Теоретичні аспекти управління підготовкою кадрів

Серйозних особливостей такої праці законом не передбачено. Тільки Кодекс законів про працю України каже, що контракт - є особливою формою трудового договору, в якому угодою сторін можуть встановлюватися строк його дії, права, обов’язки i відповідальність сторін (в тому числі матеріальна), умови матеріального забезпечення й організації праці, умови розірвання договору, в тому числі достроково. Також закріплено обов’язковість укладання контракту тільки в письмові формі

Вторинна зайнятість студентів - це гарна підмога самому собі. По-перше, студент отримує не тільки місце майбутнього можливого працевлаштування, але й базу для практичної підготовки (виробничого навчання, технологічної або переддипломної практики). По-друге, студент може на практиці реалізовувати отримані знання, отримувати нові та розвивати професійні вміння як широкого, так і спеціального призначення. По-третє, трудовий досвід завжди відіграє не останню роль при прийомі на першу постійну роботу після вузу.

Розглянемо законодавчі основи кожного з виду вторинної зайнятості для студента за допомогою таблиці.

Таблиця 2.2.1.

Законодавчі основи вторинної зайнятості студента

Продовження таблиця 2.2.1

Окремо, як альтернативу вищезазначеним варіантам вторинної зайнятості, слід зазначити про можливості праці студентів у молодіжних трудових загонах - тимчасових формуваннях, що можуть утворюватися органами виконавчої влади та місцевого самоврядування, молодіжними громадськими організаціями, вузами й іншими установами з метою забезпечення вторинної зайнятості молодих людей у молоді у вільний від їхнього навчання час. Зокрема, останніми роками спостерігалося збільшення як кількості таких загонів, так і їхніх учасників, це доводять дані з наступної таблиці.

Таблиця 2.2.2

Кількість студентських загонів

Практику студзагонів було законодавчо відновлено наприкінці 2005 року, коли Закон „Про сприяння соціальному становленню та розвитку молоді в Україні” було доповнено частиною, що констатувала: „Держава сприяє діяльності молодіжних трудових загонів... Типове положення про молодіжні трудові загони затверджується Кабінетом Міністрів України”(ст.7). На виконання нововведення Кабін своєю Постановою „Про затвердження Типового положення про молодіжний трудовий загін” від 3 липня 2006 року №899 регламентував загальні питання створення та діяльності студзагонів.Тож, такі загони можуть здійснювати сільськогосподарські, будівельні, реставраційні й інші роботи на замовлення юридичних або фізичних осіб. Участь у роботі молодіжних трудових загонів є суто добровільною. Хоча побоювання про залучення „дешевої” або „безкоштовної” студентської робочої сили через примус із боку керівництва залишатимуться завжди. Тільки за власним бажанням, а не у рамках „відпрацювань” або замість практичної підготовки студент (а також учень загальноосвітньої шкоди та ПТУ, курсант) може працювати в студзагоні. Якщо ж таке бажання існує, то для вступу до молодіжного трудового загону необхідно:
- не мати медичних протипоказань до виконання передбачених для загону робіт;
- подати письмову заяву, медичну довідку про стан здоров’я (зокрема, про відсутність згаданих протипоказань), щеплення, відсутність інфекційних хвороб, епідемічне оточення, результати флюорографії;
- подати письмову згоду одного з батьків або особи, що його замінює (тільки для осіб, які не досягли 18-річного віку).

На підставі наданих заяв вуз (або інший засновник) видає наказ (або інший розпорядчий документ) про утворення загону, термін виконання ним робіт, затвердження його складу та призначення командира. Юридичні або фізичні особи, на замовлення яких будуть виконуватися певні роботи, укладають відповідно до чинного цивільного законодавства договори з засновниками загону (із вузом), у яких обов’язково зазначаються:

                    види, умови, обсяги, строки виконання робіт;

                    порядок нарахування та виплати заробітної плати членам загону;

                    види та форми матеріально-технічного забезпечення діяльності загону (будівельні матеріали, машини та механізми, інструменти, транспортні засоби тощо);

                    умови проходження у разі потреби професійного навчання членів загону;

                    зобов’язання щодо забезпечення організації охорони праці, умов проживання, харчування та відпочинку, медико-санітарного обслуговування членів загону;

                    права, обов’язки та відповідальність сторін, зокрема, уточнюються необхідність створення в складі загону виробничих бригад, додаткові зобов’язання особи, відповідальної за дотримання законодавства про охорону праці, медичного працівника.

Після потрапляння до загону всі його члени, кількість яких не може перевищувати 60 осіб, проходять інструктаж з охорони праці, профілактики травматизму (пожежної безпеки, поводження на воді, правил дорожнього руху тощо), запобігання нещасним випадкам, дотримання санітарно-гігієнічних правил, надання невідкладної долікарської допомоги, та приступають до роботи (наприклад, від’їжджають на місце виконання робіт) до її завершення.

Можемо зробити висновок, що законодавча основа не досконала, але її цілком можливо використовувати на практиці. Проте постає основне питання, а саме, необізнаність студентів, що тягне за собою декілька наслідків, по-перше, можливість експлуатувати студентів-працівників занижуючи розмір заробітної плати; по-друге, можливість нелегального працевлаштуання робітників. Але основополагаюча причина того що студенти змушені працювати не за фахом – це відсутність державних програм з популярізації роботи серед студентів, що навчаються.

Розділ 3. Перспективи розвитку та рекомендації щодо підготовки майбутніх спеціалістів на підприємстві

3.1. Перспективи впровадження професійної підготовки студентів  на підприємствах

Україна має спільні границі з Росією, а також має схожі схеми законодавства та побудови національної економіки, бо Україна та Росія завжди співпрацювали та їх історичні шляхи перетинались: вони були частинами СРСР, Україна була у складі Російської Імперії, Київська Русь також була як на території Росії, так і на території України. Також, помічена тенденція запозичення законопроектів Україною у Росії. Отож, доцільно розглядати перспективи розвитку вторинної зайнятості серед студентів, що навчаються в Україні на прикладі Росії.

Можна привести наступні дані соціологічного опитування, що було проведено в Росії у 2009 році: постійний заробіток мають близько третини студентів очної форми навчання,
близько чверті працюють час від часу, інші студенти підробляють постійно. Дослідження показало, що бажання поліпшити своє матеріальне становище є досить серйозним мотивуючим чинником до поєднання навчання з роботою (60% студентів в першу чергу працюють з цією метою). Але є й інші причини - підробіток дозволяє придбати необхідні трудові навички і життєвий досвід (40%), допомагає краще опанувати спеціальність (25%).

Студенти прагнуть зайняти позиції, пов'язані з отримуваним освітою, і розглядають свою працю як професійне стажування. За визнанням 20% респондентів, вони збираються працевлаштуватися після закінчення вузу на фірму, де працюють зараз, близько 40% не заперечують такої можливості. З’ясувалося, що студенти-прцівники вчаться не гірше за своїх непрацюючих однолітків та що у залучені до процесів вторинної зайнятості студенти мають вищу задоволеність обраної спеціальності та ВУЗом, в нього вище самооцінка та він краще підготовлений до трудової діяльності після закінчення навчання.