Економічні засади формування та реалізації торгівельної політики

Транспортне машинобудування  має для нашої країни стратегічне  значення. Виробництво автомобілів  у вітчизняному транспортному машинобудуванні  займає перше місце. У столиці  розмістилися два заводи - «Москвич» та «ЗІЛ». У Поволжі - заводи-гіганти в м. Тольятті, Ульяновську, Набережних-Челнах, Горькова. Промислові автобуси випускають в Павлове (на Оці), всюдиходи - в Заволжя і Арзамасі, самоскиди - в Саранську. Найбільші центри морського суднобудування - Санкт-Петербург, Виборг, Северодвинск, Комсомольськ-наАмуре, Астрахань. Морські та річкові судна виробляють у Рибінську, Зеленодольську, Волгограді, Навашина, Городці.

     Сільськогосподарське машинобудування орієнтовано на виробництві техніки для великих колективних господарств (колгоспів). У Росії багато тракторних заводів, які виробляють майже всі відомі типи тракторів.  Найпотужніші колісні трактори «Кіровець» виготовлені на Кіровському заводі в Санкт-Петербурзі, а найменші - у Володимирі.

     Провідне місце в електронному машинобудуванні належить Москві і московської області, Зеленоград, Санкт-Петербургу, Пскові, Новгороді, Саратов, Уфа, Перм, Іжевськ, Новосибірськ, Красноярськ, Владивосток.

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

2.2 Аналіз машинобудування в Україні

Тяжке машинобудування виробляє гірничо-шахтне, підйомно-транспортне, металургійне обладнання, устаткування для хімічного та будівельного комплексів, шляхові машини ( бульдозери , екскаватори , катки, грейдери) тощо. Воно є металоємним, тому тяжіє до металургійних баз; водночас воно – громіздке, тому тяжіє до споживача. Продукція цієї галузі випускається невеликими партіями або навіть одиничними зразками ( парові казани, турбіни, прокатні стани) і є трудоємним.Рівнем розвитку тяжкого машинобудування виділяються насамперед розвинені країни, де є тяжка промисловість. Серед країн, що розвиваються, тяжке машинобудування орієнтується на добувну промисловість ( видобуток нафти, газу, руди, вугілля) чи на металургійну промисловість ( Індія, Бразилія, Аргентина). Транспортне машинобудування складається з виробництва автомобілів, морських та річкових суден, локомотивів, вагонів, трамваїв, тролейбусів тощо. Воно орієнтується переважно на економічно розвинені країни, де є значний попит на цю продукцію, а також на сировинну базу.Автомобілебудування позначене великою капіталомісткістю, а гостра конкуренція зумовлює високий рівень монополізації. Найбільшими монополіями з виробництва легкових автомобілів є «Вольво», «Даймлер-Бенц», ФІАТ, БМВ, «Дженерал-моторс», «Форд-мотор», «Тойота», «Нісан», «Опель».Серед реґіонів лідерство тримає Північна Америка. Серед країн виділяються США, Японія та Франція .Нещодавно у п’ятірку лідерів увійшли автомобільні фірми Республіки Кореї. АвтоЗАЗ–Daewoo в країні налагодив випуск автомобіля «Таврія» покращеної якості та трьох моделей «Daewoo». В Іллічівську почато складання моделей Leganza, Nubira, Lanos.Компанія General Motors в рамках сумісного підприємства АвтоЗАЗ–Daewoo інвестувала в автомобілебудування 100 млн дол. задля складання Opel–Astra та Vectra. У Луцьку утворено СП із складання шостої моделі ВАЗ, а в Мелітополі на базі нещодавно збудованого моторного заводу налагоджено випуск двигунів фірми «Рено», в тому числі для СП «Рено–ЛАЗ» з виробництва нових автобусів.Випуск автомобілів у Росії знизився, Україна у 1998 р. випустила 25,7 тис. легкових автомобілів. 
Вантажне автомобілебудування зосереджено у таких країнах, як США, Канада, Японія, ФРН, Росія, Чехія, Білорусь. Тут виробляються вантажівки великої та середньої вантажопідйомності. Найбільші центри: Москва, Набережні Челни, Нижній Новгород у Росії, Мінськ та Жодіно у Білорусі, Дирборн у США, Нагоя у Японії, Копршивниця у Чехії (вантажівки «Татра») Японії (Mitsubishi, Nissan, Hino), Італії (Iveco), Швеції (Volvo), Франції (Renault), ФРН та США (Даймлер-Крайслер, Mercedes, MAN), а також моделі Scania та DAF. Росія з Україною утворили 4 СП із складання невеликих вантажівок «Газель» в Сімферополі, Іллічівську, Кременчуці та Київській області.  
        Виробництво автобусів зосереджено у ФРН («Мерседес»), Угорщині («Ікарус»), Україні (ЛАЗ), Росії (ПАЗ, ЛІАЗ), США, Японії, Швеції (Вольво), Франції (Рено).Виробництво мотоциклів зосереджено в Японії (Suzuki, Jawa, Jamaha, Kawasaki, Honda); ФРН (BMW), Франції (Pegeout), США та Італії.Локомотивобудування історично склалось там, де була розвинена мережа залізниць: у Західній Європі, Росії, Україні, США, Японії. У більшості розвинених країн випускають і використовують електровози (виняток США, де висока питома вага тепловозів), а в країнах, що розвиваються, застосовують тепловози і паротяги. Найновіші типи локомотивів запроваджує Японія, швидкість руху на її спеціальних швидкісних залізницях по Тихоокеанському поясу – найвища. У США розроблений новий тип швидкісного залізничного составу, який рухатиметься зі швидкістю 240 км/год і стане одним із найнадійніших з огляду на безпеку руху. В Україні тепловози та електровози виробляються у Луганську, Харкові та Дніпропетровську, трамваї – у Луганську, тролейбуси – у Дніпропетровську.

