Засоби формування елементарних математичних уявлень у дітей та форми їх організації

Враховуючи двосторонній характер процесу навчання, А. П. Усова  запропонувала свою класифікацію засобів  навчання виділивши в ній діяльність педагога й дитину . На цій підставі вона розділила дидактичні засоби на дві групи. Перша група засобів  забезпечує діяльність педагога й характеризується тим, що дорослий веде навчання в основному  за допомогою слова. У другій групі  засобів навчальний вплив передається  дидактичному матеріалу й дидактичній  грі, побудованої з урахуванням  освітніх завдань , тобто наочності  й практичним діям дитину з нею [11 ].

Класифікація А. П. Усовой відповідає характеристиці дидактичних  засобів, які запропоновані М.А. Даниловим, І.Я. Лернером, М.Н. Скаткиним. Ці вчені  під засобами розуміють те, "за допомогою чого забезпечується передача інформації - слово, наочність, практична  дія ".

Основними функціями засобів  навчання є: 1) реалізують принцип наочності; 2) репрезентують складні абстрактні математичні поняття в доступні; 3) ведуть до оволодіння способами дій; 4) сприяють нагромадженню почуттєвого  досвіду; 5) дають можливість вихователеві управляти пізнавальною діяльністю дитини; 6) збільшують обсяг самостійної  пізнавальної діяльності дітей; 7) раціоналізують, інтенсифікують процес навчання. Слід зазначити, що ці функції постійно міняються у зв'язку з удосконалюванням теорії й практики навчання дітей.

Кожний засіб навчання виконує свої певні функції. Так, образ , як засіб навчання, в основному  забезпечує розвиток особистого досвіду  дитину, відбитого у виставах; дія  забезпечує формування вмінь і навичок; слово (вихователя, дитину й художнє  слово) створює можливість формування узагальнених виста , абстрактних понять. Поняття "образ " трохи ширше, чим  наочність. Під ним розуміються  не тільки різноманітні види дидактичного матеріалу, але й ті образи, які  виникають на основі вистави пам'яті (Н. М. Поддяков). Дане трактування обумовлене тим, що при формуванні деяких абстрактних  математичних вистав навчання здійснюється на основі минулого досвіду дитину, тобто на основі тих образів, предметів, явищ, дій, які закріпилися в його свідомості в процесі попередньої  практичної діяльності.

Навчання математики в  дитячому садку ґрунтується на конкретних образах і виставах . Ці конкретні  вистави підготовляють фундамент  для формування на їхній основі математичних понять. Без збагачення почуттєвого  пізнавального досвіду неможливо  повноцінне володіння математичними знаннями й уміннями [ 23 ].

 Зробити навчання наочним  - це не тільки створити зорові  образи , але включити дитину безпосередньо  в практичну діяльність. На заняттях  по математиці в дитячому садку  вихователь залежно від дидактичних  завдань використовує різноманітні  засоби наочності. Наприклад,  при навчання лічбі можна запропонувати  дітям реальні (м'ячі, каштани,  ляльки) або умовні (палички, кружечки, кубики) об'єкти. При цьому предмети  можуть бути різними по кольору  , формі, величині . На основі порівняння  різних конкретних множин дитина  робить висновок про їхню кількість,  рівність або нерівність. У цьому  випадку головну роль відіграє  зоровий аналізатор.

В інший же раз ці ж  самі рахункові операції можна виконати, активізуючи слуховий аналізатор: запропонувавши порахувати кількість ударів, ударів у бубон і ін. Можна вважати  опираючись на тактильні, рухові відчуття.

Використання наочності  в навчанні математиці необхідно. Однак  вихователь повинен пам'ятати, що наочність - не самоціль, а засіб навчання. Невдало  підібраний наочний матеріал відволікає увага дітей, заважає засвоєнню  знань. Правильно підібрана наочність  підвищує ефективність навчання, викликає жвавий інтерес у дітей, полегшує засвоєння й усвідомлення матеріалу.

Використання наочності  в педагогічному процесі дитячого садка сприяє збагаченню й розширенню безпосереднього почуттєвого досвіду  дітей, уточненню їх конкретних вистав і тим самим розвитку спостережливості, значення якої в навчальній діяльності важко переоцінити. Увесь наочний  матеріал умовно можна розділити  на два види : демонстраційний і  роздатковий. Демонстраційний відрізняється  від роздаткового розміром і призначенням. Демонстраційний матеріал більший  по розміру, а роздатковий - менше  [ 32 ].

Значення демонстраційного наочного матеріалу полягає в  тому , що з його допомогою можна  зробити процес навчання цікавим, доступним  і зрозумілим дітям, створити умови, почуттєву опору для формування конкретних математичних вистав, для  розвитку пізнавальних інтересів і  здатностей.

