Управління якістю продукції в системі менеджменту підприємства

 
 
 
 
 
Курсова робота

“Управління якістю продукції в системі менеджменту підприємства” 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 

                                         ЗМІСТ                                                         сторінки

ВСТУП                                                                                                                                 3

РОЗДІЛ 1. УПРАВЛІННЯ ЯКІСТЮ ПРОДУКЦІЇ В  СУЧАСНИХ УМОВАХ            6

1. Сутність якості як економічної категорії                                                               6
2. Аналіз основних підходів до вивчення якості                                                      10
3. Методологічні основи управління якістю                                                            14

РОЗДІЛ 2. СИСТЕМА УПРАВЛІННЯ ЯКІСТЮ НА ВАТ «Північний гірничо-збагачувальний комбінат»                                                                                24

1. Загальна характеристика ВАТ «ПівнГЗК»                                                           24
2. Аналіз основних техніко – економічних та фінансових показників підприємства                                                                                                           33
3. Управління якістю в системі менеджменту ВАТ «ПівнГЗК»

РОЗДІЛ 3. ОБГРУНТУВАННЯ ШЛЯХІВ ТА НАПРЯМКІВ УДОСКОНАЛЕННЯ МЕНЕДЖМЕНТУ ЯКОСТІ НА ВАТ «ПівнГЗК»

1. Альтернативні шляхи та напрямки удосконалення існуючої системи управління якістю на ВАТ «ПівнГЗК»
2. Прийнятність застосування системи ”Шести сигм” до системи менеджменту якості ВАТ «ПівнГЗК»

ВИСНОВКИ

СПИСОК  ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ

ДОДАТКИ

РОЗДІЛ 1

 УПРАВЛІННЯ  ЯКІСТЮ ПРОДУКЦІЇ В СУЧАСНИХ  УМОВАХ 
 

1. Сутність  якості як економічної категорії

     В ринковій економіці якість виготовлених товарів, робіт, послуг визначає сам  спосіб життя, є запорукою соціального, економічного і політичного благополуччя. Аналізуючи підходи багатьох авторів до визначення поняття «якості», можна стверджувати лише те, що всі вони різняться приналежністю систем якості до економічних умов, в яких функціонують. В командно-адміністративній системі якість розглядається з точки зору виробництва та жорсткого контролю за його результатами(виявлення та усунення браку). І дійсно така позиція не може бути позбавлена сенсу, адже довгий час успішно використовувалась навіть провідними країнами світу(США). Проте з автоматизацією виробничих процесів та пожвавленням конкурентної боротьби, центром тяжіння стають індивідуальні споживчі властивості товару, що максимально задовольняють потреби покупця.

     Виходячи  з цього, одним з завдань управління якістю продукції виявляється жорсткий моніторинг не окремої товарної одиниці, а їх сукупності, що має відповідати єдиному стандарту. Тому, на наш погляд, найбільш вдалим є визначення якості продукції у відповідності з Міжнародною організацією зі стандартизації(стандарт ISO- 8402) як сукупності властивостей та характеристик продукції, що дають їй можливість задовольняти обумовлені та передбачувані потреби. Нині в світі діють стандарти по забезпеченню системи якості серії ISO- 9000, які повністю орієнтовані на споживача й фактично поклали початок формуванню менеджменту якості як складової системи менеджменту.

     Якість  сьогодні більшість вчених, інженерів, управлінців розглядають як комплексне та динамічне явище, що включає не лише контроль за якістю кінцевого  результату, а й постійний моніторинг на кожному з етапів впровадження та виробництва продукції. Так, випуск нових товарів та послуг передбачає їх проектування, виробництво, збут та експлуатацію, що в своїй сукупності складають життєвий цикл продукції. Тому можна сказати, що на кожному з вище перелічених етапів формується якість товару, послуги, а отже на неї можна впливати. Така концептуальна модель отримала назву петлі якості або життєвого циклу продукції, що дає можливість теоретично обґрунтувати взаємозв’язок всіх видів діяльності від визначення потреб до оцінки їх задоволення. В загальновідомому вигляді складовими петлі якості є: маркетинг та вивчення ринку, розробка та проектування продукту, проектування процесів виробництва та його матеріальне забезпечення, виробництво готової продукції та її підготовка до експлуатації, збут, утилізація або вторинна переробка. Ще одним переконливим підтвердженням комплексного характеру якості є так звана піраміда якості (див. рис. 1.1).

