Організація діяльності рекламного відділу

ЗМІСТ 

    |Вступ                                                                                                                      

|1. Науково-теоретичні  засади рекламної діяльності  підприємств                                                     

|2. Техніко-економічна  характеристика підприємства “Партнер”                                                            

|3. Рекомендований  бюджет витрат на рекламу підприємства  “Партнер”                                                      

|3.1. Обґрунтування  методів збору емпіричних даних                                                                   

|3.2. Категорії аналізу                                                                                                     

|3.3. План дослідження                                                                                                   

|Висновки                                                                                                              

|Список використаної  літератури                                                                                           

ВСТУП 

         Рекламна діяльність  зародилася  ще на світанку  цивілізації,  пережила  різні етапи разом  з еволюцією людини, її потреб  і культурного  розвитку. В  рекламному бізнесі  майже   зникли дилетанти. За минулі  роки   у вітчизняній рекламі   збільшилось кількість  справжніх  професіоналів. Реклама перестала   бути  деяким видом  “високого мистецтва”. Першопочаткові проблеми  створення “красивої” реклами змінилася необхідністю  розробки високоефективних  комунікацій рекламодавця  з партнерами по бізнесу, перш за все із споживачами продукції. Сам же замовник реклами став більш компетентним, прагматичним. І тому  рекламна  практика потребує застосування самих сучасних методів та засобів доведення інформації до споживача. Головне місце у сфері рекламної діяльності належить  маркетингу.  Більше того,  розгляд реклами у системі маркетингових комунікацій і дозволяє  з’єднати  науковість та прагматичність  у рекламній діяльності. Особливе значення на сучасному етапі має концепція інтегрованих  маркетингових комунікацій, котра підтвердила своє ефективність на практиці  цивілізованого підприємництва. 

    1.  Науково-теоретичні  засади рекламної діяльності  підприємств 

    Закон  “Про рекламу “ регулює правові відносини, які виникають у процесі створення та розповсюдження реклами. Дія цього закону  не поширюється на правовідносини, зв’язані з інформацією про соціальні події, діяльність політичних партій, релігійних і громадських організацій, призначеної для їхньої підтримки.

      Закон  визначає такі поняття  в  галузі рекламної діяльності:

    ➢ Реклама – спеціальна інформація про осіб  чи продукцію, яка розповсюджується в будь – якій  формі і в будь – який  спосіб з метою прямого або опосередкованого одержання зиску;

    ➢ Особа – будь – яка  фізична  чи юридична особа;

    ➢ Продукція – товари, робота, послуги, цінні папери;

    ➢ Рекламодавець -  особа, яка є замовником  реклами для її  виробництва та розповсюдження;

    ➢ Виробник реклами -  особа, яка повністю або частково  здійснює  виробництво реклами;

    ➢ Розповсюджувач  реклами – особа, яка здійснює  розповсюдження  реклами будь – якими засобами;

    ➢ Споживач реклами – будь – яка  особа чи група осіб, на яких спрямована  реклама;

     Основними  принципами  діяльності  в галузі  реклами є дотримання всіма  суб’єктами  рекламної діяльності  законності, точності, достовірності   реклами, використання державної  та інших мов відповідно до  законодавства України, використання  форм  і засобів , які  не  завдають споживачеві  моральної,  фізичної  чи психічної  шкоди.  Реклама має бути чітко   відокремлена  від іншої інформації  так, щоб  її можна було  ідентифікувати як рекламу.

    Сучасна  реклама має чітку наукову   базу. Вона  озброєна  науковими  засобами, виробленими  психологією  та соціологією.

       Закони рекламного бізнесу   вкладаються в систему  точної  наукової класифікації. Нею охоплені  всі складові рекламного процесу:

    ▪ Рекламодавців;

    ▪ Споживачів;

    ▪ Об’єкти  реклами;

    ▪ Рекламні  засоби та носії;

    ▪ Соціальні  та виробничо – економічні  умови комерційної діяльності;

    ▪ Рекламу

     У класифікації  реклами розрізняють два поняття:

|Реклама як процес                                                     | Реклама як продукт                                                   |

|“Рекламування”                                                        |Рекламне звернення                                                    | 

       Численні зарубіжні спеціалісти  в галузі рекламного бізнесу  створили цілісну  систему   класифікації реклами і як  процесу, і як продукту. Основою  цієї системи є поділ реклами  на групи за такими  ознаками:

    o Вид реклами;

    o Мета  отримання прибутку;

    o Способи  передавання інформації;

    o Метод  передавання інформації;

    o Характер  емоційного впливу та  спосіб  його передавання;

    o Характер  взаємодії;

    o Предмет   рекламування;

    o Суб’єкт  рекламування;

    o Цілі  рекламування;

    o Інтенсивність   реклами;

    o Тип рекламодавця;

    o Форма  використання  носіїв реклами.

    Реклама  поділяється на бізнесову, соціальну,  політичну та релігійну.

    Бізнесова  реклама має на меті довести  комерційну інформацію рекламодавця  до споживача, сприяючи продажу  товару, послуги або ідеї.

    Соціальна  рекламна інформація — це некомерційна  інформація державних органів  з питань здорового способу  життя, охорони здоров'я, охорони  природи, збереження енергоресурсів, профілактики правопорушень, соціального  захисту та безпеки населення.  У такій рекламі не згадуються  ні конкретна продукція, ні  її виробник. Особи, які здійснюють  на безоплатній основі діяльність  з поширення соціальної рекламної  інформації або передають для  цього власні кошти, користуються  пільгами, передбаченими законодавством  України.

