Управлінські рішення

 пов'язані з  техніко-технологічним аспектом  функціонування виробництва (створення  і впровадження нової техніки,  технології тощо);

 які виникають  унаслідок дії людського фактора  (кадрові питання, соціально-психологічний  клімат у колективах тощо).    Рішення можуть приймати:

 інтуїтивно (з  відчуттям того, що саме воно  є правильним);

 на основі суб'єктивних  суджень, зумовлених знаннями  та накопиченим досвідом (спираючись  на здоровий глузд, людина обирає  альтернативу, яка принесла успіх  у минулому);

 на основі раціонального  способу вирішення проблеми, в  основі якого — глибокий аналіз  причин, що зумовили проблему, і  логічні міркування щодо можливих  способів її розв'язання. Цей спосіб  найчастіше застосовують для  вирішення складних і нестандартних  проблем; потребує креативного  мислення і застосування різноманітних  засобів активізації творчого  пошуку. 

Рішення лише тоді принесе  користь, коли буде націлене на ефективне  використання ресурсів організації  і може бути нею реалізоване. Воно повинно прийматись особою, що має  відповідні повноваження, і відповідати  чинному законодавству. Прийняте рішення  слід формулювати стисло і чітко  для його однозначного розуміння. Своєчасно  прийняте науково обґрунтоване рішення  стимулює розвиток організації. Рішення  слабке, прийняте передчасно або із запізненням, знижує результативність праці колективу та окремих виконавців.

 Технологія прийняття  управлінського рішення

 Метою управлінської  діяльності є знаходження таких  форм, методів, засобів та інструментів  прийняття рішень, які б сприяли  досягненню оптимального результату  в конкретних умовах.

 Технологія розроблення,  прийняття і реалізації рішень  та процедур, здійснення логічних, аналітичних, інформаційно-пошукових,  обчислювальних та інших операцій  передбачають їх чітку послідовність.  Розробляючи управлінські рішення,  необхідно встановити порядок  здійснення операцій, пов'язаних  із накопиченням, рухом, зберіганням,  обробленням, аналізом інформації, забезпеченням нею структурних  підрозділів і окремих робочих  місць, а також визначити дії,  необхідні для вирішення господарських  завдань.

 Раціональна технологія  прийняття і реалізації управлінського  рішення передбачає такі етапи:  підготовку, прийняття, реалізацію  рішення.

1. Етап підготовки  — проведення економічного аналізу  ситуації на мікро- і макрорівні; охоплює пошук, накопичення, опрацювання інформації, виявлення і формулювання проблем, що потребують вирішення та ретельного вивчення чинників, що їх обумовили.

2. Етап прийняття  — охоплює розроблення й оцінювання  альтернативних рішень, визначення  критеріїв вибору оптимального  рішення, вибір і прийняття  рішення.

 У межах існуючих  ресурсних чи інституційних обмежень  з розроблених рішень вибирають  те, що відповідає обумовленим  критеріям вирішення проблеми. Кількість  запропонованих для вирішення  проблеми варіантів залежить  від наявних ресурсів, часу, інформації, необхідної для обґрунтування  рішення тощо.

3. Етап реалізації  — розроблення заходів для  конкретизації рішення і доведення  його до виконавців; здійснення  контролю за його виконанням; внесення необхідних коректив; оцінювання  результату, отриманого внаслідок  реалізації рішення.

 Реалізація управлінських  рішень — важлива ланка технології  управління. Поки рішення не втілене  у життя — це не рішення,  а лише наміри. Потрібна велика  організаторська робота, щоб досягти  його реалізації. Часто справа  ускладнюється тим, що люди  своєю діяльністю можуть вносити  суттєві корективи у початковий  варіант рішення (поліпшувати  його або погіршувати), і здебільшого  це викликає додаткові «шуми»  в системі, які потрібно долати. Тому в технологічному ланцюзі  управлінських операцій, спрямованих  на розв'язання проблем, складним  і відповідальним є етап виконання  прийнятих рішень.

