Моніторинг ринку міцних алкогольних напоїв в Україні 2005-2010 рр

Оператори впевнені, що в 2009 ринок міцного алкоголю в  грошах збільшиться на 20-30% з ,75 млрд. до ,3-3,6 млрд.

У січні 2009 року виробництво горілки та міцних спиртних напоїв зменшилося на 42,8%, або на 1,878 млн. дол. до 2,511 млн. дол. Порівняно із груднем 2008 року.

Порівняно із січнем 2008 року виробництво горілки у  січні 2009 року зменшилося на 1,2%, або  на 0,030 млн. дол.

У грудні виробництво  горілки та міцних спиртних напоїв зменшилося на 4,1%, або на 0,187 млн. дол. до 4,389 млн. дол. Порівняно із листопадом.

У 2008 році випуск горілки порівняно із 2007 роком  збільшився на 11,1%, або на 4,131 млн. дол. до 41,233 млн. дол.

За уточненими даними, у 2007 році випуск горілки склав 37,102 млн. дол. Алкогольні уподобання зсуваються вбік дешевої продукції. Якщо мінімальні ціни не скасують, то вже у 2009 року найбільші  гравці цілком можуть відвоювати в  тіньовиків 5% ринку.

Нестабільне фінансове  становище українців не змусить  їх відмовитися від міцних алкогольних  напоїв, — упевнені учасники ринку. Однак їхні алкогольні уподобання зсунуться  вбік дешевої продукції. Причому  якби не постанова Кабміну про  впровадження в середині листопада  мінімальних цін на горілчану  та коньячну продукцію, ще більше українців  віддали б перевагу тіньовій чи напівлегальній горілці.

До листопада 2008 р. сіру горілку можна було купити в мінімаркетах по 7-10 грн. за півлітра. Великі гравці заявляють, що ця ціна нижча  від собівартості напою, відтак або  в пляшці неякісна горілка, або її виробники не платять податки (або  платять не повністю). За підрахунками експертів Спілки оптовиків і  виробників алкоголю та тютюну, легальна оковита не може коштувати менш ніж 14-20 грн.

Лише податки (акциз і ПДВ) у ціні пляшки місткістю 0,5 л перевищують 5 грн. За рахунок  безподаткової складової тіньовики  мають конкурентну цінову перевагу. Недивно, що частка тіньового ринку  з 2006-го по 2008-й збільшилася з 18% до 25%. Легальні гравці вчасно схаменулися, пролобіювавши впровадження мінімальних  цін на коньяк і горілку. Із середини листопада горілка в магазинах  не може коштувати дешевше 14 грн., коньяк трирічної витримки — 25 грн. за півлітрову пляшку, коньяк категорії «п’ять зірок» — 32 грн.

Ще на початку  осені 2008 р. в компанії Nemiroff з огляду на наступ тіньової горілки прогнозували падіння попиту на легальну продукцію  за підсумками року на 10%.

Якщо мінімальні ціни не скасують, то вже 2009 року найбільші  гравці, зробивши ставку на виробництво  дешевої горілки, цілком можуть відвоювати в тіньовиків 5% ринку. Втім, самі горілчані  королі розраховують щонайменше на 10%

Ринок міцного  алкоголю довго опирався, але все-таки впав під впливом кризових тенденцій  – до кінця року негативна динаміка може досягти 40%. Втім, пити українці менше  не стали, адже тіньовий сегмент із початку сезону подвоївся. Та можливість заробити, що збереглася, тільки розохотила виробників. Тим більше, що в деяких з’явилася реальна можливість зміцнити свої позиції.

