Управління якістю продукції в системі менеджменту підприємства

     2. Горизонтальна вісь. Розділяємо цю вісь на інтервали відповідно до числа контрольованих ознак.

     Етап 7. Будують стовпчикову діаграму.

     Етап 8.Креслять криву Парето. Для цього на вертикалях, відповідних правим кінцям кожного інтервалу на горизонтальній осі, наносять точки накопичених сум (результатів або відсотків) і з'єднують їх між собою відрізками прямих.

     Етап 9. Наносять на діаграму всі позначення і написи.

     

            Рис. 1.6. Діаграма Парето 

     Причинно-наслідкова діаграма Ісікави — інструмент, що дозволяє виявити найістотніші чинники (причини), що впливають на кінцевий результат (слідство)(див. рис. 1.7.).

     Яка послідовність побудови причинно-наслідкової  діаграми?

     Етап 1. Визначаємо показник якості, тобто той результат, який ми хотіли б досягти.

     Етап 2. Пишемо вибраний показник якості у середині правого краю чистого аркуша паперу. Зліва направо проводимо пряму лінію («хребет»), а записаний показник укладаємо в прямокутник. Далі пишемо головні причини, які впливають на показник якості, укладаємо їх в прямокутники і з'єднуємо з «хребтом» стрілками у вигляді «великих кісток хребта» (головних причин).

     Етап 3. Пишемо (вторинні) причини, що впливають на головні причини («великі кістки») і розташуємо їх у вигляді «середніх кісток», що примикають до «великих». Пишемо причини третинного порядку, які впливають на вторинні причини, і розташуємо їх у вигляді «дрібних кісток», що примикають до «середніх».

     Етап 4. Проранжовуємо причини (чинники) по їх значущості, використовуючи для цього діаграму Парето, і виділяємо особливо важливі, які імовірно роблять найбільший вплив на показник якості.

     Етап 5. Наносимо на діаграму всю необхідну інформацію: її назва; найменування виробу, процесу або групи процесів; імена учасників процесу; дату тощо.

     

      Рис. 1.7. Причинно-наслідкова діаграма Ісікави 

Причинно  – наслідкова діаграма на російській мові 

     Контрольна  карта — інструмент, що дозволяє відстежувати хід протікання процесу і впливати на нього (за допомогою відповідного зворотного зв'язку), попереджаючи його відхилення від вимог, що пред'являються до процесу(див. рис. 1.8.).

     Всяка контрольна карта складається звичайно з трьох ліній. Центральна лінія є необхідним середнім значенням характеристики контрольованого параметра якості. Так, у разі (х-R) -карти це будуть номінальні (задані) значення х і R, нанесені на відповідні карти.

     Якщо  всі крапки відповідають вибірковим середнім значенням контрольованого параметра і його мінливості, одержані за наслідками обстеження вибірок, виявляються усередині контрольних меж, не проявляючи ніяких тенденцій, то процес розглядається як такий що знаходиться в контрольованому стані. Якщо ж, навпаки, вони потраплять за контрольні межі або приймуть яку-небудь незвичайну форму розташування, то процес вважається тим, що вийшов з-під контролю.

     Процес  вважається контрольованим, якщо систематичні складові його похибок постійно виявляються і усуваються, а залишаються тільки випадкові складові похибок, які, як правило, розподіляються відповідно до нормального (гауссівського) закону розподілу.

     Таким чином серед всієї різноманітності  існуючих методів управління якістю найдієвішими є статистичні, а саме 7 інструментів, запропонованих японськими

     

 

Рис. 1.8. Контрольна карта 

вченими, які ми й будемо використовувати  в нашому дослідженні. При цьому широковідомі методи KAIZEN, точно – вчасно, цикл Демінга, трилогія Джурана, метод Тагучі залишаються першочерговими у характеристиці менеджменту якості з точки зору важливості людських відносин в організації та системи мотивації зокрема. 

     Отже, якість як динамічне та комплексне явище являє собою сукупність властивостей та характеристик, що дозволяють задовольнити потреби споживачів та передбачає ефективну взаємодію всіх функціонально структурних одиниць організації, безперервний контроль й за необхідності вплив на кожну зі складових петлі якості(проектування, виробництво, збут, експлуатація). Якість є об’єктом та результатом ефективної діяльності всеохоплюючого менеджменту якості(TQM), який через систему методів забезпечення, стимулювання, контролю впливає на якість, ресурси, персонал, процеси з метою її постійного удосконалення. Постійне удосконалення досить точно розкривається у концепції, розробленій японськими компаніями, що передбачає 4 рівні удосконалення, а також підтверджує динамічний характер якості як економічної категорії.

