Управління потенціалом підприємства (на прикладі ПрАТ «Рівень»)

Управління потенціалом  підприємства базується на процесному, системному і ситуаційному підходах. Процесний підхід дозволяє розробити механізми управління в просторі і часі у вигляді взаємопов'язаних дій, спрямованих на досягнення цілей підприємства.

Процеси управління потенціалом  підприємства реалізуються в циклі  функції управління підприємством  на основі оцінки і аналізу потенціалу підприємства та зовнішнього середовища [4, с. 95-96]. Таким функціями виступають планування, організація, регулювання, координація, мотивація, контроль, облік, які спрямовують свій вплив на потенціал підприємства як об'єкт управління.

Методологічною основою  поняття «потенціал» і підприємства як складної відкритої системи є  загальна теорія систем, що обумовлює  використання системного підходу до управління потенціалом як системної  сукупності його елементів. Ситуаційний  підхід до управління потенціалом передбачає реагування на сукупність ситуацій, що відбуваються у зовнішньому та внутрішньому середовищі підприємства, на основі принципів адаптивності, гнучкості та саморегулювання.

Однією із найважливіших  проблем запровадження управління потенціалом на підприємствах є розробка організаційного механізму. В залежності від розміру підприємства, його організаційно-правової форми, диверсифікованості, територіальної розосередженості, кількості і складу структурних підрозділів управління потенціалом може здійснюватися в межах існуючої системи управління або ж через створення окремої організаційної одиниці. В першому випадку, функції управління потенціалом підприємства розподіляються між окремими керівниками, як правило найвищого рівня. На великих підприємствах доцільно створювати окремий структурний підрозділ, який може отримати назву відділу стратегічного або перспективного розвитку. Створення такого відділу передбачає здійснення відповідної реорганізації системи управління підприємством, яка вимагає проведення організаційно-правових, кадрових та інформаційних змін.

Організаційно-правові зміни  передбачають визначення основних функції  та їх розподіл, обґрунтування структури  підрозділу, визначення прав, обов'язків  та відповідальності його співробітників, розробку положення про відділ та посадових інструкцій. Кадрові зміни передбачають відбір персоналу, його підготовку та підвищення кваліфікації в контексті формування та розвитку потенціалу підприємства. Інформаційні зміни стосуються організації інформаційного забезпечення підрозділу, розробки нових або використання існуючих методик оцінки та аналізу потенціалу підприємства, а також процесів його формування, використання та розвитку, організації моніторингу зовнішнього середовища, розробки форм документів та організації документообігу, налагодження комунікацій із іншими підрозділами всередині підприємства та різноманітними контактними аудиторіями зовнішнього оточення [5, с. 55].

1.2. Особливості, основні вимоги та важелі управління потенціалом підприємства

Концепція побудови системи  управління потенціалом підприємства у сучасній економіці охоплює, насамперед, адекватність реакції підприємства на трансформацію економічних відносин. Ця реакція виявляється у коригуванні виробленої стратегії функціонування і розвитку підприємства на функціональному сегменті ринку. Основоположні засади управління потенціалом вважають правильними, коли "процес формування та мобілізації ресурсів починається з того, що механізм використання ресурсного потенціалу організації узгоджується з наявною стратегією" [6, с. 110]. Цим, насамперед, і визначається критерій відмінності між економічними категоріями "ресурси" і "потенціал", тобто міра залежності від ефективності їхнього використання. Ресурси існують незалежно від рівня їхнього продуктивного використання, а потенціал окремого підприємства невіддільний від ефективності корпоративного управління (корпоративна система управління як складник потенціалу підприємства).

Процес формування потенціалу підприємства загалом характеризується одним із напрямків його економічної стратегії і полягає у створенні й організації системи ресурсів і компетенцій таким чином, щоб результат їхньої взаємодії був чинником успіху в досягненні цілей діяльності підприємства. Враховуючи основну мету сучасного підприємства - створення вартості - у багатьох дослідження відзначено, що "... збільшення загального економічного потенціалу підприємства як сукупності економічних ресурсів та можливостей для розвитку компанії визначає взаємовплив потенціалу та ринкової вартості підприємства" [7, с. 193].

Управління потенціалом  суб'єкта господарювання у реальній економіці базується на формуванні ресурсного забезпечення підприємства, механізм якого ґрунтується на комплексному поєднанні його складових елементів, при цьому "... забезпечення високої якості реалізації потенціалу важливо визначити, які саме чинники обумовлюють розвиток його елементів і впливають на їхню збалансованість" [8, с. 71].

