Значення контракту в зовнішньо-економічній діяльності

      Інколи контрагенти  угоди  закладають   у   контракт   умови, відмінні від  правил  "Інкотермс"  (  988_007  ).  Окрім  того,  є можливість конкретизувати певні положення правил, і тоді головними стають умови контрагентів,  а не міжнародних правил.  Щоб уникнути можливого  ризику  непорозуміння  з  контрагентом та контролюючими державними   службами,   доцільно   детальніше    визначити    всі концептуальні  положення  зазначених  у контракті умов поставки та визначити сторону контракту,  відповідальну за їх здійснення.  При укладенні   контракту,   особливо   обравши   умови  відмінні  від міжнародних правил,  необхідно визначити найважливіше - коли та за яких умов переходять ризики відповідальності за товар від продавця до покупця.  Подолати ризик  цього  виду  можна  введенням  певних конкретних    застережень    щодо    можливого    звільнення   від відповідальності.     

      Визначення обставин  непереборної  сили  контрагентами  угоди також є джерелом  ризиків  виконання  зобов'язань  за  контрактом. Одним  з  непорозумінь  може стати невизначення переліку обставин, які повинні братися до уваги контрагентами як форс-мажорні. Шляхом подолання   таких   ризиків   є   визначення   у  контракті  чітко сформульованих обставин  з  урахуванням  специфічних  особливостей товару  та  маршруту  його  доставки,  при  цьому перелік обставинь непереборної сили має бути вичерпним та цілком зрозумілим для обох сторін угоди.  Визначення переліку обставин не в змозі врегулювати можливі непорозуміння й усунути ризики невиконання умов контракту, бо   необхідно   зазначити   порядок   повідомлення  партнера  про виникнення таких обставин і визначити  шляхи  їх  врегулювання.  З метою   підтвердження   інформації  про  виникнення  форс-мажорних обставин  доцільно  обумовити  у  контракті  обов'язкове   надання відповідного  акта  торгово-промислової  палати,  що  буде справді незалежним  підтвердженням  виникнення  непередбачених   обставин. Одним  із  шляхів  зменшення  ризиків  невиконання  контракту  при виникненні  форс-мажорних  обставин  є  закладення   контрагентами способів  та  методів можливого врегулювання проблем,  що виникли. Можна закласти в  умови  контракту  необхідність  зміни  характеру угоди  (наприклад,  з купівлі-продажу на бартерну або навпаки) або визначити можливість розриву контракту без  пред'явлення  взаємних претензій.  Водночас доцільно залежно від обставин зазначити низку заходів,  які  буде  вжито  для  урегулювання  проблем   виконання контракту.  Можна  також внести до цього розділу контракту основні положення  ст.   79   Конвенції   ООН   1980   р.   про   договори купівлі-продажу товарів ( 995_003 ),  які містяться  у  розділі  4 "Звільнення    від    відповідальності"    та   визначають   умови невідповідальності контрагентів за повне або часткове  невиконання положень  зовнішньоторговельної  угоди.  Такі застереження суттєво зменшують  ризики   застосування   фінансових   санкцій   з   боку контрагента  за  невиконання умов контракту.  Разом з тим існує ще один  ризик  -  це  неповідомлення  про  закінчення  дії  обставин непереборної   сили,   про   що   необхідно   обов'язково  зробити застереження  та  визначити,  яким  чином  буде  повідомлено   про закінчення дії форс-мажорних обставин.    

      Під санкціями  за  неналежне  виконання  умов  контракту слід розуміти певний матеріальний  вплив  на  контрагента,  що  повинно стати  основою сумлінного виконання зобов'язань за угодою.  Ризики всіх складових частин контракту можна зазначити у цьому розділі та визначити механізм застосування фінансового впливу на некоректного контрагента.  Передусім сторонам контракту слід  узгодити  перелік умов,  невиконання яких може призвести до застосування санкцій. До переліку можна включати такі ризики:  невиконання терміну поставки товару;  несвоєчасної оплати поставленого товару;  поставки товару неналежної  якості  або  кількості;  неналежного  маркування   або пакування тощо.    

      Перелік повинен   мати   визначений  та  узгоджений  механізм застосування санкцій у кожному  окремому  випадку.  Наприклад,  за несвоєчасну оплату або поставку партії товару може бути нараховано фінансову санкцію у визначених відсотках  від  суми,  що  належала оплаті,  або  від вартості партії.  Ризик неправильного визначення відсотка фінансової  санкції  може  бути  усунено  шляхом  обрання розміру  відсотка,  що  дорівнює  або  більше державних санкцій за такий вид порушень.  Метою повинно бути  подолання  ризику  шляхом нанесення  непорядному контрагенту відчутних матеріальних збитків, а механізм відшкодування для сторони, що постраждала, повинен бути прозорий і неускладнений зайвими формальностями.     