     Виходячи  з аналізу основних підходів, ми бачимо, що роль та місце системи менеджменту якості були неоднаковими на різних етапах, вони носили прогресивний характер, привернувши увагу спочатку Тейлора. Його вклад значний в тому сенсі, що дозволив продемонструвати зв'язок

ефективності  виробництва та якості виготовленої продукції, а також необхідності її контролю. У подальшому ці положення доповнювались та удосконалювались роботами Демінга, Ісікави, Фейгенбаума тощо і в кінцевому результаті визначили місце контролю в системі менеджменту якості, виділили TQМ як складову системи менеджменту, без якої сьогодні неможливий успіх будь-якого підприємства, а також підняли місце мотивації на якісно новий рівень. В частці більш практичного застосування вражає розроблена та обґрунтована методологічна база, що на сьогоднішній день є єдиною, що широко застосовується у всьому світі для регулювання та контролю якості продукції.

     Серед всієї різноманітності існуючих методів управління якістю найдієвішими є статистичні, а саме 7 інструментів, запропонованих японськими вченими. При цьому широковідомі методи KAIZEN, точно – вчасно, цикл Демінга, трилогія Джурана, метод Тагучі залишаються першочерговими у характеристиці менеджменту якості з точки зору важливості людських відносин в організації та системи мотивації зокрема.

     Визначивши  сутність якості, основні підходи  до її вивчення, а також методологічну  базу нашого дослідження необхідним є комплексний аналіз діяльності, основних фінансових, техніко-економічних показників, а також діючої системи менеджменту на обраному підприємстві ВАТ «Північний гірничо-збагачувальний комбінат».

     Необхідно дещо поглибити висновки, оскільки вони дуже куценькі та не відображають усього матеріали, що наведений в теоретичному розділі.

 

      РОЗДІЛ 2

     СИСТЕМА УПРАВЛІННЯ ЯКІСТЮ НА ВАТ «Північний гірничо-збагачувальний комбінат» 
 

     2.1. Загальна характеристика ВАТ  «ПівнГЗК» 

     ВАТ «Північний гірничо-збагачувальний комбінат» - найбільше гірничо-видобувне підприємство Європи з повним циклом підготовки доменної сировини, що включає видобуток руди, її збагачення (виробництво залізорудного концентрату) та огрудкування. Сировинною базою комбінату є великі родовища залізистих кварцитів.

     Північний гірничо-збагачувальний комбінат розташований у 3 5-40км до півночі від центру м. Кривого Рогу, у 2км до півдня від станції Терни та пов'язує міста Кривий Ріг та Жовті Води. Від заходу на протязі 10-15км протікає річка Інгулець. Повне та скорочене найменування та відповідно організаційно – правова форма - відкрите акціонерне товариство «Північний гірничо-збагачувальний комбінат» (ВАТ «ПівнГЗК»).

     Відкрите  Акціонерне Товариство - «Північний гірничо-збагачувальний комбінат» засновано згідно з рішенням Фонду державного майна України шляхом перетворення Державного підприємства Північний гірничо-збагачувальний комбінат у відкрите акціонерне товариство згідно з Указами Президента України «про заходи щодо забезпечення прав громадян на використання приватизаційних майнових сертифікатів» від 26 листопада 1994р. №699/94, і «Про завдання та особливості приватизації державного майна в 1996р.» №194/96, від 19.03.96р., розпорядженням №642-1р. міськвиконкому м. Кривого Рогу.

      Форма власності ВАТ «ПівнГЗК» є колективною, тобто власністю розпоряджається колектив. Інформація про основних власників підприємства, які володіють більше ніж 5% акцій є таємною.

     Будівництво комбінату було розпочато з розкривних робіт у 1960 році на Першотравневому родовищі залізистих кварцитів, звідки вже в 1962 році було відправлено на ЦГЗК перший ешелон залізної руди.

