Мета, завдання, форми, засоби та методика лікувальної фізичної культури при ожирінні на поліклінічному етапі

     Таким чином, у комплексі з режимом харчування і медикаментозним лікуванням при ожирінні широко застосовують лікувальну фізкультуру, основною задачею якої є розвиток функціональної пристосовності основних систем організму (нервової, кровообігу, подиху, травлення) до порушеного обміну речовин. Разом з тим заняття лікувальною фізкультурою в сполученні з раціональним режимом харчування мають на меті знизити вагу хворого й усунути різні порушення в організмі.

     Водолікування  відіграє допоміжну роль у  лікуванні ожиріння, що впливає на основні ланки патогенезу захворювання, сприяє нормалізації обміну речовин (жирового, вуглеводного, водноенергетичного), підвищує енерговитрати організму, активізує окисно-відновлюючі процеси в тканинах, поліпшує функцію нервової, ендокринної, серцево-судинної, дихальної, травної систем і поступово знижує вагу тіла.

     З метою  посилення обмінних процесів  призначають гідротерапію, а саме: загартовування водою, душі (пиловий,  дощовий, голчастий, віяловий, циркулярний і шотландський, показаний підводний душ-масаж, прийом контрастних ванн, купання в басейні з водою контрастних температур або шотландський душ з наступним сухим укутуванням.

     Масаж як  метод пасивної кінезотерапії  в комплексі з іншими методами  лікування ожиріння знаходить  широке застосування в системі  медичної реабілітації. Масаж у сполученні з ЛФК сприяє зміцненню м'язів, у тому числі живота, підсилює обмін речовин, що сприяє зменшенню можливості відкладення жиру в організмі. Лікувальний масаж позитивно впливає на крово- і лимфообіг, підсилює обмін речовин, сприяє поліпшенню моторної функції травної системи, підвищуючи секрецію травних залоз, поліпшує стан опорно-рухового апарата, підвищує еластичність м'язових волокон, нормалізує тонус м'язів, підвищує їхню працездатність, а також стабілізує психоемоційний тонус, підвищує фізичну і психічну працездатність    

     Фітотерапія.  Існує цілий ряд традиційних  народних рецептів. Деякі з них  лягли в основу існуючих зараз  середників для схуднення. Підбір  трав проводиться за певними  канонами, які співпадають з існуючими  зараз напрямами лікування ожиріння  в практичній медицині, а саме: до складу зборів входять рослини,  що знижують апетит. Це, як правило,  трави, що мають властивості  розбухати чи утворювати слиз  у шлунково-кишковому тракті (ШКТ). Завдяки цьому відбувається обволікання слизової ШКТ, розтягування стінок шлунку чи кишечника, що створює відчуття насичення. Для прикладу: водорості (спіруліна і фукус міхурчастий), насіння льону, корені алтею, дягелю лікарського.

     Наступний  напрям — виведення з організму  надлишків рідини. Це досягається включенням у збори сечогінних трав (хвощ польовий, спориш, толокнянка або медвежі вушка), листя брусниці.

    Очищувальний  ефект травних зборів досягається  включенням в їхній склад рослин  з жовчогінними та проносними  властивостями. Жовчогінні трави можуть бути представлені кукурудзяними рильцями, барбарисом, кульбабою лікарською та іншими. З послаблюючих трав традиційно використовують кору крушини ламкої, жостір. Однак слід пам’ятати, що закрепи можуть бути атонічні і спастичні. Названі рослини добре застосовувати при атонії кишечника. При закрепі вони можуть погіршити ситуацію. Тому при другому варіанті застосовують насіння кропу пахучого, аніс звичайний, тмін посівний.

     Рослини, що  знижують рівень цукру в крові,  в першу чергу слід вживати  хворим на цукровий діабет, проте  в менших дозах вони рекомендовані  і хворим з ожирінням. До  цукрознижуючих відносяться: листя  чорниці, стручки квасолі, листя шовковиці, топінамбур.

    Раціональне харчування (дієтотерапія) — є одним з найважливіших завдань у лікуванні та профілактиці таких захворювань, як надлишкова вага, цукровий діабет, ожиріння, захворювання щитоподібної залози, артеріальна гіпертензія та багато інших. Правильне харчування сприяє не лише зниженню ваги тіла та нормалізації біохімічних показників крові (рівні холестерину, глюкози, сечової кислоти та ін.), але й збільшенню тривалості та якості життя. Основою дієтичної програми є зміна якісних характеристик їжі та включення до раціону «здорових» продуктів. Розробляючи її, необхідно враховувати такі фактори, як ступінь ожиріння, вік, стать, тривалість збільшення маси тіла, місця відкладання жиру, харчові звички, домінуючі харчові продукти та страви в раціоні, режим харчування й споживання алкоголю.

     Для побудови дієтичного харчування при ожирінні існують певні принципи: призначення малокалорійної (редукуючої) дієти; обмеження в раціоні вуглеводів, що швидко перетворюються в організмі в жир, та жирів тваринного походження й збільшення рослинних; призначення малокалорійної, але значної за об’ємом їжі (сирі овочі, фрукти); багаторазове (до 6 разів/добу) харчування з відміною продуктів, що збуджують апетит (гострі приправи, прянощі тощо); зменшення кількості рідини та солі в їжі; використання в харчуванні розвантажувальних днів.

