Вишивка в сучасному одязі

                  МІНІСТЕРСТВО ОСВІТИ І НАУКИ МОЛОДІ ТА СПОРТУ УКРАЇНИ

          ПРИКАРПАТСЬКИЙ НАЦІОНАЛЬНИЙ УНІВЕРСИТЕТ    ім. Василя Стефаника

                                               Інститут  мистецтв

                          Кафедра декоративно-прикладного мистецтва і етнодизайну

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

КУРСОВА РОБОТА

З

декоративно – прикладного мистецтва

на тему:

«Вишивка в сучасному одязі»

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

                                                                                  Студентки  4 курсу 

                                                                                  Група   Дпм 42

                                                                                   Заочної форми навчання

                                                                                   Довгунь Ніла Василівна

                                                                                   Керівник Стефанишин Л. Р.

 

 

 

 

 

 

                                       Івано – Франківськ 2013

  

                                                 Зміст

Вступ…………………………………………………..……..…...3

1. На початку ХХ ст……………………………..………..…..7
2.    Українська вишивка сьогодні………………………...….8

Розділ І.  Техніка  вишивки …………………..………….....……10

Розділ ІІ. Одягова вишивка…………………………….………..18

Розділ ІІІ. Творчий пошук…………………………………....….19

ІІІ.1. Вишивка для сучасних жінок…………………..……...21

      ІІІ.2.Сучасна  українська вишивка…………………….….…21

ІІІ.3. Сучасна жіноча сорочка……………………………….21

ІІІ.4. Чоловіча сучасна вишиванка………………………….23

ІІІ.5. Григорій Гринь та Михайло Півторацький…….…….24

ІІІ.6. Вишитий жіночий костюм …………………………….25

ІІІ.7. Сучасна сукня - вишивка………………………………27

ІІІ.8. Художник Дарія Петкевич ………...……………….….28

ІІІ.9. Чорно – біла вишивка на сучасній сукні…………..…..28

     ІІІ.10. Вишика Юлії Тимошенко……………...………………29

     ІІІ.11. Дитячі вишиванки……….. ………………………..….32

Розділ IV. Висновок ………………………………………….…..36

Розділ V. Список використаної літератури…………………...…37

Розділ VI. Інтернет-ресурси………………………………………38

Розділ VII. Додатки……………………………………..………...39

 

 

 

 

Вступ

   У розмаїтті українського декоративного  мистецтва художнє вишивання  посідає одне з провідних місць. Це улюблений і здавна поширений  різновид народної творчості. Адже для вишивання непотрібно складних пристосувань. Колись за кількістю і довершеністю вишитих рушників, сорочок, скатерок, які дівчина приготувала до свого весілля, робили висновки про її працелюбність. Вміння серцем відчувати навколишню красу і відтворювати її в узорах кожна дівчина змалечку вчилась у своєї матері, бабусі.

   Вишивка в Україні –  це світ краси і фантазії, поетичного осмислення навколишньої природи, схвильована розповідь про думки і почуття людини, світ натхненних образів, що сягають давньої міфології, звичаїв і уявлень наших предків.

   До наших днів дійшла українська народна вишивка лише кінця XVIII – початку XIX століття – насамперед тому, що сприйняття її як витвору мистецтва утвердилося лише у 80 – 90-х роках XIX століття. Саме з того часу прогресивні діячі культури починають цікавитись вишивкою і колекціонувати її в музеях та приватних збірках.

   У процесі історичного  і культурного розвитку в Україні  в кожній місцевості усталились  характерні орнаментальні мотиви  і композиції, колірні гами, специфічні  техніки виконання. Вони дбайливо  передавалися з покоління в покоління, майстри відшліфовували кращі досягнення своїх попередників, розвиваючи і вдосконалюючи їх.

   Вишивкою займалися повсюдно. Кожний район, навіть кожне  село відзначалися місцевою своєрідністю.

   Художня довершеність і  різноманітність вишивки залежать не тільки від створення досконалої орнаментальної композиції, тонкого відчуття кольору, а й значною мірою від вибору техніки виконання. У кожному регіоні у вишивках склалася своя, відшліфована століттями єдність орнаменту, засіб вираження його, своя колірна гама.

   Зразки старовинної народної вишивки вражають нас простотою виробів, їх лаконічністю, різноманітністю і художньою майстерністю. Вони служать невичерпним джерелом для розвитку декоративно – прикладного мистецтва України.

   З глибокої давнини ручною вишивкою оформлювали різні вироби необхідні людям в побуті. Популярна вишивка і сьогодні. Красиві оригінальні і сучасні вироби оформленні українською народною вишивкою: панно, блузи, джинси, куртки, шарфи і т д.

