Характеристика асортименту і вимоги до якості жіночого шкіряного взуття

 

3.3 Технологічні дефекти

 

Технологічні  дефекти  виникають  при  виготовленні  взуття  внаслідок

неправильної роботи машин, неохайного  виконання  операцій, нерівномірності деталей  крою  по  тягучості,  товщини.  В  готовому  взутті   зустрічаються наступні технологічні дефекти:

      Дефекти  складання: звалювання строчок  з краю деталей, співпадання  двох паралельних  строчок,  нерівномірне  кріплення   деталей   верху   і   низу, потовщення краю заготовки, несиметричне розміщення крючків, прикрас та ін.

      Дефекти  формування: різна довжина і висота союзок,  передків,  берців, носків, задників, задніх  зовнішніх  ременів,  перекошення  деталей,  бугрі, зморшки, складки на деталях верху; деформація верху взуття.

      Дефекти   кріплення  низу  з  верхом:  неправильне  простилання   сліду, вихвати  при  фрезеруванні  зрізу  підошви,  зміщення  каблука  чи   підошви відносно грані сліду, щілини  між  підошвою  і  каблуком,  сліди  повторного кріплення підошви, деформація і відтяжка рантів, просічка  підошви  і  ранта строчкою та ін.

      Дефекти  кріплення  каблуків:  зміщення  каблука,  нещільне  притягання каблука до п"яточної частини взуття, різна висота каблуків в  парі,  тріщини і сколи каблука, зморшки на обтяжці каблуків,  відхилення  опорної  поверхні каблука від горизонтальної площини.

      При недодержанні  правил пакування і транспортування,  умов  зберігання взуття  можуть  виникати  такі  дефекти,  як  деформація   взуття,   корозія металевої фурнітури на деталях, поява плісені та плям на деталях,  порушення плівки покривного фарбування.

      Пороки, виявлені  на  взутті,  поділяють  за:  походженням  та  степені значимості.

      За походженням  пороки поділяються на пороки  матеріалів  верху  і  низу взуття:  пороки  збирання  заготовок;  формування  заготовок   на   колодці; скріплення підошви  та  каблуків;  обробки  взуття;  маркування;  пакування; транспортування в зберігання взуття.

      По ступені  значимості  пороки  поділяються   на  критичні,  помітні  та малопомітні. Таке ділення є умовним, в  основному  для  порівняльної  оцінки пороків.

      Крім того, пороки поділяють на недопустимі та ті, що  враховуються  по площині.

      Недопустимі  пороки:  загальна  бадка   і   ламкість,   віддушистість,

стягування,  провал  апретури  на  площі  більш  ніж  25%   шкіри,   нерівне строгання, забруднення лицьової  поверхні  в  плями  на  білих  або  світлих

шкірах, осипання або тріщини  покриття,  сірість,  бронзовитість  і  нерівне фарбування, загальна жорсткість, підсід, шороховатість лицьової поверхні.

      Пороки, що  враховуються поділяються на  невимірні  та  вимірні  в   мірі довжини та площі.

      Невимірні   пороки місцева садка і ламкість  лицьової поверхні, піднятий ворс на шкірі з шліфованою поверхнею. При виявленні  цих  пороків  в  одному місці їх оцінюють в 5% площі шкіри, а в двох місцях - в 25%. Вимірні  пороки вписують в прямокутник і визначають їх площу в дм кв.

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

РОЗДІЛ 4. ФАКТОРИ, ЯКІ ЗБЕРІГАЮТЬ ЯКІСТЬ

 

4.1 Упаковка

 

Класифікація № 1 по матеріалу для упаковки:

·Картон

·Папір

·Полімерні матеріали

Класифікація № 2 з вигляду  картону

·Хром-ерзац

Хром-ерзац є тонкий картон з щільністю від 200 до 400г/м. Скло часто  використовується самостійно й більше разом із іншими пакувальними матеріалами. Хром-ерзац має вигляд тришарового коробочного картону, зазвичай, двостороннього. Найчастіше тонкий картон високою жорсткістю, застосовується у виробництві складних коробок. Для виробництва тонкого картону використовують волокнистий первинний матеріал і вторинну сировину, і навіть барвні речовини, різні пігменти,склеюючі матеріали, і навіть крохмаль з єдиною метою надання якіснішого зовнішнього вигляду поверхні. Для виготовлення скринь із клейовим кріпленням бічних стінок чи із застосуванням металевих скріпок використовують картон щільністю від 401 до 1200г/м. Серед інших видів картону хром-ерзац відрізняється, передусім, завтовшки, покриттям і якістю.Хром-ерзац є коробковий картон, що виготовляється із біленої і невибіленої целюлози.Хром-ерзац застосовується, зазвичай, для виготовлення споживчої тари.

