Формування господарських зв’язків на ринку електротоварів та шляхи їх удосконалення

       Наявність штрихкоду на всіх товарах робить більш простим їхній облік у магазині і дозволяє вести розрахунково-касові операції з використанням електронного торгового устаткування: касових терміналів, сканерів, портативних терміналів.

       Застосування  електронного устаткування і спеціального програмного забезпечення для обліку товарів і розрахункових операцій дозволяє магазинам ТД «Світло»:

• постійно мати повну інформацію про обсяг і склад товарних запасів, що зберігаються на складі магазина (кількості, місцезнаходженні, терміну придатності й інших характеристик товарів), оптимізувати товарні запаси;
• організувати упакування товарів з їхнім одночасним маркуванням;
• здійснювати гнучку цінову політику, оперативно змінювати роздрібні ціни з урахуванням попиту на товари, друкувати цінники й етикетки;
• зменшити час розрахункових операцій за рахунок використання скануючих пристроїв, що дозволяють у кілька разів скоротити час уведення даних про один товар у касу (у порівнянні з уведенням із клавіатури), знизивши при цьому кількість помилок і час на їхнє виправлення;
• використовувати диференційовані ціни для різних категорій покупців і вести розрахунок з ними за допомогою дисконтних карт;
• вести вартісний і кількісний облік товарів, проданих через касові апарати в торговому залі.

       Слід  зазначити, що застосування електронного устаткування доцільно при всіх методах продажу, а не тільки при самообслуговуванні. 

       До  основних напрямків співробітництва  підприємств, що забезпечують ріст економічної  ефективності прямих тривалих господарських  зв'язків, відносяться:

• поліпшення асортиментів постачаємої продукції, відповідно до замовлень споживачів;
• освоєння нових видів продукції, забезпечення стабільності її якості відповідно до вимог замовників, підготовка матеріалів до виробничого споживання;
• забезпечення ритмічності й комплектності постачання, поставка продукції за погодженим графіком оптимальними партіями;
• застосування спеціалізованих видів тари й транспортних засобів;
• механізація вантажно-розвантажувальних робіт.

       Поліпшення  асортиментів постачаємої продукції, по замовленнях споживачів сприяє, як правило, зниженню матеріалоємності й трудомісткості виготовлення продукції, поліпшенню технології й зниженню собівартості продукції за рахунок одержання матеріалів за більш низькими цінами.

       Важливим  напрямком підвищення ефективності прямих тривалих господарських зв'язків є скорочення непродуктивних витрат, раціональне використання складських приміщень і транспортних засобів.

       Істотним  напрямком підвищення ефективності прямих зв'язків є застосування економічних  видів тари й транспортних засобів. Це, як правило, приводить до зниження собівартості готової продукції й одержанню додаткового прибутку - за рахунок заміни тари разового застосування багатооборотною. Забезпечується більша зберігаємість перевезеної продукції, підвищення рівня механізації вантажно-розвантажувальних робіт, скорочення витрат на транспортування та ін..

       Застосування  спеціалізованих транспортних засобів  доцільно лише при тривалих зв'язках  споживачів і постачальників, тому що при цьому потрібна установка  на обох підприємствах устаткування по механізованому навантаженню й розвантаженню продукції.

         Опосередкованими називаються господарські  зв'язки, у яких беруть участь  три й більше учасника, у тому  числі оптові підприємства й  організації.

       До  опосередкованих відносяться такі господарські зв'язки, при яких посередником у взаєминах між виробниками і споживачами продукції і в здійсненні її постачань виступають торгові для оптові організації. Вони погоджують між підприємствами кількість і асортимент продукції, що постачається, її технічні характеристики, приватні терміни постачань, організовують постачання продукції, беруть участь в розрахунках з постачальниками і споживачами, а також в договірних зобов'язаннях.

       За  термінами дії укладених договорів  й угод розрізняють короткострокові (до одного року) і тривалі (5, 10 і більше років) господарські зв'язки.

       Тривалі господарські зв'язки розраховані на час дії перспективних планів економічного й соціального розвитку країни й установлюються між підприємствами - виробниками товарів й оптових  торговельних підприємств. Розрізняють також прямі тривалі господарські зв'язки, установлені між підприємствами-виробниками й організаціями роздрібної торгівлі. Укладання тривалих угод сприяє впорядкуванню відносин торгівлі із промисловістю, підвищує відповідальність торгівлі за обґрунтованість заявок і замовлень, а промисловості - за випуск товарів у відповідності з попитом населення.

       За  відомчою підпорядкованістю учасників  розрізняють міжсистемні й внутрісистемні господарські зв'язки.

       При між системних договірних зв'язках взаємини по поставках товарів установлюються між підприємствами й організаціями споживчої кооперації й підприємствами промислових міністерств і відомств, оптовими базами міністерств торгівлі, інших міністерств і відомств.

       Внутрісистемними господарськими зв'язками називаються договірні відносини по поставці товарів одними підприємствами й організаціями споживчої кооперації іншим.

       За  рівнем урегульованості

       - регульовані державою

       Правове регулювання господарських договірних зв'язків в Україні здійснюється в тій чи іншій мірі трьома гілками влади наступним чином:

       1) прийняттям вищим законодавчим  органом найбільш важливих нормативних  актів, що регулюють господарську  діяльність;

       2) виданням органами виконавчої  влади, передусім Кабінетом Міністрів  України і центральними органами управління, підзаконних нормативних актів (постанов та ін.), що регулюють договірні зв'язки, які виникають в процесі здійснення господарської діяльності;

       3) за допомогою діяльності особливого  юрисдикційного органу - арбітражного суду, який не тільки судить про право, але й забезпечує стабільність та стійкість господарських договірних зв'язків.

