Розробка рекламної компанії

    Якщо  даний кондиціонер успішно пройшов функціональні випробування і перевірку на споживачах, фірма випускає невелику партію кондиціонерів для випробування в ринкових умовах. На цьому етапі товар і маркетингова програма випробовуються в обстановці, найближчий до реального використовування, щоб виявити погляди споживачів і дилерів на роботі кондиціонера, особливості його використовування і проблеми перепродажу, а також визначити розміри ринку.

    Методи  випробування в ринкових умовах варіюються залежно від виду товару.

    При виході на ринок з новим товаром фірма повинна вирішити, коли, де, кому і як його запропонувати.

    Коли. Першим слід ухвалити рішення про своєчасність випуску товару на ринок. Якщо даний кондиціонер підриватиме збут інших моделей фірми, можливо його випуск краще відкласти. Фірма, ймовірно, захоче почекати і в тих випадках, коли економіка знаходиться в стані застою.

    Де. Фірма повинна вирішити, чи слід випускати товар на ринок в якійсь одній місцевості або одному регіоні, в декількох регіонах, в загальнонаціональному масштабі.

    Кому. У групі послідовно освоюваних ринків фірма повинна вибрати найвигідніші і сої зусилля по стимулюванню збуту зосередити на них. При цьому вірогідно, що, скористатись даними випробувань новинки в ринкових умовах, фірма вже склала для себе профілі першорядних по значущості сегментів ринку. У ідеалі першорядні сегменти ринка товару широкого споживання повинні володіти чотирма характеристиками: 1) складатися з ранніх послідовників, 2) ці ранні послідовники повинні бути активними споживачами, 3) вони повинні бути лідерами думок і сприятливо озиватися про товар, 4) вони повинні бути доступні для обхвату при невеликих витратах.

    Як. Фірма повинна розробити план дій для послідовного висновку новинки на ринки. Необхідно скласти кошториси для різних елементів комплексу маркетингу і інших заходів. Так, випуску на ринок кондиціонера може передувати пропагандистська компанія, яку проводять зразу ж після надходження товару в демонстраційні зали, і одночасно можуть пропонувати сувеніри для залучення можливо більшого числа відвідувачів. Для кожного нового ринку фірма повинна розробляти окремий план маркетингу. 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 

    Розділ 4. Вибір стратегії  ціноутворення 

    Результативність  діяльності фірми залежить від багатьох факторів, але особливе місце в  ній відводиться ціновій політиці. Ціна як економічна категорія – це грошове вираження вартості товару, призначене для непрямого вимірювання величини суспільно необхідного робочого часу, витраченого на виробництво товару.

    Процес  ціноутворення – явище досить складне, обумовлене передусім попитом на пропоновану ринкові продукцію. Розглядати ж цінову політику фірми слід лише у взаємозв’язку з тими завданнями, які загалом ставить перед собою фірма. Можна назвати такі варіанти поведінки фірми на ринку і політики у сфері ціноутворення: 1) забезпечення процесу виживання; 2) максимізація поточного прибутку; 3) завоювання лідерства за показниками якості; 4) завоювання лідерства за показниками частки ринку (мал.. 6).

      У першому випадку, коли ситуація  на ринку дуже напружена і  на ньому панує гостра конкуренція, деякі фірми потрапляють у дуже скрутне становище, щоб утриматись на ринку, забезпечити роботу на підприємстві, зберегти колектив, відносини з каналами розподілу. Фірмі не залишається нічого іншого, як звернутися до поширених програм цінових поступок. Встановлювані ціни мають покривати витрати, гарантувати хоча б просте відтворення.

    У другому випадку, коли завдання зводиться  до максимізації поточного прибутку, фірма будь-що прагне вибирати таку ціну, яка б дала можливість отримати максимальний прибуток. Причому не в майбутній перспективі, а на короткому відтинку часу.

    У третьому випадку, коли фірма прагне здобути лідерство за показниками  якості, її підходи до роботи на ринку  набувають ґрунтовної значущості. А  для цього потрібна серйозна підготовка до проведення науково-дослідницьких та дослідницько-конструкторських розробок, створення сучасного парку устаткування, впровадження нових технологій, залучення висококваліфікованих фахівців.

    Мал.. 6. Стратегія розвитку фірми та ціноутворення

    У четвертому випадку фірма орієнтується на завоювання передових позицій щодо показників частки ринку. Політика цін при цьому гнучка, адже одних покупців можуть привернути товари дешеві, інших – навпаки, бо дешеві не вселяють довіри щодо їхніх якісних характеристик.

    Цінова  політика фірми визначається ще й тим, яким є тип ринку, де вона реалізується (мал.. 7). Явище у світі рідкісне, однак цілком реальне, коли монополістом виступає державна організація або компанія з товаром-новинкою, аналога якому поки що нема. Йдеться про чисту монополію. У цій ситуації організація поводить себе по-різному. Може відпускати продукцію за ціною, нижчою за собівартість. Покриває збитки за рахунок дотацій з бюджету, що має місце при продажу деяких продуктів харчування. Допускається варіант, коли держава чи сама фірма встановлює певну мінімальну або так звану справедливу форму прибутку. Це дає змогу забезпечувати нормальну роботу виробничих структур. 

    Мал.. 7. Типи ринків і політика ціноутворення. 

    При постановці завдань ціноутворення  враховується низка факторів, головні з яких наведено на мал.. 8. Це, зокрема, місце і роль ціни в стратегії маркетингової діяльності фірми, вибір методу розрахунку ціни, місце фірми у «ціновій війні», цінова політика щодо нових товарів, ціна і життєвий цикл товарів, рівень попиту, витрати виробництва, вимоги реклами, вплив посередницьких послуг, транспортні витрати, рівень базисної ціни, наявність обмежень на встановлення ціни з боку держави, інші фактори. Вплив кожного з них щодо окремої фірми, товару, окремого сегменту ринку, безумовно, різний.

