Вишивка в сучасному одязі

   Важливе місце в оформленні одягу вишивкою займає двостороння гладь. Основне правило вишивання двосторонньою гладдю – це те, що довжина стібка не правило перевищувати 1 см. Наносимо чи перебиваємо малюнок на тканину і починаємо вишивати. Закріпляємо робочу нитку петлею на 2 – 3-ох нитках тканини. Голку вколюють і виводять з права на ліво точно на лінію контуру візерунка. Щоб стібки гладі розходились промінчиками від центру візерунка по кругу, не всі стібки робляться однакової довжини, по черзі ставлять стібки завтовшки 1 см і на 1,5-2 мм коротші. Стібки гладкі повинні щільно прилягати один до одного, так щоб не проглядав фон тканини, інакше узор не буде виглядати акуратним. Якщо гладь виконано правильно, тоді лицева і виворітня  сторони будуть виглядати одинаково. При вишиванні різними кольорами ниток, щоб досягти їх художнього звучання потрібно підбирати нитки в одній кольоровій гамі.

   До різновидностей  гладі відносяться і полтавська гладь. Стібки гладі вишивають з ліва на право і так щільно, щоб не проглядав фон тканини. Зручний цей вид гладі тим, що можна зробити стібок від 1 до 3 см, заповнюючи більше площини елементів узору. Щоб такий довгий стібок не відставав від тканини, його прикріплюють зверху допоміжним стібком. Виконують його так. Закріпивши нитку петлею або стібками, роблять довгий стібок. Голку вколюють з права через 1,5 см і виводять на ліво через 3-4 мм знизу під стібком. Протягують робочу нитку. Потім голку вколюють по діагоналі через 5-6 мм над стібком і виводять поряд з початком першого стібка. Всі наступні стібки роблять  так само паралельно один до одного при довжині стібка від 2 до 3 см. Зверху роблять 2 чи 3 допоміжних діагональних стібків. Гладь буде красивою, якщо всі допоміжні стібки роблять на одному рівні. Дуже красиво поєднується двостороння гладь з полтавською так, як двосторонньою можна вишивати лише дрібні деталі візерунку, то полтавською великі.

   Рослинні візерунки,  виконані художньою гладдю, вимагають  більшої палітри кольорів для  зображення квітів, листків та  інших видів візерунків. Тональний підбір ниток дає можливість вишити квіти листки двома - трьома тонами кольорів ниток: від світлого відтінку до більш темного і навпаки, від темного до світлого. Щоб не було різкої різниці переходу від тону до тону, наприклад, від світло –рожевого, стібки гладі роблять різної довжини. Якщо візерунок треба вишити трьома відтінками,то довжину окремої деталі ділять на три частини і кожну частину вишивають іншим кольором, ніби вшиваючи один тон ниток в інший. Досягають цього роблячи стібки гладі різної довжини. Якщо гладь виконана правильно, то ліва і права сторони роботи будуть однаковими.

   Швом качалочкою виконують геометричні і рослино – геометричні візерунки. Візерунки вишивають яскравими, контрасними кольорами. Інколи контур візерунку  обшивають строчкою чорних ниток. Качалочки – це один з видів вишивання гладдю. В ньому для кожного стібка беруть одинакову кількість ниток тканин. Кожний стібок виконують через одну нитку тканини і виходять качалочка. У візерунку для кожного квадратика качалочок також беруть одинакову кількість ниток тканини. Щоб оволодіти цим швом потрібно вишити нескладний елемент геометричного візерунка. Вишивати зразок починають від центра елемента.

   Дуже популярно сьогодні  є вишивка по канві. Канва  – це спеціальна тканина для  вишивки. Вишивають по канві хрестиком чи рахувальною гладдю. Виконують вишивку нитками муліне в 3-6 тонких ниток чи тонкими шерстяними нитками.

   Починають вишивку по  канві наступним чином. Спочатку  визначають місце розміщення  орнаменту. Від центру орнаменту  паралельно ниткам тканини прокладають кольоровою ниткою довгі вертикальні стібки (1-1,5 см). Горизонтальними стібками такої довжини наметують верхню лінію орнаменту паралельно ниткам тканини. Канву обрізають на 2- 2,5  см більш ніж потрібно по довжині і ширені візерунка.

   Накладають її в наміченому  місці, суміщають намічену лінію  центру візерунка з вертикальними  нитками канви і точно між  двома паралельними, нитками канви.

