Туристичні послуги

• управління діяльністю;
• укладання угод;
• створення політики підприємства та ін.

До обов'язків секретаря  референта відноситься:

• складання розпорядку дня;
• прийом інформації;
• обробка інформації;
• статистичний аналіз об'єму продаж підприємства;
• сплата податків та ін.

До обов'язків менеджера відноситься:

• безпосередня робота з клієнтом;
• пошук нових напрямків співробітництва;
• контроль та корегування рекламної діяльності підприємства;
• обов'язки експедитора та ін.

На даний момент на підприємстві є всі засоби зв'язку та власний транспорт, що дозволяє своєчасно та якісно задовольняти потреби клієнтів та підприємства.

Туристичне підприємство «Меридіан» ввело графік заїздів  туристів. З тою метою, щоб постійно були завантажені всі місця відпочинку, що пропонує підприємство. Такий графік існує не тільки на даному підприємстві, це загальновизнаний спосіб роботи туристичних підприємств.

Функціонування підприємства супроводжується безперервним кругообігом  коштів, який здійснюється у вигляді  витрат ресурсів і одержання доходів, їхнього розподілу й використання. При цьому визначаються джерела коштів, напрямки та форми фінансування, оптимізується структура капіталу, проводяться розрахунки з постачальниками матеріально-технічних ресурсів, покупцями продукції, державними органами (сплата податків), персоналом підприємства тощо. Усі ці грошові відносини становлять зміст фінансової діяльності підприємства.

Основні завдання фінансової діяльності такі: вибір оптимальних  форм фінансування, структури капіталу підприємства і напрямків його використання з метою забезпечення стабільно високої прибутковості, балансування в часі надходжень і втрат платіжних засобів, підтримування належної ліквідності та своєчасності розрахунків.

Головний зміст фінансової діяльності туристичного підприємства полягає в належному забезпеченні фінансування.

Закон України "Про  туризм" передбачає наступні джерела  фінансування туризму. "Туристична діяльність здійснюється за рахунок:

- власних фінансових  ресурсів суб'єктів туристичної  діяльності, грошових внесків громадян  і юридичних осіб;

• позичкових фінансових коштів (облігаційні позики, банківські та бюджетні кредити);
• безоплатних та благодійних внесків, пожертвувань підприємств, установ, організацій і громадян;
• позабюджетних фондів;
• коштів фонду розвитку України, що формується за рахунок відрахувань суб'єктів підприємництва незалежно від форм власності;
• іноземних інвестицій;
• надходжень від туристичних лотерей;
• інших джерел, не заборонених законодавством України".

Відповідно до джерел коштів фінансування поділяється на внутрішнє і зовнішнє. Внутрішнє фінансування здійснюється за рахунок коштів, одержаних від діяльності самого підприємства: прибуток, амортизаційні відрахування, виручка від продажу чи здачі в оренду майна. Зовнішнє фінансування використовує кошти, не пов'язані з діяльністю підприємства: внески власників у статутний фонд, кредит, зобов'язання боржників, державні субсидії тощо.

Фінансова діяльність туристичного підприємства характеризується ступенем його прибутковості та оборотності  капіталу, фінансової стійкості та динаміки структури джерел фінансування, здатності розраховуватися за борговими зобов'язаннями.  Правильна оцінка фінансових результатів діяльності та фінансово-економічного   стану    підприємства    є   першою   і   найбільш необхідною інформацією як для його керівництва і власників, так і для інвесторів, партнерів, кредиторів, державних органів.

Основними джерелами  формування прибутку туристичного підприємства є:

• прибуток від надання туристичних послуг або від продажу туристичного продукту. (Це основна складова загального прибутку);
• прибуток від позареалізаційних операцій - це прибуток від пайової участі в спільних підприємствах, здавання майна в оренду, дивіденди на цінні папери, надходження   з   депозитних   вкладів,   дохід   від   володіння   борговими зобов'язаннями, надходження від економічних санкцій тощо,
• прибуток від продажу майна включає прибуток від продажу основних фондів (матеріальних активів), нематеріальних активів, цінних паперів інших підприємств тощо. Його розраховують як різницю між ціною продажу та залишковою вартістю.

Розглянута схема обчислення величини загального прибутку за його джерелами має важливе значення для його аналізу та прийняття  господарських рішень.

Важливо пам'ятати, що прибуток є об'єктом  оподаткування і згідно із Законом  України "Про оподаткування прибутку підприємств" обчислюється за формулою:

По = Дв - (Вв + АВ),                                        (2.1.)

де Дв - валовий дохід  за певний період;

     Вв - валові втрати  за той самий період;

    АВ - сума амортизаційних  відрахувань.

Основною складовою валового доходу є виручка від надання туристичних послуг та продажу туристичного продукту,  У нього включають також прибуток від продажу майна і від позареалізаційних операцій. Валові втрати - це витрати на реалізовану продукцію, а також втрати від продажу майна.

Амортизаційні відрахування виокремлено  із загальної суми витрат, оскільки їх нарахування контролюється фіскальними  органами в особливому порядку.

У  фінансовій політиці  підприємства  важливе  місце  займає розподіл  і використання одержуваного прибутку як основного джерела фінансування інвестиційних потреб і задоволення економічних інтересів власників.

Із загального прибутку    сплачується    податок    згідно    з    умовами, передбачуваними законодавством про  оподаткування прибутку підприємств.

Рентабельність капіталу обчислюється в кількох модифікаціях: рентабельність активів, рентабельність власного капіталу, рентабельність акціонерного капіталу.