Тверезість не всім на користь

Виробникам алкоголю зіпсували свято. 
- Якщо в першому півріччі, незважаючи на кризу, ЛГЗ наростили випуск у 2,7 разу, в порівнянні з аналогічним періодом минулого сезону, то вже з липня динаміка пішла на спад. З середини літа по жовтень обсяги виробництва міцних напоїв впали більш ніж на третину, а за підсумками року негативна динаміка становитиме 40%, – вважає директор асоціації «Укргорілка» Іван Жовнір. Згідно з даними Держкомстату, за 10 місяців поточного року виробники горілки випустили 32,6 млн дал проти 41,3 млн за аналогічний період 2008 р. І справа не в масовій відмові українців від спиртного. З підвищенням із нинішнього липня акцизного збору більш ніж на 50% (до 34 грн/л чистого спирту) галузь знову повертається у тінь. За інформацією пана Жовніра, за останні п’ять місяців з існуючих в Україні 65 підприємств, що розливають міцний напій, призупинили роботу більше 30 регіональних ЛГЗ. У той же час частка неврахованих офіційною статистикою обсягів виробництва алкоголю, навпаки, збільшилася з колишніх 18 до 40%. 
Ситуацію ускладнює той факт, що «палена» горілка має все більший попит. Адже в міру зубожіння населення головним фактором вибору все частіше стає ціна. Приділяти підвищену увагу сегменту дешевої продукції вимушені і добропорядні виробники, оскільки, за словами голови ради директорів компанії Nemiroff Олександра Глуся, в 2009 р. ємкість цієї ніші помітно зросла. У результаті виробники горілки стали скаржитися на зниження загальної рентабельності. 
Втім, цифри, які для алкогольних компаній здаються смішними, на інших ринках вважали б більш ніж дохідними: прибутковість розливу міцних напоїв перевищує 50%. Не дивно, що конкуренція за споживачів дійшла до межі. Лідери використовували кризові тенденції в галузі для остаточного витіснення «малюків». Доля десяти найбільших алкогольних підприємств, каже Іван Жовнір, в поточному році зросла з 70 до 85%. 
Варто зазначити, що закриття деяких заводів ринку піде тільки на користь, оскільки у попередні роки вони активно «хімічили» з акцизними марками, розливаючи неврахований міцний алкоголь під виглядом слабоалкогольних напоїв. І як тільки схему припинили, розділивши «високоградусні» і «слабоалкогольні» марки, обсяги виробництва в деяких регіонах упали в рази. 
Потужності багатьох ЛГЗ на сьогоднішній день завантажені не більше ніж на 20%. Тож найближчим часом перерозподіл сфер впливу на ринку на користь великих компаній лише посилиться. В асоціації прогнозують, що більшість дрібних підприємств взагалі закриються, тому що над галуззю нависла загроза чергового підвищення акцизного збору. У ВР зареєстровано два «алкогольних» законопроекти: перший (№5251) передбачає збільшення ставки до 50 грн, другий (№5251-1) – до 84 грн за літр 100%-ного спирту. Один з них напевно приймуть, оскільки великі виробники міцного напою особливо не виступають проти чергового підвищення. 
Комерційний директор ЛГЗ «Хортиця» Олексій Тихонов вважає, що підняття акцизів призведе до зупинки галузі до лютого 2010 р. тільки через відсутність марок акцизного збору, які, згідно з вимогами ДПАУ, необхідно замовляти за два місяці. У результаті галузь цілком може перетворитися на «закритий клуб». 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 

Ринок горілчаних виробів в україні.

Ринок горілки  в Україні стрімко більшає. У  першому півріччі 2006 року в Україні  було легально вироблено 9,99 млн дал, що майже удвічі більше за показник 2005 року - 5,5 млн дал. У масштабах  ринку такий показник можна вважати  подією: якщо раніше приріст кожного  відсотка вважався важливою перемогою, то тепер тенденція зростання, схоже, набула незворотного характеру.

Водночас, за оцінками інтернет-журналу "Аналітик", рекордних  цифр досягло й сумарне біле та сіре виробництво - 15,53 млн дал за шість місяців. А отже, математичне  додавання напів- і офіційного виробництва  за підсумками року може дати ще більш  вражаючий результат: З0 млн дал. І це при тому, що експертні оцінки місткості українського ринку загалом  коливаються на рівні 35-42 млн дал.

Щоправда, не вся  вироблена горілка надійде на прилавки України: на динаміці внутрішнього виробництва цього року позитивно  позначилися обсяги експорту вітчизняної  продукції, що помітно зросли, насамперед до Росії. Проте і цей факт навряд чи стане "ложкою дьогтю" в доволі оптимістичному вмісті ринкової "діжки". За п’ять місяців 2006 року від реалізації спирту та лікеро-горілчаних виробів  до бюджету надійшло 642,1 млн грн  податкових надходжень, що на 60,1% більше порівняно з відповідним періодом минулого року.

