Виставки і ярмарки в системі ринку

Вивчення планування виставкового залу допоможе підприємству вигідно розмістити стенд і навіть скористатися зі значного скупчення відвідувачів навколо стендів-зірок. Технічні характеристики залу (допустиме навантаження на підлогу, висота, розміри дверей, наявність колонад, відокремлених проходів тощо) також впливають на розміщення стенда. Але найважливіше - це правильно зорієнтувати стенд щодо природного потоку відвідувачів від входу до виходу. Найліпші місця розміщення - навпроти і праворуч від головного входу, на центральних внутрішніх проходах, у кутах або поблизу від активних експонентів (зірок) і спеціальних приміщень для проведення різних масових заходів типу презентацій тощо. Не варто погоджуватись на місця, далекі . входу і центральних проходів, від місць, де відбуваються спеціальні заходи, у задній частині залу, позаду колонад і сходів.

Крім того, треба пам'ятати, що важливо не тільки отримати добре  місце в залі, а й утримати його на майбутнє, бо 60-70% відвідувачів, які  з професійного інтересу часто бувають  на виставках (ярмарках), одразу бачать усі зміни в залі. Коли стенд постійно перебуватиме на тому самому місці, це додаватиме експоненту солідності та сприятиме визнанню професіоналів.

Крім розміру, експоненту треба точно визначити тип  стенда, тому що від цього залежить зручність доступу відвідувачів до експонатів, вільна площа стін, де можна розмістити як додаткові експонати, так і рекламні матеріали. Тип стенда впливає на концентрацію уваги відвідувача, а також забезпечує належний контроль експонента над територією, що його оточує.

Стенди розміщуються як у закритому приміщенні, так  і на відкритому повітрі. У закритому приміщенні - це лінійний, кутовий стенди, "півострів", "острів", наскрізний стенд, стенд "візаві". Кожний з них має відповідні конструктивні особливості. Так, лінійний стенд має тільки один чоловий бік і є найбільш поширеним. Кутовий - забезпечує доступ з двох боків, легко проектується і є майже ідеальним рішенням. "Півострів" відкрито з трьох боків, що дає змогу експонентові легко контролювати прилеглу територію. "Острів" відкритий з усіх боків і забезпечує велику кількість можливих точок концентрації уваги відвідувачів. Наскрізний стенд має доступ з двох боків і створює задовільне поле огляду для відвідувача. "Візаві" - це два лінійні стенди, розміщені навпроти один одного. Стенди на відкритому повітрі використовуються для великогабаритних експонатів, які заборонено експонувати у внутрішніх приміщеннях.

Дизайн стенда є основним фактором презентації підприємства-експонента, а тому конструювання та оформлення стенда потребує залучення кваліфікованих спеціалістів. У процесі проектування дизайну стенда необхідно врахувати стратегію маркетингу (тобто цілі участі експонента в конкретній виставці або ярмарку), засоби й методи комунікації, фірмовий стиль експонента, поведінку конкурентів та потреби службового персоналу. Тому правильно спроектований стенд, на думку фахівців-стендистів, повинен:

• полегшити зорове сприймання товарів, що демонструються. Для цього не треба перевантажувати стенд кольоровими та конструктивними надмірностями; усе має гармоніювати собою;
• забезпечувати невелику кількість точок концентрації уваги, щоб, як то кажуть, "очі не розбігалися",-
• мати індивідуальність, щоб подати адресатам свій особистий сигнал і створити належне враження у відвідувачів;
• бути естетично привабливим, що досягається гармонічним поєднанням усіх його елементів з урахуванням сучасних напрямків дизайну;
• бути сконструйованим так, щоб прийняти якнайбільшу кількість відвідувачів;
• відповідати рівню освіти та культури відвідувачів;
• відповідати певним технічним вимогам: зручності монтування та демонтажу, доступності та міцності матеріалів і т. п.

На додачу ці вимоги треба  поєднати з особливостями конкретної виставки (ярмарку), укластися в певний кошторис, урахувати оформлення стендів основних конкурентів та багато інших факторів. , Проектна документація складається з генерального проекту стенда і окремих проектів меблювання, освітлення, аудіовізуальних засобів, електромонтажу, водопостачання, каналізації тощо. Крім того, розробляється технічна специфікація матеріалів та інших елементів, які мають відповідати вимогам техніки безпеки згідно з регламентом виставки (ярмарку) [7].