 Виконання рішення  передбачає здійснення таких  операцій:

 визначення календарних  строків (кінцевих і проміжних)  виконання рішення;

 призначення відповідального  виконавця або кількох виконавців, доведення рішення до виконавців, а в разі потреби — до  всього колективу;

 інструктаж виконавців, роз'яснення кожному з них його  місця в загальному трудовому  процесі, конкретизація завдань  і відповідальності;

 матеріально-технічне  забезпечення процесу праці, в  т. ч. обґрунтований розподіл  ресурсів;

 проведення інструктивної  наради, роз'яснення цілей і завдань;

 координація дій  виконавців;

 коригування раніше  прийнятого рішення;

 мотивація діяльності  виконавців;

 облік і контроль  виконання. 

Умови прийняття управлінських  рішень 

Для прийняття ефективних управлінських рішень необхідні  такі умови: право прийняття, повноваження, обов'язковість, компетентність, відповідальність. 

Право прийняття  рішень окреслює сферу діяльності конкретних менеджерів щодо прийняття відповідних  рішень. Певними правами щодо прийняття  рішень наділені всі менеджери, але  кожен з них чи відповідні їх групи  можуть приймати тільки конкретні рішення. Загальні рішення мають право  приймати лише лінійні керівники. 

Повноваження характеризує межу між групами менеджерів при  прийнятті рішень. Наприклад, начальники цехів не можуть приймати рішення, які, згідно з посадовими обов'язками, може приймати тільки директор підприємства. 

Обов'язковість є  здатністю об'єктивно усвідомлювати  необхідність прийняття рішення  відповідно до ситуації, що склалася. Вимагає  від менеджера неминучого прийняття  рішення, якщо цього потребують обставини. 

Компетентність характеризує вміння менеджера приймати адекватні  реаліям, кваліфіковані, обґрунтовані рішення. 
 

Відповідальність  постає як покладений на когось або  взятий на себе обов'язок відповідати  за конкретну ділянку роботи, справу, вчинки; показує, які санкції можна  застосовувати стосовно менеджера  в разі прийняття ним невдалого  рішення. 

У процесі розробки та прийняття управлінських рішень слід ураховувати також необхідність дотримання загальних принципів  управління. Найважливіші з них такі:

1. Оптимальний розподіл  функціональних обов'язків працівників  апарату управління.

2. Раціональне делегування  повноважень і відповідальності.

3. Єдиноначальність  та колегіальність управління.

4. Конкретність та  індивідуальність відповідальності.

5. Оперативність  керівництва.

6. Ефективність управління.

7. Науковий характер  управління.

 Слід особливо  наголосити на оперативності  керівництва за сучасних умов. Економічний аналіз діяльності  підприємства народжувався як  аналіз офіційної звітності, причому  починався він з аналізу балансу  підприємства. Результатом такого  аналізу була аналітична записка.  У міру зростання обсягів виробництва  і прискорення динаміки всіх  суспільних процесів усе більше  зростала потреба в оперативних  рішеннях. Через це у 60-ті роки  виник оперативний економічний  аналіз. Ним користуються для  виявлення відхилень у процесі  виробництва для негайного прийняття  рішень. З допомогою комп'ютерної  техніки оперативний аналіз можна  здійснити безпосередньо в ході  виконання операцій.

