Лікарська сировина тваринного походження. Отрута змій

     Фармакологічні  властивості. Властивості препарату зумовлені дією активних інгредієнтів. Завдяки камфорі препарат проявляє місцевоподразнюючу, анальгезуючу та протизапальну дії та, збуджуючи чутливі нервові закінчення шкіри, покращує трофіку тканин. Токсини отрути гадюки степової поділяються на: постсинаптичні нейротоксини, які специфічно блокують н-холінорецептори субсинаптичної мембрани скелетної мускулатури і деяких відділів ЦНС, пресинаптичні нейротоксини, які діють на пресинаптичні нервові закінчення і порушують вивільнення медіаторів, та мембраноактивні нейротоксини, які діють активно на мембрани клітин, в тому числі збуджують, викликаючи їх деполяризацію. Поряд зі специфічною дією, яка безпосередньо залежить від складових частин отрути, її лікувальний ефект пов`язаний з рефлекторними реакціями, які виникають у зв`язку з подразненням рецепторів, зі всмоктуванням біогенних речовин, які утворюються при місцевій дії препарату на тканини, з впливом на імунологічні реакції організму, а також зі стимуляцією системи „гіпофіз – надниркові залози”. Саліцилова кислота при зовнішньому застосуванні має антисептичну, подразнюючу, відволікаючу та кератолітичну дію, сприяючи кращому проникненню діючих компонентів. Ялицева олія завдяки високій ліпофільності, легко проникає через епідерміс, чинить подразнюючу дію на закінчення чутливих нервів як поверхневих судин, так і судин більш глибоко розташованих тканин.

     Фармакокінетика. Не вивчалася.

     Показання для застосування. Ревматизм, невралгія, ішіас, люмбаго, радикуліт, міалгія, артралгія.

     Спосіб  застосування та дози. Залежно від розміру поверхні болісної ділянки лінімент наносять невеликими порціями 5-10 г (1-2 чайні ложки) та ретельно втирають в шкіру 1-2 рази на добу до зникнення больового симптому. Курс лікування залежить від тяжкості перебігу захворювання, а також від характеру супутньої терапії.

     Побічна дія. Можливі місцеві алергічні реакції, підвищення температури тіла, подразнення шкіри на місці нанесення препарату.

     Протипоказання. Алергія, гнійничкові захворювання шкіри, пошкодження цілісності шкіри в місці нанесення препарату. Дитячий вік до 12 років.

     Віпратокс не можна застосовувати у період вагітності та годування груддю.

     Передозування. Можуть розвиватися алергічні реакції (свербіж, дерматити, лущення шкіри). У цьому випадку рекомендується припинити застосування лініменту та змити його залишки зі шкіри. Вказані прояви зникають після припинення застосування препарату і не потребують спеціального лікування.

     Особливості застосування. Для уникнення появи побічних ефектів, необхідно заздалегідь нанести невелику кількість лініменту на шкіру для визначення індивідуальної чутливості до препарату. Не наносити на шкіру з проявами алергічної реакції. Не допускати потрапляння препарату в очі, на відкриті рани та на слизові оболонки. При випадковому потраплянні в очі або на слизові оболонки необхідно ретельно промити їх великою кількістю проточної води.

     Віпералгін (Viperalgin) – стабілізований стерильний розчин отрути гадюки. Вводять під шкіру або внутрішньом’язево, починаючи з 0,1 мл і поступово підвищуючи дозу на 0,1 мл до появи помітної місцевої реакції. Ін'єкції виконують не частіше 1 разу на добу. До кінця лікування дозу препарату поступово зменшують. Звичайно лікування препаратом добре переноситься, однак при його застосуванні, як і при використанні інших препаратів, що містять отрути змій можлива індивідуальна підвищена реакція. Протипоказаннями до застосування віпералгіна є туберкульоз легенів, гарячкові стани, виснаження, недостатність коронарного і мозкового кровообігу, вади серця, органічні ураження печінки та нирок, годування грудьми. Форма випуску: ампули по 1 мл, що містять 0,0001 г сухої отрути, ампули з розчинником «ізотонічний розчин натрію хлориду». Зберігання: список А.

     Гюрза (Vipera lebetina)

     Поширення: область розповсюдження гюрзи вельми обширна – Марокко і Алжир на південь від гір Атласу, Туніс і Лівія, країни Східного Середземномор'я, Туреччина, Ірак, Іран, Афганістан, Пакистан і Північно-Західна Індія. Чисельність гюрзи досить висока – в типових місцях проживання зустрічається до 4 особин на 1 га. Крім того, гюрзи можуть утворювати скупчення; наприклад, у серпні та вересні у джерел іноді сповзаються до 20 примірників на 1 га.

