Система оподаткування підприємств в Україні

6. Створення умов для  здійснення підприємствами переоснащення  основних фондів та оновлення  матеріально-технічної бази.

В податковому законодавстві  закладаються положення, згідно з якими  до витрат, на які зменшується валовий  дохід при визначенні об’єкту  оподаткування за податком на прибуток, будуть відноситись кошти, направлені підприємством на проведення інноваційної діяльності, зокрема витрати на науково-дослідні та дослідно-конструкторські розробки, фундаментальні та прикладні дослідження та впровадження нововведень.

7. Забезпечення умов розвитку  суб’єктів малого підприємництва.

З метою створення сприятливого середовища для розвитку та поширення  діяльності малих підприємств в  податковому законодавстві передбачається застосування особливих режимів  оподаткування цих категорій  платників податків. При цьому  як один з можливих варіантів особливого режиму оподаткування суб’єктів  малого підприємництва виступатиме  застосування податку з продаж певних категорій платників податків. Це дасть змогу зменшити витрати  на адміністрування сплати податків суб’єктам малого підприємництва та зменшить їх податковий тягар.

8. Розробка нового механізму  податкового адміністрування та  вдосконалення системи відповідальності  за податкові правопорушення.

Для побудови ефективної системи  стягнення податків та гарантії прав і законних інтересів платників  податків (зборів) вирішення справ  про виконання податкових зобов'язань  та стягнення несплачених сум  податків, пені та штрафних санкцій  має проводитись лише у судовому порядку.

Правове регулювання податкових відносин базується на таких принципах  оподаткування :

1) принцип економічної  обґрунтованості - встановлення  податків та зборів відповідно  до фінансових можливостей платників  з урахуванням необхідності досягнення  збалансованості витрат та доходів  бюджету;

2) принцип стабільності - незмінності видів податків та  правил їх нарахування і стягнення  протягом тривалого періоду;

3) принцип передбачуваності - соціально-економічної обґрунтованості  змін податкового законодавства;

4) принцип антиінфляційної  спрямованості податків - запобігання  інфляції шляхом оптимальних  податкових вилучень;

5) принцип рівності - рівного  обов’язку платників податків  при рівних умовах оцінки та  розмірах, доходів;

6) принцип стимулювання - формування економічної та правової  зацікавленості у здійсненні певної діяльності, виходячи з умов оподаткування та отримання більш високих доходів;

7) принцип економічності  - співмірності витрат, пов’язаних  зі стягненням податків, з доходами, одержаними від їх збору.

Одним з ключових моментів проведення реформи системи оподаткування  в Україні має стати прийняття  Податкового кодексу України, в  якому б врегулювалися усі  відносини, пов’язані з оподаткуванням в Україні, та визначилися правові  основи, принципи побудови і функціонування податкової системи. Податковий кодекс України повинен виконувати такі функції :

1) встановлення системи  податків та зборів, які стягуються  на всій території України;

2) визначення порядку встановлення, зміни та скасування податків  та зборів;

3) встановлення прав та  обов’язків платників податків  та зборів, податкових органів  та інших учасників правовідносин,  які регулюються податковим законодавством;

4) встановлення підстав  виникнення, зміни, припинення та  порядку виконання обов'язків  щодо сплати податків (зборів);

5) визначення форм та  методів податкового контролю;

6) встановлення порядку  та умови притягнення до відповідальності  за порушення податкового законодавства  платників податків та посадових  осіб податкових органів;

7) встановлення порядку  оскарження дій (бездіяльності)  податкових органів та їх посадових  осіб.

Отже підведемо деякі  підсумки. Система оподаткування  повинна ґрунтуватись на наукових принципах, повинно проводитись реформування системи оподаткування. Чіткість формулювання завдань податкової системи та функцій Податкового кодексу дозволить структурувати теоретико-методологічні засади податкової системи.

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

2. Податки і податкове регулювання фінансово-господарської діяльності підприємств

Податкова система будь-якої країни ставить собі за мету: по-перше, акумулювати фінансові ресурси  в руках держави для того, щоб  виконати свої обов'язки перед суспільством щодо забезпечення соціальних умов життя населення, утримання органів державного управління, армії, флоту і для створення резервів на покриття витрат, викликаних надзвичайними подіями; по-друге, стимулювати розвиток економіки держави за рахунок розширеного відтворення. Ця мета може справдитися у тому разі, якщо суб'єкти підприємницької діяльності здійснять податкові відрахування і платежі до бюджетів усіх рівнів у потрібному обсязі, а частина нерозподіленого прибутку залишиться у їхньому розпорядженні. Саме за рахунок цієї останньої частини дозволяється поповнити статутний капітал підприємства, його додатковий і резервний капітал, виділяти кошти на капітальні й фінансові інвестиції і здійснювати інші операції, спрямовані на зміцнення і розширення своєї матеріально-технічної та економічної бази. Отже, система оподаткування має бути стабільною і передбачати вигоди для платників при дотриманні правил податкової дисципліни.

