Митне оформлення легкових автомобілів

Порядок та вимоги до проведення обов'язкової сертифікації дорожніх транспортних засобів (далі ТЗ),  їх складових та приладдя в Українській державній системі сертифікації продукції - Системі сертифікації УкрСЕПРО (далі - Система) законодавчо регулюються Правилами обов'язкової сертифікації дорожніх  транспортних засобів, їх складових та приладдя затвердженими Наказом Держстандарту України від 17 січня 1997 р. № 23.

Ці Правила є  обов'язковими  для  органів  із  сертифікації ДТЗ,  акредитованих випробувальних лабораторій (центрів),  а також суб'єктів підприємницької діяльності незалежно від форм  власності та  фізичних  осіб, у тому числі іноземних.

Згідно з п. 3.2. Правил, об'єктами сертифікації в Системі УкрСЕПРО є: автомобілі, автобуси, тролейбуси, мотоцикли, мопеди, причіпи, напівпричіпи, що:

     а) виготовлені  в  Україні  або ввозяться в Україну (нові,  у тому числі складові та приладдя до них);

     б) ввозяться в Україну (такі, що були в користуванні, а також кузови  та  шасі  згідно  з  кодами  87.06  та  87.07  Української класифікації  товарів  зовнішньоекономічної   діяльності  -   далі УКТ ЗЕД [38].

Не підлягають сертифікації згідно з цими Правилами:

      тихохідні  ТЗ,  конструктивна  швидкість  яких  не перевищує 25 км/г;

      ТЗ, які призначені виключно для військових  потреб  або  для використання  яких  на  дорогах  загального  користування  існують спеціальні правила.

      Слід також зазначити, що обов'язкова сертифікація ТЗ у Системі  здійснюється на відповідність обов'язковим вимогам нормативних документів, чинних в Україні,  щодо безпеки життя,  здоров'я людей, захисту їх майна, охорони навколишнього природного середовища, а добровільна  сертифікація  продукції   ТЗ   у   Системі здійснюється  на  відповідність  вимогам,  що  не віднесені актами законодавства та нормативними документами до обов'язкових.

Транспортні  засоби, що ввозяться на територію України для   продажу, підлягають митному оформленню в порядку, установленому законодавством [20,21,23,24,28] і, допускаються до реалізації лише за наявності сертифіката  відповідності  або  свідоцтва про визнання відповідності. Чинність придбання транспортних засобів і номерних агрегатів, ввезених із-за кордону, стверджується вантажною митною декларацією або посвідченням  митниці  із  зазначенням  назви,  марки,  номера агрегата, номера і дати вантажної митної декларації, згідно з якою він був завезений на територію України. Забороняється реалізація нових транспортних засобів і номерних агрегатів  з дефектами,  котрі загрожують безпеці дорожнього руху, або за технічним станом не відповідають нормативам і стандартам, чинним в Україні, а також які не пройшли передпродажної підготовки, без сертифікатів  відповідності  або  свідоцтв  про визнання відповідності.

РОЗДІЛ 3. МИТНО-ТАРИФНЕ РЕГУЛЮВАННЯ

ЕКСПОРТНО-ІМПОРТНИХ ОПЕРАЦІЙ

3.1. Митні збори та тарифи України

Митний тариф — це систематизований звід ставок мита, яким обкладаються товари й інші предмети, що ввезені на митну територію країни або вивозяться за її межі [5].

Митна вартість — основа нарахування митних платежів.

Згідно зі ст. 259 МКУ — митна вартiсть товарiв — це заявлена декла-рантом або визначена митним органом вартiсть товарiв, що перемiщуються через митний кордон України, яка обчислюється на момент перетинання товарами митного кордону України вiдповiдно до положень МКУ.

Визначення митної вартостi товарiв, якi ввозяться на митну територiю України, здiйснюється шляхом застосування наступних методiв (ст. 266 МКУ):

• за цiною угоди щодо товарiв, якi iмпортуються (метод 1);

• за цiною угоди щодо iдентичних товарiв (метод 2);

• за цiною угоди щодо подiбних (аналогiчних) товарiв (метод 3);

• на основi вiднiмання вартостi (метод 4);

• на основi додавання вартостi (метод 5);

• резервного (метод 6).

