Внутрішня торгівля

 

ЗМІСТ

 

ВСТУП 2

1.Соціально економічне  значення внутрішньої торгівлі  України 4

2.Організація торгівельної  діяльності на Україні в ринкових  умовах 9

3.Зміст нормативної бази, що регулює внутрішню торгівельну  політику на Україні 16

4. Роль внутрішньої торгівлі  на Україні - як одного з  головних наповнювачів Бюджету 20

5.Стан, проблеми та шляхи  щодо поліпшення внутрішньої  торгівлі на Україні. 25

ВИСНОВКИ  ТА ПРОПОЗИЦІЇ 32

СПИСОК  ВИКОРИСТАНОЇ ЛІТЕРАТУРИ: 35

ДОДАТКИ 37

 

 

 

 

 

 

 

ВСТУП

 

Актуальність теми полягає в  тому, що торгівля товарами народного  споживання, продуктами харчування пов’язана  із повсякденним життям людей і задоволенням їхніх потреб у товарах, торгових послугах. По тому, як працює торгівля, найчастіше судять про роботу уряду, про успіх соціальних і економічних  реформ. Це пояснюється тим, що турбота  про конкретну людину, її потреби  – це початок і кінцевий шлях соціальної політики держави.

У торгівлі виявляються інтереси суспільства, інтереси кожної сім'ї, кожної конкретної людини. Ця галузь впливає і на організацію  побуту населення, і на рівень зайнятості жінки в сім’ї, і на наявність  позаробочого часу, і, в кінцевому  підсумку, багато в чому на збереження здоров’я людей. Торгівля об'єднує  кожну людину з процесом задоволення  потреб і сприяє реальному здійсненню розподілу матеріальних благ.

Незадовільне функціонування торгівлі підриває принципи соціальної справедливості, матеріальної захищеності населення, порушуючи процес розподілу. Розвиток внутрішньої торгівлі, в першу  чергу товарами вітчизняного виробництва, є визначальним напрямом політики економічного зростання України.

Виходячи з виключного значення внутрішньої торгівлі в суспільстві, стає цільовою настановою проведення дослідження цієї галузі в сучасних умовах, виявлення характерних рис  і тенденцій розвитку, проведення оцінок та розробки висновків.

Об’єктом дослідження даної  роботи виступає внутрішня торгівля України. Метою і завданням роботи є неупереджене комплексне дослідження  на основі вивчення нормативних та публіцистичних джерел внутрішньої  торгівлі та факторів розміщення внутрішньої  торгівлі в Україні.

Вказана мета обумовила наступні завдання дослідження:

проаналізувати розміщення та значення торгівлі в господарстві України

дослідити передумови розвитку і розміщення внутрішньої торгівлі; охарактеризувати сучасний стан і структуру внутрішньої  торгівлі в Україні;

охарактеризувати проблеми і перспективи  розвитку внутрішньої торгівлі.

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

1.Соціально  економічне значення внутрішньої  торгівлі України

 

Набуття Україною членства у Світовій організації торгівлі (СОТ) має великий вплив на розвиток різних галузей народногосподарського  комплексу й безпосередньо на торгівлю. Крім того, торгівля має безпосередній  вплив на соціальну сферу і служить індикатором розвитку всіх економічних явищ, що в цій сфері функціонують. Тому розгляд питання соціально економічне значення внутрішньої торгівлі України є актуальним та своєчасним. 

В Україні на сучасному  етапі організація торгівлі як галузь знань має

фрагментарний характер, її елементи «розпорошені» по різних навчальних дисциплінах і малопомітні у  теоретичному та практичному плані. Особливої актуальності питання  вдосконалення торговельного обслуговування населення набувають в умовах формування ринкових відносин. Різкий спад виробництва товарів народного  споживання, зниження реальних грошових доходів населення, розвиток інфляційних  процесів призводять до значного загострення  соціально-економічного напруження в Україні.

Стан сучасного етапу  соціального і господарського реформування економіки та аналіз позитивних і  негативних результатів цього процесу  зумовлюють об'єктивну доцільність  прийняття «Концепції розвитку внутрішньої  торгівлі України» як документа, у якому  окреслювалися б актуальні напрями  ринкових перетворень і шляхи  стабілізації відносин у сфері торговельної діяльності. Досвід економічно розвинутих країн свідчить про дієвість регулюючих державних функцій, якщо вони базуються  на досконалій нормативно-правовій базі, розвинутій інфраструктурі ринку, чіткому  функціонуванні органів управління, ефективній системі соціального  захисту споживачів у ринкових умовах. [10 c.45-52].