   В сучасній українській вишивці поступово змінюється колорит і шви якими виконуються узори. Традиційні орнаменти збагачуються новими елементами і цікавими композиційними рішеннями. Створюючи вироби за народними мотивами сучасні майстри зберігають багатовікові традиції народної вишивки, використовують кольорові рішення, орнаменти, техніку виконання характерну для окремих областей України.

   Процес виконання вишивок  досить цікавий. Вишивання розвиває  естетичний смак. Прививає акуратність, усидчивість, творче відношення до праці.

   Створюючи орнаменти для  вишивки художники у всі часи  звертались до природи, але  не копіюючи її, а стилізували,  спрощували, інтерпретували, зберігаючи найбільш характерне.

   В українській народній  вишивці зустрічаються рослинні, геометричні, рослинно – геометричні орнаменти, орнаменти із зображенням тварин, орнаменти з емблемами, орнаменти оздоблені бісером та штучними перлинами.

   Рослинні орнаменти створені  із стилізованих квітів, листя,  бруньок, пагонів.

   Геометричні із різноманітних  геометричних фігур.

   Дуже часто зустрічаються  стилізовані тварини, птахи, лічинки,  павуки та інші комахи.

   Рослино – геометричні  орнаменти складаються із геометризованих  спрощених квітів, листків…

   Шви українських вишивок  діляться на основні і доповнюючи.

   Основні шви в свою чергу діляться на рахувальні і декоративні. Рахувальлними називаються такі шви для виконання стібка яких необхідно рахувати нитки тканини. Рахувальними швами виконуються геометричні і рослинно – геометричні орнаменти. До рахувальних швів відносяться: пряма гладь, коса гладь, натягування, низь, хрестик, зернистий шов, виколювання, вирізання, верхошов, різні види мережок. Різноманітність орнаментів досягаються за рахунок сполучення декількох видів швів в одному контурі орнамента. Виходить, що до декоративних швів відносяться і шви якими вишивають рослинні орнаменти. Це – двостороння гладь, полтавська художня гладь, рушникові шви. Прості декоративні шви: строчка, стебельчатий шов, тембурний шов, а також гладдєві  шви качалочки, якими виконують геометричні і рослинно - геометричні орнаменти.

   До доповнюючи швів відносяться:

Краєві  шви, якими оформляють краї серветок, рушників, а сьогодні і  блузок, штанів, кофтинок, шарфів;

Змережу вальні шви (змережування), якими  можна з’єднювати окремі деталі суконь, спідничок та інших виробів;

Зубцування – шви, якими оформляють краї манжетів, комірців, рукавів у  виробах, а також призбирування на нитку – пухлики.

   Щоб робота над вишивкою  приносила творцям задоволення  потрібно з самого початку  старатись виконувати все чітко і акуратно. Краса українських народних рахувальних швів залежить від тяжкості рахунку ниток тканини. А рослинні орнаменти потрібно вишивати точно по контуру малюнка.

  

 

 

 

                                       На початку XX століття.

1.   Кустарне виробництво зайняло певне місце в народному господарстві і сприяло залученню широких кіл майстрів до загального мистецького життя країни, до активної творчої діяльності. Ганна Собачко створює ескізи, які потім вишивають в артілях Київщини і Полтавщини. її композиції сповнені стрімкого руху, колористичного напруження. Загострена фантазія майстрині породжує різноманітні квіти, що переростають у казкові витвори, в яких реальне і фантастичне зміщено, що утворює образи то тривожні, то спокійні й врівноважені. Саме роботи Собачко, а також Євмена Пшеченка, Гликерії Цибульової, Параски Власенко з успіхом експонувались починаючи з 1922 року на міжнародних виставках у Берліні, Празі, Лондоні, Парижі. У 1934-році у Києві створюються Центральні експериментальні майстерні, де народні майстри і художники-професіонали ведуть пошуки нових форм. Сюди були запрошені П. Власенко з с. Скопців, М. Приймаченко з с. Болотні, петриківчани Т. Пата, В. Павленко, П. Глущенко, які створювали ескізи для панно, подушок, рушників.

У своїх пошуках петриківчани виходили з традицій настінного малювання  і власних творчих спрямувань. їхні роботи — це типовий петриківський  розпис, відтворений технікою гладі.

2.  Українська вишивка сьогодні — складне, багатогранне явище, що розвивається в сфері традиційно-побутового, самодіяльного мистецтва та творчості художників-професіоналів. У відомих осередках вишивання — таких, як Косів, Клембівка, Полтава, Черкаси, Львів та інші,— створені підприємства художніх промислів, що відроджують і далі розвивають класичні надбання кожного мистецького регіону.