Відповідно до цього є певні  організації що регулюють діяльність виставок і ярмарків. Регулюванням діяльності виставок і ярмарків займаються як установи країн, на території яких вони проводяться, так і міжнародні організації. До міжнародних організацій, які регулюють діяльність міжнародних виставок і ярмарків, відносяться:

1. Міжнародне бюро виставок створено в 1931 р. для спостереження за виконанням Паризької конвенції 1928 про міжнародні виставки. До завдань Конвенції входить регламентація порядку організації офіційних всесвітніх виставок, класифікація виставок, визначення прав та обов'язків країн, які організовують виставки та беруть участь у них, порядок присудження нагород експонентам товарів. Конвенція визначає терміни організації виставок з урахуванням їх категорії. Країна, що організує виставку, повинна зареєструвати її в Міжнародному бюро виставок не пізніше ніж за шість місяців до розсилки запрошень. Конвенція передбачає ряд пільг для учасників виставки: безкоштовне надання площі під експонати; тимчасово безмитне ввезення експонатів із зобов'язанням їх зворотного вивезення; безмитне ввезення каталогів і інших рекламних видань, будівельних матеріалів для зведення павільйонів і стендів, зразків для безкоштовної роздачі і дегустації. Якщо цьому не перешкоджають закони країни, експонент має право продати свої експонати після закінчення виставки. Важливе значення має також заборона підвищення митних зборів країною, в якій проводиться виставка, за шість місяців до її відкриття і під час функціонування.

2. Спілка міжнародних ярмарків створений у 1925 р. з метою організації та підтримки постійної співпраці міжнародних ярмарків, захисту їх прав, розширення кола їх діяльності і, таким чином, сприяння розвитку товарообміну між державами. Союз є приватним об'єднанням. Члени Союзу діляться на членів-засновників, дійсних і надзвичайних членів. Членами - засновниками вважаються ті ярмарки, з ініціативи яких заснований Союз. У дійсні члени Спілки приймаються ярмарки, юридично визнані в якості міжнародних урядом своєї країни, створені авторитетними організаціями, що існують мінімум п'ять років, що мають власне ярмарковий обладнання, що залучають у якості учасників промислові та торговельні фірми минаючи посередників. Дійсними членами можуть бути ярмарку, в країнах перебування яких не є міжнародних ярмарків, вже є членами Союзу.

3. Ринкова група з міжнародних ярмарках Комісії з розвитку зовнішньої торгівлі при Європейської Економічної Комісії ООН створена в 1955 р. До її складу входять представники 20 країн, а також Союз міжнародних ярмарок та Міжнародна торгова палата. Група розробила ряд рекомендацій урядам країн - членів ООН щодо адміністративних пільг, які надаються міжнародних ярмарках і виставкам зразків. Ці рекомендації визначають порядок видачі віз учасникам виставок і ярмарків (безкоштовно, в найкоротші терміни - не пізніше

15 днів), порядок ввезення на  виставки та ярмарки рекламного та будівельного матеріалів, необхідних для оформлення стендів (безмитно), зразків для проб та експонатів (тимчасово безмитно), порядок отримання експонентами іноземної валюти, надання їм товарних контингентів і пр.

Крім перерахованих міжнародних організацій існують також тимчасові об'єднання міжнародних галузевих виставок і ярмарків зокрема групам товарів: автомобілів, мотоциклів, металорізальних верстатів, поліграфічного обладнання, текстилю. Ці міжнародні організації сприяють проведенню міжнародних виставок і ярмарків і прагнуть уніфікувати та поширити пільги для їх учасників, відвідувачів, а також вантажів на всі універсальні і галузеві виставки та ярмарки міжнародного значення.

Місцеві установи - це міністерства і відомства, торгові палати, асоціації промисловців і торговців, громадські організації, що сприяють розвитку міжнародних зв'язків, і міські муніципалітети. Ними створюються постійні робочі органи з управління ярмарками і тимчасові – по управління виставками, виставкові комітети або управління, які є юридичними особами. Управління або комітети через відповідний апарат організовують підготовку і проведення виставок і ярмарків. Правове становище учасників виставок і ярмарків та їх організаторів визначається затвердженим належним порядком регламентом або правилами участі у виставках і ярмарках.

Уряду держав, на території яких проводяться  виставки та ярмарки, надають їм сприяння у створенні матеріальної бази і  встановлення різних пільг для експонентів  та їхніх вантажів.

