Порівняльна характеристика асортименту горілчаних виробів різних виробників на матеріалах підприємств роздрібної торгівлі м. Хмельниць

Тема: Порівняльна характеристика асортименту горілчаних виробів  різних виробників (на матеріалах підприємств роздрібної торгівлі м. Хмельницького)

 

ЗМІСТ

 

Вступ		3
Розділ 1.Стан виробництва, формування споживних властивостей, сучасний асортимент, пакування алкогольних напоїв		5
1.1.	Аналіз ринку горілчаних виробів  в Україні	5
1.2.	Класифікація і сучасний асортимент горілок	9
1.3.	Особливості пакування горілчаних виробів	15
1.4.	Етикетки і маркування горілок	18
Розділ 2. Порівняльна оцінка асортименту, гармонійності тари, етикеток і маркування горілок різних товаровиробників
2.1.	Порівняльна оцінка асортименту тари для горілок
2.2	Порівняльна оцінка асортименту етикеток ля горілок
2.3	Порівняльна оцінка маркування горілок
Висновки та пропозиції
Список використаних джерел
Додатки

 

 

ВСТУП

 

 

Галузь напоїв в Україні є  однією з найбільш динамічних. На сьогоднішній день рентабельність підприємств цієї галузі є однією з найвищих, і  темпи приросту виробництва з  кожним роком збільшуються. Українські виробники напоїв довели, що вони є конкурентоспроможними: майже вся імпортна продукція замінена споживачами на українські товари, а гостра конкуренція всередині галузі, лише сприяє покращенню якості продукції, розробці нових маркетингових стратегій тощо. Серед безлічі продуктів, створених і споживаних людством, горілка  займає зовсім особливе й значне положення по своєму різноманітному впливі на людське суспільство, на відносини людей і на виникаючі суспільні проблеми.

На сьогодні щодо кількості брендів  український алкогольний ринок сформований і близький до свого насичення; у нас безліч всеукраїнських національних алкогольних марок. Лідерів визначено й встановлено зразкову рівновагу між ними. Тепер вони вестимуть напружену боротьбу між собою, вважаючи великою перемогою кожний доданий відсоток продажу і кожну успішно проведену іміджеву кампанію. Або ж шукати нові ніші, ринки, маркетингові комунікації зі споживачем.

Метою виконання курсової роботи на тему „Порівняльна характеристика асортименту горілчаних виробів різних виробників” є огляд стану виробництва, формування споживних властивостей, асортименту, пакування алкогольних напоїв та дослідження сучасного асортименту тари та етикеток для горілок, порівняльна оцінка маркування горілок. Дане дослідження не є випадковим, бо через широкий асортимент горілчаної продукції виникає необхідність аналізувати ринок, щоб вибирати найкращі продукти за найліпшою ціною серед запропонованих вітчизняними та іноземними виробниками. Отже, проблема вибору справді якісної продукції була, є і залишатиметься завжди актуальною.

Предметом дослідження  виступають асортимент тари та етикеток, дослідження порівняльної оцінки маркування горілок.

Об’єктом дослідження  є асортимент тари, етикеток та маркування горілок.

Завдання даної роботи полягає у порівняльній оцінці асортименту, гармонійності тари, етикеток і маркування горілок різних виробників.

 

РОЗДІЛ 1. СТАН ВИРОБНИЦТВА, ФОРМУВАННЯ СПОЖИВНИХ ВЛАСТИВОСТЕЙ, СУЧАСНИЙ АСОРТИМЕНТ, ПАКУВАННЯ АЛКОГОЛЬНИХ НАПОЇВ

1.1 Аналіз ринку горілчаних виробів в Україні

 

 

Вітчизняний алкогольний ринок  на сьогодні є одним з найбільш динамічних.

Рентабельність підприємств цієї галузі є однією з найвищих, і  темпи приросту виробництва з кожним роком збільшуються. Українські виробники алкогольних напоїв довели, що вони є конкурентоспроможними: майже вся імпортна продукція замінена споживачами на українські товари, а гостра конкуренція всередині галузі, лише сприяє покращенню якості продукції, розробці нових маркетингових стратегії тощо.

Внутрішній ринок горілки  протягом 2010/2011 років зростав переважно у грошовому вимірі за рахунок збільшення попиту на більш дорогі горілчані напої, які належать до середнього та вище середнього цінових сегментів. За даними фінансово-аналітичної групи "ПРО - Консалтинг" ринок горілки у 2011 році оцінюється приблизно у 2,3 млрд. дол. США [2].

За підрахунками експертів і  операторів ринку, останні декілька років потреба у міцних алкогольних напоях на вітчизняному ринку стабілізувалася на рівні близько 40-44 млн. дол. – внутрішній ринок горілки наближується до насичення. Виробники прагнуть преміалізувати свої портфелі. Сьогодні на преміум-сегмент припадає понад 4% сукупних горілчаних виробів.

Причому українські виробники успішно  конкурують у цьому сегменті з  такими відомими іноземними брендами як Smirnoff, Absolut і Finlandia, які займають до 1% ринку [3].