Морське машинобудування  зосереджене у Японії; ця країна дає 38 % споруджуваного тоннажу. За обсягом  військового суднобудування перед  ведуть США. Від середини сімдесятих років швидко – за активної участі японських монополій та з використанням  японського суднового обладнання – морське суднобудування розвивається у Південній Кореї (20% світового обсягу), Сінгапурі, Бразилії. У Західній Європі найвищі темпи розвитку суднобудування – в Германії та Італії ( відповідно 5,4 та 4,3 %). Китай у останній час витіснив з третього місця Германію і його питома вага складає 6,1 %. В окремих країнах сформувалась певна спеціалізація: Японія робить судна для перевезення наливних та насипних вантажів, Франція – зріджених газів і хімікатів, Фінляндія – криголами й пасажирські судна, США – судна-баржовози та газовозні танкери.bНова тенденція – переміщення суднобудівних потужностей в країни, що розвиваються. Крім Республіки Корея в «першу десятку» увійшла Бразилія . Це пов’язано з наявністю сировинної бази та дешевих трудових ресурсів. Приладобудування – це виробництво електро- та радіовимірювальних оптичних приладів, приладів часу, засобів зв’язку тощо. Спочатку в цих країнах тільки складали побутову електроніку з американських, європейських та японських деталей; тепер тут впроваджують своє інтегроване виробництво, яке містить всі основні стадії. Випускаються персональні комп’ютери, великі інтеґральні схеми, периферійні системи, обладнання для електронного проектування, засоби зв’язку, волоконна оптика тощо. У 1997 році в світі було виготовлено 80 млн персональних комп’ютерів. Лідер – компанія Compag (США).

В Україні ця галузь теж широко представлена: більшість  продукції виробляється на підприємствах  військово-промислового комплексу. Серед  центрів виділяються Київ, Дніпропетровськ, Львів, Одеса, Харків, Сімферополь.

Важке машинобудування  України включає виробництво  металургійного, гірничого, підйомно-транспортного  обладнання, енергетичних блоків (парових  казанів, атомних реакторів, турбін, генераторів), а також іншої металомісткої  та великогабаритної продукції. У цій галузі створюються підприємства повного циклу з випуском продукції невеликими серіями або індивідуального призначення. Потреба великої кількості металу, складність транспортування готової продукції зумовлюють розміщення цих підприємств поруч з металургійними центрами, хоча інколи вони розташовуються і в районах споживання. За класичний приклад може правити Донецько-Придніпровський район: Краматорськ, Дніпропетровськ, Харків, Донецьк, Маріуполь тощо.

