Лакофарбові матеріали

 

 

ЗМІСТ

 

ВСТУП…………………………………………………………………………….3

РОЗДІЛ 1. ТОВАРОЗНАВЧІ ХАРАКТЕРИСТИКИ ТОВАРУ…………….5

1.1.Аналіз товарної групи………………………………………………………...5

1.1.1. Формування асортименту  товарної групи…………………………5

1.1.2.Аналіз виробництва  підприємства………………………………….7

1.2. Характеристика сировини…………………………………………………...8

1.3. Формування якості  в процесі виробництва………………………………..12

1.4. Оцінка якості готової продукції……………………………………………13

РОЗДІЛ ІІ. АНАЛІТИЧНА ЧАСТИНА……………………………………..15

2.1. Характеристика об’єкту  дослідження…………………………………….15

2.2. Аналіз асортименту…………………………………………………………18

2.3. Методи дослідження  якості………………………………………………...22

2.4. Результати дослідження  якості…………………………………………….24

2.4.1. Результати органолептичної  оцінки……………………………....24

2.4.2. Результати дослідження фізико-хімічних показників…………..25

2.4.3. Упаковка-маркування……………………………………………...27

2.5. Показники безпеки  товарної групи………………………………………...28

ВИСНОВКИ……………………………………………………………………..30

СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ…………………………………….32

 

 

 

 

 

 

 

 

ВСТУП

Актуальність  теми. Якість є важливим інструментом у боротьбі за ринки збуту. Саме якість забезпечує конкурентноздатність товару. Вона складається з технічного рівня продукції і корисності товару для споживача через функціональні, соціальні, естетичні, ергономічні, екологічні властивості. При цьому конкурентноздатність визначається сукупністю якісних і вартісних особливостей товару, що можуть задовольняти потреби споживача, а також витратами на придбання і споживання відповідного товару. Безумовно, підвищення якості сполучене з витратами. Однак, вони окупляться завдяки отриманому прибутку.

Лакофарбова промисловість  є одним із найважливіших секторів хімічного виробництва України, а сфера використання продукції дуже широка – від будівництва до захисту та декоративного оздоблення різноманітних виробів із металу, деревини та пластмас. Висока динамічність і мобільність ринку виробництва й споживання лакофарбових матеріалів (ЛФМ), наявність значної кількості виробників зумовлюють певну складність щодо отримання інформації, відстеження тенденцій розвитку й аналізу.

Проблема якості є найважливішим  чинником підвищення рівня життя,

економічної, соціальної і  екологічної безпеки і головним інструментом конкуренції. Головною умовою підвищення конкурентоспроможності продукції  при виході на іноземний ринок є забезпечення її відповідної якості та впровадження системи управління якістю на базі міжнародних стандартів ISO серії 9000. Підприємствам, які мають впроваджену систему управління якістю, як засіб вдосконалення своїх господарчих процесів належить перевага над іншими, тому що впроваджені системи управління якістю надають можливість на більш ефективне провадження господарської діяльності підприємств.

Проблеми управління якістю продукції на підприємствах розглядається  в наукових працях: А. В. Гличева, Л. В.Дейнека, А. О.Заїнчковського, В. Є., Москалюка, Т. Л. Мостенської, І. В. Опьонова, О. О.Орлова, Н. В. Павліхи, В. І. Павлова, В. В.Прядка, В. П. Руденко, П. Т Саблука, М. П. Сичевського, М. І. Шаповала та інших науковців. Дослідження проблем системного управління якістю, побудови ефективної системи якості на підприємстві та виявлення значення міжнародних стандартів якості серії ISO в управлінні даною системою і впливі на діяльність підприємства потребують подальшого дослідження. Проблеми дослідження стану та перспектив розвитку українського ринку лакофарбових матеріалів у різні роки висвітлювалися в роботах І. Бакус, Д. Ісакової, М. Бойко, О. Мельник та ін. Із 2006 р. в цій галузі спеціалістами аналітичного видання "Хим-Эксперт ЛКМ" проводяться регулярні дослідження.

Мета  дослідження – ознайомлення з основними товарознавчими характеристиками товару.

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

РОЗДІЛ 1.