Основним методом визначення митної вартостi товарiв є метод за цiною угоди щодо товарiв, якi iмпортуються.

Мито – це непрямий податок, який справляється з товарів (інших предметів), що переміщуються через митну територію (ввозяться, вивозяться або слідують транзитом), включається до ціни товарів і сплачується за рахунок кінцевого споживача [7].

Мито, що стягується митницею, являє собою податок на товари та інші предмети, які переміщуються через митний кордон України.

В Україні застосовуються такі види мита:

-   адвалерне, що нараховується у відсотках до митної вартості товарів та інших предметів, які обкладаються митом;

-   специфічне, що нараховується у встановленому грошовому розмірі на одиницю товарів та інших предметів, які обкладаються митом;

-   комбіноване, що поєднує обидва ці види митного обкладення [8].

Імпорт товарів супроводжується стягненням мита. Ставки ввізного мита і перелік товарів, у відношенні до яких вони застосовуються, визначені "Єдиним митним тарифом України" та змінами і доповненнями до нього. Ставки ввізного мита встановлюються ї змінюються Законами ВР України.

Ставки ввізного мита, які слід використовувати у роботі, надані у підготовленому Держмитслужбою систематизованому зводі ставок ввізного мита враховуючи наступні зміни і доповнення.

З метою захисту економічних інтересів України, українських виробників та у випадках, передбачених законами України, у разі ввезення на митну територію України і вивезення за межі цієї території товарів незалежно від інших видів мита можуть застосовуватися особливі види мита:

-         спеціальне мито;

-         антидемпінгове мито;

-         компенсаційне мито.

Спеціальне мито застосовується:

-         як засіб захисту українських виробників;

-         як засіб захисту національного товаровиробника у разі коли товари ввозяться на митну територію України у обсягах та (або) за таких умов, що заподіюють значну шкоду або створюють загрозу заподіяння значної шкоди національному товаровиробнику;

-         як запобіжний засіб щодо учасників зовнішньоекономічної діяльності, які порушують національні інтереси у сфері зовнішньоекономічної діяльності;

-         як заходи у відповідь на дискримінаційні та (або) недружні дії інших держав, митних союзів та економічних угруповань, які обмежують здійснення законних прав та інтересів суб'єктів зовнішньоекономічної діяльності та (або) ущемляють інтереси України [5].

Антидемпінгове мито застосовується:

-         відповідно до Закону України "Про захист національного товаровиробника від демпінгового імпорту" у разі ввезення на митну територію України товарів, які є об'єктом демпінгу, яку заподіює шкоду національному товаровиробнику;

-         у разі вивезення за межі митної території України товарів за ціною, істотно нижчою за ціни інших експортерів подібних або безпосередньо конкуруючих товарів на момент цього вивезення, якщо таке вивезення заподіює шкоду.

Компенсаційне мито застосовується:

-         відповідно до Закону України "Про захист національного товаровиробника від субсидованого імпорту" у разі ввезення на митну територію України товарів, які є об'єктом субсидованого імпорту, яке заподіює шкоду національному товаровиробнику;

-         у разі вивезення за межі митної території України товарів, для виробництва, переробки, продажу, транспортування, експорту або споживання яких безпосередньо або опосередковано надавалася субсидія, якщо таке вивезення заподіює шкоду [2].

У разі, якщо імпорт товару є об'єктом антидемпінгових, компенсаційних або спеціальних заходів, преференції не встановлюються або зупиняються чи припиняються органом, який їх установив.

Нарахування мита на товари та інші предмети, що підлягають митному обкладенню, провадиться на базі їх митної вартості, тобто ціни, яка фактично сплачена або підлягає сплаті за них на момент перетину митного кордону України. Мито сплачується митним органам України, а стосовно товарів та інших предметів, що пересилаються в міжнародних поштових відправленнях - підприємствам зв'язку. Порядок надання відстрочки та розстрочки оплати мита встановлюється Державною митною службою України.

До митних зборів у митному законодавстві України належать такі їх види:

• за митне оформлення товарів та інших предметів;

• за митне оформлення тимчасово ввезеного/вивезеного майна під зо-бов’язання про його зворотне вивезення/ввезення;

• за митне оформлення товарів у разі транзиту;

• за митне оформлення у разі ввезення на митний ліцензійний склад;

• за перебування товарів та інших предметів під митним контролем;

• за митне оформлення товарів та інших предметів у зонах митного контролю на територіях і в приміщеннях підприємств, що зберігають такі товари та інші предмети, чи поза робочим часом, установленим для митниці[5].

