Значення контракту в зовнішньо-економічній діяльності

                                                 Зміст

Вступ

1.Визначення характеру угоди за контрактом.

1.1.Визначення предмету контракту.

2.Показники товару.

2.1.Кількісні показники товару.

2.2.Якісні показники товару.

2.3.Ціна одиниці товару.

3.Умови здійснення платежів.

3.1.Форми розрахунків за товар.

3.2.Умови поставки товару.

3.3.Форс-мажорні обставини.

3.4.Санкції за незалежне виконання умов контракту.

4.Конвенція ООН про договори міжнародної купівлі-продажу товарів (Віденська конвенція) 1980 року.

Висновки.

Список літератури. 
 
 
 
 

Вступ  

     Національне законодавство    України   зобов'язує   суб'єктів зовнішньоекономічної   діяльності   формалізовувати    торговельні операції  з  іноземними  партнерами  шляхом  укладення  контрактів купівлі-продажу (договорів) виключно у письмовій формі,  що є також підставою  для здійснення  митного,  валютного  та  податкового  видів  контролю. Необхідно  пам'ятати,  що  норми  законодавства   наголошують   на виключному  праві  укладення  будь-яких  договорів (контрактів) на розсуд   резидента   України   з    інопартнером,    а    визнання зовнішньоекономічної угоди недійсною може бути здійснено тільки за рішенням суду.  Водночас норми державного  регулювання  визначають більш  жорсткі  правила щодо змісту та умов виконання угод,  чим і потрібно керуватися під час планування,  узгодження та  здійснення торговельних операцій.     

      Передусім при укладенні  контракту  доведеться  зіткнутися  з визначенням   характеру   угоди,  під  яким  слід  розуміти  зміст зовнішньоторговельної операції з урахуванням виду і  форми  оплати за  товар та переходу права власності на нього.  Товар - це об'єкт торговельної угоди,   який   матеріалізований   і   має    фізичні параметри - обсяг, вагу, кількість тощо.     

      Водночас необхідно зазначити, що процедура митного оформлення експорту  та  імпорту   здійснюється   виключно   за   визначеними характерами  угод,  які  встановлюються  шляхом проведення аналізу основних положень контракту. Податкові органи перевіряють вантажні митні  декларації  (ВМД)  і  контролюють  своєчасність надходження валютної виручки чи дотримання термінів  виконання  товарообмінних (бартерних)  та  інших видів операцій,  а банківські установи,  що входять до системи валютного контролю,  перевіряють характер угоди та  зміст  контракту  на  відповідність  чинному законодавству при здійсненні    купівлі    та    переказі    валюти    на    користь імпортера/експортера.

     Таким чином,      першим      ризиком      при      укладенні зовнішньоторговельної угоди є вибір її змісту.  Обрання за змістом та характером угоди,  що суттєво  відрізняється  від  розглянутих, стане  джерелом ризиків невиконання контракту й призведе до витрат часу  на  приведення  умов  контракту  у  відповідність  з  чинним національним  законодавством.  Спроби  здійснити  митне оформлення товару за такими неправильно  укладеними  контрактами  або  надати доручення  банку  на купівлю/переказ валюти на користь інопартнера викличуть негативну реакцію зазначених контролюючих структур, що у свою  чергу  призведе  до невиконання зобов'язань за контрактом та необхідності відшкодування збитків контрагенту.    

      Укладення контракту  передбачає  визначення  предмета  угоди, тобто  об'єкта купівлі-продажу,   міни,   переробки   чи   оренди. Невизначеність  або  "розмитість"  опису  товару  не  дасть  змоги визначитись із ціновою політикою угоди та  вартісними  показниками товару,  конкретизувати його якісні показники, поставити вимоги до пакування та маркування тощо.  Товар по  можливості  повинен  бути зазначений у відповідному розділі контракту таким чином,  щоб дати можливість  обом  контрагентам   та   представникам   контролюючих державних  служб  відрізнити  його  від  аналогічних  чи  подібних товарів та мати певні,  притаманні лише йому ознаки,  що виключить ризики придбати товари-замінники неналежної якості.    

