Лікарська сировина тваринного походження. Отрута змій

МІНІСТЕРСТВО  ОСВІТИ І НАУКИ, МОЛОДІ ТА СПОРТУ

ДЕРЖАВНИЙ ВИЩИЙ НАВЧАЛЬНИЙ ЗАКЛАД

“УЖГОРОДСЬКИЙ НАЦІОНАЛЬНИЙ УНІВЕРСИТЕТ”

Медичний  факультет

Кафедра фармацевтичних дисциплін 
 
 
 
 
 

Лікарська сировина тваринного походження. Отрута змій

Курсова робота з фармакогнозії 
 
 
 
 
 
 

 Виконавець:

Студентка 1 групи 3 курсу

Ковач Ярослава  Степанівна 

Науковий  керівник:

Качур Іван Іванович 

Допустити до захисту:

_________________ 

“      ”                   2011 р. 
 
 
 
 

Ужгород

2011

Зміст

1. Вступ………………………………………………………………………….3
2. Огляд літератури
1. Загальна характеристика отруйних змій………………………….........4
2. Раціональні прийоми збирання отрути змій…………………………...6
3. Фізичні властивості отрути змій………………………………………...7
4. Хімічний склад отрути змій,отрути змій за характером токсичної дії.8
5. Шляхи застосування лікарської тваринної сировини у медицині……8
6. Гадюка звичайна………………………………………………………….10
7. Гадюка степова……………………………………………………………16
8. Гюрза………………………………………………………………………21
9. Кобра………………………………………………………………………25
10. Щитомордник східний……………………………………………………28
11. Щитомордник звичайний………………………………………………...29
3. Висновки…………………………………………………………………..32
4. Список використаної літератури………………………………………...35

 

Вступ

     Цілу епоху в медицині складало застосування зміїної отрути. Важко точно встановити, коли люди навчилися видобувати користь з цього чудового дару природи. Ще древні римляни виготовляли з цієї прозорої рідини жовтуватого або зеленуватого кольору засоби проти віспи, прокази, лихоманки, вважали його чудовим зіллям при використанні, як зовнішній засіб для загоєння ран.

     Сучасна фармакогнозія – це фактично фармакогнозія рослин. Однак біологічно активні речовини виробляються і в тваринному організмі, тому і їх сировину використовують для виготовлення лікарських препаратів. Прикладом можуть бути препарати гормонів і ферментів, які одержують із залоз внутрішньої секреції і інших органів тварин. Отже, зміїна отрута – це секрет отруйних залоз змій. У складній суміші органічних та неорганічних речовин головною токсичною речовиною є токсичні білки. В медицині використовують отрути змій родів гадюка, кобра, щитомордник.

     Використовувані в медичній практиці препарати з отрути змій призначені для ін'єкцій (частіше внутрішньо-шкірних) і зовнішнього застосування. Препарати для ін'єкцій призначають зазвичай як болезаспокійливі і протизапальні засоби при невралгіях, артралгіях, міалгіях, міозитах, хронічних неспецифічних моно- і поліартритах, періартритах та інших захворюваннях. Препарати для зовнішнього застосування використовують при ревматичних болях, невралгіях, ішіасі, люмбаго, міозитах і т.п. Механізм дії препаратів отрути змій не з’ясовано. Припускають, що поряд зі специфічною дією основних компонентів отрути ефект обумовлений рефлекторними впливами внаслідок подразнення рецепторів і всмоктуванням біологічно активних речовин, які утворюються в тканинах при місцевій дії препаратів.

     Отрута  змії може вбити, але з іншого боку є лікарським засобом.

Огляд літератури 

     На  сьогодні є багато отруйних змій, яких використовують для добування лікарських препаратів. Отруйні змії відносяться до 6 сімейств рептилій:

1. Вужоподібні (Cаlubridae);
2. Аспідові (Elapidae): кобри, крайти, коралові аспіди та ін.;
3. Ямкоголові змії (Crotalidae): гримучники;
4. Гадюкові (Viperidae);
5. Морські змії (Hidrophiidae);
6. Земляні гадюки (Atractaspididae);

     Підряд  змії (Ophidia) – безногі плазуни, що пристосувались до проживання в густому рослинному покриві, кронах дерев і кущів. Харчуються, в порівнянні з розмірами тіла, великою здобиччю; заковтують її цілком. Гострі зуби загнуті назад і розраховані на захоплення й утримання здобичі.