·Мікрогофрокартон

Мікрогофрокартон є багатошаровий матеріал, що складається з шару відкритої гофри і верхнього шару звичайного картону будь-якого типу. Такий картон запечатується так: печатку наноситься на верхній шар, та той самий шар приклеюється чи каширується на відкриту гофру з допомогою спеціальних кашировальних машинах. Відкритий мікрогофрокартон складається з 2-х верств. Отже, після каширування отримують 3-хслойний гофрокартон. Від кількості верств населення та товщини шаругофри залежить жорсткість гофрокартону. Найчастіше виготовлення упаковки цілком достатньо мікрогофрокартону з 3-х верств з висотою хвилі гофри - 1.2 мм. Таким чином,мікрогофрокартон за товщиною нагадує звичайний картон, але має цілу низку переваг. Коробка з мікрогофрокартону виходить легкою і щонайменше, досить міцною, така тара краще захищає взуття, яка завдяки багатошаровості мікрогофрокартону схильна до менших ушкоджень. Мікрогофрокартон відрізняється невеликою ціною і екологічністю.

·Каширований картон

Каширований гофрокартон є тришаровий гофрокартон завтовшки близько 3,5 мм. Третій шар картоном хром-ерзацом з нанесеним повнокольоровим зображенням. Упаковка зкашированного картону задовольняє потреби будь-якого споживача. Така тара використовується для упаковки дорогого одягу.

Упаковку зкашированного гофрокартону найчастіше застосовується при упаковці дорогої продукції, що потребує якісної і міцної упаковки. На упаковку зкашированного гофрокартону наноситься полнокольорова печатка з лаком.

Кашировання мікрогофрокартону чи гофрокартону для упаковки потрібно, щоб надійніше транспортувати взуття.

Класифікація № 3 за конструкцією упаковки:

· з цих двох окремих  елементів - коробки і кришки;

· шкатулка - кришка з'єднується  однією стороною з коробкою.

Вимоги, які пред'являються  упаковці взуття.

Поруч із основною своєю функцією – забезпечувати схоронність упакованого товару – тара виконує та інші функції. Вона сприяє прискоренню передачі товарно-матеріальних цінностей від виробників споживачам: полегшує переміщення продукції при навантажувально-розвантажувальних роботах, і внутрискладских операціях: забезпечує безпечних умов праці при переробці упакованих вантажів; покращує облік й організацію збуту; підвищує ефективність використання транспортних засобів і складських приміщень.

Отже, упаковка з паперу, картону і комбінованих матеріалів залежить від виду пакувальних матеріалів, параметрів та призначення упаковки, умов транспортування, збереження та використання упакованої продукції, має відповідати наступним вимогам:

1)Герметичність - здатність забезпечувати задану міцність з'єднувальних швів коробок, пачок, пакетів, мішків;

2) Статична стійкість – здатність витримувати механічні навантаження:

удар при вільному падінні;

витримувати стиснення і/або штабелювання;

удар на горизонтальній чи похилій площинах;

вплив вібраційних навантажень  з допомогою перемінної частоти  чи фіксованою низькою частоти.

3) Хімічна стійкість – пакувальний матеріал стійкий до дії довкілля, не набухає, його властивості залишаються стабільними.

4)Технологічність тараупоковочного матеріалу – забезпечення можливості виготовлення упаковки при малих трудозатратах. Матеріал повинен мати достатню механічну міцність, еластичність легко сприймати поліграфічну печатку.

5)Эстетичність – упаковка повиненна мати привабливий зовнішній вигляд, оптимальної форми, виграшну колірну гаму.

Упаковка з паперу, картону  і комбінованих матеріалів з урахуванням паперу, і картону має дотримувати карантинних об'єктів.

Відповідно до ГОСТ 16534-89 «Коробки з картону для взуття. Технічні умови» виготовлення коробок застосовує такі матеріали: картон коробковий хром-ерзац марок М, ПМ, А, марок Б і У по ГОСТ 7933, картон коробковий склеєний облагороджений по ТУ 63.151-03, картон хром-ерзац марокТ-М,Т-1,Т-2 для складних коробок по ТУ 63.151-01, картон гофрований типу Д по ГОСТ 7376 для коробок місткістю 15 дм³

Коробки повинні бути складені, склеєні чи пошиті. Для склеювання і зшивання коробок застосовують такі матеріали: дисперсія по ГОСТ 18992, латекс синтетичний по ГОСТ 11808, клей з урахуванням латексовЛИТ -1,Л-14, НТ іклей-расплав, дріт низкоуглеродистий загального призначення діаметром 0,35 – 1 мм по ГОСТ 3282, дріт сталевий взуттєвий завтовшки 0,7 мм поОСТ 17-482. Поверхня коробок не повинна мати розривів і расслойок картону.