Динаміка легального обсягу виробництва в Україні  горілки та лікеро-горілчаних виробів  у 2001 – 2005 роках, тис.дал

Мал. 1

Отже, як видно  із мал. 1 білий ринок алкогольних  напоїв стабільно зростає. Водночас його розподіл між основними гравцями так само стрімко змінюється, як і кілька років тому. І нестабільність у брендовій сфері - одна з характерних  рис українського горілчаного ринку. Небрендованої продукції стає менше, але це не означає, що всі марки, які  створюються на її основі, є життєздатними  і мають привабливі ринкові перспективи. Найчастіше короткочасність їхнього  життєвого циклу спочатку є запрограмованою  з огляду на орієнтацію власників  на короткі гроші. Спокуса отримати прибуток, не інвестуючи в подальший  розвиток, як і раніше, чимала.

Утім, з ринкового  небосхилу зникають і популярні  марки, зокрема такі, в розкрутку  яких свого часу вкладалися немалі гроші. Захід популярних у середині 90-х "Княжого келиха", "Холодного  яру" і деяких інших пов’язаний з питаннями власності. Є приклади повернення "пропаж". Наприклад, "Артеміда" - одна з перших брен-дованих горілок  національного масштабу в нижньому ціновому сегменті - знову з’явилася  в загальноукраїнському продажу, однак  до відновлення минулих позицій  їй далеко. Щодо суперуспішного ще кілька років тому "Первака" спроби реанімації не робляться: компанія "Гетьман" вивела йому на зміну "Трофей" і "Пісню". А починалося все так вдало: і  позиціюван-ня, і оформлення, і масована рекламна кампанія, і сформована за короткий час аудиторія лояльних споживачів. Історія з "Перваком" досить повчальна: бренд почав умирати  зі зростанням популярності і відповідно обсягів виробництва. Випуск "Первака" розосередився між різними горілчаними  заводами, що не найкраще вплинуло на стабільність якості, бренд надавався продукції, що не завжди відповідала початковій іміджевій стратегії, а невиправдане роздмухування кількості позицій (яка перевищила 20) і поготів заплутало  покупця. Крім того, коли бренд всерйоз "захворів", втрачаючи привабливість  і ринкові позиції, "швидкої  допомоги" він так і не дочекався: компанія переорієнтувалася на виведення  інших горілчаних марок.

Тим часом світовий досвід демонструє довголіття алкогольних  брендів у принципі. Здебільшого  бренд-лідерам світового продажу (Smirnoff, Absolut, Finlandia) - не один десяток років. Навіть тимчасові невдачі не підштовхують їхніх власників до пошуку заміни: марка скрупульозно вибудовується, відточується її іміджевий зміст, періодично відбувається оновлення відповідно до ринкових тенденцій.

Така позиція  має цілком логічне пояснення: основні  вкладення здійснюються в момент виведення бренда, і підтримувати марку в тонусі з економічного погляду вигідніше, ніж виводити нову.

А український  ринок і надалі породжує нові бренди. Це не тільки ситуативні марки невідомих  регіоналів, а й модне віяння в  середовищі лідерів, зусилля яких донедавна  були зосереджені на просуванні єдиного  локомотива. Так, "Союз-Віктан" вивів Medoff, "Олімп", до нижньоцінової "Улюбленої" приплюсував "Біленьку", "Оверлайн", крім "Мягкова" обзавівся ще й "Штурманом". При цьому новинки  серйозно суперничають зі старожилами  в питанні розподілу рекламних  бюджетів.

Не останню  роль в цьому відіграє характерна схильність українського споживача  до новаторства.

В Україні покупець залюбки клює на все нове, й розлучитися  з раніше улюбленою маркою для  нього не проблема (тим більше, що всі горілчані бренди вітчизняного ринку досить молоді). Крім того, споживачі  впевнені, що на першому етапі виведення  бренда якість продукції найвища, а  з нарощуванням обертів вона поступово  знижується. Фахівці схильні пов’язувати такі думки не з якістю продукту, а зі старінням бренда передусім у маркетинговому розвитку.