       - нерегульовані державою.

       В усіх сферах господарювання на ринкових засадах організація підприємницької  діяльності базується виключно на договірних взаємовідносинах. Це підтверджує незаперечну істину, що саме договір є визначальною і по суті єдиною правовою формою партнерських взаємин. 
Договір (контракт, угода) - це форма документального закріплення партнерських зв'язків (предмета договору, взаємних прав та обов'язків, наслідків порушення домовленостей). Він опосередковує взаємини в процесі праці, виробництва й реалізації продукції чи надання різноманітних послуг. Договір може бути укладено між окремими громадянами, між громадянами й організаціями та між організаціями.

       У господарському праві категорія  договір використовується в загальному і спеціальному значеннях. Договір, який регулює ст.153 Цивільного кодексу, у господарському праві означає  будь-яку майнову угоду між  двома або більше суб'єктами господарського права.

       В умовах нових умов господарювання й  розвитку ринкових відносин лежить економічна самостійність підприємств і  договір між підприємствами є  одним з важливих засобів між  виробничих зв'язків.

       Договір поставки – це договір, за яким організація-постачальник зобов'язується передати в певні терміни організації-покупцеві (замовникові) у власність або оперативне управління певну продукцію, а організація - покупець зобов'язується прийняти продукцію до оплати за встановленими цінами.

       Сторонами договору поставки можуть бути державні, кооперативні, суспільні, орендні та ін. організації й підприємства.

       За  договором поставки покупець отримує  однорідну продукцію протягом тривалого  часу. Договір поставки носить тривалий характер. Радою Міністрів СРСР було затверджене положення про поставки товарів (1986 рік) та положення про прийняття товарів по кількості і якості (1968 рік). Ці документи діючі. Умови договору поставки також регулюються ЦК України. Покупець в праві, повідомивши постачальника відмовитись від прийняття продукції, поставка якої прострочена, якщо в договорі не передбачене інше. Продукція повинна бути поставлена в асортименті, передбаченому в договорі. Якість продукції, що поставляється, повинна відповідати стандартам, технічним умовам, або зразкам. У разі поставки продукції більш низької якості, покупець може відмовитись від прийняття й оплати продукції. Якщо продукція вже оплачена покупцем, то внесена ним сума підлягає поверненню. Продукція повинна поставлятися комплексно відповідно до вимог стандартів, технічних вимог або прейскурантів. У разі поставки некомплектної продукції покупець може вимагати доукомплектування або заміни некомплектної продукції й до моменту її доукомплектування або заміни відмовитись від оплати, а якщо продукція вже оплачена, вимагати повернення сплачених сум. За порушення договору поставки стягуються неустойка й збитки.

       У зміст договору постачання товарів  повинні входити такі основні  розділи:

       Преамбула

       Предмет договору

       Ціни  на товари і загальна сума договору

       Загальний строк дії договору і строки постачання товарів

       Вимоги  до тари і упакування

       Порядок відвантаження, доставки і здавання товарів

       Порядок розрахунків

       Санкції за невиконання сторонами своїх  зобов’язань

       Преамбула – це вступна частина договору, в якій вказується номер, місце і дата підписання договору, визначаються сторони (підприємства, фірма), від імені яких укладається договір.

       Предмет договору визначає назву, кількість  і розгорнутий асортимент належних поставці товарів, якість і комплектність  товарів і є одним з основних положень договору. Кількість товарів, що підлягають постачанню, визначається на основі вивчення попиту споживачів з урахуванням діяльності конкурентів та зміни умов ринку. Якщо кількість товарів не може бути визначена будь-яким конкретним числом, а потребує розшифрування як щодо асортименту, так і строків поставки, то до договору додається специфікація.

       Специфікація  – невід’ємна частина договору, в якій обумовлюється кількість  товарів, що підлягають постачанню, розгорнутий  асортимент з щоквартальним розподілом і визначенням місячного і внутримісячного постачання за строками, передбаченими в тексті договору.

       Ціни  на товари і загальна сума договору відносяться до суттєвих умов договору. Ціни визначаються угодою партнерів  і вказуються або в договорі, або в специфікації; можливе погодження цін в протоколі, який є частиною договору. Під час встановленя цін враховуються особливості поставки. Якщо передбачається постачання товарів на склад покупця, то в ціну договору включаються транспортні витрати і витрати на страхування вантажів.

       Ціна  в договорі може бути твердою і  плаваючою, тобто з наступною  фіксацією. При вказані твердої  ціни в договорі визначається конкретна  цифра, яка підлягає змінам при оплаті за товари покупцем. Загальновідомо, що в умовах інфляції фіксовані ціни вигідні лише покупцям. Тому постачальники, щоб застрахувати себе від збитків, вимагають передбачення в договорі 100% передоплати.

       Якщо  в момент укладення договору важко  визначити конкурентну ціну, то сторони  можуть передбачити фіксацію початкової ціни, яка протягом виконання договору може змінюватися, за узгодженим партнерами методом. Така ціна називається плавучою.

       Строки  постачання товарів – це узгоджені  контрагентами дати або періоди, коли товари повинні бути поставлені продавцями у встановлені договором пункти. Строки постачання повинні забезпечувати ритмічність надходження товарів і безперебійність торгівлі ними. При їх встановленні обов’язково враховуються фізико-хімічні показники товарів, які визначають строки реалізації товарів.