Значення роздавального  наочного матеріалу полягає насамперед у тому , що він дає можливість додати процесу навчання діючий характер, включити дитину безпосередньо в  практичну діяльність[ 16 ].

  Засобами наочності можуть бути реальні предмети і явища навколишньої дійсності, іграшки, геометричні фігури, картки із зображенням математичних символів - цифр, знаків, дій; широко використовується словесна наочність - образний опис об'єкта, явища навколишнього світу, художні твори, усна народна творчість і ін.

Характер наочності, його кількість і місце в навчальному  процесі залежать від мети й завдань  навчання, від рівня засвоєння  дітьми знань і вмінь, від місця  й співвідношення конкретного й  абстрактного на різних етапах засвоєння  знань. Так, при формуванні в дітей  початкових уявлень про число  й рахунок у якості наочного матеріалу  широко використовуються різноманітні конкретні множини при цьому  досить суттєво їхня різноманітність (множина предметів, їх зображення, звуків, рухів ). Вихователь звертає  увагу дітей на те, що множина  складається з окремих елементів, воно може бути поділене на частини (підмножина ). Діти практично діють із множиною, поступово засвоюють основні  властивість безлічі при наочнім порівнянні - кількість[ 14 ].

Наочний матеріал сприяє розумінню  дітьми того, що множина складається  з окремих груп предметів, які  можуть перебувати в однаковому й  не однаковому кількісному співвідношенні, а це готовить їх до засвоєння рахунку  за допомогою слів - числівників. Одночасно  діти вчаться розкладати предмети правою рукою, ліворуч, праворуч.

Поступово, опановуючи лічбу  множини , що складається  із різних предметів, діти починають розуміти, що число не залежить ні від розміру  предметів, ні від характеру їх розміщення. Вправляючись у наочнім кількіснім порівнянні множини, діти на практиці усвідомлюють співвідношення між суміжними числами (6 менше 7, а 7 більше 6) і вчаться встановлювати рівність. На наступному етапі навчання конкретні множини заміняються "числовими фігурами", "числовою драбинкою" і ін.

У якості наочного матеріалу  використовуються сюжетні картинки, малюнки. Так, розглядання художніх картин дає можливість усвідомити, виділити, уточнити тимчасові й просторові відносини, характерні риси величини, форми предметів, що оточують.

Наприкінці третього - на початку четвертого року життя дитина здатна сприймати безліч представлене за допомогою символів, знаків (квадрати, кружки й ін.). Використання знаків (символічної  наочності) дає можливість виділяти істотні ознаки, зв'язки й відносини  в певній чуттєво-наочній формі. Особливе значення символічна наочність  має при навчанні дітей обчислювальної діяльності (використання цифр, знаків арифметичних дій, моделей), при формуванні в них просторових і тимчасових зображень [12 ].

Без безпосереднього практичного  орієнтування дитини в просторі неможливе  формування просторових зображень  і понять. Однак на певному етапі  навчання, коли необхідне розуміння дітьми просторових відносин, більш істотним є не практичне орієнтування в просторі, а саме сприйняття й розуміння просторових відносин за допомогою графіків, схем, моделей. Формування в дітей зображень і понять про величину й форму просто неможливо без наочності. У зв'язку із цим використовуються різноманітні фігури як еталони форми, графічні й модельні зображення форми. Однієї з найпоширеніших форм наочності є навчальні таблиці. Використання таблиць має педагогічний ефект лише в тому випадку, якщо демонстрація їх зв'язана не тільки з поясненням вихователя під час викладу нового матеріалу, але й з організацією самостійної роботи дітей.

На заняттях по математиці широко використовуються приладдя - аплікації (таблиця зі змінними деталями, які  закріплюються на вертикальній або  похилій площині за допомогою  магнітиків або іншими способами), фланелеграф. Ця форма наочності дає можливість дітям брати активну участь у  виготовленні аплікацій, робити навчальні  заняття більш цікавими й продуктивними. Приладдя - аплікації динамічні, дають  можливість варіювати, різноманітити  моделі. Наприклад, за допомогою фланелеграфа зручно перегруповувати геометричні  фігури, вирішувати арифметичні завдання й приклади.

До наочності ставляться й технічні засоби навчання. Серед  технічних засобів навчання математиці найбільше значення набувають екранні  засоби - діапроектори, эпіпросктори й  ін. Використання технічних засобів  дає можливість повніше реалізувати  можливості вихователя, використовувати  готові ізографічні або друковані  матеріали. Рекомендується використовувати  також діапозитиви. Вихователі можуть самі виготовляти наочний матеріал, а також прилучати дітей до цього (особливо при виготовленні роздавального  наочного матеріалу).