Ознаками нової системи  торговельного обслуговування можна  вважати: нові формати й мережі роздрібних підприємств, сучасні форми, активні  методи і прогресивні технології продажу, висока культура та якість обслуговування, система додаткових послуг, після продажне обслуговування, транспаренція зарубіжного досвіду. На вдосконалення торговельного обслуговування впливає ряд соціально-економічних факторів. Одним з найважливіших чинників удосконалення торговельного обслуговування населення виступає необхідність забезпечення наявності в продажу широкого асортименту високоякісних товарів. Спад виробництва товарів на вітчизняних підприємствах призводить до того, що наш ринок все більше заповнюють імпортні товари не найвищої якості, і, зокрема, поширюється торгівля ношеним одягом, так званим «секонд-хендом» [4 c. 32-38].

Торгівля як сфера національної економіки за своєю формою і змістом  належить до складних соціально-економічних  систем і виконує життєво важливі  завдання і функції економічних  відносин. Вона опосередковує товарно-грошовий обмін у величезних розмірах –  більше, ніж 450 млрд. грн., щороку формує не менш як 12 % ВВП і, безперечно, є  важливим чинником економічного зростання (Табл. 1).

Крім того, торгівля відіграє неабияку роль у реалізації соціальної політики, ринкової орієнтації національної економіки, формуванні конкурентного  середовища. Особливістю розвитку внутрішньої  торгівлі є позитивна і стійка динаміка її результативних показників. Середньорічні темпи зростання  товарообігу за 2009 – 2011 рік перевищували 15 %, що вдвічі вище від темпів зростання  ВВП.

Табл.1

Ресурсний потенціал внутрішньої  торгівлі України на початок 2011 р.

Види ресурсів	Одиниця   виміру	Усього у сфері торгівлі	Частка в ресурсах % країни,
Основні засоби	млрд. грн.	22,00	2,65
Оборотні кошти	-	185,70	35,30
Матеріальні запаси	-	231,10	31,50
Кількість зайнятих	млн. чол.	1,73	8,00
Товарообіг	млрд. грн.	450,00	×

За останні роки спостерігаються  спад росту обігу товарів при  позитивній тенденції його структури  в кон’юнктурі ринку, розвитку матеріально-технічного потенціалу. Роздрібна торгівля відіграє вирішальну роль у забезпеченні особистого споживання. Понад 90 % усіх матеріальних благ, що надходять у сферу особистого споживання, реалізуються населенню

через підприємства торгівлі і громадського харчування.

На роздрібну торгівлю покладено важливе соціальне  завдання – найбільш повне задоволення  потреб усіх членів суспільства у  товарах народного споживання. Роздрібна  торгівля повинна забезпечити такий  рівень і структуру споживання матеріальних благ, які б якнайбільше відповідали  цілям формування гармонійно розвиненої, духовно багатої особистості.

Вивчаючи процеси, що відбуваються у сфері споживання, вона має сприяти  підвищенню культури споживання, формуванню розумних потреб шляхом виховання естетичних смаків населення, пропаганди і впровадження у споживання нових товарів, створення  покупцям необхідних зручностей для  придбання товарів з мінімальними затратами часу. Усе це вимагає  постійних пошуків удосконалення  торговельного обслуговування.[19]

Сучасна внутрішня торгівля характеризується значними інституціональними змінами, що підтверджуються динамікою  роздрібного товарообороту за формами  власності. (Табл.2).

Табл.2

Роздрібний товарооборот підприємств (юридичних осіб) за формами власності  по Україні (у відсотках)

Показники	2009	2010	2011
Усього	100,0	100,0	100,0
У тому числі: державна та комунальна	30,4	8,6	8,1
недержавна	69,6	91,4	91,9

Співставлення фізичного обсягу роздрібного  товарообороту підприємств (юридичних  осіб) по Україні за період з 2009 р. до 2011 р. показує суттєве зниження цього  показника. В 2011 р. він складав всього 36,3 % від роздрібного товарообороту 2009 р. Це свідчить про те, що торговельна  галузь у своєму розвитку відстає  від рівня 2009 р. за такими показниками, як реалізація товарів через торговельну  мережу, забезпечення певного комфорту як продавцям, так і покупцям при  здійсненні акту куплі - продажу товарів, якості обслуговування.

