Економічні засади формування та реалізації торгівельної політики

Нарощування обсягів  реалізації української машинобудівної продукції на внутрішньому та зовнішніх  ринках, для чого необхідно:

- проведення Торговельно-промисловою палатою України за підтримки Міністерства економічного розвитку і торгівлі виставкової, інформаційної та маркетингової діяльності, спрямованої на просування товарів машинобудівної промисловості України на перспективні ринки;

- надання короткострокових державних гарантій для отримання кредитів підприємствами машинобудівної галузі, які демонструють позитивний результат від операційної діяльності, мають позитивну кредитну історію, не припускались прострочень по кредитах та здійснювали соціальні зобов’язання у повному обсязі;

- надання державними  банками кредитних ресурсів за  пільговою відсотковою ставкою  підприємствам машинобудівної галузі, що не мають заборгованості  по заробітній платні, під виконання  державних замовлень, у разі  спрямування певної частки від отриманого прибутку на інвестування в основні засоби;

- прискорення гармонізації  стандартів, прийнятих у машинобудівній  промисловості, із стандартами  країн – імпортерів машинобудівної  продукції України;

- проведення консультацій  з основними партнерами у зовнішній торгівлі машинобудівною продукцією про взаємне скасування митних тарифів на запасні частини, комплектуючі та агрегати в рамках міжнародної кооперації.  

Зміцнення науково-технологічного потенціалу машинобудівної промисловості, що  передбачає:

- постановку на баланси підприємств машинобудування нематеріальних активів, створених за рахунок державних коштів; формування системи передачі акціонерним товариствам цих активів у якості внеску держави в статутний капітал та додаткової емісії акцій, що забезпечується цим внеском;

- збільшення капіталізації  вітчизняних машинобудівних підприємств  шляхом проведення технологічного  аудиту на цих підприємствах  з метою виявлення об’єктів  інтелектуальної власності та  технологій та постановки їх  на баланс в якості нематеріальних активів у передприватизаційний період;

- забезпечення захисту  прав державних машинобудівних  підприємств на об’єкти інтелектуальної  власності, створені на основі  сумісної діяльності з іноземними  контрагентами відповідно до  договорів про міжнародну науково-технічну кооперацію, шляхом визначення у таких договорах принципів та методів розподілу прав власності на об’єкти інтелектуальної власності та визначення порядку вирішення суперечок з цього питання;

- вдосконалення державного  регулювання міжнародного трансферу технологій у напрямку попередження припливу морально застарілих технологій до підприємств машинобудівної промисловості шляхом проведення державної експертизи технологічних рішень, що надходять з-за кордону, на основі перевірки новизни, ефективності, рівня безпеки та інших характеристик іноземної технології;

- прийняття законодавчого  акту, що регулює відносини в  сфері венчурного інвестування  інноваційної діяльності, який передбачає  визначення порядку інвестування  венчурними фондами науково-технічних робіт на промислових підприємствах.  

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

Висновки

Розглядаючи питання  реферату, висвітливши основні проблеми, я виділила, що машинобудування, як важлива галузь промисловості, має  велике значення в народному господарському комплексі. А рівень його розвитку є одним з основних показників економічного і промислового розвитку України.

 У перспективі  розвитку необхідно розширити  асортимент продукції машинобудування,  інтенсифікувати процеси оновлення  машинобудівної продукції й технічного  переоснащення галузей промисловості. Чільне місце має належати створенню високоефективних машин і їх систем для всіх галузей і сфер господарства. Розвиток приладобудування повинен бути зумлвлений тим, що потреби України в основних видах продукції галузі задовольняються неповністю.

Необхідно розвивати  ряд нових машинобудівних галузей  і виробництв, нових видів машин, устаткування, приладів і апаратів, роботів і магнітогідродинамічного  генераторобудування, виробництва  швидкісної елекро-обчислювальної техніки  нових поколінь, електрофізичних і електротехнічних засобів обробки засобів металу та матеріалів, виробництва систем зв'язку, нових засобів управління, втоматизації тощо.