   Закріпивши таким чином  канву, продовжують приметувати  її по довжині і ширені візерунка довгими стібками на відстані 3 – 3,5  см. Приметати канву необхідно світлими нитками  так, щоб вони щільно прилягали до основної тканини, а потім пригладити її праскою, щоб канава ніби прилипли до тканини. Якщо канва прилипла правильно (не відстає від тканини і не піднімається), то вишивати дуже легко. Виконуючи стібки вишивки потрібно старатись попадати голкою в центр клітинок канви. Вишивати потрібно не зачіпаючи ниток канви і намітки. Найчастіше візерунки на канві виконують від центру. Тоді зліва і з права від центру узор закінчується одинаково. Вивчивши весь візерунок спочатку витягують нитки якими кріпилась канва до основної тканини, а потім витягують і самі нитки канви.

   До різновидності вишивки  відносять і косу гладь.

   Коса гладь отримала свою назву від прийомів її виконання. Стібки косої гладі вишивають під кутом 450 до ниток основи і утоку тканини. Так як стібки гладі виконуються з нахилом вліво і вправо, то візерунок отримує світотіньовий ефект. Для освоєння строчки необхідно виконати зразок.

   Вишивання косою гладдю  починають з того, що підбирають  квадратик з ниток тканини: 4 на 4; 5 на 5; 6 на 6 ниток.

   Якщо нитки основи і  утьока різні по ширені, то  потрібно підібрати таку кількість  ниток, щоб по основі взяти  4 нитки, а по утоку 5 і 6 ниток. Виконують зразок справа на ліво. Робочу нитку закріплюють справа петлею або дрібними стібками, по діагоналі квадратика голку виводить в лівий нижній кут (початок вишивки). Потім голку вколюють по діагоналі в правий верхній кут і виводять і виводять по вертикалі на одну нитку вище першого виходу голки. Всі наступні 5 стібків виконують паралельно через одну нитку тканини нахилом вліво.

   Виконуючи шостий стібок, голку виводять в лівий нижній  кут цього стібка. Підбирають  знову квадратик6 на 6 ниток тканини і виконують 6 стібків з нахилом в право. Голку вколюють по діагоналі в правий нижній кут наступного квадратика і виводять  в другий стібок зліва, внизу. Ще 4 –й стібок виконують паралельно через одну нитку тканини. В шостому стібку голку вколюють  в правий нижній кут і виводять в правому верхньому куті наступною, підібраною через одну нитку тканини. В шостому стібку голку вколюють в правий нижній кут і виводять в правому верхньому куті наступною, підібрано 6 на 6 ниток тканини квадратика. Виріб зліва на право і знову виконують 6–ть стібків з нахилом вліво. І так до кінця роботи чергують стібки з нахилом вправо і вліво. Вишивши зразок можна приступати до вишивання візерунку.

   Обводки використовують  для закінчення візерунку. Обводки  вишивають різними швами: хрестиком, прямою гладдю, набиранням, двосторонньою штобкою, занизуванням. Деякі обводки мають своє значення, наприклад: черв’ячок, ретязь, овесець.

   Обводку черв’ячок виконують  справа на ліво двома кольорами  ниток: червоними і чорними,  або голубими і синіми.

   Чорним і голубим кольором  ниток вишивають зигзагоподібну  лінію. Спочатку підбирають квадратик  із ниток тканини: 3 на 3, 4 на 4, 5 на 5 ниток. Потім по діагоналі  квадратика справа на ліво закріплюють робочу нитку, так отримують перший стібок.

   Вколюють голку зверху в перший стібок і виводять в нижній лівий кут наступного квадрата. Дальше повторюють перший стібок, і так до кінця рядка. Голка рухається з ліва на право, виконавши потрібну довжину строчки, з ліва на право, виконавши потрібну довжину строчки, з ліва на право вишивають пропущений стібок. Закріплюють робочу нитку з виворотної сторони під стібками.

   Чорну чи синю нитку  закріплюють з виворотної петлею  на першому стібку і виводять  на лицеву сторону роботи посередині  першого стібка. Потім на голку зверху вниз підчіплюють другий стібок і протягують під ним робочу нитку. Потім на голку підчіплюють знизу вверх третій стібок і протягують під ним робочу нитку. На кутиках зигзагоподібної лінії утворюється петля.

   Ретязь вишивають з ліва  на право. Робочу нитку закріплюють з ліва на раво по діагоналі кліточки. Голку вколюють правий верхній кут і виводять через 3,4 нитки. Знову голку вколюють по діагоналі в правому верхньому куті. Роблять довгий стібок, який передується з короткими діагональними стібками на протязі всього рядочка.

   Обводка овесець  виконується за принципом техніки  набирання. Всі стібки роблять,  підчипляючи на голку парну  кількість ниток тканини. Шов  вишивають з права на ліво. Робоча нитка закріплюється на 4, 6, 8 ниток тканини петелькою,  утворюючи перший стібок. Голку вколюють з права в перший стібок, виводять по діагоналі в низ через дві нитки. Роблять стібок, паралельний першому на 4, 6 чи 8 ниток тканини. Голку виводять з правого кінця другого стібка вверх через одну нитку тканини від половини цього стібка. Знову роблять стібок на 4, 6 чи 8 ниток тканини і виводять голку в правий кінець першого стібка. Потім все повторюють до кінця зразка.

