Стратегічний менеджмент

Міністерство  освіти  і  науки, молоді та спорту України

Київський університет управління та підприємництва

КУРСОВА РОБОТА

з дисципліни « Основи менеджменту »

                                   на тему:«Стратегічний менеджмент».

                                                                                                    ВИКОНАЛА:

                                                                                                                       Студентка 4го курсу

                                                                                                групи МО-082D

                                                                                                                                А.Г. Ячменькова

                                                                                                           ПЕРЕВІРИЛА:

                                                                                                                                         Л.А. Новікова

Київ 2012

1. Суть і значення стратегічного менеджменту

Глобальні перетворення в усіх сферах людської діяльності викликають потребу у постійному пошуку нових форм і ме­тодів цілеспрямованого впливу на господарюючі суб'єкти, зумовлюють помітні зміни в менеджменті. У 70-х роках спо­чатку в СІЛА, а потім і в інших розвинутих країнах з'явилися такі поняття, як "довгострокове планування", "новий менедж­мент", "планування програми забезпечення", "планування бюджету", "бізнесова політика". Сукупність цих понять стано­вить новий напрям у менеджменті, відомий як стратегічний менеджмент, або стратегічне планування.

Суть стратегічного менеджменту (англ. Strategic manage­ment) полягає в тому, що в підприємствах існують чітко виділені і зафіксовані у спеціальних документах стратегічні плани. Крім-того, сформовані структура управління, системи і механізми взаємодії окремих планів, спрямовані на забез­печення довгострокової стратегії, на перемогу в конкурентній боротьбі і створення управлінського інструментарію для вті­лення цих стратегій у робочі стратегії.

Стратегічний менеджмент передбачає розробку довгост­рокових цілей і політики, установок і орієнтирів, прин­ципово нових напрямів діяльності і ін. Він включає такі ос­новні елементи, як корпоративна місія, конкурентна перевага, організація бізнесу, продукція, ринки, ресурси, структурні зміни, програми розвитку, культура і компетентність управ­ління.

     Суть теорії стратегічного менеджменту полягає у викорис­танні концепції "від майбутнього до сучасного, а не від мину­лого до майбутнього", у частковому відході менеджерів від уп­равлінського раціоналізму (увага до зовнішнього оточення), у систематичному подоланні опору змінам у реалізації намі­ченої стратегії. Деяке нехтування екстраполяцією як методом прогнозування зумовлюється тією обставиною, що наша економіка являє собою нелінійну систему, поведінка якої в май­бутньому може значиш відрізнятися від її поведінки в мину­лому.

Для економіки України стратегічний менеджмент являє собою цілу систему нових понять і арсенал нових управлінсь­ких інструментів: виділення стратегічних зон господарювання, стратегічних господарських центрів, управління слабкими сиг­налами, управління в умовах стратегічних несподіванок тощо.

Стратегічний менеджмент може розглядатися як набір рі­шень та дій, що знаходять своє відображення у планах, спря­мованих на виконання завдань, поставлених перед компа­нією. Серед цих завдань дев'ять критичних:

- Формування місії компанії (включаючи мету, філософію і завдання діяльності).

- Розвиток напряму діяльності фірми, що відображує її внутрішні умови і можливості.

- Оцінка факторів конкуренції, загальноконцептуальних факторів.

- Аналіз діяльності фірми, узгодження її ресурсів з навко­лишнім середовищем.

- Визначення й оцінка найбільш бажаних напрямів діяль­ності з точки зору місії компанії.

- Вибір певних довгострокових завдань та гранд-стратегій, що забезпечать досягнення бажаних цілей,

- Розвиток короткострокових стратегій, пов'язаних з дов­гостроковими завданнями та гранд-стратегіями.

- Застосування стратегічних заходів для виявлення резер­вів.

- Оцінка стратегічних процесів з метою застосування на­бутого досвіду при прийнятті наступних рішень.

Таким чином, реалізація стратегічних рішень і дій вимагає здійснення всіх головних функцій менеджменту — плану­вання, керівництва, організації і контролю.

