Контроль якості однієї з груп товарів на промисловому підприємстві

З таблиці 4.2. видно, що товаром, який виробляється найбільше є аміачна вода.               За сучасних умов господарювання великого значення набуває поліпшення якості продукції. Ті підприємства, які не позбулися старих стереотипів, у тому числі нехтування якістю продукції, нині зазнали відчутних втрат у конкурентній боротьбі з іноземними виробниками.       Аналіз якості продукції ґрунтується на системі численних показників, серед яких слід вирізнити загальні й часткові, прямі й побічної дії. Найбільш узагальнюючий характер мають питома вага продукції зі знаком якості, або атестованої державою як продукція вищої якості (зараз цей показник поновлюється); питома вага в загальному обсязі випуску продукції, що одержала товарні знаки.           Своєрідним знаком якості є фірмовий знак корпорацій, котрі відомі у світі як виробники якісної продукції. Досить надійним показником якості може бути також і відповідність міжнародним стандартам. Крім того, використовують такі загальні об’єктивні показники якості:        — сортність (легка, харчова, хімічна та інші галузі промисловості);  — марочність (харчова, промисловість будівельних матеріалів);   — вміст корисних речовин або шкідливих домішок (% до загального обсягу або ваги);            — строк служби (ресурс) і надійність;       — визнання одного з часткових показників якості провідним (міцність металів, калорійність харчових продуктів, теплотворність палива тощо).  У процесі аналізу вивчають і такі побічні показники якості продукції:  — гарантійний термін роботи, кількість і вартість гарантійних (безкоштовних для споживачів) ремонтів у розрахунку на один виріб;   - наявність рекламацій, їхня кількість і вартість;     - кількість і сума штрафів за поставку неякісної продукції;    - відсоток браку;           - пониження сортності продукції за межами підприємства;    - відсоток повернення продукції для виправлення дефектів;   - відповідність моді;          - наявність і рівень попиту на даний виріб.

Оскільки ми розглядаємо  процес контролю якості за товарами промислового підприємства, то вважатимемо за доцільне провести оцінку контролю якості саме за аміачною водою, оскільки цей товар займає 36,69 %  серед загального обсягу випуску карбамідно-аміачної товарної групи.   Оцінюючи зміну якості продукції на підприємстві, слід віддавати перевагу об’єктивним і кількісним показникам якості, які забезпечують належну точність визначення якості продукції. Найвдалішою ілюстрацією цього може бути аналіз показника сортності продукції. Цей показник використовують для продукції, яка допускає несуттєві відхилення певних ознак і якостей від чинних стандартів і технічних вимог.      Зважаючи на кількість передбачених сортів і співвідношення їх у загальному обсязі виробництва, визначають середній показник сортності як за планом, так і фактично. Конкретні дані для аналізу сортності наведено в табл. 4.3.                             Таблиця 4.3.   Дані про сортність аміачної води у 2009-2010 рр.

Якщо базисний 2009 рік взяти  за плановий, а 2010 рік за фактичний, то виконання плану за сортністю можна визначити способом першосортних одиниць.            Спосіб першосортних одиниць ґрунтується на обчисленні додаткових посортових перевідних коефіцієнтів, які враховують існуючі цінові співвідношення між окремими сортами. Для цього беруть за базовий найвищий з усіх сортів і розраховують відповідні коефіцієнти діленням ціни кожного сорту на ціну базового сорту, тобто першого в нашому прикладі. Отже, для вищого сорту коефіцієнт становитиме 1,0 (140 : 140), для 1-го — 0,85 (120 : 140) і для 2-го — 0,71 (100 : 140).         Далі розраховують середній коефіцієнт сортності множенням посортових коефіцієнтів на відповідну кількість продукції. Отримані умовні суми продукції треба додати й поділити на загальну кількість продукції.    Коефіцієнт сортності за 2009 рік:

К1 = (4000 x 1,0 + 1000 x 0,85 + 420 x 0,71) : 5420 = 5148,2 : 5420 = 0,95.

Коефіцієнт сортності за 2010 рік:

К2 = (4100 x 1,0 + 1150 x 0,85 + 770 x 0,71) : 1500 = 5624,2 : 6020 = 0,934.