Митні збори підлягають сплаті до або на момент здійснення митного оформлення. Митні збори можуть бути сплачені шляхом перерахування суми митних зборів за безготівковим розрахунком на рахунок митної устано-ви або внесення суми митних зборів готівкою до каси митної установи або через касу банку; а також можуть сплачуватись шляхом внесенням авансо-вих сум на рахунок митниці. Митні збори сплачуються платниками у валюті України або в іноземній валюті.

Товари, що ввозяться в Україну, обкладаються акцизним збором за ставками згідно із чинним законодавством.

Акцизний збір сплачується платниками податку одночасно зі сплатою мита та митних зборів. Перерахування відповідних сум коштів на спеціаль-ний рахунок митного органу здійснюється платником податку або особою, уповноваженою на декларування на підставі договору. Акцизний збір спра-вляється в національній валюті. Товари, за які не був сплачений акцизний збір, митному оформленню не підлягають, крім випадків, коли вони відпо-відно до актів законодавства звільняються від обкладення цим збором. Контроль за правильністю обчислення й своєчасністю сплати акцизного збору з товарів, що ввозяться в Україну, під час митного оформлення здій-снюється митними органами [2].

Об’єктами обкладення акцизним збором є митна вартість товарів (продукції), які ввозяться (пересилаються) на митну територію України.

Сума акцизного збору може встановлюватися або у відсотках до митної вартості товару, або у грошовому еквіваленті до фізичної одиниці виміру товару.

Сума акцизного збору, якщо ставку встановлено у відсотках до митної вартості товару, обчислюється за формулою:

СА = В × АЗ

де: СА — сума акцизного збору;

В — митна вартість;

АЗ — ставка акцизного збору.

Сума акцизного збору, якщо ставку встановлено в грошовому еквіва-ленті до фізичної одиниці виміру товару, обчислюється за формулою:

СА = Н × АЗ

де: СА — сума акцизного збору;

Н — кількість товару у фізичних одиницях виміру, визначених

відповідним законом;

АЗ — ставка акцизного збору.

Товари, які ввозяться (пересилаються) в Україну, оподатковуються податком на додану вартість за ставкою, установленою Законом України «Про податок на додану вартість». ПДВ становить 20 відсотків від бази оподаткування (основи для нарахування), що обчислюється згідно зі статтею 4 Закону України «Про податок на додану вартість». Об’єктом оподат-кування ПДВ є операції з ввезення (пересилання) товарів на митну терито-рію України та отримання робіт (послуг), що надаються нерезидентами для їх використання (споживання) на митній території України, у тому числі операції з ввезення (пересилання) майна за договорами оренди (лізингу), застави та іпотеки [5].

ПДВ сплачується платниками податку — особами, які ввозять (переси-лають) товари на митну територію України. одночасно зі сплатою мита та митних зборів (на момент оформлення вантажної митної декларації). Плат-никами ПДВ є особи, які ввозять (пересилають) товари на митну територію України або отримують від нерезидента роботи (послуги) для їх використан-ня або споживання на митній території України, за винятком фізичних осіб, що не зареєстровані як платники податку, в разі коли такі фізичні особи вво-зять (пересилають) товари (предмети) в обсягах, що не підлягають оподатку-ванню згідно з законодавством [17].

Платники ПДВ при ввезенні (пересиланні) товарів на митну територію України можуть за власним бажанням надавати митним органам простий вексель на суму податкового зобов’язання у трьох примірниках, один примірник якого залишається в органі митного контролю, другий надсилається органом митного контролю на адресу органу державної податкової служби за місцем реєстрації платника податку, а третій надається платнику податку. Виняток становлять:

• товари, на які встановлено законодавством акцизний збір (крім тютю-нової сировини);

• товари, що відносяться до товарних груп 1-24 Гармонізованої системи опису та кодування товарів.

Платники ПДВ на товари, що імпортуються в Україну, перераховують кошти на спеціальні рахунки митних органів, крім випадків застосування по-даткового векселя як засобу платежу. Суми ПДВ справляються в національ-ній валюті України та зараховуються до Державного бюджету України.