   Вишивка — один з масових і найбільш улюблених видів народного мистецтва. Вона є складовою частиною народного костюма, активно використовується в сучасному одязі, надаючи йому своєрідності і неповторності. Вишиті вироби органічно увійшли до побуту людей, прикрасили сучасний інтер'єр.

   Для робіт Параски Власенко цього періоду характерним є принцип вільної, невимушеної і водночас врівноваженої композиції, сповненої святкового, мажорного звучання. Вона будує свої панно на поєднанні об'ємних і площинно трактованих форм.

   Починаючи з 30-40-х років у вишивці утверджується тенденція до створення речей підкреслено декоративного характеру. Водночас відчутне прагнення скерувати вишивку в бік сюжетно-тематичних полотен з підсиленням рис станковізму. В таких творах вишивка виступає лише як технічний засіб для створення художнього образу.

   У 30-ті роки в народній вишивці відбуваються певні зміни художнього стилю. В буковинському шитві це проявляється у все більшому розповсюдженні рослинних мотивів, їх реалістичному трактуванні. Розширюється колірна гама яскравих тонів, застосовуються тонкі нитки муліне, кольоровий бісер. Техніки гладь, хрестик витісняють давні місцеві народні техніки.

   Яворівська вишивка Львівської області в 20-30-х роках також переживає оновлення своєї художньо-образної мови. Дрібноузорні орнаменти, що прикрашали вироби домашнього полотна, поступилися місцем соковитим, крупнорельєфним багатобарвним орнаментам на фабричній кольоровій тканині.             

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

                                               І. Техніка вишивки

   В сучасній  погоні за модним, непотрібно  глибоких знань мистецтва вишивки,  щоб оздобити пальто чи кофтинку  казковими квітами чи абстракціями, потрібно лише знання техніки виконання легких декоративних швів – строчки, стебельчатого, ланцюжка чи табурного шва, плетіння бісеру чи перлин і творчий підхід до справи.

   Що ось техніка  виконання цих простих швів.

   Для того щоб  досягти результату потрібно  спочатку спробувати висилити кілька зразків, розбудивши свою фантазію, а потім порівняти їх і вибрати, той який найбільш до вподоби.

   Шов строчка, ще називають шов назад голкою. Цей шов нагадує машинну строчку. Закріпляємо петлею з лицевої сторони на робочу нитк, підгіллею на голку  3 або 4 нитки тканини. Заправляють тканину в п’яльця і починають виконувати строчку при вишиванні голка рухається з право на ліво. Набирають на голку 4 – 5 нитки тканини, при цьому голку вколюють в кільце першого стібка знову протягують вперед, вліво на 6 або 8 ниток. Так повторюють до кінця зразка. Вколовши голку в кільце останнього стібка, виводять робочу нитку, підчипивши на голку 3 або 4 стібка зразка з витвору у вибраному напрямку.

   Стебель ним  швом в рослинних орнаментах  вишивають стебла квітів, листя. Цим швом можна виконувати контури не лише рослинного  орнамента, а й інших видів малюнку та абстракцій.

   Закріплюють робочу  нитку. При вишиванні голку  вводять з ліва на право.  Голку вколюють на 3 – 4 нитки  вправо від правого стібка і виводять в кінці, цього стібка. Потім голку виколюють на 3 – 4 стібка вправо від попереднього стібка і виводять в його кінці, повторюючи так до кінця малюнку. Вишиваючи стебельчатим швом треба зробити так, щоб робоча нитка на протязі вишивання знаходилась весь час знизу чи зверху від лінії вишивання. Не може направляти робочу нитку то вниз, то вверх, тому що губиться стебель частий вигляд шва.

   Тамбурний шов  складається з петельок, які утворюють  на тканині тембурний шов справа  на ліво. Робочу нитку закріплюють петлею внизу під правим кільцем майбутньої вишивки. Вколюють і виколюють через 3 – 4 нитки тканини і роблять перший стібок. Потім голку вколюють в середину першого стібка і виводять зліва через 2 – 3 нитки тканини від кінця цього стібка. Не витягуючи голку з тканини обгинають робочу нитку під кінець голки і протягують її. виходить перша петля цепочки кожну нову петлю починають з середини попередньої ; голку вколюють в середину першої петлі і виводять з права на ліво через 2 – 3 нитки тканини від цієї петлі, заводять робочу нитку під кінець голки витягують голку з тканини, отримують другу петлю.таким же чином вишивають всі наступні петлі візерунку. Виконуючи петлі не варто сильно затягувати нитку, вона повинна вільно лягати на тканину.