Лакофарбові матеріали

До компонентів, з яких виготовляють фарби, відносяться [4, c. 18]:

1. Плівкоутворюючі речовини - рослинні оліфи, бітуми й асфальти, білкові речовини (казеїн, кістковий  клей), спеціально оброблена целюлоза. Група синтетичних плівкоутворюючих  речовин - це алкідні, епоксидні,  карбамідо- і меламіноформальдегідні, фенолоформальдегідні, перхлорвінілові  та інші смоли.

2. Пігмент - це найчастіше  високодисперсні мінеральні та  неорганічні речовини, які мають  певний колір та нерозчинні  у воді, органічних розчинниках  і плівкоутворюючих речовинах.  Вони надають матеріалу необхідний  колір, непрозорість і покривність.

Наповнювач - суха неорганічна  речовина, що застосовується як добавка  до пігментів під час виготовлення непрозорих лакофарбових матеріалів для  надання їм необхідних властивостей (підвищення механічної міцності, тепло- та вогнестійкості покриттів) і для  економії пігментів. Як наповнювачі  використовують барит, оміакарб, крейду та ін.

Пластифікатор - органічний продукт, практично нелеткий, який вводиться  у плівкоутворюючу речовину для  надання лакофарбовим покриттям  необхідної еластичності, а іноді  й морозостійкості покриття (дибутилфталат, діоктилфталат тощо).

Розчинники - органічні леткі  рідини (вуглеводні, кетони, спирти та ін.) або суміш подібних рідин, що застосовується для розчинення плівкоутворюючих речовин для надання лакофарбовому  матеріалу необхідної в'язкості.

Сикативи - додаються як каталізатор  для прискорення висихання лакофарбового  матеріалу в процесі його виготовлення і застосування. Залежно від типу сикативу процес плівкоутворення починається  або з формування поверхневої  плівки (кобальтові сикативи), або з  підкладки, а потім поширюється  по всій товщині плівки (марганцеві й свинцеві сикативи). Швидкість  висихання плівок масляних лакофарбових матеріалів пропорційна кількості  сикативу, що вводиться, лише до певної межі. Якщо сикатив вводиться у  кількості, що перевищує оптимальну, швидкість висихання знову знижується. Варто враховувати, що дія сикативів  не припиняється й після висихання  плівки. Введення сикативу в надлишку може привести до передчасного старіння покриттів [11, c. 100].

Добавки - це ініціатори, затверджувачі, прискорювачі, стабілізатори, емульгатори  тощо [11, c. 42]:

- розріджувач - органічна  летка рідина, яка застосовується  для розведення лакофарбових  матеріалів з метою зниження  їхньої в'язкості та переведення  в стан, придатний для нанесення  на поверхню, що фарбується;

- затверджувач - хімічна  речовина, що вводиться до складу  поліефірних, епоксидних і деяких  інших полімерів і лакофарбових  матеріалів на їхній основі  для твердіння, у результаті  утворення поперечних зв'язків  між макромолекулами; затверджувач  використовується для отримання  неплавкого нерозчинного продукту;

- прискорювач - хімічна  речовина, що вводиться для підвищення  швидкості твердіння полімеру;

- диспергатори - речовини, що  змочують пігменти і наповнювачі,  прискорюють їх диспергування  (перетирання) у рідкому середовищі  та рівномірний розподіл у  фарбах (поліфосфати, лецитін, альгінат  натрію, полівініловий спирт);

- емульгатори - речовини, що полегшують утворення водних  дисперсій плівкоутворювачів і  надають їм стійкість (солі  жирних кислот та інші поверхнево-активні  речовини);

- стабілізатори - поверхнево-активні  речовини, що вводять до складу  фарб для підвищення стабільності  властивостей як у процесі  переробки, так і під час  експлуатації фарби (дейканол);

- загусники - підвищують  в'язкість фарби (карбоксіметилцелюлоза,  а також мінеральні добавки  - бентоніт, прожарені глини);

- піногасники (антивспінювачі) - речовини, які запобігають піноутворення  в процесі виготовлення і нанесення  водно-дисперсійних фарб (поліорганосилоксани,  уайт-спирит, скипидар);

- структуруючі добавки  - речовини, які надають фарбам  пластичність, структурну в'язкість  і тиксотропність та уповільнюють  їх розшаровування (аеросил і  бентоніт);

- коалесцируючі добавки  - реагенти, що поліпшують коалесценцію (злипання) полімерних часток у  процесі формування покриття;

- інгібітори корозії - протикорозійні речовини, які захищають  від підплівкової корозії металеву  підкладку в процесі твердіння  фарби і формування покриття (бензоат  натрію, нітрит натрію);

- антифризи - речовини, що  захищають фарби від замерзання (диетиленгліколь).

