Характеристика асортименту та споживчих властивостей меблевих товарів

Автор: Пользователь скрыл имя, 26 Ноября 2011 в 12:07, курсовая работа

Описание работы

Метою даної курсової роботи є вивчення асортименту та споживчих властивостей меблевих товарів. Для досягнення поставленої мети необхідне рішення наступних завдань, а саме:
- Показати видовий асортимент меблевих товарів і характеристика застосовуваних матеріалів;
- Складання класифікації даної групи товарів;
- Вивчення споживчих властивостей і їх показників;
- Дослідження факторів, що зберігають споживчі властивості меблевих товарів.

Содержание

Введення
1. Класифікація та характеристика асортименту меблевих товарів
1.1 Характеристика видового асортименту меблевих товарів
1.2 Характеристика застосовуваних матеріалів
1.3 Розмірний асортимент меблевих товарів
2. Класифікація та кодування меблевих товарів
3. Споживчі властивості і показники якості меблів
4. Фактори, що зберігають споживчі властивості меблевих товарів
Висновок
Список використаних джерел

Работа содержит 1 файл

все про меблі.docx

— 61.91 Кб (Скачать)

 У результаті  поділу множини на підмножини  створюються класифікаційні угруповання,  які можуть мати спільні та  відмінні ознаки, можуть бути  як взаємозалежними, так і незалежними. 

 Для класифікації  товарів використовують чотири  групи ознак: 1) функціонально-цільові,  що відображають призначення  товарів, виконувані ними функції,  цілі застосування і способи  використання; 2) генетичні, що характеризують  походження товарів, вихідні матеріали  та сировина, 3) технологічні, що відображають  спосіб виробництва, особливості  конструкції, ступінь обробки,  обробку і способи декорування; 4) специфічні, що характеризують  властивості товарів, їх агрегатний  стан, хімічний склад, особливості  будови, геометричні параметри та  розміри, конструкцію, особливості  форми, фасони, моделі, марки. 

 Розрізняють два  методи класифікації: ієрархічний  та Фасетноє.

Ієрархічний метод  характеризується жорсткою структурою класифікації, побудованої на принципі субординації, тобто класифікаційні угруповання нижчих щаблів суворо підпорядковані угрупованням вищих щаблів.

Фасетний метод  характеризується тим, що при розподілі  утворюються незалежні класифікаційні угруповання; одна і та ж сукупність товарів ділиться багато разів і  незалежно по набору ознак, які називаються  фасетами. У цій роботі розроблена класифікація меблевих товарів Фасетноє методом.

 Фасетної системи  відрізняється гнучкістю, можливістю  обмежувати число ознак та  угруповань, що створює певну  зручність при використання її. Разом з тим її інформаційна  ємність може бути збільшена  шляхом виділення загальних і  приватних класифікаційних угруповань.

 Ієрархічний метод  дає наступні переваги: ​​можливість  виділення спільністю і подібності  ознак об'єктів на одній і  різних щаблях, висока інформаційна  насиченість. Недоліки - при великій  глибині: надмірна гучність, високі  витрати: іноді не обгрунтовані, труднощі застосування при не  великій глибині: інформаційна  не достатність, не повний обхват  об'єктів і ознак. 

 Отже, Фасетноє  метод має такі переваги - гнучкість  системи, зручність використання, можливість обмеження кол-ва ознак  без втрати достатності обхватів  об'єктів. 

 Недоліки - не  можливість виділення спільності  і відмінностей між об'єктами  в різних класифікаційних угрупованнях. Правила класифікації призначені  для вибору різновиду методу  і ознак за якими здійснюється поділу множини на підмножини. Найважливішим правилом для ієрархічного та фасетного методу є вибір різновиду методу класифікації в залежності від її цілісного призначення. Правила класифікації об'єктів при ієрархічному методі: 1. розподіл безлічі слід починати з найбільш загальних ознак. 2. на кожному ступені можна використовувати тільки одна ознака, що має принципове значення для цього етапу. 3.разделеніе об'єктів має здійснюється послідовно від більшого до меншого, від загального до конкретного. 4. необхідно встановити оптимальне число ознак, ступенів і глибини.

 При проведенні  класифікації необхідно дотримуватися  певних правил. Ознаки класифікації, за якими проводиться поділ,  повинні бути істотними. Починати  розподіл потрібно з найбільш  важливих ознак. Класифікація  на кожному ступені здійснюється  по одній підставі. Класифікаційні  угруповання на одному щаблі  повинні виключати один одного. Класифікація повинна бути безперервною  і послідовною. 

