Контроль якості однієї з груп товарів на промисловому підприємстві

11)     утилізацію після використання.

Якість продукції має  безпосередній вплив на утворення  цін на продукцію.

Ціна – грошове визначення вартості товару, економічна категорія, за допомогою якої проводиться непряме вимірювання величини витраченого на виробництво товарів робочого часу.

Закономірність руху цін  навколо вартості товарів визначається законом вартості. Ціни на конкретні  товари встановлюються з урахуванням  якості цих товарів.

Одним з основних принципів  ціноутворення є активне використання цін для стимулювання підвищення якості продукції шляхом їх диференціації. Стимулююча дій цін на підвищення якості виробів визначається від  початку розробки до продажу продукції  шляхом розрахунку на всіх стадіях  лімітних цін, які забезпечують при  високій якості продукції отримання  виробниками максимально можливого  ефекту, який розподіляється між виробниками  та споживачами. Споживач повинен отримати певну частку ефекту. При засвоєнні  у виробництві нової продукції  ціна одиниці споживної вартості повинна бути нижче замінної.

Оскільки по мірі оновлення  продукції та підвищення її якості вартість одиниці корисного ефекту повинна знижуватися, при ціноутворенні  передбачається, що збільшення ефективності продукції більш високої якості по відношенню до попередньої повинно  бути більше, ніж підвищення ціни.

Лімітна ціна виражає граничний  рівень ціни нової продукції, що визначається з урахуванням покращення її споживчих  властивостей, які забезпечують відносне зниження ціни продукції для споживача.

Лімітна ціна розраховується за формулою:

Цл=Цб+Эп*Кэ

де Цл – лімітна ціна нової продукції;

Цб – ціна базової продукції, яку приймають за аналог;

Эп – корисний ефект  від використання нової продукції;

Кэ – коефіцієнт обліку корисного ефекту у ціні нової  продукції, який дорівнює 0.7.

Використання Кэ гарантує виробнику нової продукції отримання 70 % ефекту та забезпечення споживачу 30 % розподільного ефекту, який отримують  при використанні нової продукції.

Корисний ефект Эп нової  техніки виражає вартісну оцінку поліпшення споживчих властивостей, які впливають на показники продуктивності, надійності та довговічності техніки, що застосовується, використання трудових ресурсів, сировини, матеріалів, палива енергії та інших ресурсів, якості продукції, що випускається за допомогою  цієї техніки. За законом для стимулювання випуску високоякісної продукції  використовують договірні ціни, які  встановлюються у межах лімітної ціни.

Збільшення якості продукції  знаходить своє відображення у цінах  шляхом встановлення знижок до централізовано встановленим оптовим цінам за виконання  додаткових вимог споживача.

Велике значення для збільшення якості продукції має використання східчастих цін, які знижуються під дією різних факторів у встановлені строки. Використання такого виду цін стимулює як збільшення якості продукції, так і засвоєння нової продукції.

 

 

 

 

 

 

 

 

 

2. МЕТОДИКА ОЦІНКИ ЯКОСТІ  ПРОМИСЛОВИХ ТОВАРІВ

 

Управління якістю продукції  визначає наявність науково-обгрунтованої  нормативної бази. Для її розробки використовується об активна інформація про дістаний рівень якості.          Рівень якості – відносна характеристика якості продукції, яка основана на зіставленні значень показників якості продукції, що оцінюється, з з базовими значеннями відповідних показників. Таке зіставлення дозволяє визначити технічний рівень продукції.          Для знаходження значень показників якості продукції використовуються дві групи методів: за способами одержання інформації і за джерелами одержання інформації.           В залежності від способу одержання інформації методи поділяються на:

• вимірювальний;
• реєстраційний;
• органолептичний;
• розрахунковий.

Вимірювальний метод ґрунтується  на використанні інформації, яку одержують  з використанням технічних вимірювальних  засобів. Він найбільш поширений [11].

