Управлінські рішення

Враховуючи складність середовища, в якому перебуває  підприємство, пропонується використовувати  також інші методи пошуку варіантів  рішень, які дають змогу дещо спростити  картину оточення. До цих методів  належить, зокрема, "метод сценаріїв". Застосування його вимагає дотримання певних правил: 

• при розробці сценарію можна спиратися на попередній досвід, що дає змогу звузити пошук  альтернатив; 

• дозволяється нехтувати  малозначущими величинами і зважати  тільки на найвідчутніші й легко  вимірювані фактори; 

• необхідно пристосуватися до найближчого горизонту планування, ігноруючи варіанти, які виходять за межі певного фіксованого періоду; 

• слід використовувати  метод "виправлення помилок", за яким спочатку приймається попереднє  рішення, а при виявленні помилок  у процесі його реалізації приймається  остаточне рішення. 

"Метод сценаріїв"  використовується при обґрунтуванні  багатоходових складних управлінських  рішень. Він передбачає прогноз  розвитку подій за трьома сценаріями: оптимістичним, песимістичним і  найвірогіднішим. Усі три сценарії обґрунтовуються за їхніми наслідками й розробляються варіанти уточнених дій, коли події розвиватимуться за тим чи іншим сценарієм. 

У процесі підготовки і прийняття управлінських рішень у ряді країн світу почали використовувати "моделі чорної дошки", що базуються  на регламентації процесу обговорення  альтернатив, поступовому, крок за кроком, обґрунтуванні рішення з урахуванням  постійної зміни інформації з  даної проблеми та відображення цього  на умовній "дошці" для всіх, хто  бере участь у підготовці рішення. Спеціалісти  з менеджменту вважають, що розвиток цієї моделі відбуватиметься насамперед завдяки впровадженню ефективних засобів  обробки та колективного використання даних, використання мультимедійних документів у режимі відеоконференцій. 

На етапі вибору рішення найперше слід визначити  методи формування критеріїв вибору, за якими оцінюватимуться запропоновані  проекти. Якщо проблема є структурованою й може розв'язуватися за допомогою  економіко-математичного моделювання, то найчастіше критерієм вибору є  цільова функція, яку необхідно  оптимізувати. Для оцінки варіантів  слабоструктурованих рішень застосовують систему зважених критеріїв, а сам процес оцінки здійснюється у три етапи. На першому етапі добираються найважливіші критерії, 

необхідність досягнення яких не викликає сумнівів. Альтернативні  варіанти за цими критеріями поділяються  на три групи: 

а) ті, що відповідають вимогам; 

б) ті, що їм не відповідають; 

в) "сумнівні". 

На другому етапі  аналізуються варіанти а) та в) за рештою критеріїв, а на третьому робиться спроба встановити ті ускладнення, які можуть виникнути під час реалізації прийнятого рішення. Таким чином, вибір  остаточного рішення з багатьох допустимих і корисних робиться на основі зважування важливості цілей, урахування умов і наслідків реалізації рішення. 

Управлінські рішення, як правило, приймаються в умовах високої невизначеності, при дефіциті інформації, тому суб'єкт управління не завжди може об'єктивно встановити критерії оцінки та пріоритети їхньої важливості. Через це на практиці часто  використовуються моделі, які дають  змогу приймати не оптимальні, а  задовільні рішення. Вони вважаються досить прийнятними, оскільки вкладаються  в рамки наявних обмежень і  забезпечують поліпшення проблемної Ситуації. Така спрощена модель описує найважливіші характеристики проблеми й використовує обмежену кількість критеріїв. Перевага зазвичай надається тому рішенню, з  яким суб'єкти управління вже знайомі  й воно показало прийнятні результати. 

Вибираючи остаточне  рішення з багатьох допустимих і  корисних, необхідно обов'язково враховувати  як позитивні, так і негативні  наслідки його реалізації, що можуть стосуватися  різних сторін діяльності фірми. При  цьому слід зважати на фактори  невизначеності й ризику, які притаманні ринковій економіці, тобто оцінити  можливість реалізувати рішення. Це значно підвищує відповідальність осіб, які приймають рішення, ставить  високі вимоги до їхньої компетентності та особистих достоїнств. 