Сьгодні близько 80% легального ринку алкоголю України  контролює трійка провідних виробників, які є власниками топових брендів. У перспективі на горілчаному  ринку України залишаться три-чотири великі виробники, які мають власну виробничу базу та обгрунтований  портфель сильних брендів. Рік у  рік вартість виведення нової  торгової марки збільшується і вже  нині обчислюється кількома мільйонами доларів. Одним з перспективних  напрямів українських горілчаних брендів  стане розвиток експортних ринків. Українська горілка зарекомендувала  себе в багатьох країнах як товар  з усіма атрибутами сучасної ТМ - відмінна якість, сучасний дизайн тари і упаковки, зважена маркетингова політика просування. Відтак авторитет  українських компаній на світовому  рівні істотно зріс. Ми конкуруємо з відомими російськими брендами, особливо в сегменті чистої горілки. В основі будь-якого горілчаного  бренда - передусім класична, чиста  горілка - чесний продукт, що потребує складнішої технології виробництва.

Основні фактори, що впливають на українській ринок  лікеро-горілчаних виробів:

Сезонність виробництва  продукції: незважаючи на всі намагання  маркетологів компаній-крупних виробників лікеро-горілчаних виробів (наприклад, випуск горілок нових смаків, організація  промо-акцій), спостерігаються істотні  коливання попиту в залежності від  сезону: в осінньо-зимовий період попит на горілки підвищується на 10-15%, що змушує виробників збільшувати  у ці періоди обсяги виробництва  такої продукції. Особливо високим  попит на лікеро-горілчані вироби є у новорічні свята, колиобсяг  продажу продукції за тиждень  сягає місячного обсягу продажу  у несезон.

Сталий обсяг  внутрішнього ринку, який за твердженнями експертів не змінюється вже десять років – 30 – 35 млн. дал. у фізичному  вимірі. Таким чином, нарощувати обсяги виробництва легальні виробники  можуть переважно за умови перерозподілу  споживацьких переваг на користь  тієї чи іншої торгівельної марки, у  зв‘язку з чим гостро стоїть питання  детенізації ринку лікеро-горілчаних виробів. Обсяг легального ринку  у грошовому вимірі у 2006 році склав  близько 10 млрд.грн., тіньового –  близько 2,5 млрд.грн.

Легальні виробники  лікеро-горілчаних виробів сподіваються на подальшу детенізацію ринку, у  зв‘язку з чим очкується зростання  протягом 2007 року обсягу реального  ринку ще на 10 – 15%.

Обсяг російського  ринку лікеро-горілчаних виробів  значно переважає обсяг українського, завдяки чому є перспективним  для українських виробників (лише обсяг преміум-сегменту, на який експортують  свою продукцію українські виробники, щонайменше у 7 разів переважає обсяг  українського) – в останні роки спостерігається значна конкуренція  «Nemiroff» та «Союз-Віктан» на російському  ринку. За 2006 рік, порівняно з 2005, обсяги експорту української горілки у  фізичному виразі до країн СНД, за деякими оцінками, зріс у 2,4 рази (приблизно 2/3 загальноукраїнського експорту горілки  припадало на Росію, 1/3 - на інші чотири десятки країн світу), у той  час як обсяги імпорту горілки  впали (зокрема, імпорт російської горілки  в Україну у 2006 році, порівняно  з 2005, скоротився за оцінками експертів, майже на 20%, а частка російської горілки на українському ринку не переважає 1%). За оцінками експертів, до 80% імпортної продукції на алкогольному ринку Росії – українського походження, а частка її на російському ринку  в цілому у першому півріччі 2006 року сягнула, за оцінками російських експертів, вже 5%.

Спостерігається підвищення попиту на українську горілку  преміум-класу та формування ніші «білої української горілки» у країнах  «далекого зарубіжжя», що також стимулює крупних виробників як до нарощення  обсягів виробництва, так і до підвищення якості продукції. Посилюється  конкуренція у преміум-класі і  на національному українському ринку (його ємність, за оцінками експертів, оцінюється у 3% обсягу ринку).