Обсяг роздрібного товарообороту  підприємств за січень-грудень 2011р. наведено у (ДОДАТКУ А)

Данні які наведенні у (ДОДАТКУ Б) свідчать, про те, що частка товарів вітчизняного виробництва, реалізованих через торговельну мережу, підвищилася на 0,8 пункти в 2011 р. в порівнянні з цим показником в 2008 р.

Частка вітчизняних продовольчих товарів в 2011 складала 93,5 %, а непродовольчих – 60,7 %.

Серед продовольчих товарів значною  залишається частка імпортних в  загальному обсязі роздрібного товарообороту  таких товарів, як чай, кава, плоди, ягоди, виноград, горіхи, кавуни і дині (42,7 – 44,8 %).

По реалізації непродовольчих товарів в 2011 р. частка вітчизняних товарів є найменшою у загальному обсязі реалізації через торговельну мережу по фотокінотоварах (4,1 %), обчислювальній техніці (12,5 %), телерадіотоварах (7,5 %), електротоварах (12,5 %).

Підвищилася забезпеченість торговельних підприємств товарними запасами: з 42 днів обороту в 2008 р. до 45 днів у 2011 році. Особливо збільшилися запаси товарів тривалого користування: годинників з 30 до 98 днів, пральних машин - з 15 до 44 днів, швейних машин – з 35 до 101 днів відповідно. При цьому продаж населенню годинників в 2011 р. складав всього 2,5 % рівня 2008 року.

Як наслідок, забезпеченість населення  України цими товарами за 2008 – 2011 рр. значно знизилася. Якщо в 2008 р. на 100 сімей забезпеченість годинниками складала 557 штук, то в 2011 р. – 156; пральними машинами – 66 і 39; швейними машинами – 55 і 26 відповідно.

Сфера торгівлі і громадського харчування в Україні до останнього часу знаходилася  в тяжкому стані навіть після  реформування. Зменшилися мережі торговельних закладів, погіршилося обслуговування населення. Не зважаючи на те, що торгові  точки і заклади громадського харчування оснащені сучасними засобами, касовими апаратами, іншими обладнанням, вартість наданих послуг різко зменшилась.

Низька купівельна спроможність жителів  України призвела до занепаду торгівлі, хоча останнім часом торгівля знов починає набирати обертів. Роздрібний товарооборот у 2011 році склав 35683,6 млн. грн. Оптовий товарооборот у 2011 році у порівнянні з попереднім роком знизився – 468794,4 млн. грн. проти 469253,4 у 2010 році. [15].

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

2.Організація торгівельної діяльності на Україні в ринкових умовах 

Процеси ринкового реформування народногосподарського комплексу  України найбільш відчутно вплинули на розвиток сфери обігу товарів  народного споживання, суб'єкти якої покликані забезпечувати двоєдине завдання:

1) доведення товарів як  споживних вартостей до кінцевих  споживачів 

2)зміну форм вартості  товарів із метою відшкодування  витрат суспільної праці на  їх створення. 

Реалізація обох зазначених цілей досягається шляхом продажу товарів у підприємствах роздрібної торгівлі, які мають забезпечувати якісне торговельне обслуговування населення країни, окремих регіонів і населених пунктів. Організація торгівельної діяльності в ринкових умовах активно спостерігається у роздрібній торгівлі. На мій погляд, потрібен критичний аналіз сучасного стану та проблем організації системи торговельного обслуговування, дослідження тенденцій та проблем здійснення процесів продажу товарів народного споживання в нових економічних умовах, що дало б змогу у подальшому розробити деякі пропозиції щодо розвитку й удосконалення організаційних і технологічних аспектів торгівельної діяльності. [4 c. 67-73].

Перехід економіки України  до соціально-ринкової орієнтації продиктований  інтересами людини, необхідністю підпорядкування  всього виробництва її потребам, забезпеченням  її праці економічної незалежності. Успіх і незворотність економічних  реформ в Україні нерозривно пов'язані  з трансформацією ринку продавця в ринок покупця. Важливу роль у цьому процесі має відігравати  торгівля, оскільки ринок покупця  це не тільки товарне насичення, але  і висока культура торговельного  обслуговування.