     Опис: велика змія з притупленою мордою і різко виступаючими скроневими кутами голови. Верх голови покритий ребристою лускою, і надочноямкові луски дрібні, на відміну від таких у вищеописаних видів гадюк. Самки завдовжки до 1,3 м, а самці – до 1,6 м. Зверху забарвлена в сірувато-коричневі тони, малюнок у межах ареалу варіює. Зустрічаються однотонні особини, майже чорного або коричневого кольору, іноді з фіолетовим відтінком. Уздовж спини проходить ряд поперечних темно-бурих плям, а з боків тулуба – більш дрібні плями. Черево світле, з дрібними темними цятками. Голова однотонна або зі складним малюнком у вигляді дуг.

     Спосіб життя: молоді змійки полюють за дрібними ящірками. Гюрза – це змія, яка здатна відкладати яйця на відміну від більшості Гадюкових. Навесні змії з'являються в березні-середині квітня, при мінімальній температурі повітря не менше +10°C. Першими з зимівель виходять самці, самки з'являються приблизно через тиждень. Деякий час змії тримаються поблизу зимувальних сховищ – на колоніях гризунів, біля підніжжя скель або обривів, а потім розповзаються в літні місцеперебування. Восени тварини знову повертаються до місць зимівлі, зимуючи поодинці або групами до 12 особин. Неактивний період в Закавказзі триває в середньому 130-150 днів. Добова активність гюрзи змінюється протягом сезону: навесні та восени – денна, а в жаркі літні місяці вона носить змішаний характер (короткий час вранці та ввечері, а також в сутінки і в першу половину ночі). З настанням спеки в травні змії спускаються зі схилів гір до джерел та іншим вологим місцям. У цей період вони розосереджуються, і кожна змія має свою мисливську ділянку. Найбільш висока щільність змій спостерігається поблизу джерел і по берегах річок.

     Отрута: отрута гюрзи містить ферменти, що руйнують еритроцити і стінки кровоносних судин і викликають згортання крові. Тому після укусу виникають численні внутрішні і підшкірні крововиливи, сильний набряк в області укусу, тромбози судин. Все це супроводжується різким болем у укушені кінцівки, запамороченням, блювотою. Якщо не вжито заходів допомоги, то може наступити непритомний стан і навіть смерть (до 10% випадків). Однак за умови своєчасного і кваліфікованого лікування, із застосуванням протиотрутної сироватки, смертельних випадків при укусі гюрзи можна уникнути. Отрута гюрзи знаходить широке застосування в медицині, і тому в нашій країні створені спеціальні змієпітомникі, де у змій видобувають отруту. Ці розплідники знаходяться в Ташкенті, Фрунзе та Термезі. Гюрзи містяться там у великих кількостях, тому що вони витривалі, довше інших наших змій живуть в неволі і дають порівняно багато отрути – у середньому 0,1-0,2 і навіть до 0,4 г (у сухому вигляді) за одне взяття. Отрута гюрзи використовується для отримання протиотрутної сироватки і, що ще важливіше, для виготовлення різних медичних препаратів. За своїми особливими властивостями отрута гюрзи перевершує отрути більшості Гадюкових змій і надзвчайно схожа з отрутою гадюки. Наші вчені створили з отрути гюрзи препарат лебетокс, що зупиняє кровотечі у хворих на різні форми гемофілії. Крім того, отрута гюрзи застосовується при діагностиці різних складних хвороб. У зв'язку з особливою цінністю отрути цієї змії зоологи вивчають розподіл гюрзи по території нашої країни, виявляють місця з високою чисельністю змій (так звані зміїні вогнища). У таких місцях створюються зміїні заказники, де змії знаходяться під охороною, і їх поголів'я послужить поповненням для зміїних розплідників і дасть медицині багато цінного продукту.

    Широкого  застосування з отрути гюрзи набули препарати «Лебетокс» і «Віпросал».

    Лебетокс

     Лебетокс здійснює запуск згортання крові шляхом активації фактора Х у присутності іонів кальцію та фактора V. Ця дія посилюється фосфоліпідним компонентом (плазмовими фосфоліпопротеїдними мембранами). При дефіциті фактора Х час згортання в лебетоксовому тесті подовжується, а при дефіциті фактора VII на відміну від протромбінового тесту, коагулюючий ефект лебетокса не послаблюється.

     Розчин  лебетокса використовується тільки для застосування внутрішньо-шкірно. При виконанні лебетоксового тесту слід одягати одноразові рукавички, так як зразки плазми крові людини слід розглядати як потенційно інфекційні, які здатні тривалий час зберігати і передавати ВІЛ, вірус гепатиту В або будь-який інший збудник вірусної інфекції.

    Кров для дослідження забирають з ліктьової вени в пластикову або силіконірованну пробірку, що містить 3,8% розчин цитрату натрію, співвідношення об’ємів крові і цитрату натрію – 9:1. Кров центрифугують при 3000-4000 об./хв. (1200 g) протягом 15 хв. У результаті отримують бідну тромбоцитами плазму, яку переносять у іншу пробірку, де зберігають до проведення дослідження.