Увагу стратегічного менеджменту привертають насамперед питання підприємницької діяльності, що потребують рішень вищого керівництва. Це зумовлено тим, що вони виходять за межі однієї сфери діяльності і передбачають використання значних обсягів внутрішніх ресурсів підприємства або за­лучених із зовні.

   Стратегічні рішення найчастіше плануються на тривалий (здебільшого 5 років) період. їх вплив триває набагато довше, і вони визначають перспективу процвітання підприємства і добробут його працівників. Отже, стратегічні рішення наці­лені на майбутнє і ґрунтуються на тому, що менеджери прог­нозують, а не на тому, що вони знають. Стратегічні рішення мають багатофункціональний характер і комплексне застосу­вання для більшості сфер діяльності підприємства, охоплюють споживчі проблеми, конкурентне оточення, організаційну структуру, ощУКтурні підрозділи підприємства, розподіл чи перерозподіл відповідальності і ресурсів.

Стратегічний менеджмент розглядає всі підприємницькі утворення як відкриті системи, на діяльність яких впливають зовнішні умови (за межами підприємства). Тому для забезпе­чення успішної діяльності підприємства в конкурентному середовищі його стратегічні (вищі) менеджери у своїй діяль­ності мають дивитися далеко вперед, завчасно вирішувати, що і як краще робити.

Значення стратегічного управління для кожного під­приємства зумовлюється багатьма факторами. Насамперед, воно дає змогу виявити і розвинути ринкові переваги, що є ключовими в конкурентній боротьбі і налагодженні правиль­них взаємовідносин з конкурентами. Стратегічне управління також розкриває зміст перспективних напрямів діяльності, завдяки чому, члени організації знають, як і куди слід спря­мовувати свої зусилля. Без стратегічного плану управління організацією спрямовуватиметься на щоденну діяльність, в той час як конкурент, маневруючи ресурсами, забезпечу­ватиме свою перевагу на тривалий період у стратегічному напрямі.

Стратегічний менеджмент оперує багатьма порівняно но­вими поняттями, без з'ясування яких важко зрозуміти його суть: місію, філософію і політику підприємства, його профіль, портфель і ін.

Термін "місія" вживається в кількох значеннях: 1) завдання, доручення, роль; 2) постійне дипломатичне представницт­во однієї держави іншій на чолі з посланником або дові­реним у справах; 3) представники однієї держави, направлені в іншу державу із спеціальною метою (наприклад, торговою). Цілком зрозуміло, що в нашому прикладі йдеться про перше значення місії.

У стратегічному менеджменті місія підприємства означає сукупність кількісних показників фундаментальної цілі, яка виділяє підприємство з низки інших підприємств і описує простір його діяльності з огляду на виробництво продукції (послуг) та місце на ринку.

Зміст місії підприємства визначають такі ключові поло­ження: 1) вона повинна бути виражені порівняно просто й доступно для сприйняття; 2) в основі місії мають бути завдан­ня задоволення інтересів і запитів споживачів; 3) на питання про те, чому споживачі купуватимуть товари і послуги цього, а не іншого підприємства має бути чітка відповідь: місія визна­чається колом потреб, що задовольняються, колом спожи­вачів, продукцією та конкурентними перевагами. Зарубіжний досвід показує, що стратегічний менеджмент часто нехтує процесом визначення місії підприємств (корпорацій, фірм).

Складовими процесу стратегічного менеджменту є поняття "профіль компанії", "портфель", "зовнішнє середовище", "ціль", "стратегія", "тип стратегічного менеджменту" та ін.

Профіль компанії відбиває її кількісний і якісний стан: фінансових, людських і матеріальних ресурсів. Профіль також визначає слабкі та сильні сторони системи управління, від­биває минуле і майбутнє компанії, можливості, які можуть бути розширені в майбутній діяльності.

Поняття "портфель" — це цінні папери, що належать якійсь особі. У ширшому розумінні це поняття ви­користовується для позначення якоїсь групи господарських підрозділів, що належать одному і тому ж власнику.

"Філософія" і "політика" є близькими за змістом до місії поняттями. Філософія підприємницької діяльності включає основоположні принципи діяльності і дає уяву про смисл підприємницької діяльності:

відношення менеджерів до учасників підприємницької діяльності, зокрема їх готовність нести відповідальність за працівників підприємства і вкладників капіталу;

відношення менеджерів до соціально-технологічних змін і до підприємницького ризику, зокрема.