ТОВАРОЗНАВЧІ  ХАРАКТЕРИСТИКИ ТОВАРУ

1.1. Аналіз товарної  групи

1.1.1. Формування  асортименту товарної групи

У процесі розроблення  стратегії лакофарбових матеріалів та їх успішної реалізації виникає необхідність формування асортименту лакофарбових матеріалів та номенклатури, тому товарна політика має важливе значення у механізмі формування асортименту лакофарбових матеріалів, напрямів його вдосконалення, альтернативного вирішення стратегій товарного асортименту підприємства, які зможуть забезпечити необхідний рівень конкурентоспроможності та успіху в реалізації продукції цього виробництва.

Асортимент лакофарбових матеріалів — це група товарів, тісно пов'язаних між собою схожістю принципів функціонування, продажем одним і тим самим групам покупців, реалізацією через аналогічні канали збуту або належністю до одного й того самого діапазону цін [20, c. 142].

Рішення щодо асортименту лакофарбових матеріалів стосуються сукупності марок певного товарного асортименту. Можна виділити певні ознаки, за якими визначають асортимент лакофарбових матеріалів[15, c. 132]:

- реалізація через конкретні   типи торгівельних закладів;

- для визначеної категорії  споживачів;

- продаж у певному діапазоні  цін;

- для визначеної області  застосування. 

Формуванню асортименту лакофарбових матеріалів передує розробка асортиментної концепції підприємства, яка представляє собою спрямовану побудову оптимальної асортиментної структури товарної пропозиції. При цьому за основу приймаються, з одного боку, споживач, вимоги певних груп покупців (сегментів ринку), а з іншого - спроба забезпечити найбільш ефективне використання підприємством всіх видів ресурсів - сировинних, технологічних, фінансових, трудових і т.д. [1, с.208].

Мета асортиментної концепції  лакофарбових матеріалів - зорієнтувати фірму на випуск товарів, які найбільше відповідають структурі та різноманітності попиту конкретних покупців. Головна мета концепції - визначити оптимальну структуру асортименту лакофарбових матеріалів. Критеріями оптимальності виступають вимоги споживачів до асортименту і якості товарів, ресурсні можливості, соціальні установки [8, с.36].

Формування асортименту лакофарбових матеріалів передусім потребує точного визначення спрямованості підприємства, затребуваності обсягів і послуг. Усі ці напрями між собою є тісно пов'язаними і не диференціюються, за основу беруться споживацькі вимоги певної групи (сегменти ринку). Система формування асортименту лакофарбових матеріалів передбачає такі заходи:

1) оцінка товарів конкурентів,  які є аналогами;

2) визначення оцінки споживачів  на певних ринках та їх потреб;

3) критична оцінка власних  виробів і конкуруючих товарів-аналогів  із позицій покупців;

4) корегування асортименту  через зміни рівня конкурентоспроможності  окремих товарів;

5) вивчення пропозицій  щодо створення нових продуктів  і поліпшення

властивостей продукції, яка виробляється, а також нових  способів і сфер використання товару;

6) внесення змін до  всього асортименту;

7) модернізація продукції  за допомогою вивчення виробництва  з урахуванням цінової політики, рентабельності;

8) вдосконалення товару, його зовнішнього і внутрішнього  вигляду (якісні характеристики).

Для формування ефективного  ассортименту лакофарбових матеріалів, підприємство повинно скласти певний стратегічний план і тактику його вдосконалення та проведення. Стратегія – це певний комплекс позицій, який визначає цілі та позиції підприємства, шляхи та розподіл ресурсів для їх досягнення [4, c. 132]. Економічна стратегія – досягнення цілей підприємства економічними правилами та методами. Вона має відповідати на такі питання, як: що виробляти, як виробляти, в якій кількості. Формуючи товарний асортимент, підприємству важливо знати: на який сегмент ринку він орієнтується, його характеристики, вподобання споживачів, усю цільову аудиторію. Звідси і випливає важливість стратегічної зони господарювання (СЗГ) – окремого сегмента ринку, на який орієнтується підприємство і бажає вийти на нього [1, c. 65].

 

1.1.2.Аналіз виробництва  підприємства

Аналіз діяльності підприємства потрібно розпочинати з вивчення обсягу виробництва, бо від цього  залежить розвиток економіки країни, задоволення потреб населення продукцією, яку випускає підприємство.

