Дослідження кон’юнктури ринку товарів довгострокового користування (на прикладі ринку меблів України)

Нестабільна політична й  складна економічна ситуація, що мала місце в нашій країні протягом 1990-х років, певною мірою сприяла  тому, що великі меблеві комбінати  радянських часів не зуміли пристосуватися до нових економічних умов і програли конкурентну боротьбу польському виробникові. Імпортні меблі в той час стали  основою продажів. Але з 2000-х ситуація дещо змінилась.

Період з 1997-2007 років був  часом формування нової банківської  системи, який характеризувався зростанням обсягів кредитування підприємств  і населення. Попит стимулювався кредитами. На кредити будували нові квартири, які потребували умеблювання. Попит випереджав пропозицію на всі  види меблів і комплектуючих. У цей  час почав зароджуватись новий  клас національних виробників меблів, який потіснив імпорт і заповнив вакуум, що утворився після банкрутства  радянських меблевих підприємств-гігантів. Таким чином, наявність стабільного  попиту на меблі і сприятливі умови  формування пропозиції з боку виробників визначили досить динамічне зростання  українського меблевого ринку.

Впродовж декількох років  вітчизняні виробники оновлювали устаткування, освоювали нові технології виробництва  і застосовували нові матеріали. Українські меблі стали конкурентоздатними за якістю. Значна увага почала приділятись  додатковим сервісам, скороченню термінів доставки готових меблів та ін. З’явилась  велика кількість всіляких магазинів  і магазинчиків, салонів і маркетів, що пропонують всілякі вітчизняні меблі, асортимент яких задовольняв будь-які  потреби населення: від дуже популярних кухонь до менш популярних м’яких офісних  меблів у ціновому діапазоні від  «економ» (до 1000 грн. за погонний метр) до «преміум» (від 3000 грн. за метр). Відновити  дизайн або замінити кухню міг  дозволити собі практично будь-який житель країни.

У 2001 році створюється профільна  бізнес-асоціація – «Українська  Асоціація Меблевиків» (УАМ), як добровільне, незалежне, некомерційне об’єднання підприємств, організоване на основі рівноправності, вільного волевиявлення і єдності  економічних, юридичних, соціальних та інших інтересів своїх членів. Метою діяльності УАМ є об’єднання зусиль компаній, що працюють у меблевій галузі, захист та лобіювання їхніх  прав та інтересів.

Серед пріоритетних завдань, які покликана вирішувати Асоціація, можна окреслити наступні. УАМ  сприяє створенню та розвитку інфраструктури ринку виробництва меблів в Україні, тобто вона займається вивченням  і ознайомленням своїх членів з передовим досвідом вітчизняних і зарубіжних компаній. Сюди входить: просвітницька діяльність, проведення семінарів для членів Асоціації, участь у конференціях, семінарах та інших заходах з питань розвитку ринку меблів, а також співпраця з іншими організаціями та об’єднаннями, які працюють на ринку меблів, у тому числі з міжнародними.

Цікавим є той факт, що не кожен виробник або продавець  меблів може стати членом асоціації. У випадку, якщо у більшості членів УАМ є претензії до якості продукції  та ведення бізнесу майбутніх  членів, тільки після ліквідації цих  претензій вони можуть бути зарахованими до асоціації.

Всі діючі члени  Української асоціації меблевиків отримують можливість вирішення  їхніх питань на державному рівні; участі в профільних виставках та розміщення реклами в профільних журналах на спеціальних умовах; підвищення професійного рівня співробітників на тренінгах, майстер класах, семінарах, організованих  УАМ безкоштовно.

Для консолідації зусиль добросовісних  компаній меблевої галузі, які є  членами УАМ, для забезпечення високої  якості їх професійної діяльності був  створений Кодекс честі члена  української меблевої асоціації. У  ньому позначені принципи внутрішніх відносин членів УАМ (добросовісна конкуренція, взаємодопомога, нерозголошення конфіденційної інформації, корпоративна солідарність), взаємин з клієнтами (турбота  про якість, про договірні і  фінансові зобов’язання), зі співробітниками (шанобливе ставлення до персоналу, уникнення тиску на співробітників), стосунки з зовнішнім світом (робота на благо суспільства, турбота про  навколишнє середовище, благодійність).