                                          ІІ. Одягова вишивка

   Вишивка – улюблена прикраса наших бабусь – досить впевнено почуває себе на світових подіумах. Багатий культурний спадок Сходу і Заходу сьогодні відображається в декоративних малюнках. Основні мотиви вишивки в сучасних будинках моди розділяють на такі: «Романтика», «Екзотика», «Фольклор».

   Романтика: вишивка тон в тон на пастельному фоні, повітряна, легка, жіноча, ніжна.

   Повернення жіночності. Летючі силуети, натуральні тканини, піна складок і рюш. І звичайно розкішна вишивка в поєднанні з аплікацією, яка прикрашає не тільки легкі плаття і спідниці, костюми, і навіть верхній одяг. Використовується в роботі техніка гладдю, художня гладь, двохстороннє гаптування, хрестик, всі ці техніки в сучасній обробці здобувають нове звучання.

   Екзотична вишивка відрізняється  багатством. В цій темі пропонується  мотиви вишивка зі всіх регіонів світу. Вишивка щедро розшита золотом – все це в поєднанні з тканинами і вишуканими силуетами продовжує образ нової розкоші.

   Фольклор: строкаті  квіти на білих селянських  блузах чи на широких спідницях,  альпійські мотиви, народний колорит. В правильній комбінації і чіткій інтерпретації національні костюми ніколи не вийдуть з моди. Сьогодні ми стаємо свідками культу українського національного костюму: барвисті лінії плаття, чоловічі куртки, вишивка, перед шармом орнаментів від якої – не встоїш. Етнічні елементи, в першу чергу вишивка, входять в моду, відіграючи роль яскравих акцентів, що привертають увагу.

                                           ІІІ. Творчий пошук

   Переглядаючи  старі журнали, на сторінках  яких молоді дівчата красувались  в простеньких платячках з  багатим вишиттям, наштовхуючись  на думку: «А хіба сьогодні  вишивка втратила свою актуальність?». Звичайно ні, вона находить нове рішення. Зимою притягує увагу вишивка шерстю чи будь – якою іншою об’ємною, пухнастою ниткою. Малюнок стає рельєфним, фактурним і особливо виразним на прозорій ледь помітній основі. Ніби випадкова плутанина ліній вносить в орнамент відчуття природної поверхні, мікості, вводячи нас в світ казок і фантазій. Одна єдина ниточка прокладена на тканині і вже ніби нічого і немає спільного в цього полотна з холодними «гламурними» площами невпинного часу. Вишивка прикрашає любий виріб, навіть пальто, пончо чи капелюшки.

   Дуже часто  можна зустріти і в мякому  кружеві пухнасту шерстяну нитку,  якою викладені загадкові візерунки.  Модне кружево також віддає  перевагу вільним і «неправильним»  природнім мотивам привичними для старих орнаментів. Важливе місце сьогодні займає вишивка бісером і перлинами на гіпюрі, вечірні сукні, що нагадують місячну ніч чи весільна сукня, що ніби покрита морською піною та опутана серпантином.

   Навіть на тоненькому  трикотажному полотні тілесного тілесного кольору в кращих традиціях зображено океан – щільним, візерунком татуїровкою в кращих традиціях літа. Та все ж таки зимовий період потребує окремих рішень, тому саме вишивка добивається цієї об’ємності за допомогою з’єднання двох прозорих тканин чи тюлів, органз.

   І виходить  чудово. Не те, щоб дуже тепло,  але все ж теми хоч не  просвічується. Хочеться, щоб так  як і в минулому році по  справжньому сучасними виробами вважались ті, в яких використано зразу декілька методів оформлення. Набивний і ткацький малюнок, аплікація і ручна вишивка – все знадобиться і все внесе свою ноту. Вишиваючи набивну тканину, по-різному акцентуючи деталі малюнку, майстер здійснює кожного разу неповторний художній твір. Традиційні орнаменти, батіки, легкі акварельні плями невловимо нагадують нам деталі пейзажу, мотиви старих обоїв – самі по собі ці теми давно відомі та як фон для вишивки вони здобувають нове звучання.

   Загадково вишивка  виглядає на об’ємних фактурних тканинах, які так популярні в наш час.

   Вишивка залишається також складовою частиною жакардових малюнків, вона також частково ховається під виразною фактурою фону,мотиви заглиблюються в об’ємну тканину ніби вони виконані тисненням. На тіні. Вишивка тон в тон чи чи близьким до фону кольором – текстилю аналог мистецтву чеканки.