"justify">    Найхарактернішими ознаками фарфору є: 1) великий (понад  50%) вміст каоліну; 2) найбільша щільність і міцність черепка, на відміну від будь-якої кераміки; 3) дзвінкість, висока білість з блакитним відтінком, просвічування тонких шарів. 

    28. Розкрийте асортимент  та порівняйте  за споживними  властивостями натуральні  та хімічні текстильні  волокна. Вкажіть  способи їх розпізнавання.

   Усю різноманітність текстильних волокон, що використовуються у виробництві різних товарів, можна поділити на:

• натуральні (природні);

• хімічні.

Натуральні  волокна бувають:

• рослинного походження (бавовна, льон, коноплеволокно, джут, кенаф тощо);

• тваринного походження (вовна, шовк натуральний);

• мінеральні (азбест).

Хімічні волокна бувають такого походження:

      • органічного (штучні, синтетичні);

      • мінерального (скляні, металеві тощо).

До штучних  волокон належать:

      • гідратцелюлозні (віскозні, мідно-аміачні, полінозні, сибло-аовітаін.);

      • ефіроцелюлозні (діацетатні та триацетатні).

      • білкові (зеїнові, казеїнові й ін.).

Синтетичні  волокна поділяють на:

      • гетероланцюгові (поліамідні» поліефірні»  поліуретанові та ін.);

      • карболанцюгові (поліакрйлонітрильні, полівінілхлоридні, поліолефінові та ін.).

Натуральні  волокна

Волокна природні рослинного походження

     бавовна. Це найбільш поширене волокно, яке являє собою тоненькі волосинки, що вкривають насінини рослини - бавовнику. Нині відомо 5 культурних і понад ЗО диких видів бавовнику, кожен з яких відрізняється часом дозрівання, врожайністю, якістю волокна тощо.

     Вирощують бавовник у тих країнах, де багато вологи (500 -600 мм), тепла (3О - 40 °С) і сонячного  світла. У країнах СНД вирощують два види бавовнику: косматий (середньоволокнистий) і барбадоський (тонковолокнистий).

     Бавовник  косматий відрізняється високою врожайністю (близько 25 - ЗО Ц/га), середнім і швидким дозріванням (близько 120 -150 днів), середньою довжиною волокна 26 - 35 мм, середньою лінійною густиною 166,7 - 222,2 мтекс.

     Бавовник  барбадоський порівняно з попереднім має довший період дозрівання (близько 140 - 170 днів), меншу врожайність (близько 20 ц/га), середню довжину волокна 35 - 50 мм, середню лінійну густину 125,7 - 166,7 мтекс. Для швидкого дозрівання, потребує більш високих і тривалих температурних режимів і досить легко піддається захворюванню, особливо вілтом.

     Косматий  і барбадоський бавовники - однорічні  кущові рослини, які висівають наприкінці березня - на початку квітня. Через 55 — 60 днів розпочинається цвітіння й утворення насіннєвих коробочок. Повністю дозріває волокно бавовни через 50 - 70 днів з часу утворення коробочки.

Хімічний  склад бавовни-волокна залежить від його стиглості. Основною складовою  частиною волокна є α-целюлоза (95 - 96 %). Крім неї, до його складу входять пектинові речовини і пентозани (1,5-2 %), азот і білкові речовини (0,3 - 0,4 %), жири і воски (0 - 1,2 %), зольні речовини (0,2 - 0,4 %).

      Целюлоза - це полімер лінійної будови, який складається із залишків α-глюкоспіранози.

      Бавовняні волокна завдяки деяким дуже цінним властивостям широко використовуються в текстильній і легкій промисловості. Стигле бавовняне волокно у кондиційних умовах утримує 8 - 12 % вологи. При 100 %-ій відносній вологості повітря вологість його може

досягти 20 %.

           Під дією води волокно бавовни  збільшується в товщині на 45 - 50 % і в довжині на 1 - 2 %, при цьому  розривне навантаження волокна збільшується на 15 - 17 %. Така його особливість дає можливість здійснювати мокрі обробки виробів із цього волокна.

    Волокно бавовни, не руйнуючись, витримує температуру  до +150 °С. При більш високій температурі  починається часткове руйнування, а при подальшому підвищенні температури збільшується інтенсивність руйнування. Коротка дія гарячої поверхні (190 - 200 °С) при прасуванні бавовняних матеріалів їх не руйнує, оскільки волога, яка при цьому утворюється, захищає волокно від руйнування. Якщо волокно бавовни нагрівати до 270 ~ 280 °С без доступу повітря, то воно обвуглюється.