    Політична  реклама має дуже специфічні  ознаки: її метою є створення  популярності окремим політичним  лідерам чи партіям. Залучають  для цього так званих іміджмейкерів,  тобто професіоналів, що знають, якими засобами можна створити  привабливий образ (імідж) котрогось  політичного діяча чи партії.

    Релігійна  реклама має на меті поширення  інформації про релігійне життя,  окремі події та свята церковних  громад. Ця реклама також має  специфічні ознаки, що визначаються  самою суттю релігійних відносин.

    Комерційна  й некомерційна реклама. Звичайно  метою рекламування є збільшення  обсягу продажу та отримання  додаткового прибутку чи стабілізація  свого становища на ринку. Однак  реклама може бути й некомерційною,  коли, наприклад, рекламодавцями  є некомерційні організації (державні, громадські, політичні та інші), метою  яких є не отримання прибутку, а так звана суспільна корисність  — об'яви про наймання на  роботу, офіційні повідомлення, релігійна  інформація та Ін.

    Некомерційною  рекламою можна також уважати  заходи для встановлення добрих  людських відносин у самій  фірмі, а також між фірмою  та державою, фірмою й громадськістю.  Це некомерційні статті, теле- та радіопередачі, прес-конференції з приводу некомерційних подій у житті фірми, різні культурні та соціальні заходи, які не мають комерційних цілей. Реклама державних символів, способу життя в країні, хоч і є некомерційною, однак важить більше, ніж комерційна, оскільки виховує почуття національної гордості та любові до своєї країни.

    Способи  передачі інформації. За цією  ознакою реклама поділяється  за такими напрямами:

    реклама  в засобах масової інформації; пряма реклама;

    реклама  на місці продажу;

    особистісна  реклама;

    персональний  продаж.

    Реклама  в засобах масової інформації  — це класична реклама, тобто  платне, однонапрямлене та неособистісне звернення, що вміщується в засобах масової інформації (газети, радіо, телебачення) з метою повідомлення певній групі людей якихось фактів про товари, послуги чи ідеї. Тобто повідомлення є платним, зворотний зв'язок забезпечується з певним запізненням — тільки через кінцеву поведінку потенційного покупця; реклама адресується не конкретній особі, а цільовій аудиторії. Особливості класичної бізнес-реклами буде докладніше розглянуто далі.

    Прямою  рекламою називають усі зв'язані  з пошуками нових клієнтів  та торгових угод операції, що  здійснюються поштою, телефоном,  безпосереднім вкладанням проспектів  у поштові скриньки, а також  через пресу у вигляді відрізних  купонів-замовлень для читачів.  Сюди також належить продаж  товарів за каталогами, спеціальна  інформація для промисловців  та спеціалістів різних галузей.  Завжди діють дві форми прямої  реклами: одна— інформує, інша — продає.

    Асоціація  прямої поштової реклами називає  дев'ять переваг прямої реклами:

    1. Її можна  адресувати безпосередньо конкретним  особам або конкретним ринкам  зі встановленням значно більшого  контролю за її дієвістю, ніж  це можливо для інших засобів  реклами.

    2. Їй можна  надати особистісного характеру  аж до абсолютної конфіденційності.

    3. Вона  є індивідуальним зверненням  конкретного рекламодавця до  конкретного споживача, тобто  не конкурує ні з іншою рекламою, ні з будь-якими редакційними  матеріалами в засобах масової  інформації.

    4. Її не  лімітовано місцем, форматом і  тиражем видання.

    5. Вона  дає значно більші можливості  вибору матеріалів і виробничих  процесів для її виготовлення.

    6. Вона  дає змогу вносити елементи  як новизни, так і раціонального  підходу в інтерпретацію ідеї  рекламодавця.

    7. Її виготовлення  можна організувати в суворій  відповідності до потреб персонального  оперативного графіка рекламодавця.

    8. Її дієвість  найлегше контролювати, організувавши  відповідне вибіркове дослідження  й тестування невеликих груп  одержувачів.

    9. Завдяки  недоступним для інших засобів  реклами ґрунтовності й широті  інформації вона дає змогу  покупцям раціональніше поставитися  до купівлі чи укладання угоди.

    Уважають, що пряма поштова реклама —  це найбільш особистісна, найбільш  «інтимна» з усіх форм реклами.

    Спеціалісти  прямої поштової реклами переконані, що коли вони безпосередньо  звертаються до покупця чи  потенційного клієнта, то вони  використовують найважливіше з  усіх відомих покупцю чи клієнту  слів — його власне ім'я.  Вони намагаються розмовляти  з покупцем чи клієнтом так  само, як розмовляли б з ними  за особистої зустрічі. Проте  вартість прямої поштової реклами  в розрахунку на один контакт  є порівняно високою. Вона може  бути виправданою тільки за  умови, коли рекламодавець точно  знатиме, що його звернення  потрапило до рук тих, кому  воно потрібне.

    Відтак  раніше ніж організовувати цю  роботу треба скласти перелік  потрібних адрес. В економічно  розвинутих країнах діють навіть  спеціальні брокери з продажу  таких списків. Вони мають банк  адрес за різними сегментами  ринку. Це фірми, підприємці, банки,  агентства, приватні особи, що  розподілені на спеціальні групи  за майновими, сімейними, релігійними,  освітніми цензами та інтересами.