    Проведення аналіза включає наступні стадії:

1. Підготовка реактивів до роботи;
1. Проведення аналіза (лебетоксовий тест);
2. Читання результатів.

Віпросал (Viprosalum)

     Мазь  у тубах по 50 г. В її склад входять: отрути гюрзи сухого – 16 MОД, 0,9% ізотонічного розчину натрію хлориду – 8 г, емульгатора № 1 – 8 г, парафіну твердого – 3 г, вазеліну – 7 г, камфори – 3 г, масла пихтового – 3 г, гліцерину – 2 г, кислоти саліцилової – 1 г, води дистильованої – 65 г. Використовується при: ревматичних болях, невралгіях (біль, що поширюється по ходу нерва), ішіасі (радикуліт попереково-крижовий), люмбаго (приступо-подібний інтенсивний біль в поперековій області).

Кобра (Naya oxіana)

     Поширення: кобри живуть в Африці, Австралії й найтепліших зонах Азії.

     Опис: є кілька кобр, які плюються – індійська й африканська, зокрема ошийникові та чорношия. Вони дуже отруйні. Їхня отрута, що виробляться спеціальними залозами – смертельна навіть для великих тварин і людини. Зуби, що сполучені з отруйними залозами схожі на шприц. На їхніх кінчиках є отвори , крізь які змія випльовує отруту на значну відстань. Вона робить це під час полювання й захищаючись від ворогів. Отрута миттєво вбиває птахів , ссавців та інших змій. Захищаючись, змія на відстані кількох метрів випльовує отруту, цілить переважно в очі нападника й осліплює його Вони  дуже отруйні можуть розпрямляти шийні хребці, шия надувається утворюючи «капюшон». Королівська кобра – це найдовша змія в світі живиться кобра жабами, гризунами та іншими безхребетними. Більшість кобр відкладає яйця та лише деякі з них живородні. Якщо їй загрожує небезпека, вона піднімає третину тіла вгору й розправляє шийні хребці. На капюшоні, що утворюється виразно видно малюнок у вигляді «очей». Кобра – спритна й агресивна змія, для людини її укус може бути смертельним, але в сучасному світі з її отрути виробляють лікарські препарати.

    Отрута  кобри звичайної входить до складу мазі «Наятокс» і гомеопатичного препарату «Найя».

Наятокс (Najaxinum)

     Склад лікарського засобу. 1 г мазі містить: суху отруту кобри звичайної 0,12 МОД (мишиних одиниць дії); метилсаліцилату 40 мг, камфори 30 мг, олії евкаліптової (еквівалент 14 мг цинеолу) 20 мг;

     Допоміжні речовини: вазелін, віск бджолиний.

     Лікарська форма. Мазь для зовнішнього застосування.

     Фармакотерапевтична група. Засоби, що застосовують  місцево при  суглобовому та м’язовому болю .

     Фармакологічні  властивості. Препарат має місцевоподразнюючу та знеболювальну (відволікаючу) дії. Подразнення чутливих рецепторів шкіри та всмоктування високоактивних речовин (гістамін, ферменти, органічні кислоти тощо) сприяють розширенню судин, покращанню трофіки прилеглих тканин та чинять знеболювальну дію.

     Показання для застосування. Артрити різної етіології, невралгії, міалгії, ішіас, радикуліти та захворювання опорно-рухового апарату, що супроводжуються больовим синдромом.

     Протипоказання. Підвищена індивідуальна чутливість до компонентів препарату, захворювання шкіри та механічне пошкодження шкірних покривів у місцях нанесення мазі, активний туберкульоз легенів, пропасниця, загальне виснаження, порушення мозкового та коронарного кровообігу, схильність до ангіоспазмів, виражені порушення функцій печінки та нирок, вагітність та період годування груддю.

     Особливі  застереження. Слід запобігати потраплянню мазі на відкриті рани та слизові оболонки. В разі необережного потрапляння мазі на слизові оболонки очей необхідно промити їх великою кількістю води. Вагітність та період годування груддю є протипоказанням для застосування препарату. Здатність впливати на швидкість реакції при керуванні автотранспортом або роботі з іншими механізмами.

     Спосіб  застосування та дози. Для зовнішнього застосування! Мазь наносять в залежності від розміру уражених ділянок 1 раз на добу від 5 до 10 г частинами та втирають у шкіру, при сильних больових відчуттях – 2 рази на добу до зникнення больового синдрому. Курс лікування не повинен перевищувати 10 днів. Після застосування мазі необхідно ретельно вимити руки, щоб запобігти її потраплянню в очі та на інші слизові оболонки.