      Найсуворішими санкціями є розрив контракту,  укладення нового з іншим контрагентом,  а відшкодування всіх зазначених  фінансових витрат покладається на непорядного партнера першої угоди.    

      Розглянуті ризики  та  шляхи  їх подолання надають можливість контрагентам угоди узгодити та зазначити в умовах контракту  певні застереження щодо застосування санкцій до свого партнера.    

      Митним, банківським,   а   особливо  податковим  контролюючим органам слід звертати увагу  на  розміри  санкцій  та  порядок  їх застосування контрагентами один до одного, бо на початкових етапах виконання контракту можна виявити спроби  шахрайських  дій  сторін угоди,   а   саме  перерахування  коштів  за  кордон  з  наступним ненадходженням товару та розривом контракту;  експортування товару за   кордон  без  відповідного  фінансового  забезпечення  з  боку імпортера  та  відсутності  фінансових  санкцій   за   несвоєчасне проведення оплати;  відсутності механізму відшкодування збитків за експорт неякісного товару тощо.

     1.Визначення характеру угоди за контрактом

     1.1Визначення предмета контракту.

     Укладення контракту  передбачає  визначення  предмета  угоди, тобто  об'єкта купівлі-продажу,   міни,   переробки   чи   оренди. Невизначеність  або  "розмитість"  опису  товару  не  дасть  змоги визначитись із ціновою політикою угоди та  вартісними  показниками товару,  конкретизувати його якісні показники, поставити вимоги до пакування та маркування тощо.  Товар по  можливості  повинен  бути зазначений у відповідному розділі контракту таким чином,  щоб дати можливість  обом  контрагентам   та   представникам   контролюючих державних  служб  відрізнити  його  від  аналогічних  чи  подібних товарів та мати певні,  притаманні лише йому ознаки,  що виключить ризики придбати товари-замінники неналежної якості.    

      Особливу увагу необхідно звернути на складні вироби,  такі як технологічні   лінії,   верстати,   промислове   обладнання,    що складаються  з  певної  кількості  елементів  та складових частин. Укладення угод  на  такі  специфічні  товари  повинно  передбачати окремі  додатки  до  контракту,  де  необхідно  зазначити назви та ознаки складових частин,  їх кількість та вартісні показники,  при цьому  доцільно  зазначити  в основному тексті контракту,  що такі  додатки є  невід'ємною  частиною  контракту.  Складні  вироби,  як правило,  продаються  з  окремими  запасними  частинами  та певною кількістю  витратних  матеріалів,  які  будуть   використані   при проведенні монтажу. Можна зазначити у контракті, що вартість таких елементів  включається  у  загальну  вартість  складного   виробу. Невизначеність  цього  аспекту призведе до ризику окремого митного оформлення  цих  складових  товару  з  додатковою   сплатою   всіх необхідних  митних  платежів  та складання протоколу про порушення митних  правил.  Наявність  ризику   такого   виду   призведе   до необгрунтованого підвищення контрактної вартості товару.    

      При опису    товару,   якщо   його   установка   та   наладка здійснюватиметься експортером, а вартість цих послуг включається в загальну вартість складного виробу,  доцільно зазначити окремо дві складові загальної суми контракту,  а саме вартість самого  виробу та  вартість  послуг  щодо  його  установки.  Невизначеність такої особливості призведе  до  появи  ризику  підвищення  фактурної  та митної   вартості   товару  на  момент  його  декларування  самого устаткування та, як наслідок, до сплати додаткових митних платежів за вантажною митною декларацією.    

      Визначеність та  конкретність  опису  товару  у  відповідному розділі  контракту  дасть   змогу   уникнути   ризиків   придбання товару-замінника  та  сплати  додаткових митних платежів на момент випуску товару  у  вільний  обіг  (оформлення  імпорту),  а  також непорозумінь  у  банківській установі під час здійснення оплати за товар.    

      Усім контролюючим службам держави необхідно звертати особливу увагу  на  опис  товару,  бо  "розмитість"  опису не лише породжує ризики   для   контрагентів   угоди,   а   й   надає    можливість недобросовісним    контрагентам   здійснювати   експортно-імпортні операції із шахрайською метою.

     2.Показники товару.

     2.1.Кількісні показники товару.