      Особливу увагу необхідно звернути на складні вироби,  такі як технологічні   лінії,   верстати,   промислове   обладнання,    що складаються  з  певної  кількості  елементів  та складових частин. Укладення угод  на  такі  специфічні  товари  повинно  передбачати окремі  додатки  до  контракту,  де  необхідно  зазначити назви та ознаки складових частин,  їх кількість та вартісні показники,  при цьому  доцільно  зазначити  в основному тексті контракту,  що такі  додатки є  невід'ємною  частиною  контракту.  Складні  вироби,  як правило,  продаються  з  окремими  запасними  частинами  та певною кількістю  витратних  матеріалів,  які  будуть   використані   при проведенні монтажу. Можна зазначити у контракті, що вартість таких елементів  включається  у  загальну  вартість  складного   виробу. Невизначеність  цього  аспекту призведе до ризику окремого митного оформлення  цих  складових  товару  з  додатковою   сплатою   всіх необхідних  митних  платежів  та складання протоколу про порушення митних  правил.  Наявність  ризику   такого   виду   призведе   до необгрунтованого підвищення контрактної вартості товару.    

      При опису    товару,   якщо   його   установка   та   наладка здійснюватиметься експортером, а вартість цих послуг включається в загальну вартість складного виробу,  доцільно зазначити окремо дві складові загальної суми контракту,  а саме вартість самого  виробу та  вартість  послуг  щодо  його  установки.  Невизначеність такої особливості призведе  до  появи  ризику  підвищення  фактурної  та митної   вартості   товару  на  момент  його  декларування  самого устаткування та, як наслідок, до сплати додаткових митних платежів за вантажною митною декларацією.    

      Визначеність та  конкретність  опису  товару  у  відповідному розділі  контракту  дасть   змогу   уникнути   ризиків   придбання товару-замінника  та  сплати  додаткових митних платежів на момент випуску товару  у  вільний  обіг  (оформлення  імпорту),  а  також непорозумінь  у  банківській установі під час здійснення оплати за товар.    

      Усім контролюючим службам держави необхідно звертати особливу увагу  на  опис  товару,  бо  "розмитість"  опису не лише породжує ризики   для   контрагентів   угоди,   а   й   надає    можливість недобросовісним    контрагентам   здійснювати   експортно-імпортні операції із шахрайською метою.    

      Ризики зазначення у контракті неправильної  кількості  товару досить  великі,  і  це  пов'язано  насамперед  з тим,  що згідно з Українською класифікацією товарів зовнішньоекономічної  діяльності ( 2371а-14,  2371б-14,  2371в-14,  2371г-14  )  (УКТ ЗЕД) основною одиницею виміру є кілограм,  а відповідно до Закону  України  "Про єдиний митний  тариф"  (  2371-14  )  по  певних товарних позиціях стягнення  мита  на  момент  митного  оформлення  здійснюється   з традиційної  одиниці  виміру  певного  товару  (специфічне  мито). Прикладом такого товару можуть бути живі квіти,  щодо яких  засоби масової  інформації  періодично  повідомляють  про виявлені спроби шахрайства,  пов'язаного з невизначеністю їх кількості у  товарній партії   та  спробами  ухилитись  від  сплати  відповідних  митних платежів.    

      Таким чином,   наявність   ризику   неправильного  визначення кількості  товару  у  контракті  збільшує  ймовірність  фінансових збитків   і   може   призвести   до   адміністративного  втручання відповідних державних контролюючих структур.    

      Подолати цей  ризик  просто:  у  контракті  товар   необхідно зазначити  у  кілограмах  та традиційних для цього товару одиницях виміру (штуки, пара, комплект, набір тощо).     

      Існують певні  особливості  зазначення   кількості   сипучого товару, який перевозиться навалом у транспортних засобах. На шляху транспортування  погодні  умови  можуть  суттєво  змінюватись,  що призводить,  за наявності підвищеної вологості, до збільшення ваги товару,  і навпаки - зменшення ваги за вологості меншої,  ніж вона була  на  моменти  складування  та  навантаження.  Подолати  ризик невідповідності  ваги  відомостям,  зазначеним  у  супровідних  на вантаж  документах,  з  реальною у місці розвантаження (оформлення імпорту) можна,  зазначивши у контракті можливі межові  відхилення ваги та визначивши додаткові показники вологості товару.    