    Мал.. 8. Фактори, які визначають цінову політику 
 
 
 
 
 
 
 
 

    Розділ 5. Розробка рекламної  компанії

    5.1. Розробка рекламного звернення 

    Визначивши задачі реклами і рекламний бюджет, керівництво повинне розробити загальний творчий підхід до реклами, її творчу стратегію. В процесі її створення можна виділити три етапи: формування ідеї обігу, оцінка і вибір варіантів обігу, виконання обігу.

    Формування ідеї обігу. Для генерації ідей, покликаних вирішити поставлені перед рекламою задачі, творчі працівники користуються різними методами. Багато ідей виникають в результаті бесід із споживачами, дилерами і конкурентами.

    Деякі творчі працівники намагаються уявити собі, який з чотирьох типів винагороди – раціональне, плотське, суспільне задоволення або задоволення самолюбності – покупці розраховують одержати від товару і у вигляді якого переживання. Шляхом поєднання типів винагороди з типами переживань вони в змозі створити безліч різного по своєму різновиду рекламного обігу.

    Оцінка  і вибір варіантів обігу. Рекламодавцю необхідно виробити оцінку можливого  обігу. Обіг повинен, перш за все, повідомити його одержувачу щось бажане або цікаве про товар. Крім того, воно повинне повідомити йому щось виняткове або особливе, не властиве решті марок в даній товарній категорії. І нарешті, обіг повинен бути правдоподібним або доказовим.

    Виконання обігу. Ступінь дії обігу залежить не тільки від того, що сказане, але  і як саме це сказано. Виконання може мати вирішальне значення, коли йдеться про вельми схожі товари. Рекламодавцю потрібно подати свій обіг так, щоб воно привернуло увагу інтерес цільової аудиторії. 
 
 
 
 
 

    5.2. Вибір засобів реклами 

    При виборі засобів розповсюдження інформації рекламодавець повинен ухвалити рішення про бажану широту обхвату, частоту появи і силу дії, які необхідно забезпечити для вирішення поставлених перед рекламою задач.

    Фахівець  із засобів реклами, плануючий їх використовування, повинен добре  знати, які показники обхвату, частоти і сили дії забезпечує кожний з цих засобів. Коротка характеристика основних засобів розповсюдження інформації дається в таблиці 3.

    Таблиця 3

    Фахівець  із засобів реклами приступає  потім до вибору найрентабельніших  з них. Наприклад, якщо оголошення повинне  з'явитися в журналах, фахівець вивчає дані про їх тиражі і розцінки на оголошення різних розмірів з друком в різних варіантах кольорів і різних місцях розташування, а також дані про періодичність журналів. Потім він виробляє оцінку журналів за такими показниками, як достовірність, престижність, наявність регіональних видань і видань з професійним ухилом, якість поліграфічного відтворення, редакційна політика, тривалість термінів замовлення і психологічна дія на читачів. Виробивши таку оцінку, фахівець ухвалює рішення, які конкретні журнали забезпечать необхідні е6му показники обхвату, частотності і дії в рамках виділених асигнувань. 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 

    ВИСНОВКИ 

    Розглянувши тему даної курсової роботи можна  зробити наступні висновки.

    Вибір кондиціонеру процес достатньо складний. При цьому треба зважати на теплові потоки, а тому ще важливим є інформація про те скільки людина постійно проживає в приміщенні, а також наявність, вигляд і марка побутових приладів (телевізорів, холодильників, комп’ютерів, пральних машин – всі вони активно виділяють тепло), площа застелення і орієнтація вікон по сторонам світу. Встановлювати кондиціонер «з запасом» потужності не має смислу – працювати в повну силу він не буде, споживач получить лише перевитрату електроенергії і затратить більше засобів чим необхідно. А у випадку встановлення кондиціонера меншої чим треба потужності, наслідки будуть гараздо гірші: постійна робота в режимі перенавантаження і агрегат швидко вийде зі строю.

    Із  вище викладеного робимо висновок, що вибір кондиціонеру повинен здійснювати спеціаліст. Як правило, такі посади передбачені в компаніях, які спеціалізуються на продажу побутової техніки.

    Після того, як споживач визначиться с  потужністю і типом кондиціонеру, перед ним встає задача вибору виробника. Тут є три можливості: придбати агрегат елітної чи дорогої групи, середнього класу чи зупинити свій вибірна дешевому кондиціонері.

    Ціноутворюючими факторами для кондиціонерів  є: бренд, країна-виробник, тип та серія.

    Який  саме кондиціонер придбати? Тут, звичайно покупець повинен орієнтуватися на свої фінансові можливості, але при цьому не забувати народну мудрість: «Дешева рибка – погана юшка».

    Організація не може функціонувати без цільових орієнтирів. Цільовий початок в діяльності організації завдається, в першу  чергу, тим, що її діяльність знаходиться під впливом інтересів різних груп людей. Цільовий початок і функціонування організації відображає інтереси таких груп або сукупностей людей, як власники організації, працівники організації, покупці, ділові партнери, місцеве суспільство і суспільство в цілому.

    Відокремлюються дві основні складові цільового  початку в діяльності організації: місія і цілі. Місія може розумітися в широкому розумінні, як філософія, суть існування організації, та у  вузькому - як сформульоване, достатньо  деталізоване ствердження відносно того, для чого існує організація. Добре сформульована місія включає в себе опис орієнтирів, сфери діяльності, філософії організації, можливостей і способів здійснення діяльності, а також потрібного іміджу організації.