     Обов’язковою складовою добового раціону хворих на ожиріння є сирі фрукти й ягоди (яблука, лимони, червона смородина, аґрус тощо) до 200 г/день або у вигляді компотів без цукру.

     Особам з ожирінням рекомендується вживати чорний, білково-пшеничний, білково-вівсяний хліб (150 г/добу); супи на овочевому відварі або слабкому м’ясному, рибному, грибному бульйоні (не більше тарілки); страви з м’яса (яловичина, нежирна баранина чи свинина) у відвареному, заливному вигляді до 150 г/день, нежирну птицю, кролика, дієтичні сосиски; страви з нежирних сортів риби (судак, щука, сазан та ін.), бажано відварені або заливні; яйця (1– 2 шт./добу).

     Добовий раціон повинен містити не менше 400–500 г білкових продуктів (м’ясо, риба, сир), страви з овочів і листяної зелені (капуста), редиска, огірки, кабачки, томати сирі, варені або печені, а також страви з картоплі, буряка, моркви (не більше 200 г/день).

     Окрім основної дієти, що рекомендується під час лікування ожиріння, доцільно періодично, приблизно щотижня, проводити один або два розвантажувальних дні з обмеженою енергоцінністю раціону.

     Розвантажувальні дні за хімічним складом харчових продуктів, що споживаються, розділяють на білкові (сирні, молочні, м’ясні, рибні), вуглеводні (цукрові, картопляні, яблучні, огіркові тощо), жирові (вершкові) та комбіновані. Із перелічених найефективнішими є огірковий, яблучний, м’ясний, молочний та вершковий розвантажувальні дні.

     Вагомі позитивні результати спостерігаються в бажаючих схуднути під час приймання різних лікарських рослин (пророщене зерно, насіння тощо). 2–4 ст. л. пророщеного насіння соняшника, зерен пшениці, вівса, жита, ячменю на сніданок — чудовий засіб корекції обмінних процесів, різних патологій і маси тіла. Але таке споживання повинно бути тривалим, щоб закріпити результати й забезпечити організм необхідними вітамінами, мінеральними сполуками та енергією.

     Необхідно відмітити, що добрими регуляторами обмінних процесів є аґрус та шовковиця, суниця лісова, коріння кульбаби, цикорію, лопуха, оману, морська капуста, спіруліна тощо. Для профілактики та лікування ожиріння використовують також продукти, які містять йод: морську капусту та інші морські водорості; плоди аронії чорноплідної, горобини звичайної, журавлини; коренеплоди буряка, усі сорти капусти, салатів тощо.

     Домінуючим принципом дієтотерапії є значне обмеження енергетичної цінності (ЕЦ) раціону. Як правило, за вираженого ожиріння, ЕЦ харчового раціону знижують на 40 % від фізіологічної норми, а залежно від ефективності лікування, ЕЦ зменшують до 30 % або збільшують до 50 % .

     Існує велика кількість дієт для зменшення ваги, більшість з них відрізняються за двома принциповими показниками — енергетичною цінністю дієти та вмістом основних поживних речовин.

1. Дієти з дуже низьким  вмістом калорій звичайно мають  енергетичну цінність < 800 ккал/добу з низькою кількістю жирів (< 15 г/добу) та високим — білка (70–100 г/добу).

2. Дієти з низьким вмістом калорій звичайно мають енергетичну цінність 800–1500 ккал/добу.

3. Дієти зі збалансованим  дефіцитом основних поживних  речовин звичайно забезпечують > 1500 ккал/добу у вигляді звичайних  харчових продуктів.

     Для хворих з ожирінням, надлишковою вагою, цукровим діабетом і т.п. принциповим є максимальне обмеження вуглеводів, що легко засвоюються, — за рахунок відмови від цукру (глюкоза та фруктоза), цукровмісних продуктів (шоколад, цукерки, торти, солодкі напої та ін.), меду, продуктів із пшеничної муки (хліб білий та чорний, манна крупа, печиво, вермішель та ін.).

     Рекомендується використовувати продукти, що в своєму складі містять складні вуглеводи з низьким глікемічним індексом.

     Глікемічний індекс — об’єктивний показник, який дає можливість характеризувати харчові продукти з точки зору їхнього впливу на швидкість підвищення та рівень глюкози в крові після вживання їжі.

ГЛАВА 2

МЕХАНІЗМ ЛІКУВАЛЬНОЇ  ДІЇ ФІЗИЧНИХ ВПРАВ ПРИ ОЖИРІННІ

   

     ЛФК показана при легких, помірних і тяжких формах ожиріння незалежно від патогенезу захворювання. Хворим на ожиріння дуже корисно займатись фізичними вправами. Фізичні навантаження підвищують інтенсивність основного обміну людини, покращують процеси окислення (згоряння) жиру, пригнічують апетит (за умови підвищеного рівня катехоламінов). Багато людей за рекомендаціями викладача фізичної культури, лікаря починали займатися фізичними вправами та втрачали інтерес через певний проміжок часу, не досягнувши результату. Необхідно знати про те, що позбавлення зайвої ваги - це складний і тривалий процес.