За даними Української  Асоціації Меблевиків (УАМ), на кінець 2008 року було зареєстровано понад 4000 підприємств, пов’язаних з меблевою діяльністю, при цьому майже на 300 з них доводиться від 50% до 60% об’єму меблевої продукції, що виробляється в  Україні. А серед основних гравців  меблевого ринку можна виділити "Меркс", "Енран", "Ліга-Нова", "Прогрес", "Аматі", Narbutas &Ко, "Снайт", "Екмі", "Новий  стиль", "Офіс Солюшнз" і "Артметалфурнітура". Фактично вони присутні у всіх регіонах. Хоча є в регіонах свої, дрібніші виробники й оператори (продавці меблів).

 

   

2.2 Оцінка кон’юнктури українського ринку меблів та чинників, що її визначають

 

Представлені на українському ринку підприємства по виробництву  різних видів меблів можна розділити  на три групи: великі - з щомісячним випуском продукції на суму не менше 220 тисяч доларів, їх частка складає 3-5%; середні, які випускають меблі на 25-35 тисяч доларів на місяць, на які доводиться 60-65% загального числа виробників; дрібні - з випуском продукції на суму менше 25 тисяч доларів на місяць (30%)   [10].

Рис.2.1. Частка компаній на ринку меблів залежно від обсягів виробництва

 

Структура  сегментів меблевого ринку характеризується даними, що наведено у рис.2.2 [10].

                                                                                                   

Вид меблів	Сегмент ( %)
Домашні	75
Офісні	20
Спеціальні	5

      

Рис. 2.2. Структура  сегментів меблевого ринку

 

      Сегменти меблевого ринку класифікуються залежно від:

–  виду продукції, що випускається (домашні меблі, офісні меблі і спеціальні меблі (для барів, кафе, ресторанів та ін.);

–  від цінового діапазону (низький, середній і високий).

У секторі українського ринку домашніх меблів намітилася тенденція  до заміщення іноземних компаній вітчизняними виробниками. Якість цих  меблів останніми роками помітно  покращилась, а асортимент розширився. Структура попиту на меблі для  дому в 2010 році розподіляється таким  чином: м’які меблі – 30%; меблі  для кухонь – 20%; віталень – 20%; спалень  – 15%; дитячих кімнат – 10%. Як показує  статистика, найбільшим попитом серед  населення користуються м’які меблі. Їх продається в три рази більше ніж корпусних меблів. Кількість  підприємств, що виробляють меблі для  дітей, за декілька останніх років зросла в 4 рази, причому цей показник продовжує  збільшуватися за рахунок дрібних  виробників, що пропонують свою продукцію  за прийнятними цінами. Досить насиченим  виявився і український ринок  кухонних меблів. Якщо в 2006 році частка домашніх меблів становила половину усіх проданих меблів, у 2009 році - 65%, а в 2010 році ці показники перевищили 75% ( див. рис.2.2) [10].

                                                                                            

Вид меблів для дому	% продаж
Мякі меблі	30
Кухні	20
Вітальні	20
Спальні	15
Дитячі	10
Інші	5

 

Рис 2.3. Структура попиту на меблі для дому

 

      Така сегментація досить умовна, адже, наприклад, віяння останніх

років — вбудовані шафи-купе — «відгризають» частку сегменту

меблів для віталень і спалень. Наразі можливість використати простір

максимально ефективно і  власноруч сконструювати шафу стають дедалі

вагомішим чинником вибору вбудованих шаф. За неофіційними даними

провідних компаній ринку, щорічно  попит стабільно зростає в  усіх

регіонах. Інші експерти говорять про 40% річнго зростання попиту в  цьому

сегменті.

     Продажі офісних меблів, власне, які в 90-х складали основну частку виробництва, оскільки з офісних меблів й починався підйом меблевого ринку, навпаки, знизилися. У структурі попиту на офісні меблі можна виділити три основні категорії споживачів. Перша категорія – нові, тільки що створені підприємства, які розраховують, в основному, на дешеві імпортні меблі або меблі, виготовлені під замовлення. Друга – підприємства, які розвиваються. Вони орієнтовані на дорожчі і якісніші меблі. І третя категорія – фізичні особи, що купують меблі для себе. У 2009 році для комерційних та державних підприємств було придбано 25% офісних меблів від загального обсягу ринку меблів, а у 2010 році – лише 20%.

