Безпека товарів

- Меблі перетворюються - вироби, конструкція яких дозволяє шляхом переміщення деталей міняти їх функціональне призначення та (або) розміри;

- Меблі гнуті - вироби, основні деталі яких виготовлені методом гнуття;

- Меблі гнуто-клеєні - вироби, в конструкціях яких переважають деталі, виготовлені методом гнуття з одночасним склеюванням;

- Меблі плетені - вироби, в конструкції яких переважають деталі, виготовлені методом плетіння.

  Існує наступна класифікація видів меблів за матеріалами:

- З деревини і деревних матеріалів;

- З пластмас - вироби, в конструкціях яких переважають деталі, виготовлені з пластмас;

- З металу - вироби, в конструкціях яких переважають деталі, виготовлені з металу.

   За характером виробництва меблі ділиться на експериментальну, серійну та масову.

   Експериментальні меблі представлють собою зразки нових розроблюваних виробів, які використовують для оцінки на відповідність функціональним вимогам і для проведення випробувань.

Серійна меблі - це вироби, що випускаються партіями (серіями), при цьому повторення серій може передбачатися заздалегідь.

Масова меблі випускається у великій кількості, безперервно протягом тривалого часу і без зміни конструкції. Випуск масової меблів, як правило, здійснюється при широкій предметної та технологічної спеціалізаціях підприємств.

1.1.Безпека меблів

Технічний регламент щодо меблів

Загальні положення 1.  Цей  регламент  розроблено  відповідно  до  Директиви  Європейського

Парламенту та Ради 2001/95/ЄС від 3 грудня 2001 року про загальну безпеку продукції, Закону України про стандарти, технічні регламенти та процедури оцінки відповідності (документ 3164-15, Відомості Верховної Ради України, 2006, №12, ст.101; статті 1,  5,  6, 13, 14, 20, 21) та на основі міжнародних, європейських  та регіональних стандартів.                      

     У  регламенті основні терміни використовуються у значеннях, наведених у Законі України “Про захист прав споживачів” (стаття 1) та уЗаконі України про стандарти, технічні регламенти та процедури оцінки відповідності (стаття 1).

     Модулі оцінки відповідності, що наводяться у цьому Регламенті, відповідають вимогам Технічного регламенту  модулів оцінки відповідності” та вимог щодо маркування національним знаком відповідності, які застосовуються в технічних регламентах з підтвердження відповідності,” постанова Кабінету Міністрів України від 7 жовтня 2003 року № 1585.

    У Регламенті під поняттям “меблі” розуміють продукцію, призначену для  умеблювання побутових та громадських приміщень. Перелік меблів, що підпадають під дію Регламенту, наведенний у додатку 3.

    Дія Регламенту поширюється на виробників, уповноважених ними осіб або осіб, які займаються введенням меблів в обіг (у разі, якщо виробник чи його уповноважена особа не провадять діяльність на території України), центральні органи виконавчої влади, на які  покладено функції технічного регулювання та нагляду за якістю та безпекою меблів (далі – органи виконавчої влади), а також на уповноважені органи  із сертифікації меблів (далі – уповноважені органи).        Додаткові вимоги, яким повинні відповідати уповноважені органи, наведені в додатку 1 Регламенту. Показники якості та  безпеки меблів та їх регламентація щодо безпечного для здоров’я споживачів використання визначаються спеціально уповноваженим центральним органом виконавчої влади у сфері охорони здоров’я  (далі – центральний орган виконавчої влади у сфері охорони здоров’я).        

     Введення  меблів  в  обіг  на  території  України,  як  імпортованих  так  івітчизняного виробництва,  дозволяється тільки у разі підтвердження їх належної якості та безпеки для життя та здоров’я споживачів за умови використання за призначенням згідно даного регламенту.

    Будь-яке рішення, що приймається на підставі цього Регламенту і  стосується обмеження введення меблів в о біг з обгрунтуванням його причин,  доводиться до споживача з одночасним повідомленням про заходи захисту, передбачені законодавством, та про граничні терміни їх здійснення.

Основні  вимоги  до  безпеки  виробів  меблів

3.  Згідно з вимогами пункту 2 Регламенту споживачі, а також треті особи у разі використання  виробів меблів за своїм призначенням і в передбачений спосіб з урахуванням звичайної їх поведінки (особливо дітей) повинні бути захищені від небезпеки для  життя та здоров’я і ризику фізичної травми.  Є такі види небезпеки фізичної травми:

          пов’язаної з конструюванням, виготовленням та складанням окремих виробів, наборів (гарнітурів) меблів;

        пов’язаної з перевезенням, збиранням та (або) установленням меблів в житловому приміщенні, експлуатації виробів меблів.