Рис. 1.1. Піраміда якості

     На  вершині піраміди знаходиться всеохоплюючий менеджмент якості, який являє собою цілісну систему управління якістю продукції та включає якість фірми, роботи, продукції. Якість фірми виявляється в загальній системі управлінських кадрів та своєчасному та точному виконанні ними основних функцій планування, контролю та аналізу. Якість роботи передбачає не лише удосконалення та постійне спостереження за ходом технологічного процесу, виявлення та усунення дефекту, а й процеси прийняття раціональних та обґрунтованих рішень. За успішного функціонування попередніх складових виготовлена продукція відповідатиме запланованим кваліметричним показникам.

     Як  ми бачимо , про якість продукції можна говорити за умов комплексної, ефективної й цілковитої взаємодії всіх структурно функціональних одиниць організації або іншими словами ефективного всеохоплюючого менеджменту якості в загальній системі управління.

     На  думку Гіссіна «…TQM — загальне управління якістю (у літературі зустрічається — «менеджмент якості»), що орієнтує всі підрозділи організації на якість з кінцевою метою задоволення потреб покупців (споживачів) і отримання максимально можливого прибутку»[2, с. 208].

     Так, TQM покликана через систему методів забезпечення, стимулювання та контролю управляти якістю, ресурсами, персоналом, процесами з метою постійного її удосконалення. До методів забезпечення можемо віднести методи контролю, випробувань, аналізу проекту тощо; стимулювання – мотивацію системи винагороди, рекламну діяльність компанії, премії з якості; контролю – облік та аналіз витрат якості, контроль документації, внутрішні перевірки; останнім часом в окрему групу виокремлюють методи самоконтролю та самооцінки. Слід зазначити, що будь - який застосовуваний метод TQM має багатосторонній вплив, адже є елементом системи, а тому їх поділ на групи є досить умовним. Так, гуртки якості одночасно є забезпечуючими та стимулюючими методами, статистичні методи - забезпечуючими та контролюючими.

     Як  було зазначено вище, TQM є комплексною системою, що має забезпечити постійне удосконалення якості. А що власне означає постійне удосконалення ? Японська концепція передбачає 4 його рівні.

     На  першому рівні забезпечується відповідність якості стандарту на основі застосування статистичних методів контролю та організаційної структури виробництва.

     На  другому – продукція має не лише відповідати стандарту, а й  експлуатаційним вимогам, лише так  вона буде користуватись попитом  на ринку. При цьому якістю мають перейматися не тільки виробничі підрозділи, а й відділи маркетингу, розробок, контролю якості, збуту тощо.

     На  третьому рівні має забезпечуватись  продаж високоякісної продукції  за низькими цінами, що можливе лише за умови бездефектного виробництва. А запорукою досягнення такого стану є не контроль та високотехнологічне обладнання, а кожен робітник, який зацікавлений у своєчасному виявленні та усуненні браку, так званий, контроль процесу персоналом фірми.

     На  четвертому - якість продукції досягає такого рівня, що дозволяє задовольнити як очевидні потреби так і приховані або такі, які характеризують неповторність та оригінальність запропонованого товару. Власне цей рівень є виявом одного з найдієвіших факторів нецінової конкуренції, а також характеризує динамічний характер якості як економічної категорії. Так, кожен товар володіє сукупністю технічних, естетичних та експлуатаційних властивостей, що відповідно характеризують рівень його науково-технічного вмісту, зовнішній вигляд та ступінь надійності, строк гарантії тощо. Їх комплекс створює якість, яка залежить в першу чергу від уподобань споживача, що постійно змінюються, а тому вони потребують постійного перегляду та удосконалення з метою максимального задоволення потреб.

     Так концепція, на наш погляд, є досить наочною та відповідає дійсності, адже характеризує систему менеджменту якості від її створення на підприємстві до досягнення нею найвищого рівня, а тому потребує глибокого вивчення та застосування українськими підприємствами, так як це ефективний шлях до зниження витрат, підвищення конкурентоспроможності вітчизняної продукції й відповідно експортного потенціалу країни.