      Дія слабких розчинів лугів на бавовну не викликає особливих змін навіть при високій температурі. Але якщо бавовну кип'ятити у розчині лугу в присутності кисню повітря, то целюлоза окислюється, що значно зменшує міцність волокна.

    Дія міцних розчинів лугів (18 - 20 %) змінює будову і властивості бавовни: волокно набуває циліндричної форми, підвищується його міцність, гігроскопічність і здатність до фарбування.

    Дія кислот, особливо мінеральних, навіть слабких, призводить до руйнування волокон. Сірчана кислота з питомою  вагою 1,53 г/см³ розчиняє волокно, а з 1,84 - обвуглює.

      Розчиняється  бавовняне волокно у мідно-аміачному  розчині, а також в інших комплексних  сполуках гідрооксидів полівалентних  металів з аміаком і етилендіамідом.

      Бавовняне волокно порівняно стійке до дії  сонячного світла і руйнується поступово. Так, наприклад, при інсоляції бавовняних тканин протягом 940 год їх розривне навантаження знижується на 50 %.

      Горить  бавовна помірним за швидкістю і  яскравістю полум'ям.

      Довжина бавовняних волокон коливається  від 6 до 52 мм. Волокна довжиною від 20 до 52 мм переробляються на пряжу, а волокна довжиною 5 - 20 мм (лінт) і менше 5 мм (делінт) для пряжі непридатні.

      Лінійна густина (товщина) середньоволокнистої  бавовни 125 - 166,7 мтекс, тонковолокнистої - 166,8 - 222,2 мтекс. Стиглі волокна товстіші за нестиглі; коротші волокна товстіші за довші.

      Розривне  навантаження бавовняних волокон становить 4,5 - 6,0 сН/волокно. Відносне розривне навантаження коливається від 24-27 (для середньоволокнистих) до 35 - 36 сН/текс (для тонковолокнистих) волокон.

      Відносне  подовження бавовняних волокон становить 7 - 8 %. Частка подовження, яка зникає після певного навантаження і  відпочинку, - незначна, що зумовлює велику зминальність виробів з бавовни. У сухому стані бавовняні волокна є діелектриками, а у вологому - електропровідниками.

      Використовують  бавовняні волокна для виготовлення багатьох виробів, серед яких текстильні (нитки, тканини, трикотаж тощо) посідають провідне місце.

      ЛЬОН. Найдавнішим поміж волокнистих матеріалів вважають льон. Рослина відома ще з доісторичних часів, її вирощують у найрізноманітніших за кліматичними умовами і ґрунтами місцевостях. Для України льон завжди мав і має особливе значення. Кліматичні умови на значній території України сприятливі для його вирощування. Кількість тепла, потрібного для повного достигання, становить 18,5 °С.

      Волокно добувають із стеблин рослини. Існує  багато видів льону. Найрозповсюдженішим є звичайний ярий однорічний льон, особливо три його різновиди: льон-довгунець (прядильний), льон-кучерявець (олійний) і льон-межеумок (проміжна стадія). В Україні найбільшу увагу приділяють льону-довгунцю.                

      Процес  вироблення лляного волокна складається  з таких стадій: отримання соломи, підготовка трести, отримання льону-сирцю та тіпаного і чесаного волокна.

      Основною  складовою лляного волокна, як і  бавовни, є целюлоза, але її кількість значно менша (72 - 80 %). Серед інших мають місце пектинові речовини (3 - 3,5 %), пентозани (5 - 5,4 %), лінгін (1,3 - 4,5 %), жири і воски (2,5 - 3,0 %) тощо.

      За  фізико-хімічними властивостями  лляне волокно має багато спільного  з бавовняним. Так, наприклад, дія  на лляне волокно води, пари, лугів, кислот та окислювачів майже така, як і на бавовняне.

      Гігроскопічність  лляного волокна в кондиційних  умовах становить 11-12%, завдяки чому воно стійкіше до нагрівання (до 170 °С).

      До  дії розведених кислот лляне волокно  більш стійке, ніж бавовняне. Світлостійкість його трохи вища за бавовняне. Так, міцність лляного волокна знижується на 50 % після інсоляції протягом 990 год. Питома вага лляного волокна - 1,52.