        Небезпека, якою супроводжується користування (експлуатація) меблів повинна бути такою, щоб користувачі (споживачі) мали змогу усувати цю небезпеку.

 Безпека меблів підтверджується результатами фізико-механічних вип-робувань у відповідності з міждержавними ГОСТ 16371-93, ГОСТ 19917-93, ДСТУ  ГОСТ22046:2005.                                                                                                                    4.  На упаковці  та (або) етикетках, в  експлуатаційних документах  до меблів повинно зазначатися:

        чітка інформація про небезпеку, пов’язану з експлуатацією конкретного виробу, способи її усунення;

        для виробів меблів, призначених для дітей, обов’язково повинно бути зазначено за допомогою дробу: в чисельнику – ростовий номер, в знаменнику – середній зріст дітей;

        на упаковці (тарі) меблів та тарі для деталей зі скла повинно бути нанесено транспортне маркування та маніпуляційні знаки, що мають значення: “Крихке-обережно” , “Верх”,  “Низ”,  “Берегти від вологи”.

 Ризик,  пов’язаний  з  фізичними  та  механічними властивостями

 5.  Вироби  меблів,  їх  деталі  та  з’єднання  (кріплення) повинні мати  необ-

хідну  механічну міцність, стійкість до навантажень під час користування ними з тим, щоб не  спричинити небезпеку одержання фізичної травми.

  6.  Конструкція виробів меблів та їх доступні частини, крайки, виступи та засоби кріплення повинні бути такими, щоб під час користування ними унеможливити небезпеку одержання фізичної травми.

 7.  Конструкція  меблів  та  їх  рухомі  частини  (двері, шухляди,  механізми трансформації меблів для сидіння та лежання  та інше )  повинні бути такими, щоб унеможливити  небезпеку одержання фізичної травми під час  пересування або розкладання цих частин.

 8.  Висувні, розсувні елементи виробів меблів та елементи, що трансформу-

ються, повинні мати вільний хід без заїдань та перекосів.

 9.  Вкладні та накладні елементи (дена шухляд, скло, дзеркала, декоративні

елементи та інше) повинні бути закріплені нерухомо.

10.  Фурнітура, що виходить на поверхню виробів, не повинна мати заусен-ців;  ребра торців погонажних деталей повинні бути притуплені.

 11. Двері виробів без замків повинні мати пристрої або петлі, що поперед-жують  їх самостійне відкривання.

 12.  Номінальна товщина полиць із скла та розсувних скляних дверей

встановлюється в залежності від їх довжини і повинна відповідати вимогам  ГОСТ 16371-93.

13. Конструкція виробів меблів з відділеннями для збереження постільної білизни повинні забезпечувати вільний доступ до неї та провітрювання. Вироби повинні мати пристосування для фіксації м’яких елементів в піднятому положенні.

 14.  При експлуатації трансформуємих меблів для відпочинку повинна бути

 забезпечена їх безпека для життя та здоров’я споживача, при умові додержання правил експлуатації.

 15.  Стопорні пристосування трансформуємих столів, дитячих парт та стільців, а також пристосування для установки кришок столів та парт  горизонтально і з нахилом повинні забезпечувати надійну фіксацію рухомих елементів. 

Ризик,  пов’язаний   із  займистістю

16.    Вироби  меблів  не  повинні містити  в собі  небезпечних  займистих елементів, що становлять небезпеку для споживача, а виготовлятись з матеріалів тільки  таких типів:

             вони  повинні бути   важкозаймистими   (полум’я   загасає   після   усу-нення   його причини);

             у разі займання вони горять повільно, а полум’я поширюється  з  незначною  швидкістю.

 17.    Матеріали, що використовуються при виготовленні  меблів,  вважаються не схильними до займання від полум’я сірника та сигарети, що горить, якщо за результатами випробовувань вони обвуглюються в радіусі  100 мм  і  менше від місця розташування джерела запалювання, а час самостійного горіння матеріалу не перевищує 120с.

 Ризик,  пов’язаний  з  хімічними  властивостями  та із  недотриманням санітарно-гігієнічних  вимог

18.    Матеріали  для  виготовлення   виробів меблів  або  їх складових  частин не повинні негативно впливати на організм людини. У разі, якщо обмежена кількість небезпечних речовин чи сполук є необхідною при виготовленні меблів, концентрація їх не  повинна перевищувати максимально допустимої, визначеної для кожної речовини   чи сполуки центральним органом виконавчої влади у сфері охорони здоров’я.