Основними причинами високих темпів зростання фінансової ємності аналізованого  ринку є збільшення попиту на дорожчі напої.

За умов зміни вподобань споживачів у бік найбільш дорогої горілчаної продукції, основні продажі, як і раніше, припадають на горілку середнього цінового сегмента (18-25 грн. за пляшку)

– питома вага у сукупних продажах продукції за результатами 2011 року склала 30%. Компанії, які визнані лідерами лікеро-горілчаного ринку, працюють саме у цьому ціновому сегменті.

Основними операторами ринку, як і  у 2010 році, протягом 2011 року залишалися такі виробники: ГК ТОВ "Союз - Віктан", ДП "Імідж Холдинг", УВК "Nemiroff", ЗАТ "Львівський ЛГЗ", ЗАТ "Перший ЛГЗ". Проте відбулась зміна структури ринку за виробниками: на кінець 2010 року лідером на внутрішньому ринку за обсягами виробництва і реалізації було дочірнє підприємство "Імідж Холдинг" акціонерної компанії "Імідж Холдинг АпС", яке займало 23% українського ринку міцного алкоголю у грошовому вимірі. Проте за обсягами експорту, за даними асоціації СОВАТ, ДП "Хортиця", за результатами 2011 року, посіла п'яте місце, тоді як найбільшим вітчизняним експортером горілки залишається УВК "Nemiroff", яка до того ж займає близько 20% алкогольного ринку України.

На сьогоднішній день українська горілка  експортується більше, ніж у 60 країн  світу.

Лідером серед країн-імпортерів вітчизняної  горілки та лікеро-горілчаних виробів  сьогодні є РФ (близько 80% у загальному обсязі українського експорту). Отже, українська горілчана галузь є досить чутливою до обсягів поставок продукції вітчизняних виробників до РФ. Знизились обсяги експорту горілчаної продукції і до Молдови (на 5%), однак, до Казахстану, Ізраїлю та США, за даними Держкомстату, поставки міцних українських напоїв збільшились на 68%, 36% і 26% відповідно [2].

Однією із причин скорочення обсягів  експорту за даними СОВАТ, є виникнення проблем у процесі запровадження у Росії Єдиної державної автоматизованої системи обліку обсягів виробництва і обігу етилового спирту, алкогольної продукції та продукції із вмістом спирту (ЄДАІС). Програмою передбачено введення спеціальних федеральних марок для російської продукції і акцизних – для імпортної, на які заводи – виробники повинні наносити спеціальний штрих-код, що обліковуватиметься у ЄДАІС. Механізм її дії від початку було не врегульовано на технологічному та законодавчому рівнях, що спричинило на той момент певні труднощі для імпортерів алкогольної продукції до РФ.

На світовому ринку міцних алкогольних напоїв, за даними досліджень маркетингової компанії "Імпект" (Impact 2006 Global Drinks Studi) за 2011 рік, горілка посіла друге місце за зростанням продажів, склавши конкуренцію традиційно популярним на Заході віскі, рому і джину. Її річний обсяг реалізації склав 53,7 млн. ящиків на рік (12 пляшок по 0,75 л) і тільки трохи поступається віскі – 54,9 млн. ящиків. За таких тенденцій експерти прогнозують лідерство цій продукції у найближчі роки[3].

Однією з основних проблем сучасної лікеро-горілчаної промисловості України є ухилення від сплати податків. Так, на сьогодні найбільш поширеними схемами тіньової діяльності юридичних і фізичних осіб є:

- використання підроблених марок  акцизного збору, які друкуються  на вітчизняних підприємствах поліграфічної промисловості, виготовляються за допомогою копіювальної техніки або ввозяться контрабандою з-за кордону;

- використання отриманих марок  акцизного збору не за призначенням. Марки на продукцію з меншою ставкою акцизного збору застосовуються для продукції, що має більш високі розміри податків;

- неправомірне завищення цін  на давальницьку сировину з  боку фірм-реалізаторів, яку вони передають лікеро-горілчаному заводу. У подальшому, отримавши товар за заводськими цінами, фірма-реалізатор уже має значний запас у собівартості продукції. Знизивши ціну нижче заводської, фірма все одно отримує дохід, який виникає із раніше зробленої націнки на давальницьку сировину, матеріали та ін.;

- застосування підприємством марок  акцизного збору, що були отримані  іншою господарською структурою. При цьому виготовляється неврахована горілка. Тут можливе використання спирту, списаного в межах допущених технологічних витрат у ході виробництва продукції, до складу якої він входить: горілка, парфуми, лікарські засоби та ін. До цього слід додати контрабандний спирт;

- продаж товару за посередництвом "фіктивної" фірми за угодою  консигнації, коли розрахунки проводяться в міру того, як реалізується продукція. Товар продається "фіктивною" фірмою, після чого вона зникає, не сплативши податків до бюджету. Відтак продавець відображає цю фірму у своєму бухгалтерському обліку як боржника;

- отримання спирту із заниженими  ставками акцизного збору на  виробництво продукції, до складу якої входить технічний спирт. У подальшому він переробляється (з нього виводяться денатуруючі добавки) і використовується для виготовлення фальсифікованої горілки;

- виробництво спирту та лікеро-горілчаних  напоїв без ліцензії;

- сплата сум акцизного збору  та ПДВ шляхом взаємних заліків,  зустрічних зобов'язань, векселями, в тому числі казначейськими, та в інших формах, які не передбачають здійснення таких платежів коштами.

