Особливості, переваги і недоліки різних видів маркетингових

      Специфіка методу полягає насамперед у тому, що при його використанні джерелом первинної соціологічної інформації є людина (респондент) - безпосередній  учасник досліджуваних соціальних процесів і явищ. Існує два різновиди  опитування, пов'язані з письмовій або усній формою спілкування з респондентами-анкетування та інтерв'ювання. В їх основі лежить сукупність пропонованих опитуваних питань, відповіді на які і утворюють первинну інформацію [6, с. 105].

      Кожен варіант опитування представляє  собою одну з найбільш складних різновидів соціально-психологічного спілкування, зумовленого низкою обставин: змістом анкети або інтерв'ю, тобто переліком питань, в яких реалізований предмет дослідження; якістю роботи анкетера або інтерв'юера; зосередженої роботи респондента над запропонованими питаннями; психологічним станом респондента в момент проведення опитування.

      Одним з найпоширеніших видів опитування є анкетування, яке передбачає самостійне заповнення анкети респондентом. Використовуючи роздаткову, поштову чи надруковану у пресі анкету, дослідник з мінімальною технічною допомогою за короткий час може зібрати первинну інформацію від сотень респондентів. Забезпечуючи повну анонімність, метод анкетування дає змогу ефективніше досліджувати морально-етичні проблеми.

      Анкета — тиражований документ, який містить певну сукупність запитань, сформульованих і пов'язаних між собою за встановленими правилами.

      У сучасних соціологічних дослідженнях використовують кілька видів анкетування: роздаткове, поштове, надруковане у пресі. Найпоширенішим є роздаткове анкетування, за якого респондент одержує анкету безпосередньо з рук соціолога. Цей вид анкетування найнадійніший, гарантує добросовісне заповнення анкет, майже стовідсоткове їх повернення, але багато в чому залежить і від уміння соціолога встановити психологічний контакт з респондентами, створити сприятливу атмосферу при опитуванні.

      Розглянемо  приклад роздаткової анкети, яку  заповнювали студенти стосовно ринку  слабоалкогольних напоїв.

      Шановний  студент!   
Просимо вас відповісти на питання даної анкети, анонімність і 
конфіденційність гарантується. Більшість питань мають на увазі  
вибір одного із запропонованих варіантів, які не відносяться до вас питання 
можете пропускати. Заздалегідь дякуємо!

       
1. Ваша стать  
а) чоловічий  
б) жіночий  
2. Вживаєте Чи ви алкоголь?  
а) так  
б) ні

3. Який саме  алкоголь ви вживаєте:

а) міцні напої;

б) легкі напої;

в) слабоалкогольні  напої

4. З якою метою  ви вживаєте спиртні напої? (можливі  кілька варіантів відповідей)  
а) щоб зняти напруження (стрес)   
б) щоб підвищити свій настрій   
в) щоб підтримати компанію | 
г) ваш варіант відповіді ______________________________________________ |___________________________________________________________________ 
5. Як часто Ви вживаєте слабоалкогольні спиртні напої?  
а) щоденно  
б) не більше трьох разів на тиждень  
в) не більше двох разів на місяць

г) не вживаю взагалі 
6. Яким слабоалкогольним напоям ви віддаєте перевагу(можливі кілька варіантів відповідей) 
а) пиво 
б) коктейлі 
в) Лонгер, Шейк і т.п. напої 
г) Бірмікс 
д) свій варіант ________________________________________________  
7. Чи знаєте ви про шкоду, що наноситься організму алкоголем?   
а) так  
б) ні  
8. Чи вважаєте ви, що випивається вами слабоалкогольні напої шкодять вашому здоров'ю?  
а) так  
б) ні 
9. Скільки ви випиваєте слабоалкогольних напоїв в середньому в тиждень:

а) менше 0,5 л;

б) 0,5-2 л;

в) вільше 2л. 
10. У скільки років ви вперше спробували алкогольний напій?  
а) до 12 років  
б) 12 - 16 років  
в) 17 - 20 років  
г) після 21

Дякуємо!!!

      Поштове анкетування полягає в розсиланні анкет та одержанні на них відповідей поштою. Суттєва його перевага полягає  у відносно низькій вартості, простоті організації (з підготовкою дослідження, в якому розсилається 2—3 тисячі анкет, легко справляються 2—3 особи). Воно дає змогу одночасно провести опитування на великій території, в тому числі у важкодоступних районах. Незалежність відповідей респондентів від впливу інтерв'юера також сприяє підвищенню надійності результатів соціологічного дослідження. Ще одна перевага — можливість респондента самостійно обирати зручний для нього час заповнення анкети.