Від якості та співвідношення компонентів залежать властивості фарби та лаків.

 

1.3. Формування  якості в процесі виробництва

Якість – це сукупність технічних властивостей і характеристик  продукції, що в повному обсязі задовольняють вимоги споживачів, відповідають всім їх потребам, які покупці бажають отримати, враховуючи фактор купівельної спроможності, власну безпеку здоров’я та зменшення екологічної небезпеки

Виробництво і створення лакофарбових покриттів спеціального призначення для вирішення певних технічних завдань. Наприклад, спеціальні вогнестійкі покриття, що захищають поверхню при температурах від 100°С до 600°С, покриття для потреб атомної енергетики і т.д.

Водорозчинні ЛФМ виготовляють на основі олігомерів поліконденсаційного  типу: алкідних, епоксидних, поліуретанових, фенол-, карбомідо- і ме- ламіноформальдегідних. Переважно водорозчинні матеріали – це суміші олігомерів: алкідно-меламінових, алкідних-епоксидних, алкідних-уретанових та ін. [6, c. 242].

У вигляді водних дисперсій  використовуються співполімери вінілацетату і вінілхлориду, поліакрилати, алкіди, модифіковані маслами, епоксидні олігомери. Дисперсії отримують емульсійною і дисперсійною полімеризацією. У процесі емульсійної полімеризації утворюються латекси. Формування плівок із водних дисперсій відбувається внаслідок коагуляції полімерних частинок під час випаровування води. З водно-дисперсних лакофарбових матеріалів широко застосовуються дисперсії полівінілацетату й акрилатних співполімерів [1, c. 453].

Якість лаків і фарб на досліджуваному підприємстві є найоб’єктивнішим показником наукового, технічного, економічного, прогресу підприємства, який можна визначити як сукупність корисних властивостей (характеристик) товару (продукції, робіт, послуг), якими визначається їхня здатність задовольняти потреби суб’єктів господарських відносин у виробничій і соціальній сферах щодо певних цілей їх використання та споживання (безпеки, надійності, екологічності, довговічності тощо). Тому якість продукції, забезпечується з початкових стадій, зокрема ще на стадії виробництва [3, c. 342].

 

 

1.4. Оцінка якості готової продукції

Якість продукції - це сукупність її споживчих властивостей, що здатні задовольняти потреби споживачів. Якісною  вважається продукція, що відповідає вимогам  стандартів і технічних умов і  задовольняє потреби споживачів. 

Якість готової продукції  залежить від якості сировини, яка використовувалась для її виготовлення. Якість сировини, і готової продукції визначають на основі характерних для них властивостей, тобто показників якості: зовнішнього вигляду, смаку, запаху, консистенції [7].

Продукція даної галузі має ряд показників, якими характеризується її якість. Основними показниками, що характеризує якість лаку, є інтенсивність блиску покриття, яка вимірювалася спеціальним приладом — блискомірі; ударостійкість лакової плівки; наявність поліуретанових добавок; ступінь стирання лакового; «поведінка» лако-фарбового покриття в різних атмосферних умовах та ін.

Ударостійкість лакової  плівки перевіряють таким чином: на платівку з металу, попередньо покриту лаком і просушену, опускають кілограмовий вантаж з певної висоти. Чим більше висота, при падінні з якою вантаж не пошкоджує лакову поверхню, ті більше міцність лакової плівки при ударі.

Перевірка ступеня висихання лаку. Якщо паперовий лист під впливом хвилинного притискання двістіграмового вантажем не липне до поверхні скла, на яке був нанесений і витриманий певний час шар лаку, значить, час висихання лаку відповідає Держстандарту і можна приступати до наступного шару лакування.