Філософія підприємства описує підприємство (хто ми?), вищу ціль підприємства (чого ми хочемо?) (місія); норми по­ведінки (що ми робимо?) (політика).

Під політикою діяльності підприємства розуміється сукуп­ність усіх нормативних вимог і способів їх здійснення, які формують структуру і хід подій у зв'язку з діяльністю підп­риємства чи окремих його підрозділів. Політика є деталізована філософія стосовно конкретних ситуацій у розумінні того, що виступає керівництвом до певної дії персоналу фірм».

Переважна більшість зарубіжних авторів категорію "зов­нішнє середовище" використовують як визначальну характеристику будь-якої організації. Зовнішнє середовище у підп­риємстві становлять фактори прямого і непрямого впливу. До перших належать постачальники ресурсів (трудових, матеріальних, фінансових), споживачі, чинні закони і державні органи, профспілки, основні конкуренти, до других — стан економіки країни, демографічна ситуація, стан екології, міжнародні події, політичні, соціально-культурні процеси, науково-технічний прогрес.

Визначення зовнішнього середовища передбачає дослід­ження тенденції розвитку ринку, визначення динаміки роз­витку, мікроекономічних, демографічних і соціальних проце­сів, аналіз напрямів регулюючої діяльності уряду, госпо­дарського і трудового законодавства, фінансової та фіскальної політики, змін податкової і тарифної системи, політичної си­туації, змін у державній побудові, структурі уряду, програми правлячої партії, дослідження конкурентів і конкурентного середовища.

Цілі підприємства, а також його стратегія, структура, зав­дання, технологій» і люди формують внутрішнє середовище будь-якої організації.

Термін "стратегія" вживається у різних значеннях — як складова частина військового мистецтва, як мистецтво ке­рівника суспільною і політичною боротьбою, як детальний план ведення цієї боротьби. У сучасному менеджменті під стратегією розуміється прийнята концепція, що включає ос­новні довгострокові цілі і випливаючі з них поточні завдання, прийнятий курс дій і розподілу ресурсів, необхідних для досягнення поставлених цілей. Стратегія визначає правила довгострокового розподілу ресурсів, які дають уяву про май­бутнє економіки країни, окремої галузі, підприємства чи іншого господарюючого суб'єкта. Так, під керівництвом акад. І.І.Лукінова розроблено "Стратегію соціально-економічного розвитку України", яка включає 3 етапи.

Перший — вихід з гострих валютно-фінансової та за­гальноекономічної (структурної та технологічної) кризи шляхом грошової та кредитної стабілізації, зміцнення управ­ління макро- і мікроекономічними процесами, введення ефек­тивних ринкових механізмів, точного визначення пріо­ритетів, пошуку і здійснення інвестицій в оновлених гос­подарських структурах, припинення спаду валового внутріш­нього продукту і національного доходу з наступним еконо­мічним пожвавленням, початком структурних і якісних змін.

Другий етап — перехід до економічного зростання, коли стабілізується курс нової грошової одиниці, ринкові меха­нізми мотивації праці та підприємництва діятимуть на повну силу, а процеси нагромадження, інвестиційної та інноваційної діяльності прискорюватимуться, докорінно змінюючи всю економічну систему: розширення економічних можливостей дозволить подолати дефіцит платіжного балансу, збалансувати обсяги і структури експорту та імпорту.

Третій етап — стабільний еволюційний розвиток для забез­печення рівноваги платоспроможного попиту і пропозиції в умовах розвинутого внутрішнього ринку, конкурентоспро­можності національного виробництва на зовнішньому ринку, оптимізації соціального, духовного, демографічного і еконо­мічного становища суспільства.

Деякі автори вважають, що стратегію слід розглядати не­залежно від політики і вважати її окремою функцією в системі управління. Політика повинна бути підпорядкована досягнен­ню стратегічних цілей організації.

                       2. Процес стратегічного менеджменту

Усі операції, що становлять зміст процесу стратегічного менеджменту, можна об'єднати у дві групи: а) розробка стра­тегії і б)здійснення стратегії.