      Водночас  поштове анкетування має чимало недоліків. Основний з них — неповне  повернення анкет (не всі респонденти  заповнюють анкети і надсилають їх дослідникам), хоч це великою мірою залежить і від кваліфікованості соціолога (процес повернення анкет за поштового опитування теж керований). Ще один недолік — відмінність тих, хто заповнив і надіслав поштову анкету, від тих, хто ухилився від участі в опитуванні, тобто зміщення вибірки. Нерідко надходять відповіді не від тих, кому надсилались анкети. Респондент іноді не сам заповнює анкету, а «перекладає» це на когось із членів сім'ї. Не можна повністю виключити і групове заповнення, використання порад інших осіб.

      Останнім часом набуває поширення друковане у пресі анкетування. Кількість повернутих анкет при цьому незначна, як правило, не більше кількох відсотків читачів конкретного видання. Але за значного тиражу можна одержати велику кількість заповнених анкет. Однак і тоді слід обережно аналізувати емпіричні дані, не поспішати з поширенням висновків на всіх читачів. Суть не в тому, що соціально-демографічний склад тих, хто відповів на анкету, відрізняється від «паспортних» характеристик аудиторії. Важливіше, що ті, хто відповів на анкету, відрізняються від «мовчазної більшості» або своїм ставленням до конкретного видання, або своїм баченням і розумінням досліджуваної проблеми, або тим й іншим одночасно. Сумарні статистичні розподіли відповідей важко інтерпретувати. Водночас із загального масиву заповнених анкет майже завжди можна виділити однорідні підмасиви, які належать респондентам конкретних соціально-демографічних груп. А це відкриває сприятливі можливості для дослідження диференціації думок, пропозицій, властивих різним групам респондентів. Часто учасники опитування супроводжують заповнені анкети листами, в яких дають розгорнуту аргументацію свого ставлення до порушуваної проблеми. Подібні самоінтерв'ю значно збагачують первинну інформацію і поглиблюють науковий аналіз.  
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 

ВИСНОВКИ

      Згідно  з Міжнародним кодексом ЄСОМАР маркетингові дослідження — це системне збирання і об'єктивний запис, класифікація, аналіз і узагальнення даних щодо поведінки, потреб, відносин, вражень, мотивацій і т.д. окремих осіб і організацій в контексті їхньої економічної, політичної, суспільної і побутової діяльності.

      Роль  маркетингових досліджень полягає  в оцінці потреб, запитів і попиту споживачів, яка допомагає створенню  програми їх задоволення, ідентифікації  та визначенню як проблем, так і можливостей фірми здійснити та оцінити свою маркетингову діяльність.

      Мета  маркетингових досліджень – виявити  можливості фірми посісти конкурентні  позиції на конкретному ринку, знизити  міру невизначеності і ризику, збільшити  ймовірність успіху маркетингової діяльності.

      Постановка  завдання маркетингового дослідження  — один з найважливіших і найскладніших  етапів процесу маркетингового дослідження. Саме постановка завдання маркетингового дослідження і визначає курс для  всього проекту дослідження. Тільки у разі чіткої і точної постановки завдання маркетингового дослідження можливе правильне проведення всього дослідження.

      Напрямки  маркетингових досліджень визначаються можливим набором об'єктів для  вивчення.

      Маркетингова  інформація — це вихідний елемент маркетингових досліджень і найцінніший ринковий продукт. Цінність маркетингової інформації полягає в тому, що вона створює передумови для здобуття конкурентних переваг, допомагає знизити рівень комерційного ризику, визначити й урахувати зміни в навколишньому бізнес-середовищі. Належна інформація сприяє опрацюванню та координації стратегій, підтримці і обґрунтуванню відповідних рішень, підвищенню іміджу підприємства, дає можливість аналізувати його діяльність з метою підвищення її ефективності.

      Залежно від використовуваної інформації, способів її отримання, техніки проведення та кінцевих результатів маркетингові дослідження поділяють на наступні види:

      1. Кабінетні дослідження – використовуються офіційні друковані джерела інформації. Кабінетні дослідження дають загальні уявлення про стан економіки, кон’юнктуру ринку, тенденції й розвиток ринків тощо. Кабінетні дослідження досить дешеві.