 Відповідно до  загальних принципів управління  управлінське рішення має відповідати  певним вимогам, а саме:

1) бути науково  обґрунтованим, тобто формуватися  з урахуванням об'єктивних закономірностей  - тих технологічних, економічних,  організаційних особливостей об'єкта, вплив на діяльність якого  справлятиме рішення;

2) бути цілеспрямованим,  тобто точно відповідати цілям,  які поставлені перед об'єктом  управління або перед його  окремим підрозділом;

3) бути кількісно  та якісно визначеним, тобто обов'язково  містити конкретні кількісні  показники і математичні розрахунки  Щодо результатів здійснення  рішення, а також детальний  якісний опис тих його аспектів, які не можуть бути виражені  кількісно;

4) бути правомірним,  тобто не суперечити чинним  законам, відомчим наказам, нормам, стандартам, інструкціям та іншим  нормативним документам;

5) бути оптимальним,  тобто забезпечувати такий варіант  рішення, який би відповідав  економічному критерію ефективності - одержанню максимальних результатів  з найменшими витратами за  дотримання всіх інших аспектів  управлінського процесу;

6) бути своєчасним, тобто вкладатися в заздалегідь  визначені строки підготовки, доведення  рішень до конкретних виконавців  та контролю їх виконання;

7) бути комплексним,  тобто враховувати всі аспекти  управління;

8) бути гнучким,  тобто негайно реагувати на  зміни кон'юнктури, економічного  оточення;

9) бути повністю  оформленим, тобто містити вичерпні  визначення конкретних способів  здійснення завдання, потрібних  ресурсів, строків виконання, складу  виконавців, порядку їхньої взаємодії,  правомірності документів.

 Дотримання всіх  вимог, які ставляться до управлінських  рішень, є необхідним для забезпечення  їхньої конкретності, належної інформативності,  а також для чіткого розподілу  обов'язків щодо їх виконання.  Якщо управлінське рішення відповідає  вимогам, тоді забезпечується  можливість його виконання та  здійснення цілей управління  об'єктом. 

2. Підготовка, прийняття  управлінських рішень. Організація  і контроль їх виконання 

Механізм функціонування управлінських рішень містить такі взаємопов’язані етапи: 

·            підготовка проекту рішення; 

·            прийняття (ухвалення) рішення; 

·            організація виконання і контроль. 

Підготовка проекту  управлінського рішення передбачає: 

1.      Усвідомлення  та визначення проблеми, необхідності  рішення та його мети. 

2.      Визначення  принципових завдань рішення  і добір виконавців його проекту. 

3.      Вивчення  законодавчих і нормативних актів  та спеціальної літератури з  відповідних питань. 

4.      Інформаційне  забезпечення підготовки та прийняття  рішення: аналіз необхідної інформації, фактичного стану справ. 

5.      Вивчення  і врахування регіональних, галузевих  та інших особливостей, врахування (а в разі потреби й формування) громадської думки. 

6.      Збір  пропозицій, вироблення варіантів  проекту рішення, порівняння й  оцінка їх очікуваних результатів,  витрат сил і засобів, коштів, ступеня ризику, недоліків тощо. При розгляді варіантів проекту  рішення важливо: 

•           виключити (відсіяти) явно нераціональні  й нежиттєві; 

•           порівняти альтернативні варіанти за показниками і відібрати ті, що мають переконливу перевагу; 

•           проаналізувати обгрунтування варіантів з точки зору повноти, якості й достатності використаної інформації; 

•           вивчити реалістичність запропонованих варіантів (чи пропозицій) стосовно до умов їх реалізації, обставин і чинників, які можуть позитивно або негативно  вплинути на виконання рішення. 

7.      Відбір  найвідповіднішої альтернативи, пошук  оптимального варіанту проекту  рішення. При цьому може виявитися  неможливість вибору одного із  запропонованих варіантів, а необхідність  вироблення проекту рішення на  основі поєднання найбільш конструктивних  і раціональних елементів, пропозицій  з усіх варіантів. Так виробляється  проекти оптимального, прийнятного  рішення. 

8.      Вироблення  проекту рішення, узгодження його  в підрозділах, з керівниками  зацікавлених органів і організацій  (візування проекту). Обов’язковою  є віза керівника чи повноважного  працівника юридичної служби, після  якої жодні зміни до проекту  рішення не вносяться.