Оскільки величина фактичного показника є меншою за планову (за 2010 рік менша, ніж за 2009), можна стверджувати, що план за сортністю не виконано.            Вивчаючи якість виробу, слід неодмінно звернути увагу на його зовнішній вигляд, привабливість оформлення, наявність чіткої і змістовної інформації щодо складу речовин і способу споживання. Неабияку роль відіграє й упаковка або тара, якими користується підприємство. Економія на цих елементах товару є недопустимою, так само як і намагання замаскувати низьку якість товару яскравим зовнішнім виглядом, найсучаснішим дизайном та поліграфією, привабливою та коштовною упаковкою.     Останнім часом на упаковці, етикетках більшості не тільки імпортних, а й вітчизняних товарів бачимо чорно-білі смужки — штрих-код. Це — поширена у світовій практиці система маркування товарів. У ній закодовано необхідні дані про країну, підприємство-виробника та про саму продукцію. Розуміти мову штрихових кодів та вміти її використовувати особливо важливо нині, коли з’являється все більше як оригінальної продукції, так і, на жаль, її підробок, тим більше, що досвідчені товарознавці стверджують, що навіть однойменні товари тієї самої фірми, вироблені в різних країнах, можуть мати досить різні якісні характеристики.           Згідно з європейською системою кодування (EAN — 13), Україна має код 482, Молдова — 484, Росія — 460—469, Англія — 50, Франція — 30—37, Польща — 590, Німеччина — 400—440 тощо. Ігнорування штрихового кодування товарів слід розглядати як суттєвий недолік системи забезпечення якості на підприємстві.           Якщо на підприємстві бракує узагальнюючих показників якості продукції, то необхідно ширше залучати до аналізу побічні показники. Наприклад, у табл. 4.4. наведено деякі з цих показників, які свідчать, що на підприємстві ПАТ «ДніпроАзот» час від часу виникають проблеми, пов’язані з урегулюванням наслідків поставок неякісної продукції.                     Таблиця 4.4.   Рекламації та інші побічні показники якості продукції ПАТ        «ДніпроАзот»

Особливо уважно слід проаналізувати одержані підприємством рекламації. Інформація про них є в юридичному відділі (у юрисконсульта) підприємства. Вивчення змісту одержаних рекламацій уможливлює розуміння суттєвості й масштабності проблеми якості продукції для підприємства. Слід з’ясувати, чи організовано роботу щодо аналізу рекламацій протягом року і чи вживаються відповідні заходи, спрямовані на усунення найбільш поширених технологічних негараздів та інших «вузьких місць» у діяльності підприємства. Аналізуючи рекламації, що надійшли до юридичного відділу, слід пам’ятати, що споживачі не завжди звертаються на підприємство, а іноді самостійно виправляють дефекти продукції. Ясна річ, що трапляються і необґрунтовані рекламації. Тому аналіз самих тільки рекламацій може дати лише загальне і неповне уявлення про фактичний рівень якості продукції. Погана якість зумовлює і фінансові втрати. Так, у нашому прикладі тільки прямі збитки від сплати штрафів за неякісну продукцію у звітному періоді становили 62 тис. грн (у минулому 120 тис. грн). Від 2 до 5 % продукції покупці повернули для усунення дефектів. А ще треба було б підрахувати шкоду від втрати престижності товарів підприємства та скорочення замовлень постійних клієнтів. Отже, можемо стверджувати, що при всій потужності виробництва і відомості бренду ПАТ «ДніпроАзот» широкому загалу, у підприємства існують проблеми у системі якості контролю за групами товарів. Про це свідчать рекламації, отримані від покупців. Задля подолання такої ситуації, необхідно покращити умови проведення поточного контролю якості товарів безпосередньо під час виробництва, щоб запобігти поверненню товарів і, відповідно, отриманню збитків і удару по імені бренду.

