Фактори формування споживних властивостей, асортименту і якості кухонних меблів

 

 

1.2 Фактори формування споживних  властивостей і асортименту кухонних меблів

 

1.2.1. Характеристика матеріалів для виготовлення кухонних меблів

 

 

          Найчастіше для виготовлення кухонь використовуються сучасні ДСП, ДВП, МДФ, постформінг, софтформінг, штучний камінь, дерево, фанера.

       ДСП (дерево-стружкова плита) – композитний матеріал, який отримують шляхом змішування висушеної технологічної тирси , розмір і форма якої визначена ДСТУ,  з мочевинно- або феноло-формальдегідною смолою (6—18 % від маси тирси) з наступною укладкою на формовочних машинах у вигляді килиму и стисканням під пресом на одно- і багатоповерхових періодичних (0,2—5 МПа, 100—140 °С), або в безперервних стрічкових (дерево-стружковий килим спресовується поміж двома стальними стрічками), гусеничних та екструзійних агрегатах. ДСП широко використовується у виробництві меблів як основний конструктивний, несучий та декоративний матеріал [3].

        Головними перевагами ДСП є легкість обробки, економічність, надійність і висока практичність, крім того, це екологічно чистий матеріал. Готова продукція надходить у вигляді готових листів великого формату, з  яких залишається тільки повирізати заготовки необхідного розміру. ДСП не крутить, не дає усушки, є широкий вибір декорів, є «фінішним» матеріалом і не потребує остаточної, тонкої доводки (шліфування, фарбування, і т.д.). Легко піддається механічній обробці. До недоліків можна віднести малу міцність на згин, погане тримання цвяхів, погане утримування шурупів після 2-3 закручувань – тирса розбивається. При контакті з водою сильно розбухає і втрачає свої механічні властивості. Також має місце випаровування шкідливих формальдегідів в атмосферу. В залежності від класу емісії, воно буває більш або менш інтенсивне.

Технічні характеристики:

- Експлуатаційні властивості деревостружкової плити залежать, в основному, від їх щільності, форми і розміру стружки, а також кількості та якості в’яжучого компонента. Бувають плити з дуже малою (350–450 кг/м³), малою (450–650 кг/м³), середньою (650–750 кг/м³) та високою (700–800 кг/м³) щільністю. Розрізняють одно-, три- та п’ятишарові плити.

- Фізико-механічні властивості ДСП обумовлюють широку сферу їх застосування. Вони добре піддаються механічній обробці (пилянню, струганню, свердлінню, фрезеруванню), їх легко склеювати та фарбувати, а деякі властивості навіть перевершують натуральну деревину. Зокрема, вони менше розбухають від вологи, не змінюються внаслідок нерівномірної зміни вологи, мають непогані тепло- і звукоізоляційні властивості, а також більшу біо- та вогнестійкість.

         Для надання плитам вогнестійкості до їх складу вводять спеціальні речовини – антипірени.

А для поліпшення водостійкості  перед пресуванням у стружкову  масу додають спеціальну парафінову емульсію або розплавлений парафін. Показником водостійкості є розбухання плити у товщину (за 24 години):

• водостійка ДСП –  не більше 15%;

• звичайна ДСП, марка  А ~ 22%;

• звичайна ДСП, марка  Б ~ 33%.

Марка А відрізняється  від марки Б кращими показниками  на згинання і розтягування та нижчими  показниками розбухання, деформації поверхні й шорсткості поверхні.

Види ДСП:

• Поверхня. ДСП буває шліфованою, і ламінованою.  Шліфована ДСП майже не використовується в твердих меблях через свій зовнішній вигляд та контакт з повітрям, і може використовуватись у м’яких – як конструктивний елемент, що оббивається м’якими елементами. Саме ламінована ДСП, яку правильніше буде назвати ЛДСП, широко використовують у виробництва меблів. ЛДСП – це шліфована ДСП, покрите декоративною плівкою.  ЛДСП виготовляють різної товщини, як правило це 10 мм, 16 мм, 18мм, 22 мм, 25 мм, та 28 мм. Також є велика гама декорів – як імітація деревини різних порід дерева, так і фантазійні.
• За класом емісії ДСП -  по вмісту вільного формальдегіду на 100 грамів сухої плити. ДСП, що використовують у меблевій промисловості, можна розділити на класи E-1 – до 10 мг формальдегіду на 100 г плити, та Е-2 – до 30 мг формальдегіду на 100 г плити. 
• ДСП буває звичайна, підвищеної вологостійкості. Зовні вони нічим не відрізняються, але якщо торець у звичайної плити світлокоричневого кольору, то у вологостійкої – зеленуватий [13].

В Україні виробляються  наступні  ДСП плоского пресування                            (табл. 1.1.).  
                                                                                                               Таблиця 1.1. 
Характеристика ДСП, що випускаються  промисловістю України [3].

