Вишивка в сучасному одязі

   Трішки фантазії  і бабусине мистецтво прикрашає  сучасний одяг і виглядає досить  «гламурненько».

 

                                     ІІІ.1.   Богуцька Роксолана

Роксолана Богуцька вміло  поєднує етніку і сучасність: прикрашає  свої творіння вишивкою шовком або бісером, розписом, інкрустаціями, використовуючи при цьому новітні матеріали і технології. У її виробах завжди відчувається вплив гуцульських мотивів. Особливе місце в творчості Богуцької займає вишивка, яку вона кожен раз стилізує відповідно до останніх тенденцій.

   Дизайнер першою з українців увійшла до рейтингів авторитетних європейських fashion-медіа

   Бренд “Roksolana Bogutska” -- у переліку 12 найкращих колекцій весна/літо 2010 за версією TheFashionInsider.com Magazine поруч із Chanel, Burberry та Dolce&Gabbana.

   Український дух і етномотиви -- в універсальних колекціях. Саме такими  запам'ятались дизайнерські витвори українського дизайнера Роксолани Богуцької. Її відчуття силуету і яскраве вираження кольору і фактури, що створюють бездоганні образи, високо оцінили на світовому рівні.

   З 1998 року Богуцька є постійним учасником Національної тижня прет-а-порте "Сезони моди". У марки Роксолани Богуцької безліч відданих шанувальників, серед яких-екс-перша леді України Катерина Ющенко, відома українська співачка Руслана та інші.

   Бренд Roksolana Bogutska має безліч незмінних шанувальників в Україні і за кордоном. Кожна колекція вражає сучасною енергетикою. Roksolana Bogutska потрапила до переліку 12 найкращих колекцій весна/літо 2010 за версією TheFashionInsider.com Magazine поруч з Chanel, Burberry, Dolce&Gabbana і стала першим українським дизайнером, що був включений до рейтингів авторитетних європейських fashion-ЗМІ.

                                     III. 2. Зінаїда Ліхачова

   Мистецтво - інструмент впливу на почуття людини і  завдання митців орудивати ним благородно...Є духовність, а є псевдодуховність (духовка, задуха). Якість кожен визначає сам.

   Важко бути поміченими тим митцям, які прагнуть копнути глибше і не лише достукатися до емоцій, а й зачепити рівень світоглядних почуттів. Так працює й Зінаїда Ліхачова, яка за допомогою різних арт-форм розкриває сенс українських традицій.

   Концептуальною основою творчості Зінаїди Ліхачової є «етно-модерн», з яким дизайнер дебютувала на Оксфордському тижні моди 2010 року.     Особливістю дизайнерської інтерпретації цього стилю є принти, засновані на древній орнаменталістиці, але заломлені через призму сучасного мистецтва. Колекції Ліхачової однаково успішно демонструються як на мистецьких виставках та фестивалях, так і на тижнях моди.

 

 

 

 

     

                          ІІІ.3. Львів’янка Оксана Караванська

   Одна з чільних  представниць українського дизайнерського  цеху, творець яскравих і завжди  непередбачуваних речей.

   Поняття моди  як єдиного тренду, який сповідують  усі дизайнери, залишилося в  минулому. Нині на першому плані  – стиль, і це значно важливіше,  щоб мати першість в багатьох  тенденціях моди, а їх існують  десятки. Контролювати всі, ще  й доводити, ось це – однозначно модне, насправді дуже й дуже важко. І тому найкраще робити стильні речі, які є поза модою. Віддавна намагаюся творити одяг, який був би цікавим сам собою. Звичайно, десь чи інтуїція працює, чи простежую приблизні напрямки того ж, що дають французи, кольорову гаму намагаєшся вловлювати модну. Але щодо самого крою, то моя релігія – крій, який чимось вирізнявся б, був нестандартним і насправді цікавим. Деякі мої львівські клієнти, які нині осіли в Києві, зізнаються, що носять пошиті мною речі п’ятирічної давності, а навколишні й далі звертають увагу на них. Це зайвий раз переконує, що я на правильному шляху, обрала для себе правильну політику.

 

 

                                      ІІІ.4.   Лілія Пустовіт

   Концептуаліст-космополіт Лілія Пустовіт у своїх колекціях любить "шукати спільні культурні корені різних народів". В основі стилю Пустовіт - принципи композиційної побудови і крою традиційного українського костюма, які художниця поєднує з мінімалістськими урбаністичними формами і геометрично чіткими силуетами. Свої роботи в різні роки вона органічно збагачувала актуальними східними мотивами, елементами панківської субкультури або американського спортивного стилю.

            

 

 

 

                               ІІІ.5. Сучасна сукня-вишивка

Особливою славою користуються бездоганні за своєю технікою, високохудожні  витвори с. Клембівки — здавна відомого центру художньої вишивки  на Поділлі. В наш час славу  йому принесли рукодільниці Параска  Березовська, Марія Коржук, які першими, ще у 1936 році, здобули почесне звання майстра народної творчості України.