Від обсягу, складу, асортименту  та якості випущеної продукції залежить і обсяг реалізованої продукції, її собівартість, прибутковість, рентабельність, оборотність оборотних коштів, платоспроможність  та інші показники, що характеризують виробництво.

Унаслідок кризи 2008–2009 рр. значно скоротилася кількість підприємств-виробників лакофарбових матеріалів. 

Перші ознаки галузевої кризи  у виробництві лакофарбових матеріалів виникли вже в серпні – вересні 2008 р., а в жовтні – грудні секторальне зниження обсягів випуску лакофарбових матеріалів (у порівняних вартісних показниках відповідно до 2007 р.) становило вже 28 % [3, c. 142].

ТзОВ «Аріан» повідомив, що виробництво лакофарбових матеріалів в першому кварталі 2009 р. суттєво скоротилося внаслідок зниження споживчого та промислового попиту на лакофарбову продукцію. Слід відзначити, що її випуск в аналізований період був нестабільним, тенденція до уповільнення спаду в лютому – березні 2009 р. була нестійкою [6, c. 31].

Дані щодо обсягів виробництва  лакофарбових матеріалів у 2009 р. різняться залежно від джерела та оцінюються у 195–216 тис. т, що на 30–40 % нижче за показники 2008 р. Частка фасадних ЛФК становила 20 % ринку, тоді як у 2008 р. – 35 %. Основну частку попиту в 2009 р. склали інтер'єрні лакофарбові матеріали – 55 % загального обсягу ринку. Серед декоративних ЛФМ 70 % вибору споживачів становит продукція на органічній основі [7, c. 264].

У 2010 р. виробництво ТзОВ «Аріан» знизилося, порівняно з докризовим 2007 р., на 35.8 %. У січні – червні 2011 р. також спостерігається падіння виробництва на 0.3 %.

Темпи зростання вартісних  обсягів випуску та загальна динаміка виробництва лакофарбових матеріалів в ТзОВ «Аріан» наведено в таблиці 1.1.

Таблиця 1.1.

Темпи зростання обсягів  випуску лакофарбових матеріалів ТзОВ «Аріан» у порівняних цінах, % до попереднього року

Рік	2003	2004	2005	2006	2007	2008	2009	2010	2011
Темпи зростання	122.0	110.7	118.0	85.4	107.0	94.0	89.0	90.1	100.5

 

Oкрім обмеження попиту, спад виробництва лакофарбових матеріалів був зумовлений також іншими чинниками: ростом заборгованості постачальникам сировини, відсутністю доступу до кредитних ресурсів і обігових коштів тощо. Часто підприємство працювало за схемою разових замовлень.

 

 

1.2. Характеристика  сировини

Лак - це розчин плівкоутворюючих речовин (природних та синтетичних  смол, ефірів целюлози, бітумів, препарованих рослинних масел або їхніх  жирних кислот) в органічних розчинниках (легколеткі органічні рідини) або у воді, який утворює після твердження (висихання) тверду, блискучу (крім асфальтобітумних лаків), однорідну і прозору (крім бітумного лаку) плівку.

Утворені плівки захищають  вироби з металу, дерева, шкіри й  інших матеріалів від корозії, гниття і надають їм гарний зовнішній  вигляд. Значна кількість лаків використовується для приготування емалевих фарб, ґрунтовок  і шпаклівок.

До складу лаків входять  плівкоутворюючі речовини, розчинники, розріджувачі, пластифікатори, каталізатори, ініціатори, затверджувачі. Для кольорових лаків застосовують органічні барвники [3, c. 163].

Розріджувачами після  розчинення плівкоутворювачів розбавляють  лак до необхідної в'язкості. Застосовують їх для економії дорогих розчинників. Це, як правило, більш дешеві леткі  речовини, які не здатні самостійно розчиняти плівкоутворюючу речовину, але добре змішуються з отриманим  концентрованим лакофарбовим розчином, можуть понизити його в'язкість.

Пластифікатори використовують у виробництві смоляних і нітроцелюлозних  лаків для пом'якшення плівки, підвищення її еластичності та адгезійної здатності. Як пластифікатори застосовують ефіри фталевих, фосфорної кислот і деякі хлоровані вуглеводи (дибутилфталат, діоктилфталат, совол та ін.) [8].