Реєстраційний ґрунтується  на використанні інформації, яку одержують  шляхом підрахунку кількості подій, предметів або затрат на створення, експлуатацію продукції, кількість  частин складного виробу (стандартних, уніфікованих, захищених авторськими  свідоцтвами тощо). Цей метод визначають показники уніфікації, патентно-правові  тощо.

Органолептичний метод ґрунтується  на використанні інформації, яку одержано за допомогою органів чуття: зору, слуху, нюху, дотику, смаку.

При цьому значення показників знаходять методом аналізу одержаних  відчуттів на основі колишнього досвіду і виражають в балах. Точність і достовірність цих значень залежить від здібностей, кваліфікації і навичок осіб, що їх визначають. Цей метод не виключає можливості використання деяких технічних, але не вимірювальних і не реєструючи засобів.

Розрахунковий метод ґрунтується  на використанні інформації, яку одержують  за допомогою теоретичних або  емпіричних залежностей. Цим методом  користуються в основному при  проектуванні продукції, коли остання  ще не може бути об’єктом експериментальних  досліджень або випробувань. Ним  можна користуватися для визначення показників продуктивності, довговічності, ремонтоздатності виробу тощо.

В залежності від джерела  інформації методи знаходження значень  показників якості продукції поділяються  на: традиційні, експертні, соціологічні.

При традиційному методі знаходження  значень показників якості здійснюються спеціалістами лабораторій, конструкторських відділів, обчислювальних центрів тощо, при проведенні випробувань виробів.

При експертному методі знаходження  показників якості здійснюють групи  спеціалістів-експертів, які, як правило, користуються експертним методом одержання  інформації про якість продукції. Цим  методом користуються в тих випадках, коли значення показників якості не можуть бути отримані іншими об активними  методами.

При соціологічному методі знаходження значень показників якості здійснюється шляхом вивчення попиту фактичних або потенційних  споживачів продукції за допомогою  усних опитувань або спеціальних  анкет.

При необхідності значення показників якості знаходять з використанням  кількох розглянутих вище методів.

Визначення числових значень  показників якості, а також значень  базових і відносних показників є одною з найважливіших операцій оцінки рівня якості продукції, і, як правило, значення показників якості є  випадковими величинами, в процесі виготовлення і споживання продукції на неї діє значна кількість випадкових факторів. З використанням статистичних методів для оцінки показників якості продукції можна вирішувати такі задачі:

• визначати закони їх розподілу;
• визначати надійну межу і інтервали для параметрів розподілу показника якості, що оцінюється;
• порівнювати середні значення досліджуваного показника якості для двох або кількох сукупностей одиниць продукції з метою встановлення їх випадкової чи закономірної відмінності;
• визначити коефіцієнт кореляції (ймовірного зв’язку) між двома показниками якості;
• визначити вплив досліджувальних факторів на зміну показника якості, що оцінюється.

 Оцінка рівня якості  продукції на етапі її розробки  – це порівняння сукупності  показників якості цієї продукції  з відповідною сукупністю показників базового зразка [17].

В зв’язку з швидким  прогресом техніки необхідно  систематично переглядати базові зразки і оперативно доводити значення показників їх якості до відома зацікавлених організацій  і підприємств.

При оцінці рівня якості продукції використовують диференційний, комплексний або змішаний методи.

Диференційним називається  метод, заснований на використанні одиничних  показників якості продукції.

Комплексний метод оцінки рівня якості продукції заснований на використанні узагальненого показника якості продукції. Узагальнений показник є функцією від одиничних (групових, комплексних) показників якості продукції. Він може бути виражений:

• головним показником, який відображає основне призначення продукції;
• інтегральним показником якості продукції;
• середньозваженим показником

На стадії розробки оцінюють також технічний рівень продукції, при цьому визначають відповідність  встановленим нормам:

• значень найважливіших вимірювальних (розрахункових) одиничних показників якості продукції;
• значень групового показника якості продукції, одержаного шляхом встановлення функціональної залежності;
• значень органолептичної оцінки;
• значень узагальненого показника якості продукції в долях одиниці або за бальною шкалою.