   Гуцульщина здавна славиться своїми майстрами, цілими династіями різьбярів, гончарів, ліжникарок, ткаль, вишивальниць, які з покоління в покоління передавали свою майстерність. Велична краса карпатської природи з її яскравими глибокими барвами сприяла виробленню своєрідної образотворчої мови. Так, у вишивці Гуцульщини це монументальний геометричний ор-намент, контрастні зіставлення кольорів. Оперуючи простими геометричними елементами, їх різноманітним колірним заповненням, народні майстрині створюють неповторні, оригінальні вишивки. Адже тут навіть кожен район, село мають своє художнє обличчя, улюблену гаМу кольорів. Рукави жіночих сорочок суцільно вкривають вишивкою або розміщують її у вигляді навскісних то широких густих, то вузеньких орнаментальних смуг, що утворюються з зірочок та розеток.

              

 

                           ІІІ.6. Художник Дарія Петкевич.

    Розробила багато варіантів композицій вишивок жіночих маркізетових сорочок. Часто для вишивання однієї сорочки вона поєднує різні техніки — низь, стебнівку, хрестик. На уставках розміщує мотиви ромбів і стрічкові композиції, нижче них розсіює в шаховому порядку зірочки, подібні укрупненим «солов'їним вічкам», вводить вузенькі мережані смуги. Провідним у її вишивці є помаранчевий колір, йому підпорядковані делікатно введені чорний, зелений, жовтий, фіолетовий. У композиціях вишивок чоловічих сорочок автор застосовує зелений колір як своєрідне тло для жовтого, червоного і чорного. Художниця створила цікаві композиції, виходячи з багатоколірності вишивок околиць сіл Яворова, Річки, Верховини, Космача та ін.

   

                                             ІІІ.7.   Ярина Жук

 Модельєр Ярина  Жук більше відома у Києві  та Львові, хоч живе і працює у рідному Івано-Франківську. "Фішкою" дизайнера є вишивка, зокрема, прадавні писанкові візерунки.

Ярина - випускниця факультету вишивки та моделювання ЛДКДУМ імені  Труша. Одяг від Ярини Жук завжди з натуральних тканин та вражає елегантною стриманістю. Нещодавно родинна майстерня Ярини Жук запустила нову лінію шапок-стециків, яка має потугу стати вибуховим трендом. «Галицький кореспондент» розмовляє з Яриною та її чоловіком і продюсером Андрієм Васильєвим. Слова Ярини Жук: «Одяг повинен відповідати ситуації, бути зручним і доцільним. Половина успіху у стильності - це впевнено себе почувати. Коли тобі зручно - ти не замислюєшся, де б сховатися, щоб залакувати «стрілки» в капронах. Капрони треба вдягати там, де ти їх не порвеш.»

                 

 

 

                               ІІІ.8. Вишивка Юлії Тимошенко

   Сабадаш творчо інтерпретує традиції народної вишивки. Вона застосовує у своїй творчості найпоширеніші техніки — хрестик, «стебнівку», гладь, але найулюбленішою залишається «низинка».     Майстриня натхненно і сміливо фантазує в створенні орнаментів чоловічих і жіночих сорочок. Світ асоціативних уявлень майстрині розкривається насамперед у вишивці рушників. Образна змістовність їх будується через ритміко-пластичні мотиви, певний колорит. Так, основа художнього образу рушника «Вівці мої, вівці» передається через ритмічне повторення домінуючого мотиву «баранячих ріжків». Візерунок «Подарунок матері», побудований на контрастному протиставленні двох кольорів — чорного і червоного, викликає асоціації з художнім образом, поширеним у поетичній творчості. Свіжість барв, м'який ліризм відзначає рушники «Гори димлять», «Вечірні зорі».

   Орнаменти квітучого краю Гуцульщини бачимо в творчості іншої майстрині з Коломиї — Євдокії Геник. Вона народилась у Верхньому Березові і з дитинства опанувала мову місцевих вишиванок. її рушники «Яворівський», «Квітка з полонини», «Осінь у Карпатах» полонять з першого погляду красою візерунків, довершеністю композицій, витонченістю кольорів.

   Широкому розквіту мистецтва гуцульської і покутської вишивки багато в чому сприяє діяльність Коломийського музею народного мистецтва Гуцульщини. Тут постійно організовуються виставки майстрів народного мистецтва, пропагуються його кращі твори.

   Село Виженка Чернівецької області, розташоване в горах, славиться своїм народним мистецтвом. У витворах Параски Клим розквітають барви цього краю, багатство його кольорів лягає на полотно рушників, сорочок. Особливо славиться майстриня вишивкою сорочок «рукав'янок», щедро прикрашених скісними лініями орнаментальних узорів. її найулюбленіша гама кольорів — сполучення жовтого й коричневого або вишневого і зеленого.