 Сільськогосподарське  машинобудування – це передусім тракторний та моторобудівний заводи у Харкові, завод тракторних сівалок у Кіровограді, бурякокомбайновий завод у Дніпропетровську тощо. Машини та обладнання для хімічної промисловості виробляються у Сумах, Полтаві, Сніжному. В Західно-Українському та Центрально-Українському економічних районах переважає працемістке й неметаломістке виробництво: добре розвинуті верстатобудування, автобудування, виробництво різних приладів, електро- та радіоапаратури, засобів автоматизації, технологічного обладнання. Центри верстатобудування: Київ, Житомир, Львів. Виробництво приладів та засобів автоматизації: Київ, Житомир, Львів, Мукачеве, Черкаси.

Сільськогосподарське  машинобудування тяжіє до місць  споживання готової продукції.  Південь спеціалізується на суднобудуванні, судноремонті, виробництві сільськогосподарських машин, верстатів, будівельно-шляхового й підйомно-транспортного обладнання, машин для легкої та харчової промисловості. Морське й річкове суднобудування (Миколаїв, Херсон, Керч), судноремонт (Одеса, Іллічівськ, Херсон, Севастополь) – це найдавніші галузі промисловості реґіону. Тут будують судна найрізноманітнішого призначення. Машинобудівний комплекс України містить значний науково-виробничий потенціал, тут зосереджена третина промислово-виробничих фондів і майже половина промислово-виробничого потенціалу країни.

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

3. Проблеми  та перспективи інноваційного розвитку машинобудування

в Україні

    3.1 Проблеми машинобудування в Україні

На  період становлення незалежності України в 1991 р. машинобудування було провідною галуззю в структурі промислового комплексу, його частка становила понад 30% виробництва. Україна забезпечувала в структурі виробництва колишнього СРСР 45% металургійного устаткування, 97% магістральних тепловозів, близько 50% вантажних вагонів і цистерн, 26% сільськогосподарського машинобудування. На Україну приходилось виробництво 40% вартості продукції машинобудування військово-промислового комплексу колишнього СРСР [1].

Системний аналіз процесів, які відбуваються в машинобудуванні, дає можливість виокремити проблеми сучасного етапу розвитку:

Застарілі основні виробничі фонди та відсутність  реальних інвестицій 
них ресурсів для технологічного оновлення. Не зважаючи на те, що протягом останніх років ступінь оновлення перевищує ступінь ліквідації основних засобів, призупинити процес їх старіння не вдається.

Невідповідність виробничих потужностей потенціалу ринків збуту та низький рівень їх завантаження. Через це амортизація основних засобів таких підприємств списується на собівартість меншого обсягу виробництва, що й призводить до подорожчання продукції. А це, відповідно, зумовлює програш підприємств у ціновій конкуренції.

Поділ праці в межах колишнього СРСР був вибудуваний так, що Україна в багатьох галузях машинобудування, як виявилось, не мала завершеного виробничого циклу. На території України розміщувались або підприємства, що виготовляли агрегати, комплектуючі, які поставлялися в Росію, або складальні заводи, функціонування яких почало залежати від рівня поставок комплектуючих з Росії.

Недостатній рівень платоспроможності товаровиробників, що негативно впливає на фінансово-економічний  стан підприємств машинобудування.

Неконкурентоспроможність  багатьох видів продукції вітчизняних  підприємств та низький рівень впровадження інновацій.

     Основні проблеми машинобудівного комплексу України пов'язані із необхідністю розвитку економічних зв'язків у постачанні комплектуючих, втратою традиційних ринків збуту продукції, орієнтацією підприємств на випуск продукції військового призначення, а також технічною відсталістю і низькою, порівняно з міжнародними стандартами, якістю виробів. Зараз важливо є налагоджувати випуск комплектуючих усередині країни, урізноманітнювати асортимент і якість продукції, яка необхідна, перш за все, для власного споживання, а також має важливе експортне значення.

Програма конверсії підприємств ВПК (перепрофілювання їх на випуск мирної продукції) переглянута і деякі заводи відновлюють виробництво озброєння, яке має попит на світовому ринку.