      Довжина технічних (комплексних) лляних волокон  може дорівнювати довжині стебла (600 - 1000мм), довжина елементарних волокон - 10 '- 26 мм. Лінійна густина комплексних волокон - 5000 -10 000, елементарних - 125 - 556 мтекс. Розривне навантаження комплексних волокон - 200 - 400, елементарних - 15 - 20 сН/волокно; відносне розривне навантаження елементарного волокна - 48 -85 сН/текс; відносне розривне подовження - 1,5 - 2,5 %. Пружність лляного волокна незначна, тому вироби з нього зминаються.

      Із  лляних волокон виготовляють чимало різних текстильних виробів як побутового, так і технічного призначення.

      луб'яні  волокна. До них належать коноплеволокно, джут, кенаф, кендир і рамі, які досить обмежено використовують у виробництві тканин побутового призначення, але широко використовують для виробництва різноманітних текстильних виробів технічного призначення.

Волокна природні тваринного походження

      вовна. В асортименті товарів, особливо верхнього одягу, вироби з вовни посідають провідне місце. Це і тканини, і трикотаж, і штучні вироби, і килими, і багато дечого іншого. Щоб виробити товари, потрібна вовна, насамперед овеча, на частку якої припадає 97,7 %, решта (2,3 %) припадає на вовну кіз, кролів та інших тварин.

      Волокно вовни складається з окремих мікроскопічних клітин, які залежно від властивостей, форми і розмірів утворюють у волокні лускатий, корковий і серцевинний шари.

      За  хімічним складом вовна - це білок  кератин з питомою густиною 1,3 г/см².

      За  зовнішнім виглядом, будовою і технічними властивостями овеча вовна складається з шерстинок різних типів: пуху (дуже м'якого і тонкого волокна товщиною 10-30 мкм), перехідного волоса (грубішого і товстішого, ніж пух, товщиною ЗО - 50 мкм) та ості (грубого, прямого або малозвивистого волокна товщиною 40 - 80 мкм і більше).

      У текстильній промисловості найбільше  використовують вовну овець і кіз.

      Вовна овець - основний вид натуральної вовни. Відрізняється великою різноманітністю за багатьма властивостями і показниками. Вона поділяється на однорідну (тонку, напівтонку, напівгрубу та грубу) і неоднорідну (напівгрубу і грубу).

          Тонка вовна складається з  пуху товщиною не більше 25 мкм;  напівтонка - з грубого пуху чи  перехідного волоса, або їх суміші, товщиною 25 - 34 мкм; напівгруба - з грубого перехідного волоса (однорідна) і з суміші пуху, перехідного волоса й ості (неоднорідна) товщиною 34 - 40 мкм; груба однорідна вовна - з тонкої й середньої за товщиною ості, а груба неоднорідна - із суміші пуху й ості. Товщина грубої вовни 40 - 67 мкм і більше.

      Вовна кіз за виробництвом і використанням посідає друге місце та відрізняється від овечої фізико-хімічними і технологічними властивостями: не повстяніє, має оригінальний люстровий блиск, високу міцність (5-10 сН/волокно), еластичність, пружність і розтяжність.

      Залежно від типу волокна вовна кіз  поділяється на козячий пух, однорідну (напівтонку, напівгрубу та грубу) і  неоднорідну (напівгрубу і грубу)вовну.

      Волокна вовни характеризуються цінними  фізико-хімічними та технологічними властивостями.

      До  фізико-хімічних властивостей належить гігроскопічність (15 -17 %). При відносній вологості повітря 90 - 100 % вовняне волокно може ввібрати до 45 - 50 % вологи і, що характерно, залишатися сухим на дотик. Волокно вовни повільно вбирає вологу і також повільно висихає. Якщо вовну пересушити, то вона стає жорсткою, ламкою, прядильні властивості погіршуються.

      Дія води і пари призводить до набухання  і розм'якшення вовни, збільшується її здатність до деформації. Набухаючи  у воді, волокно вовни збільшується у поперечному розмірі на ЗО - 35, а в поздовжньому – на 1 - 2 %. Обробка водою і парою при температурі 110 °С призводить до зниження міцності тонкої вовни на 5, а грубої - на 25 %. Обробка при температурі вищій 110 °С руйнує структуру волокна, збільшує жорсткість; міцність і розтяжність волокна при цьому знижується на