 В даний час  функціонують різні категорії  і види класифікацій. Категорія  класифікації визначається сферою  її дії, видом, змістом. 

 Основними видами  класифікацій є: економічні, у  тому числі класифікація видів  економічної діяльності та продукції;  соціальні; статистичні; стандартні, торгові, навчальні. 

 За категоріями   розрізняють класифікації:

 • міжнародні;

 • регіональні  (міждержавні);

 • національні  (державні);

 • галузеві.

 Серед міжнародних   класифікацій найбільший інтерес  для товароведной науки представляють: 

- ISCAP - Об'єднана система  класифікацій видів економічної  діяльності та продукції; 

- HS  - Гармонізована  система опису і кодування  товарів; 

- СРС - Міжнародна  класифікація основних продуктів; 

- SITC Rev 3 - Міжнародна  торгова класифікація, видана ООН. 

 До групи регіональних  класифікацій належать:

- СРА 1996, СРА 2002 - Статистична класифікація продукції  за видами діяльності в ЄС;

- PRODCOM  - Список  продукції ЄС;

- CN  - Комбінована  номенклатура ЄС;

- ТН ЗЕД СНД  - Товарна номенклатура зовнішньоекономічної  діяльності Співдружності Незалежних  Держав.

 Серед національних  класифікацій, що діють на території  Республіки Білорусь, слід виділити  класифікацію продукції, вміщену  в ОКРБ 007-98. Промислова і сільськогосподарська  продукція (ОКП РБ). ОКП РБ входить  до складу Єдиної системи класифікації  Республіки Білорусь (ЕСКК ТЕСІ  РБ).

 ОКП РБ розроблений  на основі СРА, Переліку PRODCOM, ТН  ЗЕД СНД і призначений для  створення єдиного інформаційного  мови, що забезпечує порівнянність  даних про продукцію Республіки  Білорусь з урахуванням міжнародних  класифікацій.

 Кодування товарів.  З розвитком комп'ютерних систем  питання інформаційної сумісності  набувають особливо актуальний  характер, оскільки пов'язані з  уніфікацією та стандартизацією  інформаційного забезпечення, спрямованих  в першу чергу на розробку  єдиних принципів ідентифікації,  класифікації та кодування інформації  про різні об'єкти.

 Ідентифікація  - Присвоєння об'єкту унікального  найменування, номери, знака, умовного  позначення, ознаки або набору  ознак і т.п., що дозволяють  однозначно виділити його з  інших об'єктів. 

 Ідентифікатор  - найменування, номер, знак, умовне  позначення, ознака чи набір ознак,  тобто те, що надає об'єкту унікальність  і виділяє його з багатьох  інших об'єктів. 

 Умовне  позначення - набір складених за певними  правилами літер, цифр та інших  знаків, що забезпечує ідентифікацію  об'єкта.

 Код  - Знак  або сукупність знаків, що привласнюються  об'єкту з метою його ідентифікації. 

 Кодування - освіта  і присвоєння об'єкту унікального  коду.

 Кодування використовується  при стандартизації, сертифікації  в торгівлі, митній справі, бухгалтерський  облік, зовнішньоекономічної діяльності  та інших областях, пов'язаних  з товаром. 

 Об'єктом кодування  в товароведении може бути  товар, сукупність товарів, сукупність  властивостей і інші об'єкти  класифікації. Кодування дозволяє  легко збирати і обробляти  інформацію про товар, що спрощує  впровадження автоматизованих систем  управління асортиментом, сприяє  кращій систематизації та обліку  товарів у торговельних підприємствах  і організаціях (Додаток 2).

 Коди повинні  відповідати таким основним вимогам: 

- Однозначно ідентифікувати  об'єкти і (або) групи об'єктів,  тобто бути ідентифікаторами;

- Мати мінімальну  кількість знаків (мінімальну довжину), достатня для кодування всіх  об'єктів (ознак) заданої множини; 

- Мати достатній  резерв для кодування знову  виникаючих об'єктів кодованого  безлічі; 

- Бути зручними  для комп'ютерної обробки закодованої  інформації;

- Забезпечувати  можливість автоматичного контролю  помилок при введенні в комп'ютерні  системи. 

 Код характеризується: алфавітом, структурою, числом знаків (довжиною), методом кодування. 

 Алфавіт  коду  являє собою систему знаків (символів), складених у певному порядку.  У алфавіт коду можуть входити  цифри, букви, штрихи і їх  поєднання, тому коди бувають  цифрові, літерні, літерно-цифрові  і штрихові.