      Поточний рік дав українському машинобудуванню надію відновити обсяги виробництва, підняти їх на докризовий рівень, вже у 2012 році. Провальний 2009-й іде в історію, але кількість проблем, які доводиться долати машинобудівникам, не тільки не зменшується, а навіть росте. До традиційних труднощів у вигляді постійного підвищення ціни електроенергії і комплектуючих додалися рекордні суми неповерненого ПДВ і виснажливі перевірки фіскальних органів. З іншого боку - головне, щоби були замовлення, а інше, як кажуть, докладеться. При цьому продукція вітчизняного машинобудування начебто затребувана, про що свідчать показники перших трьох кварталів. Але на прикладі чи не найперспективнішої підгалузі – вагонобудування видно, що перед підприємствами постають і абсолютно несподівані проблеми, подолати які допоможе тільки втручання держави.

       Одним з найважливіших напрямків  розвитку машинобудування на сьогодні є забезпечення виробництва конкурентоспроможної кінцевої (готової продукції як власних галузей, так і галузей реального сектора економіки).

       Формування конкурентних переваг вітчизняних машинобудівних підприємств рекомендується здійснювати такими шляхами:

Впровадження  нових технологій (зміна технологій створює нові можливості для розробки товару, виробництва чи доставки та вдосконаленні супутніх послуг).

Орієнтація  на потреби споживачів (реагування на зміну запитів споживачів, створення нового ланцюжка цінностей).

Диверсифікація  виробництва (вихід у нові сегменти ринку, на нову групу покупців, пошук нових, більш ефективних способів виробництва продукції чи нових підходів до певної групи покупців).

Зміна вартості чи наявності компонентів  виробництва (зміна умов у постачальників, пошук можливості використання нових чи інших за своєю якістю компонентів).

Зміна державного регулювання (зміна політики держави у таких галузях, як стандарти, охорона навколишнього середовища, вимоги до нових галузей і торговельні обмеження).

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

      3.2 Перспективи машинобудування в Україні

У перспективі  машинобудування повинно зайняти більш вагоме місце як у структурі промисловості, так і у формуванні експорту України. Необхідно удосконалити галузеву структуру машинобудування, розширити асортимент його продукції за рахунок підвищення питомої ваги галузей, що виробляють товари народного споживання. Також треба налагодити виробництво високоефективних машин та їх систем для всіх галузей і сфер народного господарства, приладів і апаратів, швидкісної електронно-обчислювальної техніки нових поколінь, виробництва систем зв'язку, засобів управління, автоматизації тощо. Спеціалізацію і кооперування виробництва в машинобудуванні необхідно орієнтувати на вітчизняні підприємства, створювати замкнуті цикли виробництв у середині країни.

Перераховані вище заходи допоможуть не тільки стабілізувати й надалі розвивати машинобудівний комплекс всередині країни, але й за її межами також, що є однією з найважливіших умов виходу  держави на світовий ринок.

У перспективі машинобудування  повинно зайняти більш вагоме місце як у структурі промисловості, так і у формуванні експорту України. Необхідно удосконалити галузеву структуру машинобудування, розширити асортимент його продукції за рахунок підвищення питомої ваги галузей, що виробляють товари народного споживання. Потрібна модернізація машинобудівних заводів, їх технічне переоснащення з використанням сучасних технологій і значне підвищення за рахунок цього якості машин, їх конкурентоздатності. Необхідно налагодити виробництво високоефективних машин та їх систем для всіх галузей і сфер народного господарства, приладів і апаратів, швидкісної електронно-обчислювальної техніки нових поколінь, виробництва систем зв'язку, засобів управління, автоматизації тощо. Спеціалізацію і кооперування виробництва в машинобудуванні необхідно орієнтувати на вітчизняні підприємства, створювати замкнуті цикли виробництв у середині країни.

Сучасна стратегія державної  промислової політики України в  галузі машинобудування передбачає зростання темпів випуску наукоємної продукції високого технологічного рівня, освоєння нових конкурентоздатних зразків техніки, підвищення якості й ефективності виробництва з орієнтацією на потреби внутрішнього ринку та збільшення експортного потенціалу.