Рганізація торгівлі на ринках в місті

2

ЗМІСТ

ВСТУП

1. ЗНАЧЕННЯ РИНКІВ В ІНФРАСТРУКТУРІ ВНУТРІШНЬОЇ ТОРГІВЛІ

2. КОРОТКА ОРГАНІЗАЦІЙНО-ЕКОНОМІЧНА ХАРАКТЕРИСТИКА ДІЯЛЬНОСТІ ДНІПРОВСЬКОГО РИНКУ

3. ОРГАНІЗАЦІЯ ТОРГІВЛІ НА РИНКУ

3.1. Характеристика ринкового господарства та його структурних елементів

3.2. Організація системи послуг в торгівлі на ринку

3.3. Організація роботи та правила торгівлі на ринку

4. НАПРЯМКИ ВДОСКОНАЛЕННЯ ФУНКЦІОНУВАННЯ РИНКУ

ВИСНОВКИ

СПИСОК ВИКОРИСТАНОЇ ЛІТЕРАТУРИ

ДОДАТКИ

ВСТУП

Внутрішня торгівля посідає особливе місце в сучасній економічній системі України і соціальній сфері. Вона забезпечує в широких масштабах обмін суспільного продукту у товарно-грошовій формі, задовольняє особисті і виробничі потреби в продукції, товарах, послугах, сприяє розвитку міжгалузевих і міжрегіональних зв’язків, виступає потужним фактором економічного зростання.

У міру поглиблення ринкових і глобалізаційних процесів роль торгівлі посилюється, ускладнюються її функції. Проте коло фундаментальних досліджень структурних трансформацій внутрішньої торгівлі, закономірностей розвитку в нових умовах, ринкових механізмів її функціонування і форм господарювання надзвичайно обмежене.

Перехід до ринкових умов господарювання, зміни місця та ролі регіонів в економічному житті суспільства привели до регіоналізації економічних процесів, що сприяло посиленню взаємозв’язків та взаємозалежності між регіонами як складовими єдиної державної системи. Саме такі відносини між регіонами стають підґрунтям утворення територіальної сфери обігу, де відбувається узгодження інтересів виробництва та споживачів на різні товари і послуги, тобто формування споживчого регіонального ринку і внутрішньої регіональної політики. Тому питання ефективного функціонування та подальшого розвитку внутрішньої торгівлі в регіонах є актуальною проблемою, яка потребує ретельного дослідження.

Питаннями розвитку торгівлі на регіональному рівні займалися такі вчені, як В. Апопій, А. Мазаракі, І. Бланк, Л. Лігоненко, Н. Гуляєва. Проте, на жаль, питання розвитку регіональної торгівлі вивчено недостатньо глибоко і всебічно.

Позитивні тенденції в соціально-економічному розвитку України в остання кілька років справили сприятливий вплив на розвиток внутрішньої торгівлі в державі в цілому, так і в окремих регіонах, зокрема в Херсоні.

Зростання попиту на споживчі товари у місті Херсон забезпечується збільшенням доходів населення та відкриттям у місті великих мережевих супермаркетів. Однак не лише супермаркети забезпечують роздрібний товарообіг. Значне місце належить в цьому ринкам, які є важливим елементом інфраструктури товарного ринку. Їх роль яких у просуванні споживчих товарів і задо­воленні попиту на них в сучасних умовах зростає. Зміни, які відбу­валися в економіці України, перебудова державного та суспільного секторів, проведення реформ в агропромисловому комплексі, роз­виток підприємництва, а також поява таких негативних явищ як безробіття та падіння життєвого рівня більшості населення, призве­ли до перерозподілу ролі каналів товароруху, зокрема на користь ринків. Раніше на ринках в основному продавали сільськогосподар­ську продукцію і не торгували новими непродовольчими товарами, не було так званих «неформальних» («стихійних») ринків. На сьогодні ринки перетворилися в місця концентрації торгівельного потенціалу регіону.

