Митне оформлення легкових автомобілів

Можна зробити порівняння жовтня 2010 і січень - лютий 2010 року. (рис.1)

Рисунок 1 - Продажі нових легкових автомобілів, од за січень - лютий 2010 року.

Виробництво легкових автомобілів Україні (рис.2)

Рисунок 2 - Виробництво легкових автомобілів в Україні

РОЗДІЛ 2. НЕТАРИФНЕ РЕГУЛЮВАННЯ ЗОВНІШНЬОЕКОНОМІЧНОЇ ТОРГІВЛІ АВТОМОБІЛЯМИ

2.1. Основні заходи нетарифного регулювання, що застосовуються в Україні

Ступінь впливу нетарифних інструментів на міжнародну торгівлю важко кількісно оцінити, тому що їх вплив не має яскраво вираженого характеру. На відміну від тарифного регулювання, яке встановлюється у законодавчому порядку, нетарифні обмеження можуть запроваджуватися за рішенням органів виконавчої та місцевої влади. Згідно з даними ЮНКТАД, у загальному обсязі нетарифних заходів кількісні обмеження становлять до 20%, стільки ж податкові заходи (внутрішні та прикордонні), дещо менше — технічні норми та правила [5].

У наш час нетарифне регулювання застосовується лише з такими цілями:

— захист національної економіки;

— дотримання міжнародної безпеки;

— охорона життя та здоров'я людей;

— виконання міжнародних зобов'язань;

— підтримка стабільності міжнародної торговельної системи тощо.

Нетарифні обмеження являються заходами прихованого протекціонізму. На думку спеціалістів, у зовнішній торгівлі використовуються більше 50 таких заходів і можуть здійснюватися як через адміністративні, так і фінансові інструменти регулювання. До нетарифних заходів регулювання відносяться:

1. Заборони експорту та імпорту.

2. Кількісні обмеження експорту та імпорту.

3. «Добровільні» обмеження експорту.

4. Антидемпінгові заходи

5.Технічні бар'єри.

6. Заходи, пов'язані з виконанням митних формальностей.

7. Імпортний депозит [4].

Заборони експорту та імпорту – це вимушені заходи, визнані міжнародною практикою. Заборони можуть виступати у відкритій і закритій формі. Різновидом заборони відкритої форми являються часткові заборони, які, в свою чергу, можуть мати безумовний і умовний характер. Заборони безумовного характеру встановлюються на імпорт товарів, здатних заподіяти шкоду різним сферам життєдіяльності держави. Умовні заборони використовують тоді, коли постачальник імпортної продукції не дотримується встановлених правил і норм. Крім постійно діючих заборон, використовуються також сезонні і тимчасові заборони на ввіз.

Кількісні обмеження експорту та імпорту являються традиційними методами кількісного обмеження в міжнародній торгівлі. До них відносяться квотування і ліцензування [2].

Квотування являє собою лімітування розміру імпорту (експорту) з допомогою квот (контингентів). Квота - це встановлення у вартісному чи фізичному вираженні певного об'єму експорту (імпорту) на визначений період (рік, квартал, і т.ін.). Квотування здійснюється з метою ліквідації торгового і платіжного дисбалансу з окремими країнами; регулювання попиту і пропозиції на внутрішньому ринку; виконання міжнародних зобов'язань і досягнення взаємовигідних домовленостей.

В Україні використовують такі види квот:

- глобальні - встановлюються для товарів без визначення конкретних країн, куди вони експортуються чи з яких вони імпортуються;

- групові - для товарів з визначенням групи країн, куди вони експортуються чи з яких вони імпортуються;

- індивідуальні - для товарів з визначенням конкретної країни, куди вони можуть експортуватися чи з якої вони можуть імпортуватися.

Ліцензування – це обмеження у вигляді одержання права чи дозволу(ліцензії) від уповноважених державних органів на ввіз (вивіз) певного об'єму товарів.

На Україні використовуються такі види ліцензій:

- генеральна - відкритий дозвіл на експортні (імпортні) операції по окремому товару чи окремій країні (групі країн) на протязі періоду дії режиму ліцензування по даному товару;

- разова (індивідуальна) - одноразовий дозвіл, який має іменний характер і видається для здійснення кожної окремої операції конкретним суб'єктом ЗЕД на період, необхідний для її здійснення;

- відкрита (індивідуальна) - дозвіл на експорт (імпорт) товару на протязі конкретного періоду (але не менше одного місяця) з визначенням його загального об'єму [4].

Ліцензії на експортно-імпортні операції видаються на основі заявок суб'єктів ЗЕД згідно з формою, затвердженою в даний час Міністерством економіки України.