     Отруйні види мають борозенчасті або трубчасті зуби, що вводять секрет отруйних залоз у тіло жертви. Отруйні залози дуже схожі на залози слини, а отрута частково складається із схожих ферментів слини або травних соків людини. Отрута спочатку паралізує жертв, а потім повільно руйнує структуру тканин. Ферментів в отруті недостатньо, щоб повністю перетравити їжу, однак вони допомагають її розщепленню після того, як змія ковтнула здобич. Відсутні пояси кінцівок, у деяких збереглися рудименти таза і задніх кінцівок. Число хребців коливається від 141 до 435. Замкнена грудна клітка відсутня, що дозволяє проковтувати крупну здобич. Спрощений орган слуху (немає барабанної перетинки). Звуки з повітря сприймають слабо, більш розвинений сейсмічний слух. Підряд нараховує приблизно 2700 видів змій. Щорічно змії линяють 2-4 рази, скидаючи роговий покрив епідермісу. Головний мозок невеликого розміру.

     

     Родина  Вужоподібні об’єднує майже 1600 отруйних і неотруйних сучасних видів. В родині виділяють 6 підродин. До підродини вужі справжні біля 1400 видів, в Україні лише 2: вуж звичайний і вуж водяний. До цієї родини відносять також полози, мідянка звичайна.

     До  родини Аспідових належить до 180 видів. Найбільш відомі кобри і аспіди. Вони отруйні, мають крупні отруйні зуби. В Австралії лиховісну славу має тайпан, в Азії королівська кобра і справжня кобра.

     Родина  Ямкоголові змії нараховує 120 видів, із них відомі щитомордники, гримучі змії. Цікавою є гримуча змія смугаста, яка досягає 2 м завдовжки. Укус може бути смертельним.

     Родина  Гадюкові об’єднує 60 видів поширених в Європі, Африці, Азії плазунів. До них відноситься гадюка звичайна, степова, гюрза і ефа піщана.

     Родина  Морські змії нараховує 40 видів. Заселяє тропічні райони Тихого і Індійського океанів. Отрута морських змій в декілька разів токсичніша за отруту наземних змій. Це результат пристосування до харчування рибами, котрі відносно стійкі до дії отрути. Багато видів яйцеживородні і зовсім не виходять на сушу. Носові отвори під час плавання закриваються спеціальними клапанами. Хвости, що стали дуже пласкими правлять за кермо, а для плавання під водою вони заповнюють легені повітрям. Їх шкіра пристосована до поглинання кисню та виділення СО₂.

     Отрута змій складається із протеолітичних білків, що згортають кров і ферменти. В аспідових і морських змій в отруті переважають нейротоксини, у гадюкових – токсини загальної дії.

     Для виготовлення ліків використовується різна сировина. Крім рослинної і  хімічної сировини використовуються сировина бджільництва, отрути змій, панти оленя, п’явки і інше. Отрути змій здавна привертали увагу вчених як джерело лікарських засобів, проте лише останніми роками в цьому напрямку досягнуті важливі успіхи.

     Зміїна отрута – продукт отруйних залоз змій. Для виготовлення препаратів у медицині та гомеопатії використовують отрути змій родини гадюкових (Vіperidae): гадюка звичайна – Vіpera berus L., гадюка степова – Vіpera ursini Bonap., гюрза – Vіpera lebetіna L.; родини аспідів (Elapidae): кобра (очкова змія) – Naya oxіana Ekhw.; родини канальчастозубих (гримучих) змій (Crotalidae): щитомордник східний – Agkistrodon blomhoffi Boie, щитомордник звичайний – Agkistrodon halys Pall.

      Добування отрути – важкий і відповідальний процес. Найпростішим способом є умертвіння змій, відпрепаровка отруйних залоз і вилучення отрути, але при цьому губиться велика кількість змії. Іноді вдаються до попереднього хлорофорування ватними кульками, а потім виділяють з них отруту. Однак найкращим способом одержання отрути є підведення до пащі змії скляної посудини, куди стікає отрута.