      Якісні показники  товару,  що є об'єктом зовнішньоекономічної угоди,  потребують уважного вивчення та внесення до умов контракту у  вигляді  конкретних  показників,  які дадуть змогу здійснити їх перевірку у країні імпорту та  уникнути  ризику  отримання  товару невідповідної  якості.  Такі  застереження  дуже  точно  необхідно зазначати у контракті стосовно товару,  що надходить на  споживчий ринок  уперше.  Показники якості (вміст консервантів та барвників, біологічно  активних  добавок,  канцерогенних  пластичних  мас   у дитячих   іграшках   та   будівельних   матеріалах,   волого-   та жаростійкість,  ступінь амортизації за певний період тощо)  кожною країною   використовуються   як   протекціоністські   заходи  щодо аналогічних  та  подібних  товарів  вітчизняного  виробництва,  що знаходить  своє відображення у вигляді певного переліку дозвільних документів на товар як при ввезенні товару на митну територію, так і при його митному оформленні.  Слід зауважити, що на кордонах, де здійснюють контроль митні органи,  окрім документів,  які видані у країні експорту й підтверджують якісні показники товару, необхідно в  окремих   випадках   пред'явити   національний   документ,   що підтверджує відповідність товару національним нормам та стандартам якості.  Наприклад,  при  ввезенні  товарів  в  Україну  у  пункті перетину  митного  кордону  митні органи можуть вимагати на окремі партії  товару  дозвільні  документи  Держстандарту,  Міністерства охорони здоров'я або Мінагропрому.  При цьому,  залежно від самого товару,  може виникнути  необхідність  подання  певної  сукупності дозвільних документів.  Найголовніше те, що українське національне законодавче поле не визначає найважливішого документа і  не  надає переваги жодному дозвільному документу,  а сама система державного контролю за якістю товару  передбачає  наявність  у  імпортера  на момент  митного  оформлення  сукупності документів,  кожний з яких може підтверджувати тільки один  показник  якості  даного  товару. Якісні  показники  товару  надалі стануть однією з умов споживання його на ринку збуту та,  крім того,  суттєво впливатимуть на  його ціну.

     Ризик придбання  неякісного  товару  можна  суттєво  зменшити шляхом визначення для нього двох-трьох головних чинників,  про  що доцільно попередньо домовитись із майбутнім інопартнером та внести до особливих умов виконання контракту. Додаткові рекомендації буде надано   при   розгляді  ризиків  у  разі  необхідності  укладення рекламації на неякісний товар.     

      Суттєвими та     впливовими     контрактними    ризиками    є невизначеність  одиниці  ціни  товару  та   відсутність   захисних застережень  у тексті контракту стосовно обраного виду ціни.  Слід зазначити,  що є певна сукупність цін,  існування яких  можливе  у зовнішньоекономічному  контракті.  До  таких  цін  можна  віднести базисну, фактурну, оптову, біржову, середню експортну чи імпортну, пропозиції,  змінну,  довідкову,  тверду,  рухому, розрахункову, з подальшою фіксацією тощо.  Кожна із зазначених цін,  перелік  яких наведено  далеко  не  повний,  має  певне  визначення  та механізм застосування на етапах укладення та виконання контракту.  Водночас слід  зауважити,  що  запис у контракті фрази "ціна одиниці товару становить..." передбачає тверду,  незмінну  ціну  на  весь  період виконання  контракту.  Це  є  першим,  необачно  внесеним  ризиком зазначення ціни у контракті, який можна подолати вказавши вид ціни одиниці товару та механізм її застосування. Наявність ціни одиниці товару,  що не має певних додаткових  ознак,  може  дати  підстави контролюючим органам,  за наявності певних обставин,  стверджувати про шахрайські наміри контрагентів угоди.     

      Наступним ризиком є зазначення  у  контракті  загальної  суми (вартості)  контракту  без  зазначення кількості товару.  У такому випадку вартість одиниці товару кожен із контрагентів  угоди  може розуміти на свій розсуд, при цьому у кращому положенні залишається експортер,  бо він виставляє вимогу до оплати  поставленої  партії товару  імпортеру.  Подолати  цей  ризик  дуже  просто - необхідно зазначити у контракті кількість товару та вартість одиниці  товару у традиційних одиницях виміру. Водночас потрібно акцентувати увагу на те,  що у цьому випадку експортер може мати  за  мету  отримати більшу суму відшкодування податку на додану вартість від держави в національному  полі,  а  з  боку  імпортера   виникає   можливість перерахування за кордон суми коштів,  що суттєво перевищує реальну вартість товару.  В обох випадках  можна  вбачати  шахрайські  дії контрагентів угоди,  які у світовій практиці мають визначену назву "подвійний контракт - подвійний інвойс".