Рішення про встановлення режиму ліцензування і квотування зовнішньоекономічних операцій приймається Кабінетом Міністрів України з визначенням списку конкретних товарів, які підлягають під режим ліцензування і квотування, а також періоду дії цього режиму. Реалізація квот і ліцензій на окремі товари здійснюється Міністерством економіки України.

«Добровільні» обмеження експорту відносять в особливу групу кількісних обмежень. Вони являють собою неофіційну домовленість між експортером та імпортером про обмеження ввозу певних товарів на ринок імпортера. З 1969 р. система «добровільних» квот почала діяти на світовому ринку чорних металів, охопивши майже 2/3 світового ринку цих товарів. В даний час в світі країнами досягнуто більше 100 угод про «добровільне» обмеження експорту і про встановлення мінімальних імпортних цін.

Ці угоди в першу чергу торкаються торгівлі текстильної, швейної, взуттєвої промисловості, чорної металургії, молочними продуктами, побутовою електронікою, легковими автомобілями, металооброблюваними станками та ін [2].

Антидемпінгові заходи – специфічні заходи нетарифного регулювання, що являють собою судові та адміністративні тяжби, претензії, які пред'являють національні підприємці іноземним постачальникам, звинувачуючи їх у продажу товарів по занижених цінах (нижче «нормальних» цін), що може нанести шкоду місцевим виробникам.

Антидемпінгові заходи часто використовуються країною-імпортером для здійснення тиску на експортерів з метою захисту свого ринку. Демпінгові санкції можуть бути різними: чи демпінговий товар обкладається антидемпінговим митом, чи експортеру знижується квота доставки товару.

Технічні бар'єри це перешкоди для імпорту іноземних товарів, що виникають в зв'язку з їх невідповідністю до національних стандартів систем виміру та інспекції якості, вимог техніки безпеки, санітарно-ветеринарних норм, правил упаковки, маркування та інших вимог. Перевірка відповідності ввезеного в країну товару всім цим вимогам обумовлюється об'єктивними вимогами виробництва і споживання продукції. В той же час вони можуть виконувати протекціоністську роль.

До технічних бар’єрів належать:

-         сертифікація;

-         санітарно-епідеміологічний контроль;

-         фітосанітарний контроль;

-         ветеринарний контроль;

-         реєстрація лікувальних заходів [3].

Товари, що імпортуються на територію України, підлягають обов´язковій сертифікації на предмет їх відповідності фармакологічним, санітарним, фіто-санітарним, ветеринарним та екологічним нормам, якщо відповідні вимоги діють і щодо аналогічних товарів національного виробництва згідно із законами України. До товарів, що імпортуються на територію України, застосовується національний режим їх сертифікації.

У разі імпорту товарів, які не мають аналогів в Україні, суб´єкт зовнішньоекономічної діяльності, який здійснює імпорт, або іноземний суб´єкт господарської діяльності, який здійснює експорт, повинен пред´явити сертифікат, що засвідчує відповідність технічних, фармакологічних, санітарних, фітосанітарних, ветеринарних та екологічних характеристик цього товару чинним міжнародним стандартам та вимогам або національним стандартам та вимогам країни, яка є провідною в експорті цього товару. Іноземні суб´єкти господарської діяльності можуть пред´являти згідно з цією статтею сертифікати, що засвідчують відповідність товару зазначеним у цій статті стандартам і вимогам, які діють у країні іноземного експортера, в тому разі, якщо Україна уклала угоду з відповідною державою про взаємне визнання результатів сертифікації товарів [1].

Базовим законодавчим актом для регулювання відносин, пов'язаних з проведенням санітарно-епідеміологічного контролю, є Закон України від 24.02.1994 р. № 4004-ХП "Про забезпечення санітарного і епідемічного благополуччя населення". Відповідно до статті 16 цього Закону, можна ввозити з-за кордону сировину, продукцію (вироби, устаткування, технологічні лінії і т.п.) лише за наявності даних про безпеку для здоров'я населення. Перелік і зміст цих даних встановлюється головним державним санітарним лікарем України.

Правові основи здійснення фітосанітарного контролю визначені Законом України від 30.06,1993 р. № 3348-ХІІ "Про карантин рослин", дія якого направлена на запобігання завезенню і розповсюдженню відсутніх на території України небезпечних шкідників, хворобам рослин і бур'янів. Під карантином рослин розуміється правовий режим, який передбачає систему державних заходів, направлених на захист рослин, продукції їх переробки, сировини, окремих вантажів і т.п. від карантинних об'єктів. Перелік карантинних об'єктів визначається Міністерством сільського господарства і продовольства України [3].

Охорона території України від занесення з території інших держав збудників інфекційних хвороб тварин, проведення державного ветеринарного контролю за якістю і безпекою продукції тваринного походження, яка переміщується через митний кордон України, визначені Законом України від 25,06.1992 р. № 2498-ХІІ "Про ветеринарну медицину". Згідно із статтею 14 цього Закону, підприємства, установи, організації України, іноземні суб'єкти господарської діяльності мають право ввозити з-за кордону ветеринарні препарати, субстанції, готові корми і кормові добавки, зареєстровані в Україні.