     

     Отруту  одержують від змій, яких відловлюють  у природних умовах або тримають у серпентаріях. Зміїну отруту збирають механічно або за допомогою електричного струму, стимулюючи отруйні залози. Зміїна отрута – в’язка безбарвна або жовтувата рідина з питомою вагою 1,032–1,046, слабокислою або нейтральною реакцією. Токсичність зберігає при ліофілізації та сушінні, але втрачає під дією окисників, світла та консервантів.

     Заготівлю отрути проводять один раз на місяць. Найвищий вихід секрету спостерігається у квітні та жовтні; у травні та липні його кількість зменшується. Тільки-но одержана отрута – це в’язка, прозора, безбарвна або жовтувата рідина. Реакція отрути кобри нейтральна, гадюки та щитомордників – кисла. Дія на отруту води, ефіру, хлороформу, перманганату калію, УФ- та рентгенівського випромінювання призводить до втрати нею токсичності. При заморожуванні і висушуванні властивості секрету зберігаються.

     Отрута  змій – негуста, прозора або забарвлена у жовтий колір. При змішуванні з водою утворює опалесценцію. Швидко втрачає токсичність у воді, ефірі, хлороформі. У висушеному стані та при заморожуванні зберігається тривалий час. Отриману отруту висушують і зберігають у темному місці. Висушена отрута являє собою жовті кристали, що легко розчиняються у воді, гліцерині, сольових розчинах. Під дією спирту отрута інактивується. У висушеному стані отрута може зберігатися десятки років. Для отримання 1 г отрути необхідно 250-300 змій.

     Отрута змій – це складний комплекс біологічно активних речовин: ферментів, токсичних поліпептидів, білків зі специфічними біологічними властивостями (фактор росту, антикомплемертарний комплекс), а також неорганічних компонентів, пігментів тощо. За характером токсичної дії отрути змії поділяють на дві групи:

     1. Отрута геморагічної дії (родина гадюкові (Viperidae) – гадюка звичайна, гюрза); родина канальчастозубих (Crotalidae) – гримуча змія). Ця отрута діє на кров, руйнуючи еритроцити і цілість кровоносних капілярів Крім того, отрута впливає на формені елементи крові, що зумовлює згущення крові, утворення тромбів, а згодом кров на тривалий час втрачає здатність згортатись. Зменшення об’єму циркулюючої крові провокує порушення функцій серцево-судинної системи. Перша допомога: енергійне відсмоктування отрути з рани протягом 5-7 хв, надання повної нерухомості ураженій кінцівці і швидка доставка хворого до лікувального закладу. Накладання джгута категорично протипоказано!

     2. Отрута нейротропної дії (родина аспідові (Elapidae) – кобри). Ця отрута діє в першу чергу на центральну нервову систему, спричинюючи послаблення та параліч дихального центру. Також у ній містяться фактори, які впливають на згортання крові, але гемолітична дія проявляється меншою мірою, ніж від отрути гадюк і гримучих змій. Перша допомога: накладання тугої пов’язки на уражену кінцівку. Не можна накладати джгут, що тисне, оскільки це може призвести до розвитку шоку! Необхідно забезпечити спокій ураженій кінцівці і якомога швидше доставити хворого до медичного закладу для надання кваліфікованої допомоги.

     Зміїна  отрута – джерело одержання антизміїних сироваток та діагностичних реактивів для визначення захворювань крові тощо. Препарати з отрути змії застосовують як болезаспокійливі і протизапальні засоби при радикулітах, невралгія і артралгіях, міалгіях, поліартритах, міозитах. Протипоказані при алергії до отрути змії, при туберкульозі легень, гарячкових станах, недостатності мозкового й серцевого кровообігу, при органічних ураженнях нирок і печінки. На основі зміїної отрути виготовляють препарати Віпраксин, Наяксин, Кобротоксин (ін’єкційні форми, що чинять анальгезивну, спазмолітичну, протисудомну дію); Віпералгін (застосовують при атеросклерозі, гіпертонії, неврозах, тромбофлебітах), Епіларктин (при захворюваннях нервової системи, мігрені, хореї); мазі Віпратокс, Віпросал, Віпразид, Віплетокс (при міозитах, ревматизмі).

     Розрізняють препарати зміїної отрути для парентерального введення (віпраксин, віпарктин і віпералгін) і зовнішнього (віпросал і віпратокс).