При формуванні потенціалу підприємства слід враховувати  загальні постулати [1, с. 27]:

• потенціал підприємства - це складна система пересічних характеристик його елементів, причому останні можуть тією чи іншою мірою заміщати один одного, тобто є альтернативними;
• потенціал підприємства не можна сформувати на базі механічного додавання елементів, оскільки він є динамічним угрупуванням;
• під час формування потенціалу підприємства діє закон синергії його елементів;
• потенціал підприємства у вищих формах його виявлення може самостійно трансформуватися з появою нових складових елементів;
• елементи потенціалу підприємства мають функціонувати oднoчaсно і в сукупності, бо закономірності розвитку можливостей підприємства не можуть бути розкриті окремо, а тільки в їхньому поєднанні, що потребує досягнення збалансованого оптимального співвідношення між елементами;
• усі елементи потенціалу об'єктивно пов'язані з функціонуванням і розвитком підприємства, тобто, з одного боку, вони підлягають фізичному та техніко-економічному старінню, а з іншого - вони чутливі до досягнень науково-технічного прогресу;
• складові потенціалу підприємства мають бути адекватними характеристикам продукції і послуг, що виробляються на підприємстві.

Структура потенціалу підприємства — це відносно стійкий спосіб організації  елементів потенціалу, що розкриває  його будову, елементний склад, спосіб формування та розвитку. Відповідно до цього саме поняття “структура потенціалу”  має характеризуватися такими основними  рисами: стійкість, стабільність, гнучкість, пропорційність, збалансованість тощо

Об’єктні складові потенціалу пов’язані з матеріально-речовинною та особовою формою потенціалу підприємства. Вони споживаються і відтворюються  в тій чи іншій формі у процесі  функціонування. До них належать: інноваційний потенціал, виробничий потенціал, фінансовий потенціал та потенціал відтворення.

Інноваційний потенціал  – сукупні можливості підприємства щодо  генерації, сприйняття та впровадження  нових (радикальних і модифікованих) ідей для його системного технічного, організаційного та управлінського оновлення.

Виробничий потенціал  – наявні та приховані  можливості підприємства щодо залучення і використання факторів виробництва з метою  максимізації обсягу продукції (послуг). Його треба також сприймати як сукупність ресурсів, що функціонують і здатні виробляти  певний обсяг  продукції. До його складу входять:

1. Потенціал землі та природно-кліматичні умови обумовлюють можливість  підприємства використовувати  сукупні природні багатства у господарській діяльності.
2. Потенціал основних фондів - наявні та скриті можливості основних фондів, які формують техніко-технологічний базис виробничої потужності підприємства.
3. Потенціал оборотних фондів- частина виробничого капіталу підприємства у вигляді певної сукупності предметів праці (сировини, палива, енергії, допоміжних матеріалів, конструкцій), які перебувають у виробничих запасах, незавершеному виробництві, напівфабрикатах власного виготовлення та витратах майбутніх періодів.
4. Потенціал нематеріальних активів - це можливості підприємства використовувати права на нові чи наявні продукти інтелектуальної праці в господарському процесі з метою реалізації корпоративних інтересів на засаді задоволення  суспільних потреб.
5. Потенціал технологічного персоналу- здатність робітників виготовляти продукцію або надавати послуги чи виконувати роботи.

Фінансовий потенціал  – обсяг власних, позичених, залучених  фінансових ресурсів підприємства, якими  воно може  розпоряджатися для здійснення  поточних і перспективних витрат. Основними складовими  фінансового  потенціалу є інвестиції, які необхідні  для простого і розширеного відтворення.

Відтворення потенціалу підприємства - це процес безперервного  відновлення  всіх його складових. Просте відтворення  здійснюється в незмінних обсягах  для відновлення спожитих факторів виробництва і забезпечення безперервності його функціонування. Розширене відтворення  потенціалу підприємства передбачає кількісний  та якісний розвиток факторів виробництва  та інших складових потенціалу, котрі  забезпечують вищу результативність його діяльності. У межах  розширеного  відтворення відокремлюють.

Суб'єктні складові пов'язані  із суспільною формою їх виявлення. Вони не споживаються, а становлять передумову, загальноекономічний, загальногосподарський соціальний чинник раціонального споживання об'єктних складових. До суб'єктних складових потенціалу підприємства відносяться:

Науково-технічний потенціал  – узагальнююча характеристика рівня  наукового забезпечення виробництва (науки, техніки, технології, інженерної справи, виробничого досвіду, можливостей  та ресурсів, у тому числі науково-технічних  кадрів, які є в розпорядженні підприємства для розв'язання науково-технічних проблем.

Управлінськнй потенціал - це навички та здібності керівників усіх рівнів управління з формування, організації, створення належних умов для функціонування та розвитку соціально-економічної системи підприємства. У найзагальнішому вигляді він є інтеграцією функціонально-структурних та нематеріальних елементів.