Формат, мм	2750 х 1830, 2440 х 1830, 3060 х 1220, 3060 х 610
Товщина, мм	8.0, 10.0, 12.0, 16.0, 18.0, 25.0, 26.0
Допуск по товщині	+/- 0,2 мм
Сорт ДСП (якість поверхні)	1, 2
Кількість шарів	Трьохшарова структура
Шерохуватість	Не більше 32 мк
Водостійкість	Звичайна,підвищена
Вологість	5-6%

 

На сьогоднішній день ДСП – найпоширеніший конструктивний матеріал для виготовлення меблів. У кожному великому місті є хоча б один постачальник ДСП. Як правило, це фірми, що торгують меблевими матеріалами та фурнітурою. Вони ж надають послуги по порізці плити.

ДВП (дерево - волокниста плита) -  це матеріал, який отримують шляхом гарячого пресування маси, яка складається з целюлозних волокон, води, синтетичних полімерів і спеціальних добавок.  Волокна отримують шляхом пропарювання та розмелу деревної сировини. Сировиною служать відходи деревообробної промисловості. Для покращення механічних властивостей в масу додають речовини, що зміцнюють її – синтетичні смоли, парафін, церезин, антисептики та інші.

Плити ДВП відрізняються  своєю високою екологічністю, тому що у їх виготовленні не включаються  синтетичні добавки. Спектр застосування плит ДВП дуже широкий, застосовується у всіляких варіантах обробки - з різною фактурою, колірної коліровкой і рельєфним покриттям.

По виду поверхні ДВП буває не оброблена або з декором. Декор в свою чергу може наноситись як плівка – ламінована, або це може бути фарба – фарбована. Товщина найбільш популярного ДВП – 3,5 мм. Взагалі, виробляється ДВП товщинами від 3 до 5 мм.

          В меблевій промисловості ДВП використовується для не несучих конструкцій. Це можуть бути  декоративні та огороджуючі  елементи: задні стінки шаф та тумб, дно шухляди, і т.д. 

МДФ – найпопулярніший матеріал для виготовлення меблевих фасадів, молдінгів, рам, карнизів. Це плитний матеріал, котрий виготовляється з сухих деревних волокон, що оброблені синтетичними зв’язуючими матеріалами і сформовані у вигляді килиму з подальшим пресуванням. Основним зв’язуючим компонентом є лигнин, котрий виділяється при нагріванні деревини [3].

Механічні властивості. Щільність МДФ – 700 = 870 кг/м³. В цілому, МДФ є міцним та екологічним матеріалом – набагато міцнішим за ДСП. Також МДФ має високу вологостійкість – саме тому його використовують для виробництва кухонних меблів. При цьому він легко піддається механічній обробці. Можливе виготовлення гнутих деталей.

МДФ буває: листовий та у вигляді готового виробу.  
Листовий буває не ламінований, ламінований білою плівкою з одного боку, або ламінований з двох боків. Товщини – 8 мм, 10 мм, 12 мм, 14 мм, 17 мм, 19 мм, 22 мм.  В готовому виробі – фасади, карнизи, молдинги,  накладки, різні профілі. В цьому випадку вироби ламінюються різноманітними плівками, або фарбуються. 

 Листовий МДФ використовується для виробництва фасадів – не ламінований, або односторонній товщ. 17-19 мм,  для виготовлення конструктивних та декоративних елементів, як наповнення для рамкових фасадів (розсувні двері, рамковий МДФ-фасад - товш. 8-10 мм.  В готовому виробі використовується як двері, шухляди та декоративні елементи. 

Постформінг – це те шліфоване ДСП (ЛДСП), яке використовується для кухонних стільниць. Тому над звичайним ЛДСП має ряд переваг:

• Більша щільність; 
• Товстіший та твердіший ламінат, стійкий до царапання та температур; 
• Товщина плити 28-38 мм;
• Один довший торець, а іноді – два, заокруглені і оброблені тим же ламінатом, що запобігає потраплянню вологи в середину плити;
• Виготовляється у вигляді подовгастих листів, при ширині 600, 800 та 1200 мм, і довжині 2700, 3100 та 4100 мм.
• Є також у вологостійкому виконанні (так само – зелена тирса).

Софтформінг – фасадний матеріал, виготовлений на основі ламінованої ДСП. ДСП нарізають смугами, з шириною, що відповідає ширині стандартних фасадів.  Довжина листа відповідає стандартній довжині листа ЛДСП (2750, 2800), що дає змогу виробнику коригувати висоту майбутніх дверей довільно. Краї цих смуг фрезеруються, і обклеюються меблевим пластиком. Практикується об’єднання різних декорів основного полотна та країв. Типи фрезерування бувають різні [4].