Слід відмітити, що в Україні відсутні комплексні дослідження організації торгівлі на ринках. Існує лише нормативна база та окремі аспекти досліджувалися окремими вченими. Саме тому за головну мету роботи ми обрали дослідження організації торгівлі на ринках. Для досягнення поставленої мети необхідно вирішити наступні завдання:

- з’ясувати значення ринків в інфраструктурі внутрішньої торгівлі;

- охарактеризувати діяльність конкретного ринку;

- розглянути особливості організації торгівлі на ринку;

- визначити напрямки вдосконалення функціонування ринку.

Об’єктом дослідження є діяльність ринків. Предметом дослідження є особливості організації торгівлі на ринках в м. Херсон.

Методами дослідження є порівняння, аналіз, синтез, дедукція, індукція, формально-логічний та інші методи. 

1. ЗНАЧЕННЯ РИНКІВ В ІНФРАСТРУКТУРІ ВНУТРІШНЬОЇ ТОРГІВЛІ

Кінцевою ланкою, що замикає ланцюг господарських зв'язків у процесі руху товарів від виробника до споживача, є роздрібна торгівля — діяльність суб'єктів товарного ринку з продажу товарів і послуг безпосередньо споживачу з метою отримання прибутку. При роздрібній торгівлі матеріальні ресурси переходять із сфери обігу до сфери колективного, особистого, індивідуального споживання, тобто стають власністю покупця.

На споживчому ринку головними діючими особами виступають споживачі, які купують товари для особистого споживання й некомерційного використання та суб'єкти господарювання, які здійснюють господарсько-торговельну діяльність у формі роздрібної торгівлі. Серед суб’єктів господарювання важливе місце займають ринки.

Торгівля на ринках як форма організації торговельно-сервісного обслуговування являє собою сукупність одиничних актів купівлі-продажу, що здійснюється в мережі ринків (ринковому господарстві) всіма категоріями ринкових торговців і включає специфічну систему торговельних, побутових та інших послуг продавцям і покупцям на ринках.

Ринок — це підприємство, створене на відведеній земельній ділянці, функціональними обов'язками якого є надання послуг та створення для продавців і покупців належних умов у процесі купівлі-продажу товарів за цінами, що складаються залежно від по­питу і пропозицій.

Ринок як підприємство має права юридичної особи, відокремле­не майно, самостійний баланс, свій фірмовий бланк, печатку, розра­хунковий та інші рахунки в установах банків, діє на засадах самооплатності і самофінансування, може від свого імені укладати гос­подарські договори і несе за них повну майнову відповідальність.

Ринок діє на основі статуту, який затверджується власником (власниками) майна. Ринок має право створювати філіали і за­тверджувати положення про них.

Продавцями на ринках можуть бути:

- фізичні особи — громадяни України;

- іноземні громадяни;

- особи без громадянства;

- підприємці;

- юридичні особи незалежно від форм власності.

Для сфери торгівлі України характерна різноманітність рин­ків, які класифікуються за різними ознаками:

1) за формою власності: державні, приватні, колективні (у тому числі споживчої кооперації), спільні, з іноземними інвестиціями;

2) за видом економічної діяльності: роздрібні, оптові;

3) за товарною спеціалізацією: з продажу продовольчих това­рів; непродовольчих товарів; транспортних засобів тощо; змішані (сільськогосподарська продукція та інші продукти харчування, непродовольчі товари);

4) за місцем знаходження: міські, селищні, сільські;

5) за часом діяльності: постійно діючі, сезонні, ранкові, вечірні;

6) за технічніш виконанням: криті, відкриті, комбіновані.

Складність і специфічність торгівлі на ринках випливає з її сутності і виявляється в такому:

характер більшості одиничних актів купівлі-продажу, що відбуваються в мережі ринків, є тотожним аналогічним оборудкам у мережі роздрібних торговельних підприємств, тобто є в основній частині роздрібною торгівлею;

поступово диверсифікується від суто роздрібного до роздрібно-гуртового характер одиничних актів купівлі-продажу в торгівлі на ринках;

переважно інфраструктурний характер ринкового господарства закладений у специфіці його основної діяльності, адже підприємство ринків скеровує свої матеріальні, фінансові і людські резерви передусім на створення умов для ведення ринкового торгу будь-ким із суб'єктів господарської діяльності – товаровиробників; чи торговельних посередників;