 19.    При експлуатації виробів меблів до організму людини  та  в навколишнє середовище не повинні  надходити хімічні сполуки в кількостях, що перевищу-ють  нормативи,  встановлені  центральним  органом  виконавчої  влади у сфері  охорони здоров’я.

 20.  Матеріали,  що  застосовуються  при  виготовленні  меблів,  а також самі вироби  меблів  повинні  мати  висновок державної санітарно-епідеміологічної експертизи центрального органа виконавчої влади у сфері охорони здоров’я.

  1.2. Безпека піротехнічних виробів

   Основна вимога, що стосується піротехнічних сумішей та виробів із них — це одержання максимального спеціального ефекту. Для різних засобів спеціальний ефект обумовлений різними факторами. Піротехнічні засоби повинні бути безпечними при використанні та зберіганні. Ефект, який одержується при дії піротехнічних засобів, не повинен погіршуватись при їх тривалому зберіганні.    Піротехнічні суміші повинні мати достатньо велику густину, володіти максимальним спеціальним ефектом при використанні невеликої кількості компонентів, фізичною і хімічною стійкістю при зберіганні, оптимальною чутливістю до теплових та механічних дій, мінімальними вибуховими властивостями, а також характеризуватися нескладним технологічним процесом виготовлення.

    Виробництво піротехнічних виробів .

Виробництво піротехнічних виробів внаслідок високих вимог до якості продукції, а також вогнебезпеки і вибухобезпеки сумішей представляє собою доволі складний технологічний процес, який включає наступні фази:

1.                  Підготовка компонентів (розкриття тари, контрольне просіювання металічних порошків, дроблення, сушіння і подрібнення окислювачів, подрібнення і мелення цементаторів і технологічних додатків);

2.                  Виготовлення сумішей (вагове або об`ємне дозування компонентів, змішування, провялювання, грануляція, сушіння або полімеризація сумішей);

3.                  Формування зарядів (шашок, факелів) пресуванням, литтям або шнекуванням;

4.                  Збирання піротехнічних виробів і їх упаковка;

5.                  Виготовлення паперових, пластмасових, металічних корпусів і укупорки.

Загальні вимоги, яким повинне відповідати будь-яке піротехнічне виробництво, це:

1.                  чистота виробничих приміщень, виключення попадання в суміші різноманітних домішок;

2.                  використання вибухо- і пожежобезпечного обладнання;

3.                  нормальна відносна вологість і температура в приміщеннях (вологість — не більше 65 %, температура 20-25°С);

4.                  дотримання при виконанні піротехнічних дій правил по техніці безпеки.

Вироби піротехнічні побутові.

Загальні вимоги безпеки

ДСТУ 4105-2002

П Е Р Е Д М О В А

1. РОЗРОБЛЕНО Державним науково-дослідним інститутом хімічних продуктів (ДержНДІХП); Державним інженерно-упроваджувальним центром (ДІУЦ) "Спецтехніка" МВС України; Шосткінським казенним заводом "Імпульс"

ВНЕСЕНО ДержНДІХП; КП "Імпульс"; ДІУЦ "Спецтехніка" МВС України

2. ЗАТВЕРДЖЕНО ТА НАДАНО  ЧИННОСТІ

наказом Держстандарту України від 12 червня 2002 № 356

3. ВВЕДЕНО ВПЕРШЕ

4. РОЗРОБНИКИ: Л.Гордієнко, О.Логвін, Л.Матвієнко

НАЦІОНАЛЬНИЙ СТАНДАРТ УКРАЇНИ

ВИРОБИ ПІРОТЕХНІЧНІ ПОБУТОВІ

Загальні вимоги безпеки

ИЗДЕЛИЯ ПИРОТЕХНИЧЕСКИЕ БЬІТОВЬІЕ

Общие требования безопасности

PYROTECHNIC GOODS DOMESTIC

General Safety Requirements.

Чинний від 2002 - 09 - 01

1. СФЕРА ЗАСТОСУВАННЯ

Цей стандарт поширюється на піротехнічні вироби побутові та встановлює загальні вимоги безпеки, під час розробки та реалізації цих виробів підприємствами, установами і організаціями, що діють на території України, а також громадянами - суб'єктами підприємницької діяльності незалежно від форм власності.