Діяльність окремого підприємства спрямована на одержання прибутку, величина якого залежить від обраної  стратегії підприємства.

Створення прибутку підприємства досягається за рахунок сполучення в його діяльності статичних і  динамічних складових. Отриманий у  результаті прибуток розподіляється на споживання та інвестиції, які, в свою чергу, розцінюються як можливість у майбутньому одержати більший прибуток.

Статичне забезпечення роботи підприємства — це всі наявні в  його розпорядженні ресурси, використовуючи які, можна отримувати прибуток. До них належать відносно незмінні фактори (ресурси): майно підприємства, обмеження, зумовлені чинним законодавством, а також соціальною і політичною реальністю, можливості використання природних ресурсів, переваги становища в інфраструктурі, професіоналізм робітників, назва (ім'я) підприємства тощо. Статична складова часто збігається з капіталом, і її грошовий вираз зазвичай дорівнює ринковій вартості підприємства.

Динамічне забезпечення діяльності підприємства — це засоби, які перетворюють можливості виробляти прибуток (статичну складову) в дійсність. До них належать ресурси, які безперервно оновлюються або витрачаються для створення прибутку: матеріальні й грошові потоки. Будучи об'єднані зі статичною складовою, ці потоки дають змогу виробляти і реалізовувати продукцію, а в результаті отримувати прибуток.

Якщо статична складова може не змінюватися, то величина динамічної складової залежить від інтервалу  часу, на якому вона вимірюється, тобто  стан — це запас, а процес — це потік. Величина динамічної складової  у розрахунку за рік змінюється і може вимірюватися вартістю матеріальних і величиною фінансових потоків.

Однак, крім статичної і  динамічної складових, в структурі  економічної діяльності підприємства можна виділити цільову складову або потоки чистого прибутку, отриманого в результаті діяльності підприємства, які споживаються та інвестуються. Обидві частки прибутку, як і динамічна складова, є потоками, але це потоки особливого роду. Потік прибутку, що споживається, являє собою мету економічної діяльності, заради якої існує і функціонує підприємство. Потік прибутку, що інвестується, збільшує статичну складову підприємства (капітал), а це, в свою чергу, спрямовано на збільшення прибутку, що споживатиметься у майбутньому. Таким чином, обидві частки прибутку якісно відрізняються від інших фінансових потоків, а тому виділяються з динаміки в окремий структурний елемент.

Структура економічної діяльності підприємства свідчить, яким чином  розподіляється отримана виручка. Вона спрямовується на відновлення статичної складової, як правило, у вигляді амортизаційних відрахувань, забезпечення динамічної складової (оплата праці й матеріальні витрати) та частки, спрямованої на виплату податків та інших відрахувань (процентів за кредит, повернення кредиту, оренда тощо). Частина виручки, що залишається, є прибутком підприємства і розподіляється загалом на три частини — прибуток, що споживається (мета діяльності підприємства), прибуток, що інвестується (йде на збільшення статичної складової) і податок на прибуток.

Викладена вище структурна філософія  діяльності підприємства дає змогу  класифікувати податки за їхнім  походженням. Кожній складовій структури  — статичній, динамічній і цільовій (прибуток) властивий набір економічних  показників, які повинні бути базою для нарахування кожного з податків, тобто кожному з податків відповідає оподатковуваний елемент структури, який може бути базою оподаткування. З іншого боку, кожний із податків залежить від того економічного показника, на який він нараховується, і чим більша величина показника, тим більший виплачується податок, а тому завжди у підприємства існує прагнення цей економічний показник якомога зменшити.

Крім того, розглянута структура  дає змогу виявити, що вплив кожного  з податків на економіку підприємства визначається тим елементом економічної  структури, на величину якого він  нараховується. Отже, походження і вплив  податків пов'язані зі структурою економічної  діяльності підприємства, а тому її природно покласти в основу класифікації податків. Тому доцільно в основу системи  податків в Україні включати податки  на статичну і динамічну складову діяльності підприємства і податки на результати діяльності (див. рис.).

