід до її побудови замінити стимулюючим. Для цього рекомендуємо всіх суб'єктів підприємницької діяльності розділити на 3 групи — малі, середні й великі підприємства.

До першої групи слід віднести підприємства з чисельністю працівників  до 10 чоловік і повністю звільнити  їх від оподаткування. Діяльність таких  підприємств визначається викупленим патентом і ліцензіями, вартість яких має диференціюватися індивідуальними особливостями, місцем розташування тощо і визначатися податковими органами. Вартість патенту і ліцензій прирівнюється до податку. Отже, такі підприємства перевіряються лише на предмет наявності у них перелічених і викуплених документів.

Працівники обліку таких  підприємств звільняються від численних  розрахунків щодо обчислення податків. Підприємець має продумати доцільність відкриття такого підприємства і здійснення видів діяльності. Природно, вартість патенту і ліцензій повинна стимулювати діяльність таких підприємств.

Друга група — це підприємства з чисельністю працівників до 50 чоловік. Для таких підприємств  слід, на нашу думку, ввести єдиний фіксований податок в абсолютній сумі терміном на 1 рік із розбивкою за місяцями. Його можна переглядати лише через рік. Суму фіксованого податку визначають податкові органи спільно з представниками обласної (міської) адміністрації, враховуючи місце розташування підприємства, вид діяльності, асортимент продукції, що виробляється, обсяг реалізованих товарів і ряд інших ознак. Розмір такого податку має бути оптимальним: він повинен відповідати інтересам суспільства і стимулювати діяльність підприємства, оскільки нерозподілена частка прибутку після фіксованого платежу повністю залишається у розпорядженні підприємства.

Введення фіксованого  податку звільнить працівників  бухгалтерії від додаткових витрат часу на виконання податкового законодавства, від численних податкових перевірок. Перевірці будуть підлягати лише підприємства, котрі з різних причин не розраховувалися з бюджетом фіксованим платежем. Підприємства даної групи не повинні звільнятися від патенту і ліцензії на право тієї чи іншої діяльності.

Зарубіжний і вітчизняний  досвід переконує, що перевірка підприємств 1-ї і 2-ї груп при значній кількості  податків коштує державі дорожче, ніж  сума податків, що стягуються, пені, штрафів. Крім того, податкова адміністрація фізично не справляється з якісною перевіркою правильності обчислення податків і своєчасності їх перерахування. Інші форми контролю діяльності підприємства при фіксованому податку зберігаються. Йдеться про дотримання правил протипожежної безпеки, захист прав споживачів, про екологічний контроль тощо. Після закінчення року сума фіксованого податку може бути змінена у відповідності з обставинами, що виникли [2, с. 39].

Третя група підприємств  — це більш великі суб'єкти підприємницької  діяльності. Кількість податків для  таких підприємств має залежати від характеру їхньої діяльності, профільності та інших особливостей, бути обмеженою і бути предметом пильної уваги податкових органів. Обмежена кількість прямих і непрямих податків сприятиме кваліфікованішій перевірці і знизить трудовитрати облікового апарату щодо обчислення і перерахування податків. Причому база для обчислення податків має бути більш-менш постійною, та її, крім того, було б важко приховувати. Такими базами для обчислення прямих і непрямих податків можуть бути розмір земельної площі, що займає підприємство, чисельність працюючих, вартість основних фондів тощо. Ці показники не піддаються різким коливанням, отже, і сума податкових відрахувань буде більш-менш постійною. Така система непрямого оподаткування сприятиме ефективному використанню землі, основних фондів, зростанню продуктивності праці, що дасть змогу збільшити нерозподілену частку прибутку. Чинна ж система обчислення прямих і непрямих податків залежно від обсягу реалізації продукції (товарів, робіт, послуг), суми отриманого прибутку, нарахованої заробітної плати доволі боляче б'є по оплаті праці працівників і часто зовсім не залишає прибутку у розпорядженні підприємства після його розподілу. Остання пропозиція дещо знизить і соціальне напруження.

Для вирішення зазначених питань у цій статті використано  методику впливу податків на обсяг  виробництва.

На графіку 1 крива С  — функція національного споживання. Крива С + І враховує інвестиції. Ця крива сукупних видатків показує  рівень бажаних видатків споживачів і підприємств відповідно до кожного рівня обсягу національного виробництва. В цьому випадку економіка перебуває у рівновазі в точці (В). в якій крива (С + І) перетинає лінію, проведену під кутом 45". Нові інвестиції переміщують точку рівноваги з точки А в точку В, тобто в бік збільшення валового національного продукту (ВНП).