 Структура   коду являє собою, як правило,  графічне зображення послідовності  розташування знаків коду та  відповідні цим знакам найменування  рівнів поділу.

 Наприклад, структура  коду в Загальнодержавному класифікаторі  промислової і сільськогосподарської  продукції Республіки Білорусь (ОКП  РБ 007-98) може бути представлена  ​​в наступному вигляді. 

 Кількість символів  в коді визначається його структурою  і залежить від кількості об'єктів,  що входять до підмножини, утворені  на кожному рівні поділу. При  визначенні кількості знаків  на кожному рівні поділу необхідно  мати на увазі можливість появи  нових об'єктів і передбачати  резервні коди.

 Методи кодування  в значній мірі пов'язані з  методами класифікації. Для утворення  кодів застосовують реєстраційні  і класифікаційні методи кодування. 

 У групі реєстраційних  виділяють порядковий і серійно-порядковий  методи.

 Порядковий метод  кодування здійснюється порядковим  номером. Це найбільш простий  метод кодування з послідовною  порядкової (числовий) реєстрацією  об'єктів. Кодовими позначеннями  в цьому випадку служать числа  натурального ряду. Порядковий метод  забезпечує повну ідентифікацію  об'єктів, але не є інформативним,  так як не відображає ознак,  властивих безлічі. 

 При використанні  серійно-порядкового  методу кодовими  позначеннями служать числа натурального  ряду з присвоєнням окремих  серій цих чисел об'єктам кодування  з подібними ознаками.

 Група класифікаційних  методів кодування застосовується  з урахуванням особливостей класифікації  об'єктів і поділяється на послідовний  і паралельний. 

 Послідовний метод   найчастіше використовують при  ієрархічній класифікації, коли  безліч поділяється на підмножини  в потрібній послідовності. При  цьому в кодовому позначенні  послідовно вказуються ознаки, що  характеризують об'єкти кодування  класифікації, що забезпечує їх  ідентифікацію. До недоліків даного  методу кодування слід віднести  залежність коду від встановлених  правил класифікації, необхідність  мати резервні коди на випадок  включення додаткових об'єктів,  неможливість зміни складу і  кількості ознак, якими ідентифікується  об'єкт. 

 Паралельний метод   найчастіше використовується при  фасетної класифікації об'єктів,  коли коди присвоюються фасетами  і ознаками незалежно один  від одного. У цьому випадку  структура кодового позначення  визначається фасетної формулою. Даний метод ефективний при  машинній обробці і вирішенні  таких завдань, характер яких  часто змінюється, і в тих випадках, коли необхідно аналізувати різні  множини об'єктів. Цей метод  забезпечує можливість незалежної  зміни та доповнення характеристик  об'єктів і їх різних поєднань, необхідних для вирішення конкретних  завдань. До недоліків паралельного  методу слід віднести деяку  громіздкість Фасетноє формул  і надлишкову ємність кодів  [4, с. 25].

 Перелік класифікаторів, що діють на території Республіки  Білорусь наведений у Каталозі  нормативних документів зі стандартизації.

 Загальнодержавним  класифікатором Республіки Білорусь  є ОК РБ 007-98 і ТН ЗЕД РБ.

 Загальнодержавний  класифікатор промислової та  сільськогосподарської продукції  (ОКП) використовують для створення  єдиного інформаційного мови, що  забезпечує порівнянність даних  про продукцію Республіки Білорусь  з урахуванням міжнародних класифікацій, що застосовується в системах  автоматизований обробки інформації. Класифікатор ОКРБ (СРА) 007 - 96 є автентичним  перекладом "Статистичної класифікації  виробленої продукції в Європейському  економічному співтоваристві (СРА)".

 ОКП призначений  для вирішення наступних завдань: 

- Реалізації комплексу  облікових функцій у роботі  за державною статистикою; 

- Організації зв'язків  у виробничій сфері між виробниками  і споживачами продукції; 

- Створення державної  системи каталогізації продукції; 

- Надання інформації  про вироблену в Республіці  Білорусь продукції в міжнародні  організації; 

- Використання кодів  в якості мови запитів при  роботі з міжнародними інформаційними  базами даних. 

 Класифікатор  ОКП РБ використовує ієрархічний  метод класифікації, що дозволяє  однозначно віднести ту чи  іншу продукцію тільки до однієї  класифікаційної угрупованню [7].

 Код - це знак  або сукупність знаків, використовуваних  для позначення об'єкта класифікації  та класифікаційної угруповання. 

Информация о работе Характеристика асортименту та споживчих властивостей меблевих товарів