Матеріал виготовляється з паперу, картону, поролону, пап'є-маше. Часто в якості рахункового матеріалу  використовується природний (каштани, жолуді, камінці). Щоб цей матеріал мав естетичний вигляд, його покривають фарбами й лаками.

Для ілюстрації різних понять, пов'язаних з множинами предметів  нерідко використовуються універсальні множини . Такі множини - блоки у свій час були запропоновані Л.С. Виготським і угорським психологом - математиком  Д. Денешем. Пізніше більш детально цей матеріал розробив і описав логічні  вправи з ним A.A. Столяр. Комплект складається  з 48 дерев'яних або пластмасових блоків. Кожний блок має чотири властивості, яким він відповідає: форма, колір , розмір і товщина. Є чотири форми: коло, квадрат, прямокутник, трикутник; три кольори : червоний, синій, жовтий; два розміри: великий й маленький, дві товщини: товстий і тонкий. Автор назвав цей дидактичний  матеріал "просторовим варіантом". Паралельно із цим можна використовувати "плоский варіант" блоків, якими  є геометричні фігури. Цей комплект складається з 24 фігур. Кожна із цих  фігур повністю характеризується трьома властивостями: форма, колір і величина [10 ].

Наочний матеріал повинен  відповідати певним вимогам:

- предмети для рахунку  і їх зображення повинні бути  відомі дітям, вони беруться  з навколишнього життя; 

- щоб навчити дітей  порівнювати кількості в різних  сукупностях, необхідно різноманітити  дидактичний матеріал, який можна  було б сприймати різними органами  почуттів (на слух , на дотик);

- наочний матеріал повинен  бути динамічним і в достатній  кількості; відповідати гігієнічним,  педагогічним і естетичним вимогам.

Особливі вимоги пред'являються  до методики використання наочного матеріалу. При підготовці до заняття вихователь ретельно продумує, коли (у якій частині  заняття ), у якій діяльності і як буде використаний даний наочний  матеріал. Необхідно правильно дозувати наочний матеріал. Негативно позначається на результатах навчання, як недостатнє його використання, так і надлишки [ 17 ].

Наочність не повинна використовуватися  тільки для активізації уваги . Це занадто вузька мета. Необхідно глибше аналізувати дидактичні завдання й  у їхній відповідності підбирати  наочний матеріал. Так, якщо діти одержують  початкові вистави про ті або  інших властивостях, ознаках об'єкта, те можна обмежуватися невеликою  кількістю засобів . У молодшій групі, знайомлять дітей з тим, що безліч складається з окремих елементів, вихователь демонструє безліч кілець на піднесення . І цього буває  досить для одного заняття . При ознайомленні дітей п'ятого року життя з  новою геометричною фігурою - трикутником - вихователь демонструє різні по кольору , величині й формі трикутники (рівносторонні, різносторонні, рівнобедрені, прямокутні). Без такої різноманітності неможливо  виділити істотні ознаки фігури - кількість  сторін і кутів , неможливо узагальнити, абстрагуватися. Для того щоб показати дітям різні зв'язки, відносини , необхідно поєднувати кілька видів  і форм наочності. Наприклад, при  вивченні кількісного складу числа  з одиниць використовуються різні  іграшки, геометричні фігури, таблиці  й інші види наочності на одному занятті [ 29 ].

Способи використання наочності  в навчальному процесі різні: демонстраційний, ілюстративний і  діючий. Демонстраційний спосіб використання наочності характеризується тим, що спочатку вихователь показує, наприклад, геометричну фігуру, а потім разом  з дітьми обстежить її.

Ілюстративний спосіб припускає  використання наочного матеріалу для  ілюстрації, конкретизації інформації вихователя. Наприклад, при ознайомленні з розподілом цілого на частині вихователь підводить дітей до необхідності цього процесу, а потім практично  виконує розподіл .

 Для діючого способу  використання наочного матеріалу  характерним є зв'язок слова  вихователя з дією. Прикладами  цього може бути навчання дітей  безпосередньому порівнянню множину  шляхом накладання й прикладання  або навчання дітей виміру, коли  вихователь розповідає й показує,  як потрібно вимірювати.

Як правило, на заняттях по математиці використовуються кілька засобів , тому дуже важливо продумувати  місце й порядок розміщення їх. Демонстраційний матеріал розташовується в зручному для використання місці, у певній послідовності. Після використання наочного матеріалу його необхідно  забрати , щоб не відволікав дітей. Із цією метою добре використовувати  серветки, коробочки, ширмочки. Роздавальний матеріал дітям молодшої групи дають в індивідуальних конвертах, у коробках, на підносі ; у старшій групі - на загальнім підносі для кожного стола.