     Протягом  наступних двадцяти років, комбінат безупинно будувався, збільшував свої потужності, освоював нові технології та види продукції.

     У грудні 1963 року до числа діючих вступила збагачувальна фабрика №1. Саме 9 грудня вважається днем народження Північного комбінату.

     У 1968 році було завершено будівництво  перших основних структурних одиниць комбінату проектною потужністю 17млн.т. сирої руди і 6,94млн.т. концентрату на рік.

     У 1962 році розпочато розкриття Ганнівського родовища, на базі якого протягом 1963-1972рр. побудована друга черга виробництва комбінату потужністю 13,5млн.т. сирої руди і 5,84млн.т. концентрату на рік.

     Подальший розвиток одержали технічне водопостачання і шламове господарство, залізничний і автомобільний транспорт, енергетичне господарство.

     Наступним етапом розвитку комбінату стало  освоєння виробництва залізорудних окатишів.

     Протягом 1972-1975рр. була побудована і введена  в експлуатацію 1-а черга огрудкувальної фабрики (ФОК-1) із двома імпортними випалювальними машинами Лургі-278,25, проектною потужністю по 2 млн.т. обкатишів кожна і ФОК-2  із двома випалювальними машинами ОК-306 проектною продуктивністю по 2,15млн.т. окатишів у рік кожна. Перша черга залізорудних окатишів була видана в 1972 році.

     Протягом 1975-1980рр. на комбінаті інтенсивно здійснювалось  подальше його будівництво, в результаті якого були введені додаткові потужності по видобутку 18млн.т. сирої руди, виробництву 7,690млн.т. концентрату і 8,0млн.т. окатишів на рік.

     Сировинною  базою комбінату є Першотравневе  та Ганнівське родовища, промислові запаси яких у проектному контурі складають 700млн.т. та 500млн.т. відповідно.

     Сьогодні  до складу комбінату входять два  кар'єри, проектною потужністю 48,5млн.т. сирої руди на рік; дві збагачувальні фабрики загальною потужністю 20,47млн.т. залізорудного концентрату на рік; три огрудкувальні фабрики потужністю 16,3млн.т. окатишів на рік та ряд допоміжних цехів, які збагачують основне виробництво.

     Основна спеціалізація підприємства - це виробництво  концентрату з вмістом заліза 64-67% та окатишів з вмістом заліза 60-62%. На кар'єрах комбінату застосовується високопродуктивне устаткування: екскаватори з місткістю ковша 8-15м., бурові верстати СШБ-250-МН, автосамоскиди вантажопідйомністю 110-170т. ,бульдозери фірм «Комацу» і «Катерпіллер».

     Транспортування руди і розкриття із забоїв на збагачувальні  фабрики та відвали   здійснюється   комбінованим   транспортом:   на   Першотравневому

кар'єрі - автомобільно-залізничним, на Ганнівському кар'єрі - автомобільно-конвеєрним і залізничним.

     У Ганнівському кар'єрі залізничний  транспорт повністю електрифікований. У Першотравневому кар'єрі електрифіковано близько 60% залізничних колій. Роботи з електрифікації продовжуються. Подрібнення руди, яка подається на збагачувальну фабрику №1, здійснюється в чотири стадії до крупності 20 мм. На дробильній фабриці №2 застосована одно стадійна схема подрібнення дробаркою, яка встановлена безпосередньо в Ганнівському кар'єрі. Збагачення руди ведеться на збагачувальній фабриці № 1.Частина концентрату транспортується із збагачувальної фабрики №1 системою гідротранспорту на збагачувальну фабрику №2, де після усереднення в рідкій фазі та зневоднення подається на огрудкування. На збагачувальній фабриці № 1 застосовуються кульові млини, магнітні сепаратори, вакуум-фільтри та інше високопродуктивне устаткування.

 

     

     Виробництво окатишів на комбінаті здійснюється на трьох огрудкувальних фабриках з випалювальними машинами конвеєрного типу. Вихідним матеріалом для виробництва офлюсованих окатишів є шихта, що складається із суміші залізорудного концентрату, вапняку та бентоніту. На комбінаті безупинно удосконалюється технологія виробництва окатишів, впроваджується автоматизована система управління процесами, завдяки чому підвищуються їх металургійні властивості та зменшується шкідливий вплив на навколишнє середовище.