Відповідно до цієї структури  податки розподіляються на три групи: податки на статику, податки на динаміку, податки на мету діяльності (прибуток). Податки, якими оподатковуються грошові виплати населенню, об'єднані в окрему групу нарахувань на фонд споживання. До податків на статику можна віднести податок на майно, плату за землю, рентні платежі та інші платежі, пов'язані зі спроможністю підприємства виробляти прибуток. Основний вплив цих податків на економіку підприємства полягає в стимулюванні ліквідації виробничих фондів, які не приносять прибутку. Щоб ця функція податків на статику здійснювалася найефективніше, їхні ставки повинні бути різноманітні для різних типів статичних податків та різних моментів часу. Крім того, вони повинні періодично уточнюватися відповідно до економічних умов, які змінюються.

Рисунок 1. Запропонована система  податків, виходячи зі структури діяльності підприємства [5, с.56].

Якщо ставки податків на статику  надмірно низькі, то вони не стимулюють ліквідації неефективних виробничих фондів (особливо на державних підприємствах). Занадто високі ставки податків на статику призводять до того, що підприємству стає невигідно мати не тільки наявні, а й ефективно працюючі виробничі фонди. Це спричинює розпродаж фондів і гальмує економічну діяльність, в якій вони використовуються, що в кінцевому підсумку призводить до дефіциту товарів і послуг і зростання цін на них.

До податків на динаміку можна  віднести податок на додану вартість, акцизний збір, нарахування на заробітну плату, інші податки. Цими податками оподатковуються грошові потоки, які одержуються і виплачуються підприємством. Податком на додану вартість на практиці оподатковується різниця між виторгом і матеріальними витратами. Акцизним збором — оборот від реалізації високорентабельних і монопольних товарів. А нарахуваннями на заробітну плату — фонд оплати праці, або потік оплати праці.

Вплив кожного з цих  податків на економіку підприємства пов'язаний із тим грошовим потоком, який ними оподатковується.

Податок на додану вартість регулює зростання цін. Якщо ставка цього податку невелика, то він орієнтує підприємців збільшувати прибуток не стільки за рахунок зростання цін, скільки за рахунок підвищення ефективності виробництва і збільшення обороту. Якщо ставка податку на додану вартість велика, то він гальмує динаміку виробництва, ефективність останнього падає, а це може призвести до загальноекономічної кризи.

Акцизним збором оподатковуються, як правило, товари, що не належать до предметів  першої необхідності та рівень рентабельності яких досить високий. тому високі ставки цього податку можуть стримувати виробництво і споживання товарів, шкідливих для здоров'я нації.

Нарахування на заробітну  плату обмежують не тільки зростання  фонду споживання, а й економічно впливають на підприємства шляхом додаткового  вилучення фінансових ресурсів. Однак, якщо значна частина населення непрацездатна і не має заощаджень, то обійтися без цих нарахувань важко.

До податків на результати діяльності відноситься податок  на прибуток. Цей податок впливає  на майбутнє підприємства. З метою  ефективного управління механізмом формування прибутку підприємств доцільно ввести окремий податок на прибуток, який спрямовуватиметься на інвестування і окремий на споживання.

Податок на прибуток, що використовується на інвестування, визначає розмір частки нагромаджень і завдяки цьому  формує майбутні можливості підприємства одержувати прибуток. Чим вища ставка цього податку, тим менша частка прибутку спрямовуватиметься на розвиток підприємства. Занадто високий рівень цього податку призведе підприємство до застою. Отже, рівень цього податку повинен бути невисоким.

Податок на прибуток, що споживається, діє на кожне підприємство як стимул підприємницької діяльності. Зростання  ставки цього податку до певної межі впливає тільки на рівень споживання підприємців. Однак, якщо ставка переважає  порогову величину, яка дорівнює величині банківського відсотка на депозит, то підприємство банкрутує. Різний пороговий рівень ставки податку на прибуток, що споживається, для різних підприємств може впливати на кількість і різноманітність чинних у національній економіці підприємств, а значить, і на спроможність економіки задовольняти потреби суспільства.

Ставки податку на прибуток, що споживається, і величина нарахувань на заробітну плату повинні бути взаємопов'язані, інакше грошові виплати

Чинна система оподаткування  передбачає досить складні розрахунки щодо визначення розміру податкових відрахувань. Це викликано різноманітністю податкових ставок і баз, до яких ці ставки застосовуються. Причому бази для обчислення податків — це обсяг реалізації, сума надходження товарно-матеріальних цінностей, розмір оподатковуваного прибутку, дохід тощо. Як результат — допускаються помилки при визначенні бази оподаткування, при розрахунку розміру податку, порушуються строки платежу, застосовуються відповідні санкції і часто відхід підприємців до тіньової економіки.