 

4.2 Маркування

 

Маркування – це умовне позначення, як цифр, літер, знаків, нанесене на упаковку.

Маркування споживчої  тари (коробки, пачки, пакети) повинно містити такі дані: товарний знак, найменування підприємства-виготовлювача та її поштову адресу, артикул (індекс), фасон колодки, номер моделі, розмір, повноту, колір, номер нормативної документації, дату випуску (місяць, рік). Ці позначення завдають штампуванням чи зазначають на етикетці, яку прикріплюють до тари. До пакета з плівкових матеріалів таку етикетку вкладають.

На ярлику маркування кожного  місця транспортної тари вказують товарний знак, найменування підприємства-виготовлювача та її поштову адресу, артикул (індекс), фасон колодки, номер моделі, кількість пар взуття у магічній скрині із зазначеннямростовочно-полнотного асортименту, масу (брутто), дату упаковки, номер пакувальника. З іншого боку, у кожний ящик може бути вкладено пакувальний ярлик з тими позначками.

 

4.3. Транспортування і зберігання

 

Упаковка – засіб чи комплекс коштів, які забезпечують захист продукції з ушкоджень та втрат, довкілля від забруднень, які забезпечують процес звернення продукції.

Тара – елемент упаковки готовий до розміщення продукції.

Шкіряне взуття упаковують в тару споживчу (картонні коробки для взуття, картонні пачки, паперові пакети і вони пакунки з полімерних матеріалів) і транспортну (ящики дерев'яні нерозбірні, розбірнімногооборотние і з гофрованого картону).

У споживчу тару взуття, зазвичай, упаковують попарно. За погодженням  із споживачем допускається упаковка пінеток по 5—10 пар, дошкільного взуття першої підгрупи — по 2,гусариковой — по 4 пари коробці, але кожна пара має бути у пакеті з полімерних матеріалів. Взуття у спеціальну споживчу тару не упаковують.

Взуття вихідне (модельне), і навіть взуття по вінця з лакової шкіри, велюру,нубука, замші, білого кольору, світлих тонов,и з синтетичних шкір мусить бути упакована попарно в коробки, картонні пачки, причому взуття перестилають папером чи вкладають полупари в пакунки з полімерних матеріалів. З іншого боку, для запобігання взуття із закритою носковою частиною від деформації при транспортуванні та збереженні носкової частини кожної полупари може бути вставлено вкладка з коробочного картону.Вкладиш з картону має бути й у кожній халяві чобіт і чобіток по вінця з синтетичних шкір, соціальному та модельному взутті.

Транспортна тара з упакованої взуттям мусить бути по торцям обшита металевою стрічкою чи обв'язана дротом, закрученої навколо голівки кожного цвяха, і чи опломбована, відбиток пломби може бути чітким. Картонні ящики з упакованої взуттям мали бути зацікавленими обклеєні за периметром середини ящика паперової контрольної стрічкою з відбитком товарний знак підприємства-виготовлювача.

Маса (брутто) пакувального ящика має перевищувати 50 кг.

Транспортують взуття з допомогою автомашин-фургонів і контейнерів.

При внутрішньоміських перевезеннях взуття доставляють в автомашинах  фургонах у споживчій тарі, а при  іногородніх в радіусі понад  сто км — у транспортному тарі й спеціально обладнаних контейнерах  чи ні контейнерів. За погодженням із споживачем дозволяється транспортування  взуття при іногородніх перевезеннях у споживчій тарі. При порушення  умов транспортування можуть бути різні дефекти взуття (наприклад, деформація жорстких деталей, опадання барвника).

Дуже важливий чинник, які забезпечує схоронність взуття, є зберігання. Зберігати взуття відбувається у споживчої тарі за нормальної температури не нижче 14 і вище 20° С і відносній вологості повітря 50—80% на стелажах чи дерев'янихнастилах штабелем заввишки трохи більше 1,5 м.

Важливе значення у забезпеченні схоронності якості взуття має реалізаційна обробка. Вона містить переважно  такі операції: звільнення взуття від  транспортної тари, сортування (угруповання) взуття за різним ознаками (видам, розмірам тощо. буд.).

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

РОЗДІЛ 5. ОЦІНКА ЯКОСТІ

 

5.1. Органолептичні показники якості

 

Органолептична  оцінка  –  найпростіший,  але  разом  з  тим  важливий  і  в  окремих випадках  єдиний  метод  з’ясування  властивостей  продукції.  Такі  властивості  шкір,  як  повнота шкіри  і  стан  її  лицевого  шару,  легкість,  гриф,  грубість,  ніжність,  дефекти  шкіри  і  покриття можна  з’ясувати  тільки  органолептично.  Стійкість  покриттів  на  шкірі  до  стирання(на  сухій  і вологій  шкірі)  визначають  також  за  допомогою  візуального  спостереження  за  стиранням покриття.