Штучний камінь. Використовується в основному як кухонну стільницю. Ні в чому не поступаються природним аналогам, а часто і перевершують їх по практичності. Бувають різні штучні камені: 

• Полімер-бетон – бетонна плита з синтетичним армуванням, товщиною 20, 30, 40 мм  і більше. З цього матеріалу також виготовляють підвіконники. Практично «вічна» поверхня, так як не боїться ні ударів, ні царапин, ні температур (кухонних), ні води.
• Коріан. Суть цього покриття а тому, що плиту ДСП покривають полімером, товщиною 10 мм. Властивості практично ті ж, що у попереднього, але стільниця з такого матеріалу легша, і має акуратніший вигляд. Тому і коштує цей матеріал значно дорожче.

Штучний камінь, не зважаючи на свої характеристики, не відноситься до надто популярних матеріалів по причині своєї високої ціни.

   Для виробництва кухонних меблів застосовують більше 40 порід деревини. Її ретельно сушать і обробляють спеціальними складами для захисту від впливу навколишнього середовища. Дерево – матеріал натуральний,  воно відрізняється міцністю, та естетичним зовнішнім виглядом.  
         Відомі породи дерева це - дуб, клен, горіх, сосна, ялиця, яловець, бук і каштан. Екзотичні породи привозять з Африки, Австралії, Центральної Америки. Найпоширеніші: зебрано, венге, махагони, мовінга, амарант, макассар, макаре. Вони мають деревину різних червоних відтінків, і незвичайну текстуру малюнка. Різні технології дозволяють змінювати відтінки кольору, облагороджувати дерево і надавати йому вигляд старовини.        Малюнок при цьому залишається природним, і стає ще більш виразним. Дуже красиво виглядають меблі, виготовлені під антикваріат. Спеціальною обробкою (патинування) дерево роблять як би потертим, потемнілим і вицвілим від часу. Кожен елемент кухонних шаф ставає особливим, і при цьому зберігається оригінальність і неповторність кожного фасаду. Особливий шарм меблів надається декоративними гвіздками і ручками з зістареної бронзи.

До недоліків можна  віднести  гігроскопічність і значні деформації при набиранні або втраті вологості.  Продається щитами, переважно розмірами 600х3000 м, товщиною 20-40 мм.

Фанера. З дерева знімають шпон – тоненькі листи товщ. 1 мм – і наклеюють їх один на другий, утворюючи багатошаровий дерев’яний листовий матеріал. Завдяки тому, що волокна кожного наступного шару лягають перпендикулярно до попереднього, виходить дуже міцний матеріал – міцніший за масив дерева аналогічних розмірів. 

         Фанера буває різної товщини, від 3 до 20 і більше мм. Також фанера буває ламінованою, та вологостійкою. Найпопулярніші розміри листа – 1500х1500, але випускаються і інші формати. Тонку фанеру (3-5 мм) використовують, як ДВП – для задніх стінок та днищ шухляд. Товстішу – 10 – 20 мм – можна використовувати як конструктивний матеріал. Для надання фанері більш привабливого вигляду, її можна фарбувати, лакувати, а також обклеювати меблевими пластиками [4].

 

 

 

1.2.2. Формування споживних властивостей кухонних меблів у процесі

проектування і виробництва 

 

Важливим етапом в  організації виробництва кухонних меблів являється моделювання, конструювання  та проектування, що гарантує їх високу якість. Якість виробів, їх експлуатаційна надійність і довговічність закладаються при моделюванні, конструюванні та проектуванні.

На різноманітних етапах проектування вирішується ряд складних питань: зовнішні форми в поєднанні з сучасним інтер’єром, конструктивність, технологічність, мінімальні матеріало- і трудоємкість, надійність, довговічність, зручність користування, ефективність та багато інших показників, що доповнюють один одного. Нова конструкція виробу повинна бути кращою, сучаснішою за своїх попередників, надійнішою, дешевшою і економічнішою в виробництві. Вона повинна забезпечувати експлуатаційні і естетичні вимоги до виробу.

Сучасні вироби, гарнітури і набори кухонних  меблів – плоди спільної праці конструкторів, технологів, робітників [3].

Успіхи даної співпраці залежать в основному від її організації, від того, як взаємодіють численні ланки творчого колективу.  
          Розробка технічної документації на  меблеві вироби на всіх етапах, в тому числі на виготовлення експериментальних зразків, повинна проводитися без відхилень від технічних вимог і стандартів. При цьому повинні бути вивчені аналогічні вітчизняні і зарубіжні вироби як по літературних даних, так і по зразках; перевірені надійність, довговічність та інші якісні показники нових зразків; максимально використані напівфабрикати, матеріали, покупні деталі, уніфіковані деталі та технологічна оснащеність. Як наслідок, щоб проектувати  меблеві вироби на рівні кращих зразків, розробники повинні врахувати новітні науково-технічні досягнення в області проектування і виробництва кухонних меблів.