     Повертаючись  до всеохоплюючого менеджменту якості, вважаємо необхідним виокремити основні  принципи, які характеризують її ідейний  зміст та базуються на міжнародному досвіді та теоретичних дослідженнях: якість – вища ціль організації, активність вищого керівництва, здібності управлінських кадрів, орієнтація співробітників, орієнтація на споживача, стратегічна орієнтація, привернення постачальників, визначення цілей та аналіз результатів, неперервне удосконалення якості, орієнтація на процеси, «контролінг» якості[2].

     Таким чином, якість як динамічне та комплексне явище являє собою сукупність властивостей та характеристик, що дозволяють задовольнити потреби споживачів та передбачає ефективну взаємодію всіх функціонально структурних одиниць організації, безперервний контроль й за необхідності вплив на кожну зі складових петлі якості(проектування, виробництво, збут, експлуатація). Якість є об’єктом та результатом ефективної діяльності всеохоплюючого менеджменту якості(TQM), який через систему методів забезпечення, стимулювання, контролю впливає на якість, ресурси, персонал, процеси з метою її постійного удосконалення. Постійне удосконалення досить точно розкривається у концепції, розробленій японськими компаніями, що передбачає 4 рівні удосконалення, а також підтверджує динамічний характер якості як економічної категорії.

     Розглянувши поняття «якості» з різних сторін, з метою більш глибокого розуміння еволюції його становлення доцільно розглянути основні підходи до її  вивчення в розрізі еволюції управлінської думки. 
 

     1.2. Аналіз основних підходів до вивчення якості 
 

     Для аналізу  основних підходів до вивчення якості найбільш наочною та зрозумілою, на наш погляд, є модель зірки якості, запропонованої Ільєнковою [3]. В її основі лежить окрема система забезпечення якості, на основі якої ми й розглядатимемо конкретні концепції в розрізі еволюційного розвитку управлінської думки(див. рис. 1.2.). При цьому матимемо на увазі, що під системою забезпечення якості розуміють документовану систему, яка охоплює організаційну структуру підприємства, систему управління процесами виробництва. Як бачимо основоположними характеристиками за якими в моделі аналізуються основні підходи до системи якості є система мотивації, навчання персоналу, взаємовідносини з постачальниками та споживачами. Розглянемо їх в чіткій еволюційній послідовності.  

Рис. 1.2. Зірка якості 

     На  початку ХХ століття основні досягнення у сфері менеджменту якості пов’язувались головним чином з науковим напрямком менеджменту та ім’ям Фредеріка Тейлора. В 1905 він створив систему, яка базувалась на перевірці якості кожного окремого виробу на основі встановлених шаблонів та їх допустимих верхніх та нижніх меж. Мотивація робітників носила жорсткий характер: за допущення браку передбачались штрафи та звільнення з роботи.

     Система навчання зводилась до  професійного навчання інспекторів та навчання роботи з вимірювальними та контрольними приладами. Існували чітко визначені технічні умови, які регламентували відносини між підприємством та постачальниками, споживачами на базі кінцевого контролю. Так, до середини 60-их років така концепція широко застосовувалась провідними компаніями такими як «Форд». Вся суть полягала у кінцевому контролі продукції, іноді контролі якості сировини, а також оперативному контролі на підприємствах, що мали складний цикл виробництва. Тобто на підприємстві головною метою було своєчасне виявлення дефекту, щоби запобігти додатковим витратам. В кінцевому результаті чисельність контролерів досягла рівня персоналу основного виробництва, що приводило до значних додаткових витрат, а це потребувало перегляду існуючої системи. Проте й на цьому етапі була спроба підвищити ефективність роботи в даному напрямку. В кінці 50-их років  в США виникли численні форми самоконтролю якості, одна з яких носила назву «бездефектного виробництва». Вона полягала в тому, що в компанії запроваджувались такі організаційні міри, стимули матеріального та морального характеру, які забезпечували ефективний контроль за продукцією в ході самого виробництва безпосередньо виконавцем. Це, по суті, підготувало підґрунтя для переходу до наступного етапу.