інфраструктурний характер діяльності підприємств ринків є основою для широкої диверсифікації торгівлі на ринках з іншими видами господарської діяльності;

особливість торгівлі на ринках виявляється в структурі об'єктів і складі суб'єктів даної форми торгівлі: через ринки реалізується широкий асортимент продовольчих і непродовольчих товарів, який мало чим відрізняється від асортиментного набору роздрібної торговельної мережі;

торгівлю на ринках можна характеризувати як частково організовану форму торгівлі, адже в ній можуть брати участь будь-хто із членів суспільства (фізична особа) або група людей (юридична особа), у господарському плані відособлені від підприємства ринків і які будують свої відносини з ним на договірних засадах;

специфіка торгівлі на ринках закладена в її природі, найтісніше пов'язаній з класичними категоріями ринку — оцінкою вартості товару на основі співвідношення попиту і пропозиції.

Станом на 1 січня 2012 р. в Україні функціонувало 2863 рин­ки. В порівнянні з 1991 р. їх кількість збільшилася в 1,8 рази. За спеціалізацією домінують змішані (продовольчо-речові) ринки, які становлять 51 % із загалу.

Таблиця 1.1

Динаміка розвитку ринків в Україні у 1996—2011 рр.

(на початок року; одиниць)

Активний розвиток торгівлі на ринках у сучасних умовах спричинила низка факторів, внутрішньо притаманних вітчизняній економіці, зокрема:

- орієнтація на суто ринкові закони, методи і принципи в економічному механізмі суспільства;

- реформування форм власності в усіх сферах господарської діяльності;

- проведення кардинальних змін у структурі аграрного і промислового секторі: виробництва;

- розширення за рахунок зростання реального і прихованого безробіття кількості учасників комерційної діяльності.

Загальні вимоги до організації роботи підприємств ринків визначаються Правилами торгівлі на ринках та іншими нормативними документами місцевих органів влади та контролюючих органів. Цими нормативними актами встановлюється сукупність вимог до функціонування підприємств ринків, організації на них ринкового торгу, створення належних умов для всіх суб'єктів торгівлі на ринках і надання комплексу організаційних, торговельно-технологічних і побутових послуг.

Торгівля на ринках сьогодні відіграє надзвичайно важливу роль у забезпеченні населення як продовольчими, так і непродовольчими товарами.

В економічному плані роль торгівлі на ринках зводиться до того, що вона є ефективним механізмом товарно-грошового обміну товарів і реалізації комплексу послуг, сферою створення великих обсягів товарообігу і перерозподілу грошових коштів. Реальний обіг товарів і грошей на ринках оцінити складно, адже єдиний бухгалтерський і статистичний облік обсягів ринкової реалізації не ведеться, однак за окремими товарними позиціями товарообіг на ринках становить більше половини сукупного товарообігу галузі торгівлі.

Торгівля на ринках в умовах трансформації економіки має неабияке соціально-економічне значення.

Економічне значення торгівлі на ринках полягає в тому, що вона є невід'ємною складовою системи товаропросування матеріальних благ із різних секторів виробництва до споживачів, яка рівноправно конкурує з іншими товаропровідними системами. Вільний доступ до даної форми торгівлі безпосередніх товаровиробників і відсутність у більшості випадків посередника дає продавцям на ринках основну конкурентну перевагу — у ціні реалізації. Ціни на основні види товарів і продуктів у торгівлі на ринках є відносно нижчими як порівняти з цінами на аналогічні товари в роздрібній і дрібногуртовій мережі.

У сучасних умовах торгівля на ринках має також надзвичайно важливе соціальне значення. Воно полягає в реальній участі даної форми торгівлі в опосередкованому соціальному захисті багатьох категорій населення і формується в кількох аспектах. В умовах реального і прихованого безробіття, скорочення соціальних виплат, неритмічності у виплаті допомог і пенсій торгівля на ринках стала фактичним місцем праці великої кількості як пенсіонерів, так і працездатного населення, суттєвим джерелом додаткових стабільних доходів мешканців міст і сіл, місцем перетину інтересів селян й городян.