   Фізична активність має велике значення в життєдіяльності людини її вплив на організм різноманітний і багатосторонній. Широке використання фізичних вправ у лікувальних цілях з'явилося великим досягненням в медицині. Лікувальна фізична культура, має важливе значення в комплексній реабілітації хворого, може впливати позитивно як на весь організм, так і на різні органи і системи. Лікувальна дія фізичних вправ (ФВ) обумовлена складними фізіологічними, біохімічними, психічними процесами, що відбуваються в організмі при їхньому виконанні.

Аферентні імпульси, що надходять  в кору з интеро-і проприорецепторов, створюють в ній домінантні вогнища  збудження, які за законом негативної індукції сприяють загасанню застійного вогнища збудження. Таким чином, гасяться патологічні реакції органів травлення.

Основний вплив ЛФК  на функції травного тракту зводиться  до наступного: Вправи, які не викликають стомлення, чинять на них стимулюючу дію, а інтенсивна тривала робота - гальмує.

Завданнями фізичного  виховання при ожирінні є:

          стимуляція обміну речовин через дію фізичних вправ на ендокринну систему. Внаслідок чого, збільшується продукція гормонів, що приймають участь в обміні речовин;

          збільшення енерговитрат та зменшення маси тіла через покращення окислювально-відновних процесів. Для окислення 1 кг жиру необхідно 2 л кисню, або 40 л повітря. При заняттях фізичними вправами відбувається інтенсивне і тривале споживання кисню.

          покращення функціонального стану  серцево-судинної та дихальної систем та підвищення працездатності дитини.

Тонізуюча дія виражається, перш за все, в стимуляції моторно-вісцеральних рефлексів. Під час м'язової діяльності посилюються імпульси з проприорецепторов (нервових закінчень, що знаходяться в м'язах і зв'язках), одночасно збуджується і рухова зона кори головного мозку, а всі, разом узяті, викликають посилення функцій. Поліпшується діяльність серцево-судинної системи і кровопостачання всіх органів і тканин. Під впливом фізичних вправ активізуються так само залози внутрішньої секреції.

Активний руховий режим  у цілому позитивно впливає на центральну нервову систему, в результаті чого підвищується стійкість до стресових ситуацій.

Більш того, сама м'язова  діяльність є біологічно адекватним заходом розрядки психоемоційного стресу.

Трофічна дія полягає в тому, що під впливом м'язової діяльності поліпшуються обмінні процеси в тканинах і процеси регенерації. Збільшується приплив крові і надходження білків.

Формування компенсацій. При захворюванні будь-якого органу відбувається посилення роботи непошкодженою його частини, парного органу або іншої системи, що компенсує порушену функцію. Формування компенсацій є біологічну закономірність. Фізичні вправи сприяють прискоренню формування компенсаторних механізмів і підвищують їх повноцінність.

Нормалізація  функцій. Під впливом фізичних вправ відбувається нормалізація патологічно змінених функцій і цілісної діяльності організму шляхом мобілізації власних пристосувальних і захисних механізмів.

Таким чином, разом з руховою  функцією відновлюється і підтримується  здоров'я.

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

ГЛАВА 3

МЕТА, ЗАВДАННЯ, ФОРМИ, ЗАСОБИ ТА МЕТОДИКА

ЛІКУВАЛЬНОЇ ФІЗИЧНОЇ КУЛЬТУРИ ПРИ ОЖИРІННІ

НА ПОЛІКЛІНІЧНОМУ ЕТАПІ

 

Мета. Лікування завжди комплексне, метою його є зменшення маси тіла шляхом створення в організмі пацієнта негативного енергетичного балансу за допомогою посилення м'язової активності і редукції енергетичної цінності їжі. Також актуально лікування супутньої патології, так як саме вона нерідко обмежує можливості основних методів лікування - дієти і фізичних вправ. Тривалість терапії вимагає створення значного рівня мотивації у пацієнта, перебудови стилю життя, тому психотерапія - найважливіший і однозначно необхідний компонент у роботі лікаря та інструктора ЛФК при лікуванні ожиріння. Лікувальна фізкультура.

Завдання. Основні завдання ЛФК при аліментарному ожирінні:

• посилення обміну речовин  для створення значної енергетичного  дефіциту незалежно від етіології  та патогенезу захворювання; зміцнення  мускулатури черевного преса і спини;

• покращення діяльності внутрішньочеревних органів;

- поліпшення діяльності дихальної та серцево - судинної систем, Їх функціонального стану;

• поліпшення стану опорно-рухового апарату;

• нормалізація жирового і  вуглеводного обмінів;

• зниження маси тіла;

• підвищення фізичної працездатності; поліпшення психосоціальної адаптації.

Форми. Форми ЛФК. У терапії хворих на ожиріння використовується практично весь арсенал форм ЛФК: Ранкова гімнастика, процедури ЛГ, вправи на тренажерах, ходьба, теренкур, самостійні заняття пацієнта.