5. ШЛЯХИ ВДОСКОНАЛЕННЯ КОНТРОЛЮ ЯКОСТІ ПРОМИСЛОВИХ ТОВАРІВ

Система якості є сукупністю взаємопов'язаних та взаємодіючих елементів організаційної структури, визначених механізмів відповідальності, повноважень та процедур організації, а також процесів та ресурсів, які  забезпечують здійснення загального керівництва  якістю та її відповідність встановленим вимогам.          Підвищення технічного рівня та якості продукції визначає темпи науково-технічного прогресу та ріст ефективності виробництва в цілому, суттєво впливає на інтенсифікацію економіки, конкурентоспроможність вітчизняних товарів та життєвий рівень населення країни.     Соціально-економічне значення підвищення якості й конкурентоспроможності продукції, що виробляється підприємствами нашої держави полягає передовсім у такому:        1.  високоякісна й конкурентоспроможна продукція завжди повніше та ліпше задовольняє суспільно-соціальні потреби в ній;     2. підвищення якості продукції є специфічною формою виявлення закону економії робочого часу: загальна сума витрат суспільної праці на виготовлення й використання продукції більш високої якості, навіть якщо досягнення такої пов'язане з додатковими витратами, істотно зменшується;   3. конкурентоспроможна продукція забезпечує постійну фінансову стійкість фірми, а також одержання нею максимально можливого прибутку;  4. підвищення якості та конкурентоспроможності продукції впливає на зростання продуктивності суспільної праці, структуру виробництва та функціональний розподіл потужностей, темпи й ефективність науково-технічного прогресу.         Планування підвищення якості продукції повинно базуватися передовсім на старанному вивченні поточного та перспективного попиту на його продукцію, аналізі відгуків споживачів. Досягти необхідного рівня якості та конкурентоспроможності реалізованих на відповідних ринках товарів можна різними способами, які можна поділити на три групи: технічні, організаційні й соціально-економічні. До технічних способів підвищення якості промислової продукції відносяться:          1. Використання досягнень науки і техніки в процесі проектування виробів;            2. Запровадження новітньої технології виробництва і суворе дотримання технологічної дисципліни;       3. Забезпечення належної технічної оснащеності виробництва; 4. Удосконалення застосовуваних стандартів і технічних умов;   5. Поліпшення стандартизації як головного інструменту фіксації та забезпечення заданого рівня якості, адже саме стандарти й технічні умови відображають сучасні вимоги споживачів до технічного рівня та ін.;  6. Збільшення випуску сертифікованої продукції;    7. Покращення окремих показників якості продукції, що випускається (надійність, економічність);         8. Удосконалювати показники транспортабельності продукції, куди відносяться допустимі температура, вологість, тиск, час транспортування; 9.  Підприємство повинно вимагати від своїх постачальників відповідного покращення якості сировини, матеріалів, напівфабрикатів, що постачається;  10. Досягнення й перевершення технічного рівня та якості найкращих вітчизняних та зарубіжних зразків;         До організаційних способів належать:       1.  Запровадження сучасних форм і методів організації виробництва та управління;           2. Удосконалення методів контролю й розвиток масового самоконтролю на всіх стадіях виготовлення продукції;      3. Розширення прямих господарських зв'язків між продуцентами та покупцями (споживачами);        4. Узагальнення й використання передового вітчизняного та зарубіжного досвіду в галузі підвищення конкурентоспроможності продукції;  5.  Модернізація або зняття з виробництва неконкурентоспроможної продукції;           6. Використання власного або іншого автопарку, автомашин для надійного та безпечного транспортування готової продукції та сировини. Не менш важливими є соціально-економічні заходи, що спрямовані на підвищення якості продукції, зокрема:       1.  Застосування узгодженої системи прогнозування і планування необхідного рівня якості виробів;      2. Установлення прийнятних для продуцентів і споживачів цін на окремі види  товарів;            3. Використання ефективної мотивації праці всіх категорій персоналу підприємства;           4.  Всебічна активація людського чинника та проведення кадрової політики, адаптованої до ринкових умов господарювання [13].  Покращення якості продукції відображається у збільшенні її сортності, додатковий прибуток створюється за рахунок підвищення ціни на продукцію вищого сорту. При покращенні якості продукції зростає собівартість, як правило, збільшується строк служби нового виробу. Економічна ефективність цього полягає в додатковому прибутку підприємства, що отримується від виробництва і реалізації продукції підвищеної якості.

ВИСНОВКИ ТА ПРОПОЗИЦІЇ

Світовим досвідом економічного розвитку країн доведено, що головна його рушійна сила –  ринок, вільна конкуренція. У ринкових господарствах вільна конкуренція  веде до пріоритету якості продукції, тому що насиченість розвинутого  ринку примушує виробників пропонувати  товари високої якості. Зниження цін  за умов стабільності функціонування ринку практикується не дуже часто, і конкурують на ньому приблизно однакові за якістю (конкурентоспроможні) товари.

Якість товарів  та послуг – це складний соціально-економічний  феномен, в якому фокусується  перехрещення інтересів споживача  та виробника. На успіх на ринкові, тобто  на успіх у споживача можуть розраховувати  тільки ті виробники, які спроможні  оперативно задовольняти різні і  досить нестабільні потреби споживачів. Виграш конкретному виробникові  забезпечують переваги його системи  управління якістю. Через це в розвинутих регіонах світу протягом декількох  десятків років економічну конкуренцію  поступово заступала конкуренція  стратегій розвитку виробництва  та конкуренція систем забезпечення якості продукції та послуг. Тривалість цього процесу свідчить про те, що від усвідомлення проблеми до фактичного розв’язання її довелося пройти не легкий шлях. Його наслідком є той  факт, що системи забезпечення якості продукції в наш час сприймаються підприємствами, що конкурують, як активна  складова їхнього виробничого потенціалу. Дійсно, якщо ці системи функціонують ефективно, то вони забезпечують скорочення виробничих витрат за рахунок їх зниження за такими позиціями, як відходи виробництва, усування браку, гарантійний ремонт виробів, доробка технічної документації, створення страхових запасів, відмови  клієнту. А витрати ці надто великі в усіх країнах.

Головна перевага ефективної системи забезпечення якості полягає в тому, що вона гарантує портфель замовлення виробникові, тобто  його виживання в умовах ринкових відносин та конкурентної боротьби. Неабияке значення для виживання має також зниження обсягу та питомої ваги прихованого виробництва, пов’язаного з переробкою продукції, та лагодження браку, тобто підвищення загальної ефективності діяльності підприємства. Ось чому центр ваги конкурентної боротьби за ринок збуту явно переміщується у бік якості продукції та послуг, особливо – засобів виробництва. У розвитку суспільного виробництва промислово розвинутих країн поряд із законом підвищення продуктивності праці діє тенденція випередження у підвищенні якості засобів виробництва. Стійкість цієї тенденції пов’язана з існуванням прямої залежності між прибутком на інвестиційний капітал та якістю продукції: високоякісна продукція дає приблизно на 40% більше прибутку, ніж продукція низької якості.