Не менш важливими лишаються  і проблеми підвищення акцизу, нестача  сировини та неефективне державне регулювання галузі.

Звичайно підвищення акцизу продовжиться, оскільки в Україні він значно нижче, ніж в Європі. Але від того, якими методами будуть підвищуватися акцизні ставки, залежить і подальший розвиток ринку алкогольної продукції. В умовах вітчизняного ринку таке підвищення повинне бути дуже плавним та планомірним. Підвищувати акцизи на спирт необхідно тільки з одночасним жорстким контролем за виготовленням і реалізацією підакцизних товарів.

Тих мір, до яких вдається держава  для наведення порядку на ринку, явно недостатньо.

Введення і наступне скасування мінімальних цін на алкогольну продукцію – яскравий приклад.

Адже в ідеалі після введення мінімальних цін передбачалося, що сегмент фальсифікованої горілки зникне. Але цього не відбулося, і навіть більш – спостерігається збільшення даного сегмента, а для врегулювання ринку необхідний комплекс мір, кожна з який доповнює і підтримує іншу.

 

 

1.2 Класифікація і сучасний асортимент  горілок

 

 

Міцні алкогольні напої  — питний спирт, горілка, лікеро-горілчані  вироби, виноградні вина і коньяки  містять достатньо високий відсоток етилового спирту, який негативно діє на організм людини, особливо нервову систему. Наслідками такої дії є народження неповноцінних дітей, зміна психіки людини, деградація особи. Проте населення недостатньо обізнано про шкоду алкоголю. З метою зменшення споживання алкогольних напоїв учені спільно з працівниками харчової промисловості розробляють рецептури слабоалкогольних напоїв, коктейлів. У світовій спільноті, особливо в розвинених країнах, спостерігається зниження споживання міцних алкогольних напоїв. Горілку, бальзам, пунш і інші міцні алкогольні напої вживають в розбавленому (з водою, мінеральною водою, сподіваємося, соками) вигляді, у складі коктейлів невисокої фортеці._

Спирт етиловий і горілка. Спирт  етиловий отримують методом спиртного  бродіння цукро- і крохмалемістких продуктів — цукрового буряка, очерету, картоплі, зерна, а також відходів їх переробки (меляси, патоки, відходів виноробства). Для приготування алкогольних напоїв використовують ректифікований — очищений перегонкою — етиловий спирт сортів люкс, екстра, вищого очищення і 1-го. Вміст алкоголю в ректифікованому етиловому спирті 96,0—95,6% за об'ємом. Це прозора безбарвна рідина, без сторонніх присмаків і запахів.

Горілка є суміш ректифікованого  етилового спирту із зм'якшеною водою, оброблена активованим вугіллям і профільтрована. При цьому віддаляються сивушні масла, альдегіди, механічні і інші домішки, які додають горілці неприємний запах і присмак, утворюють осад, «біле кільце». Назва горілки залежить від кількості і якості ректифікованого етилового спирту і добавок, поліпшуючих її  смакові властивості. Як добавок, поліпшуючих смак, використовують лимонну кислоту; перманганат калія, цукор, інвертний цукор, мед і так далі

Промисловість випускає горілки і  горілки особливі. Із спирту люкс готують горілку Абсолют, Гетьман, Люкс, Золоте кільце міцністю 40% об. Із спирту екстра — горілки Старослов'янська, Кристальна, Золота корона, Столична, Посольська. Горілки із спирту екстра мають переважно міцність 40% об., але за діючим стандартом,  можуть вироблятися  міцністю 40—45%об. Із спирту вищого очищення готують горілки Російську, Староруську, Столову, Водку і ін. (40% про.). Із спирту вищого очищення дозволено готувати горілки міцністю 38— 45% об. Горілки ділять на горілки і горілки особливі — залежно від смакових і ароматичних властивостей. Для особливих горілок проводиться вище очищення спирту, використовуються деякі добавки — мед, березовий сік, мінеральна вода і ін. До особливих горілок відносять Московську особливу, Російську — з додаванням меду, Чернігівську –з додаванням смородинових бруньок, Українську з перцем, Золото Полуботка – з доданням сусального золота.

Доброякісні  горілки повинні мати вид прозорої рідини, без сторонніх включень і осаду, смак і аромат характерні для даного вигляду, без сторонніх присмаків і запахів. З фізико-хімічних показників нормуються об'ємна частка спирту, лужність, зміст сивушних масел і альдегідів, концентрація ефірів. Якість виробів підтверджується посвідченнями якості або сертифікатами відповідності, виданими в установленому порядку. Спиртні напої приймаються по кількості і якості, зокрема на вигляд і оформленню, відповідно до вимог нормативно-технічної документації і договорів сторін.

Класифікація лікеро-горілчаних виробів  подана у таблиці 1