    В орнаментації буковинських сорочок переважають рослинні мотиви, підвищується декоративність загального строю вишивки. Починаючи з 50-х років у Кіцманському, Сторожинецькому, Новоселицькому районах поширюється оздоблення бісером. Ця вишивка потребує великої майстерності і вміння. Яскраві, соковиті кольори бісерної вишивки переливаються усіма барвами веселки і справляють надзвичайно святкове враження. В орнаментиці переважають натуралістичні квіткові мотиви. Якщо в 60—70-х роках превалювали композиції килимового характеру з невеличких за розміром квіток, то згодом поширились укрупнені рослинні мотиви. Рукави закінчують мережками «цирками» рослинного характеру. Блиск білого шовку ефектно контрастує із барвистою «накладеною» вишивкою бісером та стеклярусом.

   Творче прочитання  і осягнення народних традицій  вишивки Буковини, їх подальший  розвиток відзначають доробок  Олени Гасюк з Вижниці. її скатерки, рушники, сорочки приваблюють своєю різноманітністю, декоративністю.

   Розвиток мистецтва вишивки в останнє десятиліття характерний якісними зрушеннями в процесі осмислення його спадщини.

    Іде активний процес розширення потенціалу народних майстрів, поглиблення їхніх індивідуальних пошуків, розширення діапазону застосування творів у громадському інтер'єрі, в сучасному одязі.

    Особливості художньо-образної мови народної вишивки західних областей, її інтерпретація і сучасне оновлення стали висхідними моментами в творчості майстрів зі Львівщини Софії Коцюбас, Оксани Сатурської, Ольги Возниці, Марії Калиняк, Зіновії Краковецької, Ірини Ольшанської, Олімпії Гушул. Творчість таких художників, як Марія Федорчак-Ткачова і Стефанія Кульчицька зі Львова, Ганна Вінтоняк з Коломиї, Ганна Григоренко з Чернігова, спрямована на переосмислення, наповнення новим змістом давніх традицій, на створення одягу, який відповідає вимогам сьогодення і зберігає стиль кожного регіону.

                                  

                                     ІІІ. 9. Мельник М.Т.

   Особливості використання елементів традиційного українського костюма при створенні фешн-колекцій.

    Анотація: Розглядаються принципи створення колекцій модного одягу з використанням елементів традиційного українського костюма. Аналізується етнічний напрямок фешн-дизайну в колекціях українських дизайнерів і світових брендів.

   Ключові слова: традиційний костюм, дизайн, мода, тенденція.

У традиційній культурі одяг зберігає своє первинне значення, оскільки містить унікальну інформацію, закладену протягом багатьох поколінь. Цей первісний зміст істотно відрізняється від тих значень, які, в процесі еволюції, отримала сучасний одяг. Додаткові смислові «нашарування» в костюм принесла мода, яка посіла місце у європейській креативній культурі  нового часу.

   Для українців характерні перевага емоційності над раціональністю, сентиментальність і поетичне сприйняття природи, які повною мірою знайшли відображення в мальовничості, узорчастого, насиченою декоративності виробів народної творчості. Разом з тим нам притаманні такі суперечливі риси, як індивідуалізм, творче опір чужому і, одночасно, захоплення художніми зразками інших культур.

   Небажання засвоювати чужі культурні зразки було причиною негативного ставлення до зарубіжної моді, висміювання її прихильників. Це яскраво відображено в п'єсах М. Старицького "Не довелося" (1881), "За двома зайцями" (1883) і "По-модньому" (1887), в яких карикатурно зображені герої, занадто піклуються про вбрання "хвісоністой моди і загрянішного матеріалу", а всі позитивні персонажі носять національні костюми. Таке сприйняття моди переважало в українському селі до кінця 1960-х років. Найімовірніше, українці у змінах моди бачили симптом соціального розлади, привнесений стрімким розвитком відносин купівлі-продажу.

    Розвиток національної моди є важливою умовою одночасної модернізації етнічного та збереження її культурної самобутності. У сучасному суспільстві мода виконує специфічні, притаманні лише їй функції: надає одноманітність культурних зразків, впорядковує перехід від минулого до майбутнього, підтримує інновативний характер культури, змінює престижність художніх характеристик об'єктів. Завдяки цьому вона може впливати на сприйняття, збереження та популяризацію національних традицій.

   При осмисленні народного костюма фешн-дизайном, традиційні джерела потрібно розглядати в рамках аналітичного підходу, як сукупність утилітарних, семіотичних та естетичних функцій, формальних (конструктивних), матеріальних і технологічних якостей. Їх потрібно інтерпретувати так, щоб костюм виконував і комерційні, і інноваційні функції.