Крива С + 1 + V відображає макроекономічну  рівновагу в тому випадку, коли в  аналізі враховуються урядові видатки  й податки. За умови незмінних  податків облік урядових видатків на товари і послуги дає нову рівновагу  в точці С, де крива С + І + V перетинається з лінією, що проведена під кутом 45 .

Коли інвестиція та урядові  видатки залишаються незмінними, зменшення податків збільшує рівноважний  обсяг національного виробництва. Новий рівень рівноваги ВНП і  сукупних видатків переміщується в  точку Е, тобто в бік збільшення ВНП.

Графік 1. Вплив національного споживання, інвестицій, урядових видатків і зменшення  податків на ВНП [7, с.35].

Рівноважний рівень національного  виробництва визначається перетином  кривих із лінією, проведеною під кутом 45°. Зменшення податків збільшує використаний дохід, і новий рівень рівноваги ВНП переміщується праворуч і вгору (точки О, Е).

У будь-якій точці на лінії, що проведена піл кутом 45", сукупний рівень споживання (точка А) плюс інвестиційні видатки (точка В), плюс урядові видатки (точка С), плюс зростання споживання від зменшення податків (точка Е), виміряні за вертикальною віссю, точно дорівнюють сукупному обсягу ВНП, виміряному за горизонтальною віссю.

В нашій дипломній роботі залежність надходжень до бюджетів різних рівнів (К) від ставки оподаткування (r) та розвитку бази оподаткування (Q) з допомогою теорії еластичності. Під еластичністю розуміємо відношення відсоткової зміни величини бази оподаткування товарів (Q) до відсотка зміни ставки оподаткування (r).

 Графік 2 Еластичність оподаткування  [7, с. 38]

Реагування надходжень до бюджетів різних рівнів (R) залежно від  ставки оподаткування (r) та розвитку податкової бази (Q) (за інших однакових умов).

Із графіка 2 видно, що база оподаткування (Q) активно реагує на зміну норми оподаткування (r). Кожна  точка на кривій становить конкретну  величину розвитку податкової бази залежно  від норми оподаткування та показує  всі можливі варіанти співвідношень (r) і (Q). Отриману криву назвемо кривою оподаткування. Вона нахилена вниз і вправо, тобто ця залежність зворотна і від'ємна.

Оскільки відсоток бази оподаткування  більший за відповідну норму оподаткування, зменшення (r) викликає зростання надходження податків до бюджетів різних рівнів (R). Надходження податків до бюджетів різних рівнів (R) — це норма оподаткування, помножена на кількість товарів, то оподатковуються (Q). На графіку 2 сума податків, то одержуються бюджетами різних рівнів (R), зображена площиною прямокутника під кривою оподаткування, причому висота прямокутника — величина ставки оподаткування (r), а ширина — кількість товарів (Q). Початкова рівновага позначена точкою А. Зменшення ставки оподаткування веде до розвитку бази оподаткування (зростання випуску продукції (Q)), що зображено переміщенням за кривою оподаткування з точки А в точку В. Зіставлення площин прямокутників R₂(OQ₂ Вг₂,) > R₁(ОQ₁Ar₁) під кривою оподаткування говорить про збільшення надходжень податків після зменшення ставки оподаткування (r₂< r₁) за рахунок більшого зростання кількості товарів, що оподатковуються (Q₂>Q₁). В умовах переходу до ринкових відносин відрахування в бюджети різних рівнів (R) збільшуються в міру розвитку бази оподаткування (Q) при зменшенні ставки оподаткування (r) за інших однакових умов.

 Отже, відсутність стабільності  у податковій системі призводить  до недовіри і скептицизму  з приводу її удосконалення.  У цьому зв'язку частина керівників  підприємства краще себе почуває  при недосконалій системі, оскільки  ухиляння від податків будь-якими способами часто обходиться їм дешевше, ніж дотримання законодавства. Виходячи з цього, щоб податкова система запрацювала, необхідно фіскальний підхід до її побудови замінити стимулюючим. Для цього рекомендуємо всіх суб'єктів підприємницької діяльності розділити на 3 групи — малі, середні й великі підприємства.

2.1. Склад, структура податків та динаміка рівня оподаткування підприємств

Для повнішого аналізу  діяльності підприємства у частині  сплати податків та зборів, в першу  чергу, необхідно охарактеризувати фінансовий стан підприємства. Він  являє собою сукупність показників, які визначають конкретну здатність  підприємства, його потенціал у діловій  співпраці, ступінь гарантії економічних  інтересів самого підприємства і  його партнерів.