Етап реалізації рішення починається після його прийняття і схвалення. Методом  доведення рішення до виконавців найчастіше є план реалізації, яким передбачається система заходів, що забезпечує успішне досягнення поставлених  цілей. Часто такий план формується у вигляді мережного графіка. У ньому вказується послідовність  виконання робіт і їх тривалість, що дає змогу оптимізувати витрати  часу на реалізацію управлінського рішення. Але такі графіки доцільно складати лише для складних рішень, у реалізації яких задіяно багато учасників. Реалізація простих рішень забезпечується методами прямого адміністрування, розпорядництва та економічними методами (через винагороду). 

Велике значення для успішної ліквідації проблеми має  застосування методів контролю за реалізацією  рішення. З їх допомогою можна  своєчасно виявити відхилення від  наміченого плану дій або помітити недоліки самого рішення і внести в нього потрібні корективи. Залежно  від змісту рішення корисними  можуть бути методи фінансового контролю, оперативного контролю за виробництвом, контролю якості тощо. 

На завершення слід зауважити, що менеджери повинні  добре розуміти переваги та недоліки різних методів прийняття рішень, знати, за яких ситуацій їх можна використовувати, комбінувати, виділяти типові управлінські завдання й застосовувати під  час їх вирішення структуровані  методи ухвалення рішень, а також  збагачувати арсенал методів  власними розробками. 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 

З

 прийняттям Податкового  кодексу почалася нова ера  податкового законодавства, однак  нині ще важко сказати, радісна  чи сумна ця подія для платників  податків. 

Щось певніше буде відомо на початку 2012 року, коли пройдуть перші податкові перевірки, надійдуть  дані про динаміку сплати податків, кількість зареєстрованих і ліквідованих підприємців та підприємств, ріст ВВП, зміну інвестиційного клімату. 

Головне, щоб ефект  від проведення реформи виправдав  витрати і потрясіння, пов'язані  з її впровадженням. 

Ніхто не скаже, що документ ідеальний. Після його прийняття  тільки ледачий не поливав його критикою. Так, у ньому багато суперечностей  та негативних для підприємців норм. Однак не помиляється лише той, хто  нічого не робить. 

Потрібно зважати  на дві діаметрально протилежні позиції: держави і платника. Держава завжди намагатиметься стягнути максимум податків, а платник завжди прагне сплачувати якнайменше. Компромісу досягнути надзвичайно  складно. 

Про негативні моменти  кодексу списаний не один аркуш паперу та зірвана не одна горлянка на "податковому  майдані". Однак чи є щось позитивне  у цьому документі для держави  та для окремого господарюючого суб'єкта? Безперечно. 

Сам факт прийняття  Податкового кодексу - вже позитив. Вперше за історію незалежної України  вдалося зібрати під однією обкладинкою  основні нормативні документи з  питань оподаткування. Якщо до нього  не вноситимуть кардинальних змін, він забезпечить відносно стабільне  правове поле для ведення бізнесу.

Адже, наприклад, закон  про ПДВ змінювали більше 130 разів, закону про прибуток - 120 разів. І  це тільки іншими законами, без врахування підзаконних актів.

и можна прогнозувати господарську діяльність в таких  умовах? Чи вкладе гроші іноземний  інвестор в країну, де щодня змінюються правила гри? Стабільність та прозорість законодавства - запорука сприятливого інвестиційного клімату.

Один з позитивів  кодексу - скорочення 13 місцевих податків і зборів. Це логічне рішення, оскільки вони довели свою неефективність. Отримані надходження були незначними, а витрати  на їх адміністрування іноді перевищували доходи. 

Також кодекс просякнутий  ідеєю зближення податкового  і бухгалтерського обліків. Складність української звітності полягає, зокрема, у визначенні двох фінансових результатів: за даними бухгалтерського  та податкового обліків. Чому в Україні  ведуться два обліки, особливо важко  пояснити іноземцям.