Для оцінки технічного рівня  продукції розробляються галузеві методики, в яких для кожного виду продукції встановлюються норми  показників. Базою для розробки норми  є характеристики базових зразків  і аналогів, міжнародних стандартів, матеріали науково-дослідних робіт, вимоги та відгуки споживачів тощо.

Оцінка рівня якості виготовленої продукції – це встановлення міри відповідності вимогам нормативно-технічної  документації фактичних значень  показників якості продукції до початку  її експлуатації або споживання. Для  визначення рівня якості виготовленої продукції використовується коефіцієнт дефектності.

Коефіцієнт дефектності  – це характеристика середніх витрат, пов’язаних з наявністю дефектів, які виражені в цінових чи умовних  одиницях – балах, що приходяться  на одиницю продукції.

Оцінка рівня якості продукції  в експлуатації або споживанні –  під даним рівнем розуміють міру відповідності вимогам нормативно-технічної  документації фактичних значень  показників якості продукції в процесі  експлуатації або споживання. При  цьому під стадією експлуатації або споживання розуміють всю  після виробничу стадію існування  продукції, що включає зберігання, технічне обслуговування, ремонт, транспортування, а також використання за призначенням.

Оцінка рівня якості на цій стадії проводиться в основному  тими ж показниками, що й на стадіях  розроблення і виготовлення. Вона здійснюється шляхом порівняння фактичних  значень показників якості з тими, які були досягнуті на стадіях  розроблення і виготовлення продукції. Це дозволяє:

• давати обґрунтований висновок про якість розробки і виготовлення продукції;
• одержати інформацію про стабільність значень показників якості продукції на після виробничій стадії її існування;
• робити висновок про якість використання, зберігання, ремонту, транспортування та інших форм експлуатації або споживання продукції

Серед існуючих і повсюдно застосовуваних методів  забезпечення виробництва продукції  чільне місце посідає внутрішньовиробничий технічний контроль якості. На підприємствах  функції безпосереднього контролю якості складових частин і в цілому готових для споживання виробів  виконують відділи технічного контролю (ВТК). Головне завдання технічного контролю – постійно забезпечувати необхідний контроль якості, зафіксований в нормативних документах, шляхом безпосередньої перевірки кожного виробу і цілеспрямованого впливу на умови і чинники, що формують його. Успішне розв’язання цього завдання може бути здійснене за правильного вибору об’єктів і методів контролю якості. Об’єктами контролю мають бути усі компоненти усі компоненти виробничої системи та її взаємозв’язаних елементів, тобто вхід (ресурси), сам виробничий процес, вихід (продукція) [6].

Необхідність  контролю ресурсів (матеріалів, енергії, знарядь праці, інформації, персоналу) на вході системи обумовлено тим, що їх якість у значній мірі визначає конкурентоспроможність готового продукту праці.  Використання у виробничому процесі бодай частини ресурсів неналежної якості може призвести до непродуктивних витрат доброякісних ресурсів.            Якість продукції визначальною мірою формується упродовж виробничого процесу. Це викликає необхідність ретельного контролю перебігу технології її виготовлення. Об’єктами контролю тут слугують повне дотримання виробничо-трудової дисципліни, технологічних режимів обробки і складання виробів. При цьому контрольні операції здійснюються стосовно не лише якості, але й кількості, оскільки порушення технологічної, виробничої і трудової дисципліни може спричинювати псування сировини, матеріалів, окремих деталей і навіть готових виробів, а поза як невиконання завдань виробничої програми підприємства. Контроль на виході виробничої системи (підприємства і його підрозділів) має за основну мету попереджувати передачу бракованої продукції споживачу або на наступні технологічні фази (стадії) на тому ж підприємстві з випливаючи ми з цього наслідками. Окрім того, такий контроль уможливлює визначення ступеню виконання виробничих завдань економічних результатів виробництва.