Водостійкість. Для випробувань беруть звичайну паркетну пластину і наносять лак на її поверхню тим способом, який рекомендує виробник. Протягом двох тижнів зразок знаходиться у звичайних умовах при кімнатній температурі, а потім на тиждень його опускають у воду. При цьому над поверхнею води повинно знаходитися не більше однієї третини випробуваного зразка [12].

Мінусом однокомпонентних лаків та фарб є їх сильний запах, який викликається присутністю у складі лаку уайт-спирту. Двокомпонентний лак екологічний, не має різкого запаху, не відноситься до вибухо- і пожежонебезпечних речовин.

Всі лакофарбові товарі, які реалізуються, супроводжуються  сертифікатом, що засвідчує відповідність  товарів вимогам стандартів за всіма  показниками якості, що нормуються.

Основними показниками якості лакофарбової продукції є зовнішній  вигляд, прозорість, вид та кількість  складових частин, в'язкість, розлив, ступень перетиру, покривність, час  висихання, наявність механічних домішок (сорність) та інші.

Для лакофарбових покриттів  нормується твердість, еластичність, міцність до удару, водостійкість тощо.

 

 

 

 

 

 

 

 

РОЗДІЛ ІІ.

АНАЛІТИЧНА ЧАСТИНА

2.1. Характеристика  об’єкту дослідження

Товариство з обмеженою  відповідальністю «Аріан»  створене 13 листопада 1999 р. з метою найбільш повного насичення ринку товарами і послугами та отримання прибутку.

Предметом діяльності Товариства є :

• організація та здійснення оптової, комісійної та роздрібної торгівлі лаків та фарб;
• надання консультаційних послуг щодо лаків та фарб;
• виконання різних робіт, пов’язаних із застосуванням лаків та фарб.

Товариство «Аріан» знаходиться  у м. Львові і здійснює діяльність у сфері оптової та роздрібної торгівлі лаків та фарб. Фірма продає великий асортимент лакофарбової продукції.

Структура управління підприємством  представлена на рисунку 2.1.

Директор

Бухгалтер

Менеджери

2 особи

Зав складом

Склад

2 осіб

 

 

 

 

 

 

 

 

 

Рис. 2.1. Організаційна структура  управління ТзОВ «Аріан»

Основні техніко-економічні показники організації за 2010-2011 рік представлено в таблиці 2.1.

Таблиця 2.1

Техніко-економічна характеристика ТзОВ ”Аріан”

Показники	Одиниця виміру	2010	2011	Відхи-лення	Темп росту, %
I. Фінансові результати
1.1. Прибуток від основної діяльності	Тис. грн.	1620,3	1930,2	309,9	119
1.2.Собівартість продукції	Тис. грн.	1504,1	1668,9	164,8	110
1.3. Виручка від реалізації  продукції (товарів, послуг)	Тис. грн.	1994,4	2316,2	321,8	116
II. Основні фонди
3.1. Річна вартість основних  фондів	Тис. грн.	7,4	5,7	-1,7	77
ІІІ. Праця
4.1. Чисельність штатних  працівників основної діяльності (середня)	Чол.	5	7	2	140
4.2. Фонд оплати праці	Тис. грн.	23,4	42,2	18.8	180
4.3. Продуктивність праці	Тис. грн.	398,8	330,8	-68	82,9
5.1. Фондовіддача	грн	269,5	406,3	136,8	150
5.2. Фондомісткість	-	0,003	0,002	-0,001	-

 

За 2011 рік реалізовано товарної продукції (в оптових цінах ) на 2316,2 тис. грн., що на 321,8 тис. грн. більше обсягу 2010 року, зростання становить 16%.

Від всієї господарської діяльності в 2011 році підприємство отримало прибутку на суму 1930,2тис. грн. Якщо порівняти цей результат з результатом минулого року, то можна судити про покращення фінансового стану підприємства, а саме про збільшення прибутку на суму 309,9 тис.грн (19%)

Собівартість виготовленої продукції  відповідно збільшилась на 164,8тис. грн. (10%).

Показники фондовіддачі є  дуже високі по підприємству. Тобто  на одиницю фондів приходиться 269,5 тис. грн. продукції, у 2011 - 406,3 тис. грн продукції, що більше на 50% від попереднього року.