      2. Польові дослідження – використовують особисті контакти, первинну інформацію, методи економічного аналізу. Дозволяють швидко ознайомитися з конкретними вимогами ринку, методами збуту, поведінкою споживачів. Польові дослідження найскладніші та дорогі.

      3. Пілотні дослідження (пробний маркетинг) - використовуються як метод прогнозування збуту нових товарів, виходу на нові ринки або використання нових каналів збуту, тобто метод випробування нових елементів комплексу маркетингу фірми.

      4. Панельні дослідження – маркетингові дослідження, що проводяться регулярно в одній групі споживачів.

      5. Метод фокус-груп — невимушене спілкування із 6—10-ма особами, які мають подібні характеристики (освіта, вік, сімейний стан, фах), з метою визначення їхніх поглядів, ставлення до певної маркетингової проблеми, до способів її розв’язання.

      6. Ділові контакти. Метод передбачає спілкування з представниками інших підприємств чи зі споживачами під час виставок, ярмарок, презентацій, дружніх зустрічей тощо.

      Нині  на ринку України склалася ситуація, коли маркетингові дослідження зарубіжних компаній не задовольняють українських  виробників. Такі дослідження здійснюють щодо ринку загалом з відсотковим вираженням частки збільшення ринку або зміни величини попиту у бік певного товару. 
 

      СПИСОК  ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ

      1. Басовский Л.Е. Маркетинг: Курс  лекций: Навчальне видання.- М.: Инфра-М, 2000.- 219 c.

      2. Богданова Е.Л. Информационный маркетинг: Учебное пособие: Навчальне видання.- СПб.: Альфа, 2000.- 174 c.

      3. Бойко И.И., Козловський С.И. Основы  анфлитического маркетинга : - Видавничий  дім “KM Academia”. – Киев. – 1999. – 410с.

      4. Войчак А.В Маркетинговий менеджмент : Підручник – К.: КНЕУ, 1998. – 268 с.

      5. В.Н. Парсяк, Г.К.Рогов. Маркетинговые  исследования. 2-е доработанное издание.-К.: «Наукова думка».2000г.-172с.

      6. Гаркавенко С.С Маркетинг. Підручник.  – Київ : Лібра, 2002. – 712 с.

      7. Голубкова Е.Н. Маркетинговые  коммуникации.- М.: Финпресс, 2000.- 256 c.

      8. Голубков Е.П. Маркетинговые исследования: теория, методология и практика.-2-е  издание, переработанное и дополненое.-М.: Издательство «Финпресс», 2000.-464с.

      9. Голубков Е.П. Основы маркетинга.-М.:Издательство  «Финпресс», 1999.-656с.

      10. Энжел Д.Ф., Л.Ф., Блєкулл Р.Д., Миниард  П.У Поведение потребителей –  СПб: Питер Ком, 1999.- 768 с.

      11. Єжова Л.Ф Інформаційний маркетинг  : Навч. посібник. – К. : КНЕУ, 2002.- 560 с.

      12. Завьялов П.С. Маркетинг в схемах, рисунках, таблицах: Учебное пособие: Навчальне видання.- М.: Инфра-М, 2000.- 496 c.

      13. Основы маркетинга: Учебный практикум.- Сумы: Слобожанщина, 1995.- 344 с.

      14. Котлер, Филип, Армстронг. Основы  маркетинга: Пер. с англ.-2-е европ.  изд.-К.;М.;Спб.:»Вильямс»,1998- 1056с.-Парал. тит. англ.

      15. Павленко А.Ф., Войчак А.В. Маркетинг:  Навчально-методичний посібник: Навчальне  видання.- К.: КНЕУ, 2001.- 119 c.

      16. Панкрухин А.П. Маркетинг.-М.: Институт  международного права и экономики  им. А.С. Грибоедова, 1999.-398с.

      17. Информационные технологии в маркетинге : Учебник для вузов/ Г.А Титоренко, Г.Л Макарова и др.; Под ред Проф Г.А Титоренко – М. :ЮНИТИ – ДАНА, 2001.- 335 с.

      18. Старостіна А.О. Маркетингові  дослідження.-К.;М.;Спб.: Видавничий дім  “Вільямс”, 1998.-262 стор., іл.