Важливою формою організаційно-технічної  роботи управлінь і комітетів  міжнародних виставок і ярмарків є проведення заходів,що сприяють обміну науково-технічним досвідом між  учасниками, і сприяння у здійсненні реклами товарів. Ці заходи надають  серйозний вплив на міжнародну торгівлю, залучаючи на виставки і ярмарку фахівців, промисловців, торговців і збільшуючи суми експортно-імпортних операцій.

Зрозуміло, у кожній країні склався свій особливий підхід до організації виставкового бізнесу, але незмінним залишається одне: сфера торгово-промислових виставок в Європі знаходиться під контролем держави. Ступінь цього контролю найбільш висока в Німеччині, Італії, Франції, Іспанії. У інших країнах державний контроль слабкіше.

 У Німеччині дозвіл  на проведення виставки дають влади земель. Землі міста часто володіють значним пакетом акцій виставкових комплексів. Наприклад, влада Дюссельдорфа, будучи власниками виставкового комплексу, беруть активну участь в його розвитку. Все це абсолютно закономірно, тому що місто отримує великі доходи від проведення великих виставок.

Франція є другою по значенню країною з розвиненими традиціями проведення торгових ярмарків. На противагу  Німеччині та Італії,прийнята у Франції  централізована система завадила розвитку великої кількості виставкових комплексів в інших містах, окрім Парижу і набагато менш значного в цьому плані Ліона. У Франції щорічно проходить близько

1000 різноманітних виставок, причому тільки в ста з них  беруть участь зарубіжні експоненти. Незважаючи на велику кількість проведених у Франції виставок, приплив на них іноземних відвідувачів порівняно невеликий і становить лише 7% від загального числа відвідувачів. У Франції дозвіл на проведення виставки видає безпосередньо Міністерство торгівлі без участі місцевої влади.

В Італії центральні влади контролюють, перш за все, три виставкових центри: у Мілані, Вероні і Барі. Керівників виставкових центрів призначає держава, але самі організації працюють за законами ринку.

Місцеві виставкові центри знаходяться під контролем місцевої адміністрації.

Влада дають дозвіл на проведення виставки, з огляду на тематику і строки проведення. Вважається неприпустимою пряма конкуренція між виставковими центрами однієї області. Конкуренція між виставками, проведеними на території різних областей, можлива[8].

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

3. Сучасна концепція  виставок і ярмарків

В сучасної концепції  маркетингу ярмарків і виставок надається  особливе значення. Багато американські фірми більш 20 % всіх коштів, виділених  на маркетинг, використовують як витрат за підготовку й що ярмарках і виставках. Ще значний питому вагу останніх витрат європейських фірм. Він сягає 25 %. Таке становище обумовлена тим, багато фірм бачать у ярмарках і виставках важливий інструмент маркетингу, що дозволяє їм успішно розв'язувати наявні проблеми, зумовлені передусім необхідністю забезпечення ефективної товарної і цінової газової політики, політики і розподілу і просування [9].

Сучасна концепція ярмарків і виставок в даний час найбільш часто розглядається як короткочасне захід, періодично проводиться, як правило, в одному і тому ж місці, з метою залучення значного числа фірм (експонентів) однієї або декількох галузей, що представляють зразки своїх товарів (експонатів) для їх демонстрації, ознайомлення та укладення торговельних угод. У той же час виставка зазвичай розглядається як короткочасне захід, періодично проводиться зазвичай в одному в тому ж місці, в рамках якого значна кількість фірм (експонентів) за допомогою зразків (експонатів) демонструють нові товари, ідеї або послуги однієї або декількох галузей для інформування потенційних споживачів про свою фірму і її продукції з метою сприяння продажам [10].

Сучасна концепція участі підприємств у виставках та ярмарках не бере безпосередній продаж товарів за головний критерій ефективності. Значно важливішими показниками є ефектна презентація товарів та поліпшення маркетингової політики комунікацій, які не підлягають кількісній оцінці, але можуть докорінно змінити позицію підприємства на ринку. Це стосується також вивчення змін у бажаннях та смаках споживачів, пошуків нових цільових аудиторій, створення фірмового іміджу тощо.

Не треба також робити остаточних висновків стосовно ефективності виставки (ярмарку) відразу ж після закриття експозиції: замовлення можуть надійти значно пізніше. Крім того, для належної оцінки виставки (ярмарку) необхідно взяти участь не менше ніж у трьох однотипних виставках (ярмарках) поспіль.

На результати участі вирішальний вплив мають такі фактори:

• загальна економічна кон'юнктура;  

• масштаби, вид та характер виставки (ярмарку);

• час її проведення;  

• придатність приміщення;

• конкретне розміщення стенда;