Фінансовий стан підприємства залежить від виробничих і комерційних  результатів діяльності, рівня фінансової роботи з організації і використання фінансових ресурсів. Чим вищі показники  виробництва і реалізації, нижча  собівартість, чим вища рентабельність і більший прибуток, тим кращий фінансовий стан, що дає можливість в повному обсязі виконувати всі  заплановані господарські заходи, здійснювати  оплату зобов'язань і проводити  розширення виробництва. Обов’язковою умовою при цьому є фінансова  незалежність від зовнішніх джерел фінансування своєї діяльності, можливості у необхідні строки оплачувати свої фінансові зобов'язання, тобто платоспроможність.

Фінансовий стан характеризується такими показниками:

- прибуток;

- рентабельність активів  (капіталу);

- рентабельність реалізації  продукції;

- рентабельність реалізації.

Податок на прибуток на підприємстві

Цей податок введено в  дію Законом України "Про оподаткування  прибутку підприємства" від 22.05.1997 року.

Платниками податку є  суб’єкти підприємницької діяльності, бюджетні організації в частині  здійснення госпрозрахункової діяльності, банки (крім НБУ), які є юридичними особами, які здійснюють діяльність, спрямовану на отримання прибутку як на території України, так і за її межами. Також, платниками такого податку  є філії, відділення та інші відокремлені підрозділи платників податку, що не мають статусу юридичної особи, розташовані на території іншій, ніж платник, територіальної громади.

Сума податку на прибуток філії за відповідний звітний  період визначається розрахункове, виходячи із загальної суми податку, нарахованого платником податку, розділеного  пропорційно питомій вазі суми валових  витрат філії та амортизаційних відрахувань, нарахованих по основних фондах такого платника податку, які розташовані  за місцезнаходженням філії, у загальній  сумі валових витрат та амортизаційних відрахувань цього платника податку.

Ставка податку на прибуток становить 30%, об’єкт оподаткування - прибуток підприємства. Необхідно зазначити, що якщо платник податку має збитки, дозволяється зменшення оподаткованого прибутку на суму збитків.

Особливість цього податку  в західних державах полягає в  тому, що вони, з одного боку, стабілізують економіку на рівні всієї країни, а з другого - регулюють ефективність діяльності окремого підприємства. Ця група податків значно більше, ніж  будь-яка інша, переобтяжена завданнями нефіскального характеру. Прибуткові податки - це головні "делегати" держави в господарській системі. Вони впливають на прибутковість господарювання, загальну ефективність економіки, реальні    грошові   доходи   населення.  Вони  ж використовуються, як коригувальний фіскальний інструмент   антимонополістичної   політики   та   засіб   стимулювання капіталоутворень і капіталовкладень. Прибуток визначається шляхом зменшення суми скоригованого валового доходу звітного періоду на суму валових витрат і амортизації.

Основні показники фінансово-господарської  діяльності.

Для покращення фінансово-господарської  діяльності та фінансового стану  підприємства необхідно:

1) вжити дійових заходів  на зменшення дебіторської заборгованості, використовуючи важелі економічного  та правового впливу;

2) під час проведення  розрахунків за надані послуги  і спожитий газ не  допускати  уступок на вимоги по переведенню  боргу, оскільки це не призводить  до покращення фінансового стану  підприємства. Робота як комплексних,  так і тематичних перевірок  була направлена на вивчення "вузьких  місць" фінансово-господарської  діяльності підвідомчих організацій,  а також по популяризації позитивних  результатів діяльності інших  підрозділів. Особлива увага була  приділена своєчасності і повноті  розрахунків з бюджетом, правильності  витрачання коштів згідно цільового  призначення, дотриманню встановленого  банком ліміту залишку грошових  коштів в касах підрозділів,  стану дебіторської та кредиторської  заборгованості, термінам їх виникнення, а також проведення відповідної  роботи по встановленню претензій  до недобросовісних платників.

Видані відповідні накази і розроблені заходи, спрямовані на ліквідацію виявлених порушень і  недоліків, на покращення роботи кожного  з підрозділів підприємства.

Економічна природа двох елементів ціни - "рентних платежів" і "відрахувань різниці в цінах" - збігається або є дуже близькою. В обох випадках це частина ціни товару, яку вилучає держава за правом власника природного ресурсу, тобто, по суті, це різновид ренти. Відмінності  спостерігаються тільки в методі обрахунку: "рентні платежі" нараховуються  за спеціальними, заздалегідь встановленими  нормативами, тоді як "відрахування різниці в ціні" - величина мінлива  і слабо передбачувана, залежна  від верхньої межі ціни імпорту, собівартості продукції і прибутку підприємства.