Потенціал організаційної структурн управління - це загальнокорпоративний управлінський (формальний та неформальний) механізм функціонування підприємства, який втілює в собі рівень організації функціональних елементів системи та характер взаємозв'язків між ними. 

Маркетинговнй потенціал - це здатність підприємства систематизовано й планомірно спрямувати всі свої функції (визначення потреб і попиту, організація виробництва) на задоволення потреб споживачів і використання потенційних ринків збуту. У структурі маркетингового потенціалу окремо виділяють логістичний потенціал .

Широка інтерпретація  поняття «логістика» як комплексної  функції забезпечення підприємства вихідними факторами виробництва  на всіх стадіях його діяльності дає  змогу в складі цієї функції виокремити: по-перше, доставку необхідних засобів  виробництва (послуг) на територію підприємства від зовнішніх контрагентів (логістика  постачання); по-друге, доставку тих  чи інших видів виробничих ресурсів безпосередньо на місця їх переробки чи використання в необхідних обсягах та в певний час (логістика виробництва); по-третє, забезпечення пунктів збуту готовими виробами і фірмовими послугами (логістика розподілу чи збуту).

На особливу увагу в  структурі потенціалу підприємства заслуговують: трудовий, інфраструктурний та інформаційний потенціали. Усі вони не підлягають під зазначену класифікацію складових потенціалу підприємства, їх не можна однозначно віднести чи то до суб'єктних, чи то до об'єктних складових.

Трудовий потенціал - це персоніфікована  робоча сила, яка розглядається в  сукупності своїх якісних характеристик. Це поняття дає змогу, по-перше, оцінити рівень використання потенційних можливостей як окремо взятого працівника, так і сукупності працівників у цілому, що є необхідним для активізації людського фактора, та, по-друге, забезпечити якісну (структурну) збалансованість у розвитку особистого й уречевленого факторів виробництва.

Інфраструктурний потенціал - збалансовані з вимогами виробництва  можливості цехів, господарств і  служб забезпечити необхідні  умови для діяльності основних підрозділів  підприємства та задоволення соціальних потреб його персоналу. За гіпертрофованого розвитку інфраструктурні складові потенціалу підприємств можуть виконувати роботи чи надавати певні послуги стороннім організаціям та іншим суб'єктам ринку.

Інформаційний потенціал - це єдність організаційно-технічних  та інформаційних можливостей, які  забезпечують підготовку й прийнятгя управлінських рішень та впливають на характер (специфіку) виробництва через збирання, зберігання (нагромадження), обробку та поширення інформаційних ресурсів [1, с. 14-18].

У зв'язку з тим, що формування потенціалу підприємства є складним динамічним процесом, орієнтованим на максимальну взаємодію з зовнішнім середовищем і забезпечення високої якості реалізації, важливо визначити, які саме фактори обумовлюють розвиток його елементів і впливають на їхню збалансованість і ефективність використання. Очевидно, що в основі побудови системи цих факторів повинен лежати принцип сфери впливу на елементи потенціалу, відповідно до якого усі фактори можна класифікувати на зовнішні і внутрішні відносно формування та розвитку потенціалу.

До зовнішніх факторів відносяться економічні, соціальні, політичні, юридичні умови, вплив яких визначається обмежувальними або стимулюючими заходами з боку різних державних  органів, банків, інвестиційних компаній, суспільних груп, політичних сил тощо. Такими заходами, як правило, виступають податкові, процентні ставки, законодавчі, етичні, суспільні норми, політичний тиск.

Крім того, важливим зовнішнім  фактором є також ринкові умови  на вході (умови конкуренції на ринках ресурсів) і виході із системи (умови  конкуренції безпосередньо в  галузі). Перший фактор пов'язаний з  вартістю забезпечення кожного елемента потенціалу ресурсами, яка є альтернативною вартістю цих ресурсів, тобто цінністю тих альтернативних можливостей, від  яких довелося відмовитися через  спрямування ресурсів в той, а  не інший елемент потенціалу з  метою максимального досягнення цілей. Другий фактор означає, що для  завоювання міцних ринкових позицій  потенціал підприємства повинний відповідати  необхідним конкурентним властивостям продукції (ціні, якості, технічним  характеристикам, сервісу, гарантіям). Так, за умов посилення конкуренції  підприємство повинне сфокусувати  свої зусилля на максимальній реалізації наявного потенціалу та створенні нового за рахунок своєчасного виявлення слабких позицій конкурентів. Інновації з боку конкурентів вимагають, як правило, адекватного реагування шляхом створення та реалізації нових можливостей.