Продаж спеціальних меблів (для барів і ресторанів, готелів  і розважальних комплексів, навчальних і оздоровчих центрів) знизився з 2009 року удвічі, і в кінці 2010 року склав  усього 5% від загальної суми продажів. Проте Українська асоціація меблевиків розраховує на підйом продажів у секторі  офісних і спеціальних меблів найближчим часом, у зв’язку з  майбутнім Чемпіонатом Європи по Футболу в 2012 році.

     Кожен спектр меблевого ринку поділяють на кілька цінових рівнів:

елітний, дорогий, середній і дешевий. Орієнтиром у ціновій  політиці для

багатьох виробників є  «золота» середина.

     У зв’язку з активним розвитком українського ринку меблів виникла гостра конкуренція практично в усіх його сегментах. Це відноситься як до дистриб’юторів, так і до виробників меблів. Проте висока конкуренція в нижчому і середньому цінових сегментах стимулює компанії поступово перепрофілюватися на дорожчі сегменти, заповнюючи тим самим нішу, існуючу зараз на ринку між елітним сегментом, представленим дуже дорогими італійськими, бельгійськими й іспанськими меблями, і середньоціновим сегментом, який сьогодні представляють українські виробники. Країни, з яких імпортують меблі в Україну, поділені на три групи: ті, що більшу частину продукції постачають за цінами, нижчими від середнього рівня; за цінами середнього рівня і за цінами вище середнього. До першої групи однозначно відносять Польщу. Продукція цієї країни вже давно конкурує з вітчизняними меблями у нижчому ціновому рівні. До другої групи належать Чехія, Югославія, Словаччина, Данія, Румунія. Третю групу представляють Італія, Німеччина, Бельгія, Іспанія.

      Як правило, український ринок заповнений меблями імпортного виробника не надто доброї якості, але доступної ціни, або ж імпортними меблями за завищеними цінами. За 11 місяців 2011 р. експортовано меблів з України 401 млн. дол. США, або 144 % до 2010 р., а імпортовано 420 млн. дол. США, або 1284 % до 2010р. [11]. Зовнішньоекономічне торгівельне сальдо в меблевій галузі як і раніше від’ємне. Тобто ринок меблів України наполовину зайнятий імпортом.   При вступ України до Світової організації з торгівлі (СОТ) для меблевої галузі були ліквідовані всі існуючі механізми захисту внутрішнього ринку. На  меблі були введені нульові ставки ввізного мита, що і сприяло, і продовжує сприяти збільшенню долі імпортної продукції на українському ринку. На жаль, конкурувати із зарубіжними колегами вітчизняні виробники досі не можуть. Тут важливою причиною є проблема дефіциту конструкторських розробок, інноваційних дизайнерських ідей, відсутності національної дизайнерської школи, і як наслідок – відсутність фахівців-професіоналів.

Динамічний і стабільний розвиток вітчизняного меблевого ринку спостерігався  буквально до вересня 2008 року, тобто  до вибуху фінансової кризи. У 2003-2008 рр. український меблевий ринок демонстрував зростання на рівні 20% , а стабільна динаміка  зумовлювалася високими темпами будівництва, зростаючою купівельною спроможністю населення, а ще – відкладеним попитом. Багато українців – традиційні в питаннях інтер’єру, і не змінювали домашні меблі по 20-30 років.

     Криза економіки України загалом (зростання безробіття, скорочення доходів населення, скорочення бюджету країни) зумовила споживчу кризу (відмова від купівлі товарів тривалого користування на користь товарів щоденного попиту). Наступила «психологічна» криза – інстинктивне бажання економити, а не витрачати кошти, плани купівлі меблів переносяться на невизначений термін. Обмеження споживчих кредитів теж негативно позначилося на купівельній спроможності населення.

Падіння меблевого ринку  відбувається дуже стрімко. В порівнянні з 2008 роком ринок понизив обороти  майже удвічі і скоротився до рівня 4 млрд. грн.

Економічна ситуація, що ускладнилася, внесла свої корективи: багато виробників знизили темпи  виробництва, відмовилися від реклами, тобто від головного двигуна  будь-якого ринку. Руйнівним для  ринку меблів став різкий спад обсягів  будівництва житла та зростання  інфляції. Також зупинився розвиток ринку в технологічному й маркетинговому аспектах. Під скорочення потрапили  кращі фахівці галузі, маркетологи, що формували нові продукти. Отже, створена до 2008 року меблева інфраструктура виявилася збитковою в середньому на 35-40%.