Стратегічний менеджмент

   Стратегічний менеджмент передбачає також використання методу управління за слабкими сигналами. Справа в тому, що проблеми, які виникають у процесі підприємницької діяль­ності, по-різному забезпечені інформацією. Значна частина цих проблем виявляється лише за слабкими сигналами — ранніми ознаками можливих подій. Це початкова, неповна і неточна інформація. З часом слабкі сигнали посилюються і події стають настільки очевидними, що менеджери можуть дати оцінку їх значущості і прийняти відповідні рішення. Однак за високих темпів змінюваності ситуацій та їх неста­більності можна багато втратити в очікуванні сильного сиг­налу: коли з'явиться можливість отримати повну інформацію, підприємство може позбутися конкурентної переваги, втра­тити свій шанс. Тому цілком виправданою є підготовка рішен­ня за неповної інформації, за слабкими сигналами із зов­нішнього   середовища.   Управлінське   рішення   може   мати попередній характер, а в міру надходження додаткової інфор­мації воно зможе вжити адекватних заходів,  щоб усунути небезпеку або використати можливості, що з'явилися.

Для підвищення ефективності та оперативності роботи уп­равлінського персоналу підприємств доцільно розробляти комплекс дій і надзвичайних заходів на випадок виникнення стратегічних несподіванок. Ці заходи повинні передбачати особливу мережу зв'язків розподілу прав і обов'язків вищих керівників,   створення   оперативних  груп   менеджерів  для контролю та підтримки морального клімату в колективі, налагодження нормального трудового ритму, розробки і вжит­ті надзвичайних заходів, пов'язаних з виходом із складної ситуації.

Швидкість і ефективність реагування на несподівані си­туації можна підвищити за допомогою спеціальних тренувань, ділових ігор з програмою дій в удаваних екстремальних ситуа­ціях.

Науковий підхід до розробки стратегій, їх чітке формулю­вання і реалізація — важлива передумова збереження скоор­динованого і збалансованого розвитку підприємства, забезпе­чення його високої конкурентоспроможності і ефективності.

                                                    Вступ

          На сьогоднішній день  дана тема курсової роботи є дуже актуальною тому, що управлінська діяльність – один із найважливіших факторів функціонування й розвитку підприємств в умовах ринкової економіки. А для цього розвитку необхідний стратегічний менеджмент.

       Стратегічний менеджмент можна розглядати як динамічну сукупність п’яти взаємопов’язаних управлінських процесів. Ці процеси логічно витікають (чи слідують) один за одним. Однак існує стійкий зворотній зв’язок і відповідно зворотній вплив кожного процесу на інші і на всю їх сукупність. В цьому полягає важлива особливість структури стратегічного менеджменту. Аналіз зовнішнього середовища зазвичай вважається вихідним з позицій стратегічного менеджменту, так як він забезпечує як базу для визначення місії і цілей підприємства, так і для вироблення стратегії поведінки, яка дозволяє підприємству здійснити свою місію і досягнути своїх цілей.

     До компонентів зовнішнього середовища системи управління виробництвом відносяться макросередовище, інфраструктура регіону, мікросередовище підприємства. Макросередовище характеризується різними сферами розвитку країни. До цих сфер відносяться міжнародна, економічна, політична, соціально-демографічна, правова, екологічна, природно-кліматична, науково-технічна, культурна. В свою чергу кожна сфера визначається рядом факторів (показників), які прямо чи опопсередковано впливають на ефективність функцонування фірми.

                                                         Висновок

На основі даної роботи можна зробити висновок про те, що основна мета в управлінні виробництвом полягає в тому, щоб добитися раціонального функціонування виробничих підрозділів за рахунок створення адаптивних інформаційних систем, складного набору оптимізаційних моделей і кількісних методів здатних швидко виявити і запропонувати варіант ліквідації будь-якого незапланованого відхилення на будь-якому етапі виробничо-збутового циклу.

Цілі, складаючи сутність будь-якої діяльності в сфері управління виробництвом, визначають підхід до постановки завдань, вироблення стратегій і тактики їх рішення.

При прийнятті рішень по вибору цілей виробництва перш за все визначається пріоритетність цілей стосовно головної мети і розробляються заходи по оптимізації рішення. Одночасно оптимізувати рішення у відношенні всіх цілей зазвичай не вдається внаслідок їх суперечливого характеру. Тому при виборі оптимального рішення стосовно головної мети враховуються обмеження по відношенню до інших цілей.

                       Список використаної літератури

1.      Василенко В. А., Ткаченко Т. І. «Стратегічне управління», Київ, 2003

2.      Герасимчук В. Т. «Стратегічне управління підприємством», Київ, 2000

3.      Хміль Ф. І. «Менеджмент», Київ, 1995

4.      Нємцов В. Д., Довгань Л. Є., Сініок Г. Ф., «Менеджмент організації», Київ, 2000

                                     Зміст

1. Вступ

2. Суть і значення стратегічного менеджменту

     3. Процес стратегічного менеджменту

4. Особливості стратегічного планування

5. Стратегічне управління підприємством

     6. Висновок

     7. Список використаної літератури