Повного зближення  не досягнуто, але правильні кроки  зроблені. Так, приведена відповідно до бухгалтерського обліку дата відображення доходів і витрат. Зникла і потреба  вести облік приросту-зменшення  балансової вартості запасів. 

Змінено й порядок  розрахунку амортизації необоротних  активів. Тепер амортизація буде рахуватися за правилами бухгалтерського  обліку. Звичайно, не позаздриш бухгалтерам, яким потрібно з 1 квітня перенести  розрахунок амортизації на нові правові  колії, особливо коли цих активів  десятки тисяч. Перехід буде важким, але далі не доведеться вести окремий  облік амортизації. 

Це суттєвий позитивний момент, оскільки спрощується ведення  обліку, зменшуються трудомісткість та кількість бухгалтерських помилок. 

Потішив пункт кодексу, який визначає зниження ставки податку  на прибуток з 25% до 16% до 2014 року. Також  передбачається зниження ставки ПДВ  з 20% до 17%. 

Крім того, з 1 квітня 2011 року почалися податкові канікули для підприємств, які відповідають визначеним критеріям. Хоча дія цієї пільги не поширюється на більшість  підприємств через невиконання  цих умов, велика кількість підприємств  оподатковуватимуть свій прибуток за нульовою ставкою протягом п'яти  років. 

У цей період новостворені та існуючі підприємства за рахунок  економії на сплаті податку на прибуток зможуть вкладати кошти в оборот, розширювати ринки збуту, оновлювати матеріально-технічну базу, тобто міцно  стати на ноги. 

Податкові канікули поширюються і на платників єдиного  податку, які перейшли на загальну систему  оподаткування. Для них це цілком прийнятний варіант.

Ще одним фактором переходу на загальну систему оподаткування  є незастосування фінансових санкцій  до платників податку на прибуток підприємств, які перейшли на загальну систему оподаткування, за порушення  податкового законодавства за наслідками діяльності у другому і третьому кварталах 2011 року.

Через складність переходу на нові вимоги очікується багато порушень, включаючи ненавмисні. Парламент  пішов назустріч платникам і  передбачив штрафи за період з 1 січня  по 30 червня 2011 року у розмірі не більше 1 гривні за кожне порушення.

Прогресивною є  і диференційована ставка податку  на доходи фізосіб: 15% та 17% залежно від рівня доходу. На заході теж застосовується диференційована ставка як інструмент перерозподілу ресурсів між багатими і бідними.

Податковий кодекс також обмежив частоту перевірок. Залежно від ступеня ризику платники можуть сподіватися на перевірку  не частіше одного разу на рік. 

Не можна обійти увагою і фізичних осіб-підприємців - платників єдиного податку. Кодекс містить скандальну норму щодо заборони включення підприємствами до складу валових витрат придбання товарів  робіт і послуг у фізособи-підприємця - платника єдиного податку. Виняток - підприємці, які працюють в ІТ-сфері.

Причина запровадження  даної норми відома: через цю категорію  підприємців проводилися схеми  мінімізації оподаткування підприємств. За оцінками урядовців, через такі зловживання  бюджет не отримав мільйони гривень  податків.

Нездоровою є ситуація, коли магазин, оформлений на фізособу - платника єдиного податку, торгує дорогим товаром, а платить 200 гривень податку в місяць. Заради справедливості: тіньовими оборудками займалися не всі, і ведення цієї норми призведе до скорочення покупців у фізосіб-підприємців.

Як відомо, спрощена система оподаткування була прийнята як тимчасовий стимул для розвитку підприємництва, і рано чи пізно  це стимулювання повинно було закінчитися. У будь-якому разі через цю норму  кодексу не варто панікувати. 

По-перше, не всі юридичні особи відмовляться від співпраці  з цими підприємцями.

По-друге, фізичні  особи-підприємці - платники єдиного  податку надають послуги чи продають товари не тільки юридичним особам, які працюють за загальною системою оподаткування, а й простим громадянам - кінцевим споживачам чи іншим платникам  єдиного податку. Для них це обмеження  нічого не змінило.