Рентабельність активів (Ра) характеризує ефективність використання всього наявного майна підприємства та обчислюються за формулою:

                                               (2.2.)

де Пз (ч) - загальний (чистий) прибуток підприємства за рік;

     Ка - середня сума  активів за річним балансом.

 

                                      (2.3.)

де Пч - чистий прибуток підприємства;

     Кв —  власний капітал підприємства..

Рентабельність акціонерного капіталу обчислюється як відношення чистого прибутку до статутного капіталу (номінальна вартість проданих акцій).

Рентабельність  продукції  (Рп)  характеризує  ефективність  втрат на  її виробництво і збут. Вона визначається за формулою:

                                      (2.4.)

Де Прн - прибуток від  реалізації продукції за певний період;

     Срп - повна  собівартість реалізованої продукції.

 

 

 

 

1.2. Конкурентне середовище підприємства

 

Важливою   умовою   високої  конкурентноздатності   підприємства   в   сфері  туризму є вміння аналізувати  господарську діяльність, реально оцінювати  фінансовий стан і на цій основі коректувати і планувати роботу підприємства як на внутрішньому, гак і на зовнішньому ринку.

Основними показниками  оцінки динаміки складу і структури  фінансових ресурсів є:

а) джерела власних коштів;

• статутний фонд;
• нерозподілений прибуток;
• резервний капітал.

б) джерела позичкових коштів;

• довгострокові кредити і позички;
• короткое фокові кредити і позички;
• кредиторська заборгованість.

Собівартість туристичного продукту (послуги) - це грошова форма  витрат на формування (виробництво) та збут туристичного продукту чи послуги. Чим  краще  працює  підприємство   (інтенсивно  використовує  виробничі ресурси), тим нижчою є собівартість. Тому собівартість є одним із важливих показників ефективності виробництва.

Собівартість туристичного продукту (послуги) має тісний зв'язок з ціною і є базою при ціноутворенні.

В системі господарювання в сфері туризму, подібно як і  в інших виробничих сферах,   застосовується   багато   видів   цін,   які   різняться   за   певними класифікаційними   ознаками.   Так,   за   класифікаційною   ознакою   рівня встановлення  та  регулювання   застосовують  централізовано-фіксовані  й регульовані, договірні, та вільні ціни.

Ціноутворення в індустрії туризму - це комплексний захід, обумовлений  різноманітністю   продукту,   високим   рівнем   конкуренції   і   складністю визначення точної оцінки майбутнього попиту,

Політика   ціноутворення   в   туристичній   сфері   визначається   різними факторами,    тому    і    методи    ціноутворення    можуть    застосовуватися різноманітні.

Вибір методу ціноутворення та встановлення відповідно до нього певного рівня  ціни  є  початковим  етапом розробки цінової стратегії і тактики туристичного підприємства.

Будь-яке підприємство повинно мати впорядковану методику встановлення ціни на вироблену ним  продукцію чи послуги.

Послідовність процесу ціноутворення показано на рис.1.3.:

 

 

 

 

 

Рис. 1.3. Послідовність процесу ціноутворення

Оптимально встановлена ціна на туристичний продукт повинна  повністю забезпечувати   повернення   всіх   витрат,   пов'язаних   з   виробництвом і реалізацією цього продукту, а також отримання певного прибутку.

Ціноутворення   в   сфері   послуг   і   в   туризмі   зокрема   має   цілий   ряд особливостей:

1. туристичні послуги є кінцевим продуктом, призначеним безпосередньо для споживання, тому ціни на послуги - це роздрібні ціни;
2. стійкий  попит на  туристичні  послуги залежить  від індивідуальних особливостей  людини,   тому   при  встановленні   цін   на   них  необхідно враховувати наступний психологічний момент: ціна не повинна викликати негативні емоції у потенційних покупців;
3. процеси виробництва, реалізації і споживання послуг співпадають в часі, тому в сфері туризму застосовується сезонна диференціація цін і тарифів. Попит на туристичні послуги носить сезонний характер;
4. туристичні   послуги   реалізуються   як   на   внутрішньому,   так   і   на зовнішньому ринках, тому при оцінці якості і стандартизації беруться до уваги міжнародні вимоги, бо ціни для іноземних туристів,     як   правило, більш високі, ніж для вітчизняних, і встановлюються у вільно конвертованій валюті,

5) ціни на туристичні послуги включають споживацьку вартість, яка не набирає безпосередньо   товарної   форми   (наприклад,   пам'ятки   історії, 
культури, архітектури тощо) або не є продуктами праці, а створені природою 
(гори, водоспади).

 

2. Аналіз діяльності туристичної  фірми.

 

Аналізуючи діяльність туристичної фірми “Меридіан” необхідно  чітко визначити ті показники, які  характеризують ефективність ведення бізнесу. Всі визначені показники було згруповано в дві групи:

1. Показники, які характеризують динаміку господарської діяльності підприємства (Додаток 1).
2. Показники за бальною оцінкою, які характеризують позиції підприємства серед конкурентів.

До першої групи входять  такі показники, як (показники представлені у вигляді таблиці (Табл..1.1.):

 

 

 

 

 

 

 

Таблиця 1.1.

Показники, які характеризують динаміку господарської діяльності підприємства

Показник і його характеристика	Динаміка господарської діяльності підприємства
1. Виручка (дохід) від  реалізації послуг, тис.грн. –  є базовим показником, що характеризує  ефективність діяльності підприємства
2. Дохід від іншої  операційної діяльності, тис.грн..- дохід  отриманий внаслідок проведення підприємством неосновної комерційної діяльності