     Ризики зазначення у контракті неправильної  кількості  товару досить  великі,  і  це  пов'язано  насамперед  з тим,  що згідно з Українською класифікацією товарів зовнішньоекономічної  діяльності ( 2371а-14,  2371б-14,  2371в-14,  2371г-14  )  (УКТ ЗЕД) основною одиницею виміру є кілограм,  а відповідно до Закону  України  "Про єдиний митний  тариф"  (  2371-14  )  по  певних товарних позиціях стягнення  мита  на  момент  митного  оформлення  здійснюється   з традиційної  одиниці  виміру  певного  товару  (специфічне  мито). Прикладом такого товару можуть бути живі квіти,  щодо яких  засоби масової  інформації  періодично  повідомляють  про виявлені спроби шахрайства,  пов'язаного з невизначеністю їх кількості у  товарній партії   та  спробами  ухилитись  від  сплати  відповідних  митних платежів.    

      Таким чином,   наявність   ризику   неправильного  визначення кількості  товару  у  контракті  збільшує  ймовірність  фінансових збитків   і   може   призвести   до   адміністративного  втручання відповідних державних контролюючих структур.    

      Подолати цей  ризик  просто:  у  контракті  товар   необхідно зазначити  у  кілограмах  та традиційних для цього товару одиницях виміру (штуки, пара, комплект, набір тощо).     

      Існують певні  особливості  зазначення   кількості   сипучого товару, який перевозиться навалом у транспортних засобах. На шляху транспортування  погодні  умови  можуть  суттєво  змінюватись,  що призводить,  за наявності підвищеної вологості, до збільшення ваги товару,  і навпаки - зменшення ваги за вологості меншої,  ніж вона була  на  моменти  складування  та  навантаження.  Подолати  ризик невідповідності  ваги  відомостям,  зазначеним  у  супровідних  на вантаж  документах,  з  реальною у місці розвантаження (оформлення імпорту) можна,  зазначивши у контракті можливі межові  відхилення ваги та визначивши додаткові показники вологості товару.

     2.2.Якісні показники товару.     

      Якісні показники  товару,  що є об'єктом зовнішньоекономічної угоди,  потребують уважного вивчення та внесення до умов контракту у  вигляді  конкретних  показників,  які дадуть змогу здійснити їх перевірку у країні імпорту та  уникнути  ризику  отримання  товару невідповідної  якості.  Такі  застереження  дуже  точно  необхідно зазначати у контракті стосовно товару,  що надходить на  споживчий ринок  уперше.  Показники якості (вміст консервантів та барвників, біологічно  активних  добавок,  канцерогенних  пластичних  мас   у дитячих   іграшках   та   будівельних   матеріалах,   волого-   та жаростійкість,  ступінь амортизації за певний період тощо)  кожною країною   використовуються   як   протекціоністські   заходи  щодо аналогічних  та  подібних  товарів  вітчизняного  виробництва,  що знаходить  своє відображення у вигляді певного переліку дозвільних документів на товар як при ввезенні товару на митну територію, так і при його митному оформленні.  Слід зауважити, що на кордонах, де здійснюють контроль митні органи,  окрім документів,  які видані у країні експорту й підтверджують якісні показники товару, необхідно в  окремих   випадках   пред'явити   національний   документ,   що підтверджує відповідність товару національним нормам та стандартам якості.  Наприклад,  при  ввезенні  товарів  в  Україну  у  пункті перетину  митного  кордону  митні органи можуть вимагати на окремі партії  товару  дозвільні  документи  Держстандарту,  Міністерства охорони здоров'я або Мінагропрому.  При цьому,  залежно від самого товару,  може виникнути  необхідність  подання  певної  сукупності дозвільних документів.  Найголовніше те, що українське національне законодавче поле не визначає найважливішого документа і  не  надає переваги жодному дозвільному документу,  а сама система державного контролю за якістю товару  передбачає  наявність  у  імпортера  на момент  митного  оформлення  сукупності документів,  кожний з яких може підтверджувати тільки один  показник  якості  даного  товару. Якісні  показники  товару  надалі стануть однією з умов споживання його на ринку збуту та,  крім того,  суттєво впливатимуть на  його ціну.    

      Ризик придбання  неякісного  товару  можна  суттєво  зменшити шляхом визначення для нього двох-трьох головних чинників,  про  що доцільно попередньо домовитись із майбутнім інопартнером та внести до особливих умов виконання контракту. Додаткові рекомендації буде надано   при   розгляді  ризиків  у  разі  необхідності  укладення рекламації на неякісний товар.