Незареєстровані в Україні ветеринарні препарати, субстанції, готові корми і кормові добавки можуть ввозитися на територію України з метою:

-    реєстрації в Україні;

- експонування під контролем державних установ ветеринарної медицини на виставках, ярмарках і конференціях, для науково-виробничих цілей тощо (без права реалізації).

На виконання положень Угоди про партнерство і співпрацю між Україною і ЄС, гармонізації законодавства України із законодавством ЄС створена єдина міжвідомча база даних "Лікувальні засоби, зареєстровані в Україні". Державний департамент з контролю за якістю, безпекою і виробництвом лікувальних засобів і виробів медичного призначення і Держмитслужба України постійно актуалізують цю базу [1].

До заходів, пов'язаних з виконанням митних формальностей відносяться:

- прикордонний податок, який накладається на товари за факт перетину кордону;

- платежі, пов'язані з оформленням документів на митниці, митним оглядом товарів, перевіркою їх якості;

- інші платежі (портові, статистичні, фітосанітарні і т.д.). Наприклад, в Україні за митне оформлення товарів в залежності від митної вартості при перевищенні 1000дол. США береться митний збір в розмірі 0,2% від митної вартості.

Імпортний депозит це попередня застава, яку імпортер повинен внести в свій банк перед закупівлею іноземного товару. Розмір застави залежить від вартості угоди. Імпортер не одержує по депозиту проценти, і через кілька місяців сума застави повертається. Протекціоністське значення імпортних депозитів полягає в тому, що вони збільшують витрати імпортера під час даної операції і підвищують ціну імпортного товару [5].

2.2. Особливості нетарифного регулювання перетину через митний кордон України автомобілів

Пропуск на митну територiю України з метою вiльного обiгу та першу реєстрацiю в Українi ввезених транспортних засобiв нових i таких, що були в користуваннi, або виготовлених в Українi здiйснюють за умови їх вiдповiдностi екологiчним нормам не нижче рiвня "ЄВРО-2" згiдно з технiчними регламентами та нацiональними стандартами (щонайменше за умови вiдповiдностi вимогам рiвня "В" ДСТУ UN/ECE R 49-02А,В:2002 або "B","C","D" ДСТУ UN/ECE R 83-03:2002, якi застосовують залежно вiд особливостей конструкцiї транспортних засобiв):

 - для тракторiв колiсних для перевезення напiвпричепiв (сiдельних тягачiв), автобусiв та легкових автомобiлiв - коди товарних позицiй 8701 20, 8702 та 8703 - з 1 сiчня 2006 року. Цю норму не поширюють до 1 липня 2006 року на зазначенi транспортнi засоби, перемiщенi на митну територiю України або виготовленi в Українi до 31 грудня 2005 року включно, та транспортнi засоби, на якi до 31 грудня 2005 року включно видано сертифiкати вiдповiдностi;

     - для вантажних автомобiлiв та автомобiлiв спецiального призначення - коди товарних позицiй 8704 та 8705 - з 1 сiчня 2007 року.

Документом, що засвiдчує вiдповiднiсть транспортних засобiв вимогам технiчних регламентiв та нацiональних стандартiв, є сертифiкат або iнший документ про пiдтвердження вiдповiдностi, виданий згiдно iз законодавством України.

Транспортні засоби за  кодами  87.01,  87.02,  87.03,  87.04,
87.05   Української   класифікації   товарів  зовнішньоекономічної
діяльності та  окремі  номерні  вузли  до  них,  що  безпосередньо
ввозяться  (пересилаються)  громадянами на митну територію України
або надходять на адреси громадян у несупроводжуваному  багажі  або
вантажних  відправленнях для вільного використання,  незалежно від
їх  вартості  підлягають  обов'язковому  письмовому   декларуванню
митним   органам   у   порядку,  встановленому  для  громадян,  та
оподатковуються ввізним митом,  податком на додану  вартість  і  в
установлених  законодавством  України  випадках акцизним та іншими
зборами.
   Транспортними засобами за кодами 87.01,  87.02, 87.03, 87.04,
87.05   Української   класифікації   товарів  зовнішньоекономічної
діяльності, що були у користуванні, слід вважати такі, на які були
або  є  реєстраційні  документи,  видані уповноваженими державними
органами, в тому числі іноземними, що дають право експлуатувати ці
транспортні засоби на постійній основі.
У свою чергу, транспортні засоби  повинні  відповідати вимогам безпеки, охорони праці та екології,  державним стандартам, мати відповідний сертифікат.