Важливим завданням  розвитку даної промисловості є  компенсація вибуваючих потужностей  за рахунок завершення вже початого будівництва і рекрнструкцій ряду підприєсмтв. Крім того, слід закрити ряд нерентабильних підтриємст. Це дасть змогу дещо сповільнити спад виродництва, а потім стабілігувати випуск даної продукції і створити передумови для зростання завдяки будівництву нових підприємств, збільшення обсягів реконструкції діючих та приділенню особливої уваги технічному переозброєнню галузі.

Підприємства  машинобудівної галузі відносяться  до екологонедезпечних, оскільки розробка машинобудівних підприєсмтв істотно впливає на гідрохімічний режим експлуатації вод, посилює забруднення повітру, погіршує родючість грунтів.

За особливостями технологічного процесу, розміщення підприємств машинобудування  ділиться на такі великі групи галузей: важке, загальне, середнє, точне машинобудування. До їх складу входять інші галузі та підгалузі. Формами територіальної організації виробництва є пункти, центри, вузли і райони. В Україні є понад 70 машинобудівних вузлів (найбільші з них Київський, Харківський, Львівський, Одеський, Дніпропетровський), а також виділяють 6 машинобудівних районів: Донецький, Придніпровський, Харківський, Центральний, Західний, Причорноморський.

Продукція машинобудування  відіграє важливу роль у формуванні внутрішнього ринку країни. Україна  також має широкі зв’язки з іншими країнами світу. А багато видів вітчизняної продукції машинобудівного комплексу займає провідні місця на світовому ринку. Машинобудівний комплекс України має певні проблеми. Серед них невдале територіальне розміщення багатьох підприємств, застаріле технологічне обладнання, переважання металоємних над наукоємними галузями. Є багато шляхів виходу із кризових ситуацій. Зокрема це удосконалення управління машинобудуванням, його суспільно-виробничих зв’язків, територіальної організації комплексу, технічне переоснащення виробництва, запровадження нових технологій та багато інших.

 

 

 

 

 

 

 

Список  літератури

1. Економіка України: навч. посіб. / А.П. Голіков, Н.А. Казакова. – К.:Знання,

    2008. – 286 с.

2. Дрогунцов С.І., Олійник. Я.Б., Степаненко А.В. Розміщення продуктивних

    сил: Навч. посіб. для ВНЗ / За ред. С.І. Дорогунцова. — К., 2004. — 364 с.

3. www.ukrstat.gov.ua – Офіційний сайт Державного комітету статистики

    України

4. www.uaie.com.ua  - інформаційний сайт Української асоціації імпортерів і

    експортерів.

5. Розвиток зовнішньої торгівлі України та її економічна безпека //               

    В.Г. Андрійчук, О.С. Власюк, В.П.Титаренко; За ред. В.Г. Андрійчука:

    Моногр. – К.: НІСД, 2006. – 148 с. – (сер. “Екон. стратегії”; Вип. 4).

6. Букін В.І. Регіональна економіка. — К., 2000.

7. Гєєць В. Структура економіки і структурна політика її стабілізації //

    Економіка України. — 2006. — № 4. — С. 17—18.

8. Дорогунцов С., Федорищева А. Методологічні засади розміщення та

     розвитку потенційно небезпечних виробництв // Економіка України. —

    2005. — №6. — С. 4—11.

9. www. industry.kmu.gov.ua – Офіційний сайт Міністерства промислової          

    політики України

10. Розміщення продуктивних сил: підручник /За ред. док. економічних наук,

    проф. С.І. Дорогунцова, Київ: КНЕУ, 2005. – 986с.

11.Стеченко Д.М. Розміщення продуктивних сил і регіоналістика К.2002.

12. Романенко В. Регіональні ринки продукції машинобудування в Україні //

     Економіка України. — 2001. — № 6. — С. 90—92.